Набір інструментів для лапароцентезу.

Послідовність	Зміст	Примітка
Мета виконання   Підготувати необхідне   Алгоритм виконання	Операційний блок     1. Шафа з загальним інструментарієм. 2. Шафа з спеціальним інструментарієм. 3. Лоток. 4. Необхідні медикаменти.   В лоток з шафи, де зберігається загальний інструментарій відібрати: Загальний інструментарій: 1. Корнцанги прямі – 1 3. Шприц 20 мл – 1 4. Голки ін’єкційні – 2 5. Пінцети: а) хірургічні – 2 Інструменти для розсічення тканин 1. Скальпель – 1 2. Ножиці гострокінцеві хірургічні – 1 Інструменти для спинення кровотечі 1. Кровоспинні затискачі: а) Більрота – 2 Інструменти для зшивання тканин 1. Голкотримач Гегара – 1 2. Голки ріжучі – 2 Спеціальний інструментарій 1.Троакар – 1 2. Блукаючий катетер – 1	Провести передстерилізаційну обробку та стерилізацію відібраного інструментарію.

3. Грижі живота, які частіше зустрічаються у чоловіків переважно в осіб

молодого віку (80-85%) залишаються одним з найпоширеніших хірургічних

захворювань.

Грижі живота поділяють на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні грижі живота утворюються в анатомічно слабих місцях черевної стінки. Розрізняють такі види зовнішніх гриж живота: пахові, стегнові, пупкові, білої лінії живота. Виділяють також післяопераційні і післятравматичні грижі.

Зовнішні грижі живота складаються з грижових воріт, грижового

мішка, грижового вмісту та зовнішніх грижових оболонок.

Етіологія. Розрізняють грижі вроджені та набуті грижі.

До факторів, що створюють передумову для грижі відносяться

анатомічна “неповноцінність” черевної стінки, “особливість” будови тазу та

великі розміри “внутрішнього кільця” у жінок, паралічі нервів, що

іннервують черевну стінку.

До причин, що ведуть до грижі, відносяться: важка фізична праця,

тяжкі пологи, тривалий кашель, запори та інші патологічні стани, що

супроводжуються частим підвищенням внутрішньочеревного тиску.

Клініка та діагностика. Грижі частіше всього розвиваються

повільно при поступовому наростанні характерних симптомів.

Біль, спочатку слаба, що мало турбують хворого, поступово зростають

та починають заважати виконанню важкої фізичної праці й навіть при

швидкій ходьбі. Через деякий час після появи білей хворий починає помічати

в області больових відчуттів вип’ячування, яке з’являються при фізичному

напруженні й зникає в стані спокою. Вип’ячування поступово збільшується,

набуває округлої чи овальної форми.

Дослідження локального статусу проводиться по загальній схемі:

огляд, активні рухи, перкусія, пальпація, аускультація та спеціальні прийоми

дослідження.

При огляді хворого в горизонтальному положенні можна не знайти

ніяких ознак грижі. При кашлі, натужуванні та при підійманні голови

з’являється вип’ячування.

Перкусія грижового вип’ячування дає тимпаничний звук при

наявності в грижі петель кишки та притуплення, коли в грижовому мішку

знаходиться сальник або не порожнистий орган.

До спеціальних прийомів дослідження відносять визначення

грижових воріт. Треба дати характеристику форми, розмірів (дають розміри в

см) грижових воріт, грижового вип’ячування.

Особливої уваги заслуговує діагностика защемлення грижі передньої

черевної стінки. Основною клінічною ознакою защемлення є наявність

болісного невправимого вип’ячування в області грижових воріт.

Діагностичні труднощі виникають у хворих, що не знали до приступу

про існування в них грижі і особливо у осіб молодого віку.

Диференційна діагностика в таких випадках досягається суворим

дотриманням загальновідомого правила: у кожного хворого, особливо у осіб

молодого віку, що скаржиться на білі в животі, й особливо при підозрі на

кишкову непрохідність, повинні бути ретельно обстежені місця

післяопераційних рубців й звичайних виходжень гриж.

Наявність різко болісного невправимого вип’ячування та відсутність

симптому кашльового товчка є найбільш постійними симптомами

защемлених гриж передньої черевної стінки. Всі інші клінічні ознаки

защемлення мають вторинний характер й визначаються, головним чином,

наступними обставинами:

1. Характером самого защемленого органа (кишечник, сальник,

сечовий міхур).

2. Тяжкістю порушення кровообігу в защемленому органі.

3. Стадією розвитку захворювання.

Різниця в клінічних проявах в залежності від характеру защемлення

кишки проявляються при так званому рихтеровському защемленні кишки.

Корисно пам’ятати, що у жінок значно частіше защемляються

стегнові грижі, а в чоловіків пахові.

Загальні принципи лікування гриж живота. Основним принципом

оперативного лікування гриж живота є індивідуальний, диференційований

підхід до вибору метода грижесічення.

Важливе значення надається підготовці кишечника. Перехід хворого на

безшлакову дієту з включенням у раціон спеціалізованих харчових продуктів

підвищеної біологічної цінності дозволяє досягти гарної підготовки.

Безпосередньо очищення кишечника здійснюють за добу до операції шляхом

перорального прийому препарату фортраст, що дозволяє відмовитися від

багаторазового використання очисних клізм.

Стосовно до ущемлених гриж питання діагностики та хірургічної

тактики на ЕМЕ можуть обговорюватися у відношенні трьох категорій

хворих.

1. Хворі, в яких діагноз защемленої грижі не викликає сумнівів.

2. Хворі, в яких потрібно диференціювати защемлену грижу від інших

захворювань або від невправимої фіксованої грижі.

3. Хворі з так званим “анамнестичним” защемленням.

Єдиним методом лікування хворих з защемленою грижею є

оперативне лікування. Це диктує необхідність термінового направлення

хворих зразу після встановлення діагнозу защемленої грижі на етап

кваліфікованої хірургічної допомоги. Слід повторити загальновідоме

положення про недопущенний спосіб вправлення защемленої грижі.

Неприпустимість таких прийомів визначається небезпекою травми

защемленого органа, вправлення в черевну порожнину нежиттєздатного

органа, а також уявного вправлення защемленої грижі.

Протипоказано застосування теплових процедур та наркотичних

засобів.

Хворі, у яких діагноз защемленої грижі викликає сумніви, повинні

направлятися в хірургічний стаціонар, в такому ж терміновому порядку, як і

хворі з безсумнівним діагнозом защемленої грижі.

У випадку вправлення грижі хворі також підлягають терміновій

евакуації на етап надання кваліфікованої хірургічної допомоги для вирішення

питання про лікувальну тактику.

В хірургічному відділенні хворі з встановленим діагнозом защемленої

грижі підлягають терміновій операції.

Перед операцією у всіх хворих повинен бути випорожнений сечовий

міхур, а при наявності ознак кишкової непрохідності обов’язково

випорожнення шлунку з допомогою шлункового зонду.

 

№ 7

Хворий поступив у хірургічне відділення з гострою шлунково-кишковою кровотечею. Група крові В(Ш), резус-позитивна. Виникла необхідність гемотрансфузії.

1. Визначити придатність крові у флаконі.

2. Проведіть пробу на індивідуальну сумісність.

3. Покази та протипокази до гемотрансфузій.

Відповідь.

1. Огляд флакона. Перевіряємо цілісність та герметичність закупорки флакона.

Огляд етикетки. Перевіряємо написи на етикетці групи крові, резус–належності, дату забору крові на термін використання, кількість крові, вид консерванта, прізвище лікаря, який проводив забір крові, прізвище донора.

Огляд вмісту флакону. При стоянні кров ділиться на три шари: на дні шар еритроцитів та тромбоцитів, вище над ним – тонкий сірий шар лейкоцитів і зверху прозора, трохи жовтувата плазма. Шари повинні бути добре виражені з чіткими межами. Наявність пластівців, помутніння і забарвлення плазми в червоний колір свідчать про інфікування крові та руйнування еритроцитів (гемоліз).

Переливання про­водять за допомогою одноразової системи для переливання крові з фільтром зі швидкістю 40-60 крапель за 1 хв.