Робота 6. 1. Виділення слини на харчові й неїстівні речовини

Секрет слинних залоз – слина змочує корм, а муцин, що входить до її складу, робить його слизьким – це полегшує ковтання корму. В слині деяких тварин (свині) є амілолітичні ферменти – амілаза та мальтаза. На неїстівні речовини, які потрапляють в ротову порожнину, виділяється слина, збіднена ферментами. Така слина називається відмивною.

У діяльності слинних залоз відзначається зміна рефлекторної реакції та здатність травного каналу пристосовуватись до різних видів кормів.

Мета роботи. Спостереження за секреторною діяльністю слинних залоз: 1) коли працює слинна залоза? 2) який механізм її регуляції та довжина латентного періоду слиновиділення? 3) які речовини зумовлюють виділення секрету слинних залоз? 4) як змінюється функція слинних залоз залежно від фізичних та хімічних властивостей подразника?

Матеріали і обладнання. Ножиці, вата, спирт, ефір, мендєлєєвська замазка, спиртівка, штатив із пробірками, металева лійка, градуйована пробірка; корми: хліб, сухарі, сухарний та м'ясний порошки, м’ясо, молоко; неїстівні речовини: пісок та 0,3%-ний розчин соляної кислоти; секундомір, гумова груша, вода, віскозиметр.

Хід роботи

Дослід проводять на собаці з хронічною фістулою підщелепної залози за Павловим-Глинським (1895). Операція полягає в тому, що відпрепарована протока підщелепної слинної залози виводиться в міжщелепний простір і підшивається до країв шкіряної рани.

Підготовка до досліду. Фістульну собаку, яку витримували на голодній дієті 16–18 годин, ставлять у станок. Ефіром висушують шкіру біля слинної протоки. Нагрітою мендєлєєвською замазкою приклеюють лійку до шкіряного покриву в ділянці слинної протоки. До лійки прикріплюють градуйовану пробірку для збирання та вимірювання кількості слини.

Спостереження за натуральним умовним рефлексом слиновиділення Собаці показують корм (хліб, м’ясо) і фіксують час появи першої краплі слини.

 

Рефлекторне виділення слини на харчові та неїстівні речовини. Собаці дають послідовно різні корми (див. протокол досліду), вимірюючи їх кількість за величиною сухої речовини. Кожний вид корму згодовують протягом однакового часу – однієї хвилини. В кожному випадку слину збирають протягом 1,5 хв, починаючи з моменту дачі подразника. Між окремими фрагментами досліду роблять перерву в 2–3 хв. Неїстівні речовини засипають в ротову порожнину.

Виділену на дію кожного з подразників слину виливають у пронумеровані пробірки, визначаючи її кількість та записують в протокол досліду. Отримані результати аналізують і роблять відповідні висновки.

Протокол досліду

Найменування подразника	Кількість подразника, г	Час дії под-разника, хв	Час збирання слини, хв	Кільк виділ. слини, мл	В’язкість слини
Сухарі	10,0		1,5
Сухарний порошок	10,0		1,5
Свіжий хліб	20,0		1,5
М’ясо сире	40,0		1,5
М’ясний порошок	10,0		1,5
Молоко	200,0		1,5
Пісок	10,0		1,5
Розчин соляної кислоти	50,0		1,5

 

Визначення в’язкості слини

Нижній кінець капіляра віскозиметра закривають, а через верхню лієчку наливають

1 мл дистильованої води. Відкривають нижній кінець і відмічають, за скільки секунд вода пройде через капіляр. Таким же чином визначають швидкістъ проходження через капіляр

1 мл слини з кожної проби.

Визначають коефіцієнт відносної в’язкості, розділивши час проходження слини через капіляр на час проходження води через той же капіляр.

Контрольні питання

1. Які є методи вивчення слиновиділення?

2. Що таке латентний період слиновиділення?

3. Як визначити умовний та безумовний рефлекси слиновиділення?

4. Рефлекторна дуга безумовного та умовного рефлексів слиновиділення?

5. Яка кількість слини виділяється на різні подразники і чим це можна пояснити?

 

РОБОТА 6.2. ВИЗНАЧЕННЯ ФЕРМЕНТАТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ СЛИНИ

У слині людини та деяких тварин (свині) є амілолітичні ферменти – амілаза та мальтаза (глюкозідаза). У слині коней кількість амілолітичних ферментів незначна, у жуйних вони майже відсутні. Фермент амілаза розщеплює крохмаль до дисахариду мальтози, а мальтаза, в свою чергу, розщеплює мальтозу до глюкози.

Мета роботи

1) встановити наявність амілолітичних ферментів у слині людини і свині та їх відсутність у слині собаки і теляти;

2) встановити, що дія ферментів слини проявляється тільки за певних умов середовища. Матеріали і обладнання. Розбавлена слина свині, теляти, собаки, людини, 1%-ний розчин крохмалю, 10%-ний розчин NаОН, 0,5%-ний розчин соляної кислоти, розчин Люголя, водяна баня, термометр, олівець по склу, штативи, нумеровані пробірки, лієчка з ватою для збирання слини людини, скляні палички, мірні піпетки.

Хід роботи

Розбавлену слину людини отримують перед початком досліду. Для цього в ротову порожнину зі стакана набирають воду. Через 1–2 хвилини воду разом зі слиною фільтрують.

Протокол досліду

№ п/п	Вміст пробірки	Результати
1. 2. 3. 4. 5.   6.   7.	1 мл слини людини + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини свині + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини теляти + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини собаки + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл прокип’яченої слини людини + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини людини + 5 крап. 0,5%-ного розчину НС1 + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру 1 мл слини людини + 5 крап. 10 %-ного NaОН + 2 мл 1%-ного крохмального клейстеру

Спочатку в пробірку наливають слину, а потім додають розчин крохмального клейстеру. Пробірки струшують, фіксують час і поміщають у водяну баню за температури 38–40 °С на 10 хвилин. Через 10 хвилин пробірки виймають з водяної бані, ставлять у штатив, і в кожну вносять по декілька крапель розчину Люголя. Читають реакцію на йод і записують результати та висновки.

 

Контрольні питання

1. Які фізико-хімічні властивості слини?

2. Ферменти слини жуйних та особливості слиновиділення у цих тварин.

3. Яке значення слини?

4. Оптимальні умови, необхідні для дії слинних ферментів.

5. Особливості слини, виділеної різними залозами.

 

РОБОТА 6.3. НАКЛАДАННЯ ФІСТУЛИ НА ШЛУНОК ТВАРИН

Операція з накладання шлункової фістули проводиться для отримання шлункового соку, який секретують залози шлунка. Методика накладання фістули на шлунок була вперше запропонована хірургом В. А. Басовим в 1842 році. Фістульних тварин можна використовувати не тільки для отримання шлункового соку, але й для запису моторики шлунка, а разом з езофаготомією – і для отримання чистого шлункового соку.

Мета роботи. Ознайомити студентів з основними хірургічними прийомами під час підготовки тварин до хронічних експериментів.

Матеріали і обладнання. Тварина (собака, порося), фіксаційний столик, набір хірургічних інструментів, перев’язувальний та шовний матеріал, спирт, йод, 2,5%-ний розчин аміназину, 10%-ний розчин гексеналу, шприци, ін’єкційні голки, фізіологічний розчин, 0,3%-ний розчин НСl, фістульна трубка.

Хід роботи

Накладання шлункової фістули у собаки за В. А. Басовим

За добу до операції тварині не дають корму. Перед операцією підшкірно вводять 2,5%-ний розчин аміназину в дозі 1,0 – 1,5 мл на 10 кг живої ваги. Через 20 – 30 хв собаку фіксують на операційному столику на спині. Операційне поле голять та дезінфікують розчином йоду. По білій лінії черевної стінки роблять розріз довжиною 5 – 6 см. Виймають шлунок. На середині передньої стінки шлунка, ближче до великої кривизни, накладають кисетний шов, захоплюючи ним серозний та м’язовий шари. Зовні від кисетного шва, на відстані 2 см, накладають 2 підтримуючі шви, один поряд з другим. У середині кисетного шва скальпелем розрізають стінку шлунка. Через розріз у порожнину шлунка вводять фістульну трубку. Краї рани завертають всередину, кисетний шов затягують і зав’язують хірургічним вузлом. Шлунок знову поміщають в черевну порожнину, а фістульну трубку біля кисетного шва покривають сальником. Зовнішній кінець трубки через отвір рани виводять на поверхню черевної стінки біля переднього краю рани. Підтримуючі шви пропускаємо через черевну стінку. На операційну рану пошарово накладають вузлові шви. Під підтримуючі шви підкладають марлеві валики і зав’язують ці шви. Рану закривають колоїдною пов’язкою. Підтримуючі шви знімають на третю добу, а шкіряні – через 7 днів після операції.