Робота 12. 2. Дія адреналіну і пітуїтрину на зміну пігментації шкіряного покриву жаби

Серед тварин широко розповсюджена властивість до зміни забарвлення внаслідок переміщення пігментів в певних клітинах покривних тканин.

Серед хребетних ця властивість характерна для амфібій та рептилій, серед безхребетних – для ракоподібних, головоногих, молюсків та ін.

Хроматофори – спеціальні пігментні клітини, які розташовані в шкірі, а нерідко – і у більш глибоких тканинах. Вони мають здатність спричинювати перерозподіл пігментів, які знаходяться в них, що супроводжується зміною загального забарвлення тварин. Якщо пігмент сконцентрований в маленьких кульках (зернистий стан), то він майже не впливає на загальне забарвлення; якщо ж він розподіляється по великій поверхні (сітчастий стан), то забарвлення всієї поверхні тварини приймає його відтінок.

На думку багатьох дослідників, активність хроматофорів регулюється нервовою та гуморальною системами. Зміна забарвлення тварини часто виникає рефлекторно внаслідок дії зовнішніх подразників і має захисний характер. Припущення про участь гормонів у зміні забарвлення вперше було встановлено після того, як жабі зробили ін’єкцію адреналіну і шкіра посвітлішала.

Пітуїтрін отримують шляхом екстракції з гіпофізу, він містить окситоцин, вазопресин і меланоформний гормон, який розширює пігментні клітини шкіри.

Мета роботи. Вивчити вплив адреналіну і пітуїтрину на хроматофори покриву шкіри жаби.

Матеріали і обладнання. Жаба, адреналін (1:1000), пітуїтрин, три скляні 0,5-літрові пронумеровані банки, шприц на 1 мл.

Хід роботи

Підбирають три однаково пігментовані жаби. Першій жабі в спинний лімфатичний мішок вводять 0,5 мл адреналіну, другій – 0,5 мл пітуїтріну, а третю залишають для контролю. Кожну жабу поміщають в окрему банку. Через 10 хвилин починають спостерігати за змінами пігментації шкіряного покриву першої жаби. Через 30–40 хвилин спостерігають за змінами пігментації шкіряного покриву другої жаби і порівнюють з контролем.

 

Контрольні питання

1. Механізм зміни пігментації покриву шкіри жаби під впливом адреналіну і пітуїтріну.

2. Що являє собою пітуїтрін? Механізм його дії.

3. Місце утворення меланоформного гормону і механізм його дії.

 

РОБОТА 12.3. ВПЛИВ ІНСУЛІНУ НА РІВЕНЬ ЦУКРУ В КРОВІ

Мета роботи: спостереження за змінами у тварини під час введення підвищених доз інсуліну.

Матеріали і обладнання: чотири мишки, інсулін, фізіологічний розчин, шприці, голки.

Хід роботи

Трьом мишкам підшкірно ввести інсулін з розрахунку на 10 г маси:

№ 1 – 0,1 ОД, № 2 – 0,5 ОД, № 3 – 1 ОД. Четвертій мишці (контрольній) ввести 0,5 мл фізрозчину. Записати час введення інсуліну. Спостерігати за поведінкою мишок. У разі появи гіпоглікемічного шоку, ввести в перитоніум 0,25–0,5 мл 20%-ного розчину глюкози, записати час її введення та час закінчення стану гіпоглікемічного шоку.

 

 

Контрольні питання

1. Яка залоза секретує інсулін?

2. Яким чином інсулін впливає на рівень глюкози в крові?

3. Що таке гіперглікемія і глюкозурія?

 

РОБОТА 12.4. ВПЛИВ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ГОРМОНІВ НА ВИДІЛЕННЯ СПЕРМАТОЗОЇДІВ У САМЦІВ ЖАБ

У сироватці крові та сечі вагітних тварин є значна кількість гормонів, які секретуються плацентою: прогестерон, хоріональний гонадотропін та ін. Введення самцям жаб сироватки крові або сечі вагітних викликає посилення сперматогенезу і виділення сперматозоїдів у клоаку. Цей тест інколи використовують для діагностики вагітності жінок.

Мета роботи. Встановити наявність впливу жіночих статевих гормонів на виділення сперматозоїдів у жаб-самців.

Матеріали і обладнання: жаба-самець, сироватка крові вагітних тварин (кобили, корови, свині), шприц, пастерівська піпетка, фізіологічний розчин, предметне і покривне скло, мікроскоп.

Хід роботи

У вагітної самки беруть кров у пробірку і отримують сироватку крові згідно з методикою, описаною в роботі 7.1.

У жаби-самця пастерівською піпеткою беруть із клоаки вміст, наносять на предметне скло, покривають покривним склом, і під малим збільшенням мікроскопа перевіряють на відсутність сперматозоїдів. Потім шприцом вводять самцю в ділянці спини 3–5 мл сироватки крові. Через 30–60 хвилин після ін’єкції у жаби з клоаки піпеткою беруть вміст, наносять його на предметне скло, покривають покривним склом і під мікроскопом визначають наявність сперміїв, їх кількість і рухливість.

 

 

Контрольні питання

1. Естрогени та їх фізіологічне значення.

2. Гонадотропні гормони, їх дія і місце утворення.

3. Роль прогестерону.

 

РОБОТА 12.5. ВПЛИВ ЕСТРОГЕНІВ НА СТАТЕВУ ФУНКЦІЮ ТВАРИН

Естрогенні гормони (естрадіол, естрон, естріол) впливають на розвиток вторинних статевих ознак самок і зумовлюють розростання слизової оболонки піхви, рогів матки, яйцепроводів, посилюють скорочення м’язів і яйцепроводів. Свою дію естрогени проявляють і на ізольовану матку. Поряд з цим, естрогени мають і загальну дію на організм тварини, змінюють її інстинкти, поведінку щодо осіб іншої статі.

Мета роботи. У дослідах на білих мишах вивчити вплив статевих гормонів на перебіг статевого циклу.

Матеріали і обладнання: інфантильна або кастрована мишка, сеча або сироватка крові вагітної тварини, шприц з голкою, предметне скло, фізіологічний розчин, піпетка, спиртівка, розчин метиленової сині, мікроскоп.

Хід роботи

У крові та сечі вагітних міститься велика кількість жіночих статевих гормонів, тому за підшкірного введення статевонезрілим мишкам сироватки крові, або сечі вагітних, у них з’являється тічка. Статевий цикл у мишей триває 6–7 днів.

Інфантильній або кастрованій мишці завчасно впродовж трьох днів підшкірно вводять по 1 мл сечі або сироватки крові двічі на добу. Через 24, 48, 72 години після останньої ін’єкції у неї беруть вагінальні мазки. Для цього піпеткою вводять в піхву декілька краплин фізіологічного розчину і промивають ним слизову оболонку. Цю рідину по краплині наносять на предметне скло і роблять мазки. Мазки сушать на повітрі, фіксують на полум’ї спиртівки і фарбують розчином метиленової сині (п’ять крапель насиченого розчину на 1 мл води) 7–10 хвилин. Потім промивають водою, сушать і розглядають під мікроскопом (об’єктив 40^х).

Студенти на заняттях розглядають раніше приготовлені вагінальні мазки. За картиною вагінальних мазків визначають стадії статевого циклу у миші і роблять висновки про дію статевих гормонів.

 

Контрольні питання

1. Роль жіночих статевих гормонів, місце їх утворення.

2. Стадії статевого циклу у тварин та їх характеристика.

3. Методи визначення стадій статевого циклу у тварин.

4. Що таке статевий сезон?

 

РОБОТА 12.6. РЕГУЛЯЦІЯ МОЛОКОВІДДАЧІ

Лактацією називають процес утворення та виділення молока з молочних залоз. Лактацією називають також період часу, протягом якого тварина лактує, тобто утворює молоко. Наприклад, лактація у корови триває в нормі 305 днів, у свиней – 60 днів. Молочні залози – анатомічна ознака ссавців. Вони є вторинною статевою ознакою, належать до системи органів розмноження і знаходяться в тісному функціональному зв'язку зі статевими залозами.

Секреція молока є складним нейросекреторним актом. Одного разу почавшись, лактація підтримується систематичним спорожнінням вим’я, а також певною “наладкою” центральної нервової системи, домінантою лактації. Надзвичайно велику роль при цьому відіграють гормони пролактин і окситоцин.

Мета роботи. Вивчити вплив різних факторів на процес молоковіддачі.

Матеріали і обладнання: лактуюча коза, корова, станок, установка для подразнення індукційним струмом, посуд для молока, молочний катетер.

Хід роботи

Прояв безумовного рефлексу молоковіддачі

Тварину фіксують у станку. Прикріплюють до основи одного соска електроди від вторинної котушки. У другий сосок вставляють катетер. Отримують цистернальне молоко і заміряють його кількість.

Упродовж 15–20 с подразнюють другий сосок індукційним струмом середньої сили. Відзначають час від початку подразнення до появи частинок краплин або цівки молока з катетера.

Отримують альвеолярне молоко, заміряють його кількість. Роблять висновок про рефлекторний механізм молокоутворення.