Робота 10. 2. Визначення газообміну за методом В. В. Пашутіна

Джерелом енергії в організмі є окисно-відновні процеси, за яких поглинається кисень і виділяється вуглекислий газ. У зв’язку з цим, є можливість визначення енергетичних затрат організму на основі дослідження газообміну, тобто за кількістю поглинутого вуглекислого газу. Цей спосіб отримав назву прямої калориметрії. Для тривалих досліджень газообміну застосовують спеціальні респіраційні камери. Зручні їх моделі сконструйовані і описані В.В. Пашутіним.

Мета роботи. Засвоїти методику газообміну за методом В.В. Пашутіна.

Матеріали і обладнання: тварина (кріль, морська свинка), герметична камера для тварин, колби з їдким лугом, сірчаною кислотою, насос Комовського.

Хід роботи

На початку проводять зважування тварини і посудин з поглиначами з точністю до десятих грама. Потім тварину поміщають в камеру (на період не більше однієї години), і за допомогою насоса Комовського створюють рух повітря через всю установку. Після закінчення досліду знову зважують тварину, сечу і кал (якщо є), а також посудини з поглиначами. Різниця в масі колб з сірчаною кислотою покаже кількість води, яка виділилась з організму за період досліду, а різниця в масі колб з їдким калієм – кількість вуглекислого газу, що виділився за цей же період. За різницею між масою всіх виділень і зменшенням маси тварини визначають кількість кисню, який вдихнули за період досліду. Знаючи кількість вуглекислого газу і поглинутого кисню, розраховують дихальний коефіцієнт, а потім визначають величину енергетичного обміну.

 

 

Контрольні питання

1. Як визначають величину енергетичного обміну за В.В. Пашутіним?

2. Масковий метод непрямої калориметрії.

3. Теоретичне і практичне значення методів прямої і непрямої калориметрії.

4. Що таке дихальний коефіцієнт?

ФІЗІОЛОГІЯ ВИДІЛЕННЯ

РОБОТА 11.1. ВИЗНАЧННЯ ГУСТИНИ СЕЧІ

Мета роботи: визначити густину сечі, одержаної від піддослідних тварин.

Матеріали та обладнання: сеча тварин, мірний циліндр, вата, водяний термометр, урометр.

Хід роботи

У циліндр місткістю 100 мл наливають сечу, визначають її температуру й обережно опускають в неї урометр по центру циліндра. Вимірювання проводять за нижнім меніском рідини на шкалі урометра. Густина сечі вимірюється за температури 15 ^оС. Якщо температура сечі буде нижчою, то необхідно відняти від значення на шкалі урометра число 0,001 на кожні три градуси, і навпаки, за температури сечі вище 15 ^оС, слід до значення на шкалі урометра додати число, 0,001 на кожні три градуси.

 

Контрольні питання

1. Де утворюється сеча?

2. У яких тварин сеча каламутна і чому?

3. Що таке провізорна і дефінітивна сеча?

 

РОБОТА 11.2. ВИЗНАЧЕННЯ РЕАКЦІЇ СЕЧІ

Мета роботи: Визначити реакцію сечі піддослідної тварини.

Матеріали і обладнання: сеча, спиртовий розчин бромтимолблау, лимонно-кислий натрій (порошок), 0,1%-ний розчин фенолфталеїну, 0,1н. розчин їдкого натрію, 1%-ний розчин алізаринсульфоновокислого натрію, 0,1 н. розчин соляної кислоти, індикаторний папір, хімічні стакани на 100 мл (4 шт), лійки, фільтри, емальований кювет.

Хід роботи

Реакцію сечі визначають індикаторним папером. Набирають сечу в піпетку і змочують над кюветом смужки індикаторного паперу, якщо синя лакмусова смужка почервоніє – сеча кислої реакції, а якщо червона посиніє – сеча лужної реакції.

Реакцію сечі визначають також іншим методом: у пробірку з 2–3 мл сечі додають 1–2 краплі спиртового розчину бромтимолблау. Жовте забарвлення свідчить про кислу реакцію сечі, а зелене – про лужну.

Кількісне визначення кислотності сечі. У хімічний стаканчик наливають 25 мл профільтрованої сечі й додають 20 г порошку лимоннокислого натрію, вміст змішують, додають 2-3 краплі фенолфталеїну й титрують 0,1 н. розчином їдкого натрію до слаборожевого забарвлення. Кислотність визначають множенням витраченого на титрування об’єму 0,1 н. розчину їдкого натрію на 0,00365 (кількість соляної кислоти у грамах, що відповідає 1 мл 0,1 н. розчину їдкого натрію).

Визначення лужності сечі. У хімічний стаканчик наливають 25 мл профільтрованої сечі й додають 3-4 краплі 1% розчину алізаринсульфоновокислого натрію, вміст стаканчика змішують і титрують 0,1 н. розчином соляної кислоти до жовтого кольору. Кількість витраченого розчину на титрування множать на коефіцієнт 0,004, а одержаний добуток – на 4. Визначають лужність у 100 мл сечі. При цьому коефіцієнт 0,004 показує кількість їдкого натрію (у грамах), що відповідає 1 мл 0,1 н. розчину соляної кислоти.

 

Контрольні питання

1. Від чого залежить реакція сечі?

2. Де порушується ізотонічність сечі щодо плазми крові?

3. Внаслідок яких процесів у нирках утворюється сеча?

 

РОБОТА 11.3. ВИЗНАЧЕННЯ АЦЕТОНОВИХ ТІЛ У СЕЧІ

Мета роботи: визначити наявність ацетонових тіл у сечі здорових тварин.

Матеріали і обладнання: реактив Росса (1 г нітропрусиду натрію і 99 г сірчанокислого амонію), сеча, кристали їдкого натрію, фарфорова ступка, темна скляна банка для зберігання реактиву Росса, центрифужні пробірки, штатив.

Хід роботи

У центрифужні пробірки вносять по 1 г готового реактиву Росса, 5 мл свіжоодержаної сечі та декілька кристалів їдкого натрію. Кожну пробірку ретельно струшують і залишають за кімнатної температури на 5 хв.

Результат досліду враховують за 5-бальною системою Адлера, яка ґрунтується на зміні кольору вмісту пробірки.

 

Оцінка	Зміна забарвлення сечі
+	Дуже слабке гвоздичне забарвлення з жовтизною
+	Слабке пурпурне забарвлення
+++	Помірне пурпурне забарвлення
++++	Темно-пурпурне забарвлення
+++++	Темно-пурпурне непрозоре забарвлення

 

Контрольні питання

1. Що є функціональною одиницею нирки?

2. Де утворюється первинна сеча?

3. Де утворюється вторинна сеча?

 

РОБОТА 11.4. ВИЗНАЧЕННЯ ГЛЮКОЗИ В СЕЧІ

Мета роботи: визначити наявність глюкози в сечі тварини під час годування її цукровим буряком.

Матеріали і обладнання: сеча, реактив Гейнесса (готується таким чином: змішати в пропорції 3,3%-ний розчин сульфату міді – 2 частини, 12,5%-ний розчин гідроокису калію – 2 частини, 7,5%-ний розчин гліцерину – 1 частина), штатив, пробірки, хімічні стакани, спиртівка.

Хід роботи

У пробірку наливають 3–4 мл реактиву Гейнесса, потім до рідини додають 8–10 крапель сечі й знову нагрівають до кипіння. За наявності цукру в сечі рідина набирає жовтого забарвлення з випаданням коричнево-жовтого осаду закису міді.

 

 

Контрольні питання

1. Яка різниця між первинною і вторинною сечею?

2. Де відбувається процес реадсорбції глюкози із сечі в кров?

3. Охарактеризуйте механізми регуляції діяльності нирок.

 

ВНУТРІШНЯ СЕКРЕЦІЯ. РОЗМНОЖЕННЯ. ЛАКТАЦІЯ

Ендокринні залози, а також деякі інші тканини організму, синтезують біологічно активні речовини – гормони. Гормони можуть бути білками, поліпептидами, похідними амінокислот, ліпідами і стероїдами. Спектр дії гормонів надзвичайно широкий. Вони регулюють ріст і розвиток тварини, впливають на обмін речовин, підтримують гомеостаз, регулюють процеси адаптації до навколишнього середовища. Гормони впливають на репродуктивну функцію тварин, а також на процеси утворення та виділення молока.

 

РОБОТА 12.1. ДІЯ АДРЕНАЛІНУ НА ЗІНИЦЮ ІЗОЛЬОВАНОГО ОКА ЖАБИ

Гормон мозкового шару наднирників адреналін є похідним тирозину. Безпосереднім попередником адреналіну за його синтезу в нирках є норадреналін. Адреналін і норадреналін називають симпато-міметичними амінами, тому що вони діють на органи і тканини аналогічно дії симпатичних нервів. Адреналін впливає на різні функції організму, в тому числі і на внутрішньоклітинні процеси обміну речовин. Наприклад, він посилює розпад глікогену до глюкози, зменшує його запаси в печінці і м’язах. Адреналін зумовлює посилення і збільшення частоти серцевих скорочень, покращує проведення збудження в серці, пригнічує скорочення гладеньких м’язів шлунка і тонкого кишечнику. Адреналін спричинює збільшення діаметра зіниці ока, яке зумовлене його дією на радіальні м’язи.

Мета роботи. Вивчити дію адреналіну на зіницю.

Матеріали і обладнання: жаба, дві чашки Петрі, фізіологічний розчин, розчин адреналіну, піпетка, набір інструментів.

Хід роботи

У жаби відрізають верхню щелепу за очима, обережно вирізають обидва очних яблука і розміщують кожне з них у чашку Петрі з фізрозчином. В одну чашку додають одну-дві краплини адреналіну. Через 20–30 хв спостерігають за станом зіниці.

 

Контрольні питання

1. Що таке гормони, де вони утворюються?

2. Чому залози, які секретують гормони, називають залозами внутрішньої секреції?

3. Назвіть основні залози внутрішньої секреції.

4. Що таке адреналін, де він утворюється, яка його фізіологічна роль?

5. Механізми регуляції діаметра зіниці ока.