Робота 1. 2. Загальні методи фізіологічних досліджень

Матеріали і обладнання. Піддослідні тварини (жаби, морські свинки, кролі, кішки, собаки), сільськогосподарські тварини (коза, вівця, корова, свиня, птиця); пробкові або парафінові столики, станки для фіксації тварин; вата, набір інструментів, маски для наркозу, ефір, хлороформ, 1%-ний розчин морфіну, 0,5%-ний розчин новокаїну, 10 %-ний розчин гексаналу, 10 %-ний розчин уретану, фізрозчин, розчин Рінгера, Рінгера-Локка, Тіроде.

Правила роботи з експериментальними тваринами

Згідно з “Правилами проведення робіт з використанням експериментальних тварин”, лабораторно-практичні заняття з фізіології тварин повинні проводитися з дотриманням принципів гуманного ставлення до тварин. Операції та експерименти дозволяється проводити тільки у спеціально обладнаній лабораторії. Недопустиме фізичне та психічне травмування тварин. Болючі процедури на тваринах заборонені. Хірургічні операції у всіх випадках слід здійснювати із застосуванням загального чи місцевого наркозу та знеболювання, а також з дотриманням правил асептики та антисептики.

1.2.2. Фіксація тварин

Студенти самостійно засвоюють правила фіксації жаби на пробковій дошці або парафіновому столику за допомогою булавок; методику фіксації морських свинок, кроликів, собак та кішок на спеціальних операційних столах та в станках. Для дослідів та демонстрації собаку фіксують у станку з попереднім надіванням намордника чи петлі на нижню і верхню щелепи. Великих тварин фіксують у спеціальних станках або накладають фіксаційні щипці на носову перегородку, у коня – на верхню губу. Телят фіксують за допомогою рухомої петлі, а овець та кіз фіксують у звичайних станках.

Загальне та місцеве знеболювання

Загальне знеболювання (наркоз) – це штучне зворотне пригнічення чи гальмування функцій центральної нервової системи (ЦНС), яке супроводжується втратою чутливості та деяких рефлексів у результаті дії наркотичних препаратів. Наркоз проводиться у три етапи: премедикація, введення та основний наркоз.

Для промедикації використовують: аміназин, ромпун, компелен, промедол, димедрол. З успіхом застосовують суміші цих препаратів, які доповнюють один одного, седативно впливаючи на ЦНС. Частіше використовують суміш, до складу якої входять аміназин, промедол та димедрол.

Наркотичні препарати розподіляють на інгаляційні, або пульмональні (етиловий ефір, хлороформ) та неінгаляційні (тіопентал натрію, гексенал, хлоралгідрат, спирт етиловий).

Перед наркозом тварину обстежують, витримують на 12-годинній голодній дієті. Премедикацію проводять з урахуванням виду, віку, статі та індивідуальних особливостей тварини.

Наркоз лабораторних тварин

Для загального наркотизування жабу розміщують під скляний ковпак, де залишають тампон, змочений етиловим ефіром. Для кроликів частіше використовують ефірну маску з тампоном, змоченим ефіром, яку накладають на ніздрі; застосовують також уретановий (внутрішньовенно вводиться 10%-ний розчин уретану в дозі 0,6–0,8 г/кг), гексеналовий (внутрішньовенно 5%-ний розчин в дозі 1 мл/кг маси, 0,8 г/кг), гексеналовий (внутрішньовенно 5%-ний розчин в дозі 1 мл/кг маси тіла) та інші види наркозу. Кішок та птицю наркотизують сумішшю ефіру та хлороформу (1:1) під скляним ковпаком, з попередньою промедикацією (аміназин 2 мг/кг, компелен внутрішньом'язово 0,2 мг/кг у вигляді 1 %-го розчину).

Для собак частіше застосовують неінгаляційний наркоз: гексенал у вигляді 10%-ного розчину вводиться внутрішньовенно у дозі 0,05 г/кг маси тіла; тіопентал натрію, як і гексенал, вводять внутрішньовенно (10%-ний розчин у дозі 0,023–0,035 г/кг живої маси). Невеликим собакам гексенал і тіопентал натрію вводять внутрішньочеревно. Для премедикації застосовують аміназин внутрішньом'язово у дозі 1–1,5 мл 2,5%-ного розчину на 10 кг маси тіла. Хороший ефект має ромпун у дозі 0,5 мл 2,5%-ного розчину на 10 кг живої маси.

Для місцевого знеболювання застосовують новокаїн (0,2–3 %-ний розчин), тримекаїн, совкаїн, дикаїн, анестезин. Залежно від точки прикладання анестетика розрізняють поверхневу, інфільтраційну, провідникову (регіонарну), епідуральну та інтраваскулярну анестезії.

1.2.4. Хірургічні інструменти, шовний та матеріал для перев ’ язки

Для проведення операцій на тваринах використовують:

1) Хірургічні інструменти: ріжучі (для м’яких тканин) – скальпелі та ножиці різних розмірів і форм; ріжучі та розсікаючі (для твердих тканин) – ножові, дугові та інші пили, кісткові долота, трепани; допоміжні інструменти – ранові гачки, хірургічні та анатомічні пінцети, кровозупиняючі затискачі, голкотримачі, хірургічні голки, шприци різних розмірів, ін’єкційні голки та ін.

2) Шовний матеріал: шовкові та кетгутові нитки.

3) Перев’язувальний матеріал: ватно-марлеві тампони, серветки, бинти. Перераховані матеріали та інструменти, необхідні для хірургічних операцій, попередньо стерилізують (знезаражують).

Застосування солъових розчинів

Для підтримки осмотичного тиску в тканинах та їх життедіяльності, особливо у процесі вивчення функцій ізольованих органів, застосовують сольові розчини.

1) фізіологічні розчини:

а) для холоднокровних тварин 0,60–0,65%-ний розчин (NаСl – 6,0–6,5, дистильованої води – 1 л);

б) для теплокровних тварин 0,85–0,9%-ний розчин (NаСl– 8,5–9 г, дистильована вода – 1 л).

2) розчин Рінгера:

а) для холоднокровних тварин: NаСl – 6,50 г, КСl – 0,14 г, СаСl₂ – 0,12 г, NаНСО₃ – 0,20 г на 1 л дистильованої води;

б) для теплокровних тварин: NаСl – 9,0 г, КСl – 0,42 г, CaCl₂ – 0,24 г, NaHCO₃ – 0,15 г на 1л води.

3) розчин Рінгера-Локка має той самий сольовий склад, що й розчин Рінгера, але в нього додається 1 г глюкози. Цей розчин постійно насичується киснем;

4) розчин Тіроде для теплокровних тварин: NаСl – 9,0 г: КСl – 8,20 г; СаСl ₂ – 0,20 г; МnСl – 0,10 г; NaНСОз – 0,10 г; NаНРО₄ – 0,05 г; глюкоза – 1,0 г; дистильована вода до 1 л. Розчин вводять тваринам підшкірно або внутрішньовенно.

Охорона праці і техніка безпеки в лабораторіях кафедри

Приступаючи до лабораторно-практичних занять, всі студенти проходять інструктаж з правил охорони праці та техніки безпеки під час використання приладів, обладнання, реактивів та лабораторних тварин. Звертається увага студентів на дотримання протипожежної безпеки, правила надання першої допомоги у разі травм, опіків, ураження електричним струмом, укусів тварин.

Дані щодо проведення зазначеного інструктажу занесені в спеціальний журнал реєстрації інструктажу з техніки безпеки (форма № 23), який зберігається на кафедрі.

Контрольні питання

1. Які правила фіксації лабораторних тварин?

2. Яка техніка застосування загального наркозу та місцевої анестезії?

3. З якою метою застосовують сольові розчини? Який їх склад?

4. Які правила охорони праці і техніки безпеки під час роботи в лабораторії кафедри?

Основною літературою для вивчення фізіології сільськогосподарських тварин є:

1. Фізіологія тварин. /Мазуркевич А.Й., Карповський В.І., Камбур М.Д. та ін. – Вінниця: Нова книга, 2010. – 424 с.

2. Фізіологія людини. / Ганонг В.Ф. – Нью-йорк: Видавництво медичної книги, 2001. –732 с.

3. Физиология сельскохозяйственных животных /А.Н. Голиков, Н.У. Базанова,

З.К. Кожебеков и др.; Под ред. А.Н. Голикова. – 3-е изд., переработанное и дополненное. – М.: Агропромиздат, 1991. – 432 с.

4. Физиология сельскохозяйственных животных /Е.М. Федий, В.В. Науменко. – К.: Вища школа, 1978. – 416 с.

5. Фізіологія сільськогосподарських тварин: Практикум. /В.В. Науменко, А.С. Дячинський, В.Ю. Демченко та ін. – К.: Либідь, 1993. – 224 с.

6. Лабораторні роботи з фізіології сільськогосподарських тварин: Методичні вказівки для студентів факультету ветеринарної медицини та зооінженерного факультету /М.П. Ніщеменко, М.М. Саморай, С.С. Шмаюн. – Біла Церква, 1999. – 79 с.

7. Физиология сельскохозяйственных животных /В.И. Георгиевский. – М.: Агропром- издат, 1990. – 511 с.

Бажано вивчати підручники з фізіології людини для медичних вузів.

 

ФІЗІОЛОГІЯ М’ЯЗІВ I НЕРВІВ

 

Нервова та м’язова тканини належать до таких тканин в організмі, діяльний стан яких проявляється у формі збудження та скорочення і характеризується комплексом електричних, біохімічних, функціональних змін клітинних мембран. Особливе значення мають біоелектричні процеси, які зумовлюють проведення збудження по нервових волокнах та скорочення поперечно смугастих та гладеньких м’язів. Вивчення цього розділу є необхідною умовою для послідовного розуміння фізіології центральної нервової системи та вищої нервової діяльності.

 

РОБОТА 2.1. ПРИГОТУВАННЯ НЕРВОВО-М'ЯЗОВОГО ПРЕПАРАТУ

Вивчення фізіології м’язів і нервів засноване на реєстрації біоелектричних явищ та механічних ефектів скорочення. Найбільш простим та зручним об’ектом для практичного вивчення цих явищ є нервово-м’язовий препарат, який являє собою єдину функціональну систему литкового м’яза жаби та сідничого нерва, який його іннервує.

Мета роботи. Опанувати техніку препарування в умовах фізіологічної лабораторії, вивчити і засвоїти нервово-м’язову фізіологію.

Матеріали і обладнання. Жаби, скляні пластинки, тазики, ножиці, пінцети, препарувальні голки та гачки, серветки, піпетки, 0,65%-ний фізіологічний розчин.

Хід роботи

Жабу беремо у ліву руку і відрізаємо у неї ножицями верхню щелепу позаду очей. Голкою або зондом руйнуємо спинний мозок. Потім беремо жабу за задні кінцівки і опускаємо головою донизу, щоб внутрішні органи змістилися вперед. Після цього перерізаємо хребет між грудним та поперековим відділами. За допомогою марлі або фільтрувального паперу утримуємо однією рукою хребці задньої частини тулуба, а другою енергійним рухом знімаємо шкіру. Оголену частину тулуба поміщаємо на скляну пластинку, відрізаємо ножицями куприкову кістку та відділяємо праву лапку від лівої, розрізаючи таз у лобковому зчленуванні. У борозні стегна між двоголовим та напівперетинчастим м'язами знаходимо сідничний нерв. На всьому протязі відділяємо його скляним гачком від оточуючих тканин, бокові гілочки відрізаємо ножицями.

Кінчик хребця відрізаємо так, щоб сідничний нерв був з’єднаний зі шматочком кістки. Стегнову кістку з оточуючими тканинами перерізаємо над колінним суглобом. На гомілці відділяємо литковий м’яз, попередньо перерізавши сухожилок. Гомілку відрізаємо нижче колінного суглоба. Залишається нервово-м’язовий препарат (сідничний нерв з литковим м'язом).

Препарат готуємо швидко, зволожуємо фізрозчином, не допускаючи висихання. Не слід брати нерв пальцями та металевими предметами.

Контрольні питання

1. Що являє собою нервово-м’язовий препарат?

2. Яка техніка приготування нервово-м’язового препарату?