Алгоритм проведення біологічної проби при переливанні крові донора. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Алгоритм проведення біологічної проби при переливанні крові донора.



Послідовність Зміст Примітка
Мета:     Показання:     Протипоказання:   Місце виконання:   Матеріальне забезпечення:     Алгоритм виконання:   Оцінка результату.   Оформлення документації: Попередження реакції при трансфузіях компонентів крові   Переливання компонентів крові донора   Відсутні   Маніпуляційна, палата хворого     Стерильні: система ПК, контейнер з компонентом крові донора, лоток, ватні кульки, серветки, гумові рукавички. 70% етиловий спирт Протишоковий набір. Не стерильні: маска, окуляри, фартух, джгут, валик, пластир, штатив – підставка, обладнання для гігієнічної обробки рук згідно наказу № 798, лоток для відпрацьованого матеріалу, ємкості для дезінфекції, педальне відро   Психологічно підготуйте хворого та отримайте його згоду на проведення даної маніпуляції. Проведіть гігієнічне миття рук. Одягніть маску, окуляри, фартух. Проведіть гігієнічну антисептику рук. Одягніть стерильні гумові рукавички Візьміть контейнер з компонентом крові донора і візуально оцініть його придатність до переливання. Заповніть систему ПК компонентом крові донора. Надайте пацієнту зручне лежаче положення.. Перевірте якість пульсу на променевій артерії. На нижню третину плеча накладіть джгут, під лікоть – валик. Запропонуйте пацієнту стиснути і розтиснути декілька разів пальці кисті, потім затиснути їх в кулак. Оберіть найоб’ємнішу і найменш рухому вену. Обробіть місце пункції двохкратно стерильною ватною кулькою, змоченою етиловим спиртом. Нижче місця пункції підкладіть марлеву серветку. Зафіксуйте вену і здійсніть венепункцію. Зафіксуйте муфту голки лейкопластиром. Відкрийте систему гвинтовим затискачем повністю і струминно влийте 10-15мл крові. Закрийте систему і протягом 3хв. спостерігайте за хворим. Знову відкрийте систему і струминно влийте 10-15мл, закрийте і протягом 3 хв. спостерігайте за станом пацієнта. Знову відкрийте затискач і струминно влийте 10-15мл крові, потім протягом 3 хв. спостерігайте за пацієнтом, перекривши систему. Відсутність реакції у пацієнта після триразової перевірки дає право на продовження трансфузії. Продезінфікуйте використане обладнання. Зніміть рукавички, проведіть гігієнічну антисептику рук.   Відсутність реакції у хворого після трьохкратної перевірки дає право продовжувати переливати кров. При біологічній несумісності крові поведінка хворого може ставати неспокійною, він відчуває жар в усьому тілі, стиснення в грудях, скаржиться на болі в області серця, живота, в попереку та голови, пульс стає частим, погіршуються його властивості. Може знижуватися АТ, частішати дихання, шкіра спочатку стає бліда, а потім ціанотично – червона. В таких випадках слід відразу ж зупинити переливання крові.   При проведенні навички дотримуйтесь вимог наказів № 408, № 720, № 798 ,№ 120,№ 585, № 955 ,№ 740, та № 211   Зробіть відмітку у відповідній медичній документації.   Перед біологічною пробою контейнер з компонентом крові, виставити з холодильника і витримати при кімнатній температурі 30-40хв., в екстренних випадках підігріти на водяній бані при t +37ºС кімнатної температури   При появі будь-яких скарг (прискорення пульсу, зниження артеріального тиску, занепокоєння хворого, болі в попереку, загальну слабкість, головокружіння) слід негайно припинити переливання, від’єднати систему від голки (не можна виймати голку з вени, щоб не втратити подальший доступ до неї) і негайно повідомити лікаря

3.Величина і швидкість кровотечі залежать від розмірів ураженої судини. За частотою виникнення розрізняють одноразові, повторні і часто рецидивуючі кровотечі. У чоловіків виразки ускладнюються кровотечею вдвічі частіше, ніж у жінок .

Клініка. Гастродуоденальна кровотеча, як правило, виникає раптово. Тяжкість стану хворого залежить від величини і швидкості крововтрати.

Основними ознаками шлунково-кишкової кровотечі є блювання з домішками крові (haemathemesis), яке характерне у більшості випадків для захворювань шлунка, при дуоденальних виразках трапляється рідко. У хворого з’являються дьогтеподібні випорожнення (melaena), особливо при профузних кровотечах і кровотечах, що продовжуються. Поряд із цим, підсилюється перистальтика кишечника (симптом Гордона-Тейлора), виникають кров’янисті проноси. Зустрівшись із таким хворим, медичний працівник повинен вирішити три питання: 1. Яка причина кровотечі, її джерело? 2. Скільки втрачено крові? 3. Чи продовжується кровотеча?

Характерною ознакою виразкових кровотеч є зменшення болю в епігастрії (симптом Бергмана).

Стан хворого різко погіршується, виникають ознаки гострої крововтрати: а) запаморочення; б) блідість шкірних покривів; в) наростає загальна слабість; г) виникають зміни гемодинаміки (тахікардія, зниження артеріального тиску, збільшення пульсового та зниження венозного тиску).

При лабораторному дослідженні крові знаходять значні зміни гемограми: знижується кількість еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту.

Для верифікації діагнозу шлунково-кишкової кровотечі, крім загального, біохімічного аналізу крові, коагулограми, важливе значення мають додаткові методи обстеження: ургентна ендоскопія, рентгенологічне дослідження та ін.

При встановленні остаточного діагнозу кровотечі із виразки шлунка чи дванадцятипалої кишки слід проводити диференційну діагностику із захворюваннями, які можуть проявлятись кровотечею.

Кровотеча із варикозно розширених вен стравоходу і шлунка виникає у хворих на цироз печінки,розпочинається раптово, блюванням темними згустками крові (венозна кров), після фізичного або емоційного напруження. У таких хворих спостерігають асцит, спленомегалію, розширення вен передньої черевної стінки, ("голова медузи"). При фіброгастроскопії виявляють варикозне розширення вен стравоходу. При проведенні спленопортоманометрії – підвищений тиск (портальну гіпертензію), нормальний тиск у портальній системі 100-120 мм вод. ст.

Кровотеча при раці шлунка виникає при розпаді пухлини й арозії судини. У хворих попередньо відмічається слабість, зниження апетиту, появляється нудота, інколи блювання, прогресує схуднення. Кровотеча проявляється блюванням і чорними випорожненнями. У загальному аналізі крові виявляють зниження кількості еритроцитів, гемоглобіну, збільшення ШОЕ. При фіброгастроскопічному, рентгенологічному дослідженні знаходять пухлину шлунка.

Кровотеча при поліпозах шлунка або дванадцятипалої кишки: хворі скаржаться на постійний тупий біль в епігастрії, відчуття шлункового дискомфорту (нудоту, блювання). При розпаді або виразкоутворенні поліпів може виникати блювання з домішками крові та появлятись кров у калі. У загальному аналізі крові виявляють зниження вмісту еритроцитів, гемоглобіну. При фіброгастродуоденоскопії та рентгенологічному дослідженні знаходять поліпозні розростання слизової шлунка чи дванадцятипалої кишки.

Кровотеча при ерозивному гастриті: для цих хворих характерний тривалий шлунковий анамнез (біль в епігастрії, нудота, печія, зниження апетиту і т. ін.). Вирішальне значення для встановлення діагнозу мають дані фіброгастроскопії, під час якої виявляють кровотечу з ерозій слизової оболонки шлунка.

Кровотеча при синдромі Меллорі-Вейса: у цих хворих, як правило, відсутній шлунковий анамнез. Кровотеча виникає раптово, під час сильного блювання, внаслідок поперечного розриву поздовжніх складок слизової оболонки субкардіального відділу шлунка. Вирішальне значення для встановлення діагнозу також мають дані фіброгастроскопії, під час якої виявляють кровотечу із тріщини слизової субкардіального відділу шлунка.

Лікування. Хворі з гострою шлунково-кишковою кровотечею повинні бути госпіталізовані в хірургічний стаціонар, незалежно від ступеня крововтрати і причини, що її викликала. У розпалі гострої кровотечі допустима евакуація хворого тільки на невелику відстань (у межах району, міста) під прикриттям переливання крові або її компонентів. Хворих з ознаками продовження кровотечі направляють у реанімаційне відділення або в операційну. У великих містах таких хворих госпіталізують у спеціалізовані відділення шлунково-кишкових кровотеч. Під час надання першої медичної допомоги, хворого вкладають у ліжко, на живіт кладуть міхур із льодом (холод), внутрішньом’язово вводять 2 мл 1 % розчину вікасолу, адроксону або внутрішньовенно 10 мл 10 % розчину хлориду кальцію. При наявності ознак геморагічного шоку виконують внутрішньовенне вливання желатинолю, реоглюману, фібриногену, кріопреципітату і т. ін. Транспортування здійснюють тільки в лежачому положенні, краще санітарним транспортом.

Лікування хворих із шлунково-кишковими кровотечами може бути консервативним і оперативним. Консервативне лікування проводять при неуточненому діагнозі, незначній кровотечі, у хворих із клінікою зупиненої кровотечі, наявністю супровідних захворювань і протипоказань до операції, а також у випадках відсутності необхідних умов для виконання операції (плавання в океані, експедиція та ін.).

Для покращання коагуляційних властивостей крові внутрішньовенно призначають: фібриноген (1 г розводять в 0,9 % розчині NaCl – 250 мл – два або три рази на добу), 10 % розчин хлориду кальцію – 10 мл, 5 % розчин Σ-амінокапронової кислоти по 100-150 мл через кожні 6 год. Поряд із цим, призначають по 20-30 мл 5 % розчину Σ-амінокапронової кислоти пити через кожні 30 хв. Внутрішньовенно вводять суху або нативну плазму, кріопреципітат, внутрішньом’язово вводять 1 % розчин вікасолу до 3 мл на добу.

Для зниження шлункової секреції призначають 0,1 % розчин сірчанокислого атропіну, препарати регуляторних пептидів – даларгін, сандостатин. У хворих із шлунково-кишковою кровотечею виразкового походження призначають блокатори Н2-рецепторів гістаміну (циметидин, або беломет, гістодил, тагомет) 200 мг 3 рази на день або ранітидин (зантак, гістак, ранісан) 0,15 г 2 рази на день, фамотидин (невофам, ульфамід, квамател) по 0,02 2 рази на день), нізатидин, омепразол по 1 табл. 3 рази на день. Крім цього, призначають антациди – маалокс (фосфалюгель, мегалак, альмагель) 15 мл 3-4 рази на день.

Для поповнення крововтрати переливають компоненти крові (краще еритроцитарну масу, плазму крові). Їх необхідно переливати краплинно, щоб не перенавантажити кров'яне русло і не підняти артеріальний тиск. При крововтратах першого ступеня препарати крові не переливають. При крововтраті другого ступеня (до 1500 мл) необхідно перелити не менше 500 мл еритроцитарної маси і плазми; при крововтраті третього ступеня (більше 1500 мл) їх необхідно влити не менше 750 мл. Слід пам’ятати, що при великих крововтратах 60 % дефіциту об'єму циркулюючої крові поповнюють за рахунок переливання компонентів крові (еритроцитарної, тромбоцитарної мас, плазми, альбуміну і т. ін.), а решту – за рахунок кровозамінників (перфторану, реополіглюкіну, реоглюману, желатинолю і т. ін.). Взагалі, співвідношення перелитої крові та кровозамінників повинно становити 1:3, і лише при тяжких крововтратах – 1:1. На практиці поповнення крововтрати регулюють, як правило, за показниками гемодинаміки (пульс, артеріальний тиск, венозний тиск) і гемограми (еритроцити, гемоглобін, гематокрит).

Після зупинки кровотечі хворим рекомендують дотримуватись ліжкового режиму протягом 8-10 днів. Якщо немає показань до операції, хворого починають годувати, для цього краще використати дієту Мейленграхта. В її склад входить манна або протерта рисова каша, яйця, овочеві пюре, протерте м'ясо, масло, цукор. Їжу приймають по 100-150 мг кожних 3 години в охолодженому вигляді. Дієту поступово розширюють. Приймання їжі нейтралізує соляну кислоту, зменшує голодну перистальтику, чим створює умови для формування тромбу і зупинення кровотечі.

Поряд із цим, для зупинки кровотечі використовують і ендоскопічні методи. Так, при ерозивному гастриті поверхню слизової оболонки шлунка зрошують 5 % розчином Σ-амінокапронової кислоти або 3 % розчином пероксиду водню, 0,2 % розчином тромбіну. Для зупинки кровотечі з виразки на неї наносять клей МК-6, МК-8, "Ліфузоль", "Статизоль". При необхідності проводять електрокоагуляцію судини, що кровить. При кровотечах із поліпів здійснюють ендоскопічну поліпектомію. При кровотечах із варикозно розширених вен стравоходу під контролем ендоскопа за допомогою спеціального інжектора можна вводити в них склерозувальні препарати (тромбовар, варикоцид, вістарин, 700 спирт та ін.). Для зменшення кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу застосовують зонд Блекмора

Поряд із цим, для зменшення портального тиску вводять краплинно 1 мл (10 ОД) пітуїтрину в 200 мл 5 % розчину глюкози. Внаслідок скорочення гладенької мускулатури кишечника і спазму артерій черевної порожнини тиск у портальній системі зменшується на 1/3. Пітуїтрин не можна вводити при інших кровотечах. Слід зазначити, що консервативні та ендоскопічні методи зупинки кровотечі у багатьох випадках є тимчасовими і дозволяють виграти час для підготовки хворого до операції.

При вирішенні питання про хірургічне лікування хворих із шлунково-кишковими кровотечами розрізняють такі види операцій:

1. Термінові, що проводять після госпіталізації хворих при наявності пульсуючої або струминної кровотечі з судин дна виразки, а також у хворих із рецидивною кровотечею з виразки, встановленої ендоскопічно.

2. Відстрочені, що виконують у найближчі 2-3 доби з моменту госпіталізації: у хворих із капілярною шлунково-кишковою кровотечею, що продовжується; у хворих із зупиненою кровотечею і високою вірогідністю рецидиву кровотечі (тромбована судина, пухкий тромб на дні виразки).

3. Планові, які виконують після надійно зупиненої кровотечі, стабілізації основних показників гомеостазу, покращання загального стану хворого.

Провідним напрямком у хірургії шлункових і дуоденальних кровотеч є органозберігаючі та органощадні (резекція певного сегмента шлунка) операції. У хворих із кровотечами з варикозно розширених вен стравоходу не завжди можна розраховувати на ефективність операції, оскільки можливі рецидиви кровотечі. У хворих із геморагічним ерозивним гастритом, синдромом Меллорі-Вейса, поліпозом та іншими захворюваннями підхід до оперативного лікування є індивідуальним; воно виконується при неможливості зупинити кровотечу консервативними методами.

№ 6

До вас звернувся хворий зі скаргами на біль в правій паховій ділянці. Вважає себе хворим біля двох років після того, як вперше зауважив випинання в правій паховій ділянці, яке його раніше не турбувало. В лежачому положенні випинання самостійно ховалось в черевну порожнину. Після підйому тягаря раптово з’явився біль. Випинання вправити в черевну порожнину не вдалось. Звернувся в лікарню. При огляді в правій паховій ділянці наявно різко болюче випинання розміром з куряче яйце, яке не вправляється в черевну порожнину. При перкусії над випинанням визначається тупий звук. Живіт м’який, болючий при пальпації в нижніх відділах.

1. Визначте проблеми пацієнта. Яке ускладнення виникло у хворого?

2. Складіть набір інструментів для лапароцентезу.

3. Черевна грижа: клінічна картина, діагностика,лікування та догляд за хворими.

Відповідь.

1. Проблеми пацієнта: біль в правій паховій ділянці, випинання в правій паховій ділянці, яке його раніше не турбувало. Наявне різко болюче випинання розміром з куряче яйце, яке не вправляється в черевну порожнину. Живіт м’який, болючий при пальпації в нижніх відділах. У хворого защемлена пахова кила. Потребує негайної госпіталізації в хірургічне відділення.





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 197; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.007 с.)