Надати допомогу в разі перелому кісток гомілки.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Надати допомогу в разі перелому кісток гомілки.



Послідовність Зміст Примітка
Місце проведення   Підготувати необхідне     Алгоритм виконання     Подальша тактика Будь – яке     1. Шина Крамера. 2. Бинт. 3. Вата.   1. Шину Крамера модулюють по здоровій кінцівці, а саме: А) відміряють довжину підошви і згинають на цю відстань шину під кутом 90°; Б) відміряють довжину гомілки до колінного суглоба і згинають шину під кутом 10-15°. 2. Шину переносять на пошкоджену кінцівку, прикладають по задній поверхні ноги і фіксують бинтовою пов’язкою. 3. Беруть довгу шину Крамера. Згинають П – подібно. Довжина поперечної частини повинна дорівнювати ширині стопи. 4. Прикладають дві П – подібно зігнуті шини Крамера на гомілку, яка при цьому захоплюється шиною з зовнішнього і внутрішнього боку. 5. Фіксують марлевим бинтом. Потерпілого транспортують у лікарню. При можливості вводять знеболюючі засоби.   1. Шина Крамера обкладається ватою, яку фіксують бинтом.

 

 

3.анаеробна інфекція частіше виникає внаслідок осколкових уражень ділянок кінцівок з великими м’язовими масивами, що охоплені фаціальними футлярами. Важливе значення має стан захисних сил організму і особливо місцевих порушень у рані.

Збудниками, які спричиняють виникнення анаеробної газової гангрени, вважають анаеробні спороутворювальні бактерії роду Clostridia: Cl. perfringens, Cl. oedematiens, Cl. hystoliticum, Cl. septicum. Клостридії виділяють ендотоксини, які спричиняють некроз сполучної тканини та м’язів, спричиняють гемоліз, тромбоз судин, уражають міокард, печінку, нирки. Усім клостридіям притаманне газоутворення та наявність набряку тканин.

Інкубаційний період коливається від 1 до 7 днів (3-5 діб у середньому). Чим раніше з’являються симптоми газової інфекції, тим гірший прогноз. Найнебезпечніша блискавична форма, що виникає через 3-5 годин після ураження.

У місці пошкодження на ранніх стадіях процесу відзначається лише блідість шкіри. Вона набуває мармурового кольору, на ній з’являються фіолетові та бронзові плями, ділянки зелено-жовтого кольору, пухирці, інколи з геморагічною рідиною. Рана стає сухою. Тканини в рані брудно-сірого кольору, тьмяні, м’язи випинаються з рани, в них відсутня еластичність, вони не кровоточать. Кількість ексудату незначна, він бурого кольору з пухирцями газу. Набряк кінцівки поширюється в боки, контроль за його розвитком проводиться за допомогою лігатури, яку накладають на кінцівку вище місця ураження. Пальпаторно визначають крепітацію (хрускіт лопнувших пухирців газу), що більш повно проявляється у вигляді потріскування під час гоління шкіри довкола рани (симптом бритви).

Правець (tetanus – грецьке зціпеніння, судома) – гостре інфекційне захворювання, що супроводжується тонічними та клонічними судомами. Збудник правця – спороутворююча паличка Cl. tetani – яка є анаеробом, дуже чутливим до кисню. Спорова форма збудника правця широко розповсюджена у природі: у пробах землі паличка правця визначається у 20 – 100% випадків, у 1/3 зразків кетгуту були знайдені спори правцевої палички.

З зовнішнього середовища палички попадають в організм людини при пораненнях, а також під час пологів, абортів при порушенні правил асептики. Забруднення ран землею, пилом, уривками одягу, попадання інших сторонніх тіл при випадкових пораненнях, особливо вогнепальних, при травмах у працівників сільського господарства, будівельників створюють загрозу розвитку правця. Слід звернути увагу, що забруднення рани, наявність збудника в рані не завжди призводять до розвитку захворювання.

Класифікація правця:

І. В залежності від воріт проникнення збудника: раньовий, післяопіковий, після відморожень, післяпологовий або післяабортний правець, правець новонароджених, криптогенний (без виявлення воріт упровадження).

ІІ. За розповсюдженістю: загальний (розповсюджений), місцевий (обмежений).

ІІІ. За клінічним протіканням: гостра, підгостра та стерта форми правця.

Інкубаційний період триває від 4 до 14 діб, але хвороба може розвинутися й пізніше. Для розвитку правця необхідні певні умови: вірулентний збудник, достатня кількість мікроорганізмів, наявність нежиттєздатних тканин у рані, виконана з запізненням первинна обробка рани, анемія, переохолодження пораненого, тривала наявність джгута на кінцівці, наявність сторонніх тіл у рані, відсутність у хворого імунітету. Чим менший інкубаційний період, тим важче протікає хвороба.

Розвиток хвороби та протікання її, визначаються дією правцевого токсину, який виробляється паличкою в процесі її життєдіяльності в тканинах організму. В склад токсину входить 2 компоненти – тетаноспазмін, який викликає судоми, та тетанолізин, який викликає лізис еритроцитів. Токсин розповсюджується по пери- та ендоневральним щілинам, просовуючись до рухових центрів спинного та продовгуватого мозку, інший шлях розповсюдження токсину – гематогенний: токсин переноситься кров’ю у центральну нервову систему.

Причиною летальних випадків при правці є асфіксія, яка розвивається внаслідок тонічних судом або паралічу дихального центру. Смерть може наступити від зупинки серця під дією судом, гіпоксії, асфіксії.

Діагностика правця має велике прогностичне значення.

Суб’єктивне дослідження.

Скарги хворого. До початкового прояву правця відносять загальні та місцеві ознаки, які раніше не спостерігалися у пораненого: стріляючі, смикаючі болі у рані, які ірадіюють по нервовим стовбурам, печія та кольки у рані, підвищена місцева пітливість, у деяких випадках наявність парестезій, що супроводжуються підвищенням м’язового тонусу, зміною положення кінцівки.

Коли захворювання вже розвинулось, хворі скаржаться на відчуття страху, безсоння, підвищену збудженість, здригування. Спостерігається підвищена температура тіла та підвищена пітливість.

Об’єктивне дослідження.

Об’єктивне дослідження проводиться студентами, як правило, суворо послідовно і починається з визначення загального стану хворого (за ступеню порушення основних функцій життєво важливих органів і систем – свідомість, кровообіг, дихання).

Загальні ознаки, які спостерігаються в продромальному періоді захворювання: розбитість, нездужання, слабкість, підвищена пітливість, утруднення при ковтанні їжі.

За наявності вказаних ознак виникає необхідність у цілеспрямованому дослідженні хворого з метою виявлення гіперрефлексії та рігідності м’язів. Під час перев’язки слід уважно обдивитись рану, при цьому можна замітити судомні скорочення м’язів у рані, а при торканні рани пінцетом або марлевим шариком - з’являється м’язове посмикування.

Оглядаючи хворих з важкою травмою, особливо які знаходяться у безсвідомому стані, треба бути особливо уважними, слід визначати тонус усіх м’язів, а також жувальних (відведення нижньої щелепи), рігідність м’язів потилиці (шляхом згинання голови), м’язів глотки (за актом ковтання).

Кардинальними симптомами правця є м’язова гіпертонія, рігідність, тонічні та клонічні судоми. За наявності низхідної форми правця рігідність починається з жувальних м’язів та м’язів обличчя. Висхідна форма характеризується початковою наявністю м’язової рігідності навколо рани. Судоми, які у початковому періоді носять місцевий характер, проявляються у вигляді тризму (спазм жувальних м’язів),дисфагій (спазм ковтальної мускулатури), рігідності потиличних м’язів, судоми м’язів обличчя (risus sardonicus). За прогресування правця судоми розповсюджуються на м’язи тулуба, спини, живота з розвитком опістотонусу (вигнуте положення – перерозгинання тіла внаслідок тонічного скорочення м’язів спини та шиї).

Судоми викликаються навіть незначними зовнішніми подразниками – світлом, різким звуком, незначним поштовхом. Тривалість судом – від декількох секунд до декількох хвилин. Свідомість під час судом зберігається, судоми супроводжуються значними болями у м’язах. Під час загальних судом відбувається зупинка дихання, яка триває весь період судом, та за тривалого приступу судом може відбутися смерть хворого від асфіксії.

Судоми з’являються на фоні загальних ознак інфекційного захворювання; високої температури тіла, тахікардії, підвищеної пітливості.

 

№ 22

Хвора отримала удар колючим предметом у праву верхню кінцівку. Об’єктивно на місці події: загальний стан середньої важкості, шкірні покриви та слизові оболонки бліді, пульс слабкий 120уд/хв, АТ=100/60мм.рт.ст.. В середній третині по внутрішній поверхні правого передпліччя рана з невеликим вхідним отвором, з якої пульсуючим струменем витікає кров яскраво-червоного кольору.

1. Визначте проблеми пацієнта.

2. Накласти джгут-закрутку.

3. Загальні та місцеві ознаки нагноєння ран. Основні принципи місцевого лікування. Догляд за хворими з гнійними ранами залежно від перебігу ранового процесу.

 

Відповідь.

1. Проблеми пацієнта: шкірні покриви та слизові оболонки бліді, пульс слабкий 120уд/хв, АТ=100/60мм.рт.ст., в середній третині по внутрішній поверхні правого передпліччя рана з невеликим вхідним отвором, з якої пульсуючим струменем витікає кров яскраво-червоного кольору. У хворої – колота рана правого передпліччя з артеріальною кровотечею.

 

Накласти джгут-закрутку.

Послідовність Зміст Примітка
Підготувати необхідне   Алгоритм виконання 1. Кусок марлі, 2. носова хустинка, 3. кусок тканини, 4. дерев’яна паличка. Джгут закрутку обводять навкруги кінцівки так, щоб закрутка розміщувалась спереду. Кінцівку стискують шляхом закручування дерев’яної палички до припинення кровотечі. Паличку закріплюють в боковій частині закрутки. Пишуть час, коли накладено. Перед накладанням джгута кінцівка повинна бути припіднята для створення відтоку з неї крові. Джгут – закрутка накладається вище місця кровотечі.

 

 

3.Ознаки нагноєння ран

При великих ранах в клініці нагноєння будуть загальні та місцеві ознаки. При малих – загальних ознак може не бути, або вони слабо виражені.

 

Загальні ознаки – загально токсичний синдром:

- підвищення температури тіла;

- заг. слабкість, порушення сну, апетиту;

- в крові – лейкоцитоз, прискорене ШОЕ.

 

Місцеві ознаки:

1. dolor (біль пульсуючого або сіпаючого характеру)

2. calor (місцеве підвищення температури)

3. tumor (набряк)

4. rubor (почервоніння)

5. funkcia lаezа (порушення ф-ції)

 

Тактика м/с при нагноєнні рани:

1. Повідомити лікаря.

2. Підготувати все необхідне для переведення хворого в гнійну частину відділення.

 

Фази протікання гнійних ран:

І. Гідратації.

ІІ. Дегідратації.

ІІІ. Епітелізації.

 

Фаза гідратації хар. наявністю в рані всіх 5 ознак запалення, утворенням і виділенням гною з рани. Протікає приблизно 5-10 днів. Поступово рана очищується від гною; зменшуються, а потім зникають ознаки запалення і з дна рани починають утворюватись грануляції.

Дегідратація – початок утворення грануляції – пухкої сполучної тканини з великою кількістю судин (при доторкуванні добре кровоточить яскраво червоною кров’ю). Грануляції заповнюють всю рану.

Епітелізація є кутова і крайова. Рубець вкривається епітелієм.

 

Лікування гнійних ран:

1. Загальне.

2. Місцеве.

 

Принципи загального лікування:

1. А/б (пеніцилін, ампіцилін, гентаміцин, цефалоспорини), сульфаніламідні препарати (бісептол, норсульфазол). Ударна доза 2р - 4таб, потім по 2таб *4р.на день.

2. Дезінтоксикаційна терапія: форсований діурез (розбавити і вивести токсини), дезінтоксикаційні кровозамінники.

3. Десенсибілізуючі препарати (CaCl2, дімедрол, піпольфен).

4. Вітамінотерапія.

5. Імуностимулюючі.

6. Симптоматична терапія.

 

Місцеве лікування залежить від фази протікання раневого процесу:

В фазу гідратації рану промивають антисептиками (3% перекис водню) і накладають пов’язку з розчинами, які будуть відтягувати на себе гній (забезпечувати дренування):

- фурацилін 0,02% - 400мл + димексид 50мл (1:4);

- хлоргексидину біглюконат;

- гіпертонічний розчин NaCl;

- діоксидин;

- розчин етонію;

В фазу дегідратації лікування направлене на максимальне збереження грануляцій:

- мазь Вишневського;

- синтоміцинова мазь;

- міромістинова мазь;

- етонієва мазь;

- левосинова, левоміколева мазі.

В фазу епітелізації рану змащують 5-10% спиртовим розчином йоду, 1-2% р-ном бриліантового зеленого.

 

У всіх випадках поранень проводять екстренну профілактику правця у прищеплених і не прищеплених.

 

 

№ 23

У пацієнта після ДТП виявлено рану по зовнішній поверхні правої гомілки розміром 3х5см, з якої пульсуючим струменем витікає кров яскраво-червоного кольору, повздовжня вісь гомілки деформована. В ділянці рани визначається патологічна рухомість, кісткова крепітація. Пульс 96уд/хв, ритмічний, слабкого наповнення, артеріальний тиск 100/60мм.рт.ст..

1. Надайте невідкладну допомогу потерпілому.

2. Підготувати набір для скелетного витягання.

3. Травматизм. Види й профілактика травматизму. Поняття про ізольовані, змішані та комбіновані травми. Принципи надання першої медичної допомоги.

 

Відповідь.

1. У потерпілого наявний відкритий перелом кісток гомілки з артеріальною кровотечею. Отже, в першу чергу необхідно зупинити кровотечу , наклавши джгут Есмарха в нижній третині стегна. Після цього знеболити, накласти асептичну пов’язку , провести транспортну іммобілізацію за допомогою шини Крамера і доставити хворого в стаціонар.



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 233; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.211.101.93 (0.008 с.)