Гальмування спинномозкових рефлексів на кислоту дією більш сильного подразника

Визначаємо час рефлексу задньої кінцівки жаби на кислоту. Потім у ділянці стегна перетягуємо лапку гумовим кільцем і знову визначаємо час рефлексу.

 

 

Гальмування спинномозкових рефлексів за I. М. Сєченовим

У жаби розтинаємо черепну порожнину і оголюємо головний мозок. У ділянці зорових горбів мозок перерізаємо впоперек і видаляємо передню частину. Жабу підвішуємо на штатив і через декілька хвилин визначаємо час рефлексу на кислоту. Дослід проводимо два-три рази. Потім на зорові горби кладемо кришталики NаСl. Через 1–2 хв знову визначаємо час рефлексу на кислоту. Після цього кришталики знімаємо, місце розрізу промиваємо розчином Рінгера і знову визначаємо час рефлексу.

 

Зміна збудливості центральної нервової системи під впливом стрихніну і хлороформу

Жабі вводимо в лімфатичний мішок 1 мл 0,1%-ного розчину стрихніну. Потім поміщаємо тварину на скляну пластину і покриваємо скляним ковпаком. Через кожні 1–2 хв перевіряємо збудливість постукуванням по краю скла. Спочатку на подразнення жаба не реагує, потім поступово починає підстрибувати, а згодом з'являються судоми.

Для визначення впливу хлороформу, жабу поміщаємо в ексикатор, кладемо шматочок вати, змоченої хлороформом. Спочатку тварина сидить спокійно, потім починає посилено рухатись і зрештою заспокоюється. Після цього знімаємо ковпак з ексикатора і розпочинаємо перевірку стану нервових центрів. Крім механічних подразнень, використовуємо сильний індукційний струм. Залежно від стану наркозу жаба буде реагувати по-різному, а може взагалі не давати відповіді, що свідчить про зниження або відсутність збудливості нервових центрів.

 

 

Контрольні питання

1. Суть процесу іррадіації.

2. Полегшення проведення збудження і втома нервових центрів.

3. Як встановити втому в нервових центрах?

4. Сумація збудження та її види.

5. Центральне гальмування за І. М. Сєченовим.

6. Суть трансформації ритму і сили подразнення.

7. Механізм гальмування одного рефлексу іншим.

 

РОБОТА 3.3. НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ ТОНУСУ М’ЯЗІВ

Тонус скелетних м’язів, необхідний для підтримки нормального положення тіла, забезпечується тонічними рефлексами. Про тонус м’язів свідчить наявність невеликих скорочень скелетних м’язів. Як і всякі рефлекси, тонічні відбуваються внаслідок подразнення відповідних рецепторів. Слід зазначити, що вони зберігаються до тих пір, поки продовжується подразнення. Особливо велике значення мають тонічні рефлекси, пов’язані з положенням голови. Центри тонічних рефлексів знаходяться у середньому мозку, а рефлекторна дуга розпочинається або з отолітового апарату, або з рецепторів м’язів шиї та голови. Моторні нейрони підтримують постійний тонус м'язів, посилаючи до них 45–60 імпульсів на секунду.

Перерізання аферентних і еферентних нервових волокон викликає втрату м’язового тонусу.

Мета роботи. 1) Визначити роль рецепторів отолітового апарату в здійсненні тонічних рефлексів; 2) Визначити вплив перерізання нервового волокна на тонус м’язів; 3) Встановити роль дорсальних та вентральних корінців спинного мозку.

Матеріали і обладнання. Препарувальний набір, парафіновий столик, штатив, хлороформ, вата, очна піпетка, жаба, морська свинка, відро з водою, предметні та покривні скельця, мікроскоп.

Хід роботи

Одностороннє виключення вестибулярного апарату у морської свинки

Морську свинку поміщаємо на стіл і спостерігаємо за її позою. Потім в один із зовнішніх слухових проходів заливаємо декілька крапель хлороформу. Протягом 15 хв морську свинку утримуємо у боковому положенні, а потім знову поміщаємо її на стіл і спостерігаємо за її позою.

 

 

Зруйнування вестибулярного апарату у жаби

Жабу садимо на парафіновий столик і спостерігаємо за її позою. Потім фіксуємо на парафіновому столику черевцем догори, верхню щелепу приколюємо до столика, а нижню гачечком з ниткою відтягуємо назад. На верхній щелепі між очними яблуками робимо невеликий розріз уздовж по слизовій оболонці і за допомогою пінцета розсуваємо краї в сторони. Знаходимо з кожного боку на хрящовій частині клиноподібних кісток білу цяточку величиною з макове зернятко. Під цим утворенням лежать лабіринти внутрішнього вуха. З одного боку голкою проколюємо і колоподібними рухами зруйновуємо лабіринт внутрішнього вуха. Жабу знімаємо зі столика і спостерігаємо за її позою та рухами у воді та на суші.

 

Спостереження отолітів жаби під мікроскопом

Під час зруйнування півколових каналів у жаби, з місця проколу очною піпеткою витягуємо білувату рідину та наносимо її на предметне скло. Краплю накриваємо покривним склом і розглядаємо під мікроскопом.

 

 

Зруйнування зорової частки у жаби

Жабу приколюємо до парафінового столика спиною догори. Розтинаємо шкіру між очима і розсуваємо її в сторони. Тонкими ножицями робимо поперечний розтин черепної коробки з боку носа. Справа та злівапідрізаємо кістки черепа так, щоб оголити головний мозок. За півкулями розташовані зорові частки (середній мозок). Спостерігаємо за позою жаби до зруйнування та після зруйнування однієї зорової частки.

 

Тонус м’язів та вплив на нього нервової системи

Спінальну жабу підвішуємо за нижню щелепу на гачок штатива, даємо заспокоїтись і спостерігаємо за положенням задніх кінцівок. Потім на дорсальній поверхні стегна однієї лапки розтинаємо шкіру скляним гачком. Розсуваємо м’язи, знаходимо сідничний нерв, перерізаємо його ножицями і знову слідкуємо за положенням та довжиною задніх кінцівок.

 

Функції спинномозкових корінців

Жабу закріплюємо на столику спиною догори, робимо ефірний наркоз, а потім оголюємо в неї груднинно-поперековий відділ спинного мозку. З кожного боку спинного мозку попарно розташовані білі стовбури – дорсальні і вентральні корінці. Тонким гачком, з одного боку, захоплюємо дорсальні корінці і перерізаємо їх, а на протилежному боці перерізаємо вентральні корінці. Через деякий час спостерігаємо за реакцією – відповіддю задніх кінцівок на механічне подразнення. Результати аналізуємо і робимо висновки.

 

Контрольні питання

1. Що таке тонус м’язів та як він підтримується?

2. Функція середнього мозку.

3. Мозочок та його функції.

4. Статичні рефлекси, рефлекси пози та положення. Хто вперше їх вивчив і класифікував?

5. Місце розташування рецепторів тонічних рефлексів.

6. Реципрокне (сполучене) гальмування та іннервація м’язів.

7. Найважливіші рефлекси для клінічного дослідження: шкірні, колінний, ахіловий, око-серцевий, вінчика та інші.

 

ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Кора великих півкуль головного мозку і найближчі до неї підкіркові утворення є вищим відділом центральної нервової системи. Складні рефлекторні реакції, що здійснюються цим відділом, складають основу нервової діяльності тварин і спрямовані, передусім, на координацію взаємовідносин організму з навколишнім середовищем як єдиного цілого. Основним методом вивчення вищої нервової діяльності є метод умовних рефлексів. Виробляючи у тварин в лабораторних чи природних умовах умовні рефлекси, досліджуючи механізм їх вироблення і одночасно спостерігаючи за поведінкою тварин, можна вивчити основні закономірності роботи великих півкуль, фактори і мотиви, які визначають поведінку тварин, їх взаємовідносини в групах. Отримані знання дозволять правильно організувати утримання і експлуатацію тварин в умовах сільськогосподарського виробництва.

 

РОБОТА 4.1. ВИРОБЛЕННЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ

Існують наступні загальні правила вироблення умовних рефлексів, незалежно від конкретно використаної методики:

а) спочатку дія умовного подразника, а потім безумовного;

б) умовний подразник за силою має бути оптимальним, повинен викликати орієнтувальну реакцію;

в) тварина має бути клінічно здоровою, центри рефлекторної дуги повинні знаходитись в тонусі;

г) під час утворення рефлексу тварину необхідно оберігати від впливу сторонніх подразників.

Мета роботи. 1. В умовах фізіологічної лабораторії виробити у собаки рухово-харчовий умовний рефлекс “біг до годівниці”. 2. Виробити у людини захисний умовний рефлекс.

Матеріали і обладнання. Дослідна тварина (собака), корм (молоко, м’ясо), ручний і електричний дзвоники, індукційна котушка, випрямляч, контактні електроди.

Хід роботи