Визначити групу крові за допомогою стандартних сироваток.

Послідовність	Зміст	Примітка
Підготувати необхідне.   Алгоритм виконання	1. дві серії О (І), А (ІІ), В (ІІІ) груп стандартних гемаглютинуючих сироваток; 2. одну серію сироватки АВ(ІV) групи; 3. тарілку; предметне скло; 8 піпеток; 4. стерильне перо Дженера, скарифікатор або ін’єкційну голку; 5. 0,9% розчин NaCl; годинник; 70% спирт; вату.   1. Одягають гумові рукавички. 2. Надрізають пилочкою ампули сироваток І, II, III груп, відламують, в кожну ампулу вкладають піпетку і розташовують їх у відповідні гнізда маркованого штатива. Розкривають ампулу з фізіологічним розчином, занурюють у неї піпетку і ставлять на штатив. Ампулу з IV групою сироватки ставлять на штатив, не розкриваючи. 3. На градуйовану тарілку капають піпетками з кожної ампули по краплі сироватки біля відповідних позначок. 4. Обробляють ваткою зі спиртом нігтьову фалангу IV пальця лівої кисті пацієнта, проколюють її стерильною голкою-скарифікатором. Першу краплю крові стирають сухою ваткою, а потім різними кінцями скляних паличок 6 крапель крові переносять на тарілочку поряд із краплями сироваток і перемішують їх у гомогенну масу (краплі крові повинні бути в 10 разів меншими від крапель сироватки. 5. Після змішування тарілку похитують, потім на 1-2хв ставлять. У міру появи аглютинації, але не раніше ніж через 3хв, в кожну краплю суміші піпеткою додають по краплі фізіологічного розчину, перемішують іншими скляними паличками і через 5хв читають результат. 6. Занурюють тарілку, скарифікатор, предметні скельця, піпетки і рукавички в дезінфекційний розчин. Оцінка результату: - якщо реакція аглютинації не настала – перша група крові; - якщо аглютинація настала з сироватками першої і третьої груп і не настала з другою – друга група крові; - якщо настала реакція з І і II групами і не настала з III – третя група; - якщо аглютинація настала з усіма трьома сироватками – четверта група. Якщо у хворого виявлена IV група крові, необхідно провести контрольне дослідження з сироваткою IV групи. При належності крові до групи АВ (IV) реакція аглютинації відсутня.	Визначити групу крові слід при температурі 18–25 ^0С. При низькій або дуже високій температурі можлива панаглютинація, тобто аглютинація з будь–якою кров’ю (в усіх трьох краплях).   При використанні слабких сироваток можлива псевдоаглютинація В усіх сумнівних випадках слід повторити визначення групи крові,суворо дотримуючись інструкції. Визначення групи крові необхідно проводити в добре освітленому приміщенні, при температурі від 15 до 24 °С (при нижчих чи вищих температурах може відбутися несправжнє склеювання еритроцитів- псевдоаглютинація. Також необхідно мати мікроскоп, тому що в деяких випадках аглютинація виявляється тільки при збільшенні. Для виключення будь-якої помилки і сумніву у результатах дослідження групу крові визначають (дублюють) одночасно двома сироватками першої, другої і третьої груп різних серій.

 

3. Ускладнення, які можуть виникати при порушеннях техніки переливання крові та її компонентів

Повітряна емболія виникає при умові неправильного заповнення системи, внаслідок чого бульбашки повітря попадають в вену хворого*. У разі виникнення повітряної емболії у хворих з'являються: утруднене дихання, задуха, біль і відчуття загрудинного здавлення, ціаноз обличчя, тахікардія. Масивна повітряна емболія з розвитком клінічної смерті потребує проведення невідкладних реанімаційних заходів - непрямий масаж серця, штучне дихання у спосіб "рот у рот", виклик спеціалізованої реанімаційної бригади.

* При переливанні крові та її компонентів категорично забороняється використання будь-якої нагнітальної апаратури.

Профілактика цього ускладнення полягає в точному дотриманні всіх технічних правил трансфузії, монтажу систем і апаратури. Необхідно старанно заповнювати трансфузійним середником всі трубки і частини апаратури, стежити за виведенням повітряних бульбашок із трубок. Спостереження за хворим під час трансфузії має бути постійним до її закінчення.

Тромбоемболія - емболія згустками крові, виникає при попаданні у вену хворого різної величини згустків, які утворилися в концентраті еритроцитів (крові), а також, що буває рідше, занесених потоком крові з тромбованих судин.

Мікроагрегати, що утворюються в консервованій крові, попадаючи в судинне русло хворого, затримуються в легеневих капілярах і, як правило, піддаються лізису. У разі попадання багатьох, чи більших згустків крові розвивається клінічна картина тромбоемболії розгалужень легеневої артерії: раптовий біль у грудній клітці, різке виникнення чи зростання задухи, поява кашлю, іноді, кровохаркання, блідість шкірних покривів, ціаноз, у ряді випадків розвивається колапс - холодний піт, падіння артеріального тиску, частий пульс.

Лікування цього ускладнення потребує застосування активаторів фібринолізу - стрептази (стрептодекази, урокінази), яку вводять через катетер, краще, коли є умови для його фіксації в легеневій артерії. При локальному впливі на тромб в добовій дозі 150000,0 МО (по 50000,0 МО три рази). У разі внутрішньовенного введення добова доза стрептази складає 500000,0 - 750000,0 МО. Показане безперервне внутрішньовенне введення гепарину (24000,0 - 40000,0 ОД на добу), негайне струминне введення не менше 600,0 мл свіжозамороженої плазми під контролем коагулограми.

Профілактика тромбоемболії легеневої артерії полягає в правильній техніці заготівлі і переливання крові та її компонентів, при яких виключається можливість попадання згустків крові в вену хворого, використанні під час гемотрансфузії фільтрів і мікрофільтрів, особливо у разі масивних і струминних переливань. Якщо відбувається тромбоз голки, необхідно зробити повторну пункцію іншої вени, але ні в якому разі не намагатися різними способами поновити прохідність затромбованої голки.

Причиною виникнення реакцій та ускладнень найчастіше є порушення встановлених правил переливання крові та її компонентів, нечіткого визначення показань чи протипоказань для призначення тієї чи іншої трансфузіологічної процедури, неправильної оцінки стану реципієнта в процесі трансфузії чи після неї. В окремих випадках реакції можуть спостерігатися і незалежно від того, чи були будь-які порушення в процесі переливання.

Слід зазначити, що перехід на поповнення дефіциту клітин чи плазми компонентами крові у хворого різко зменшує кількість реакцій та ускладнень. Практично не буває ускладнень при переливанні відмитих розморожених еритроцитів. Суттєво зменшується кількість ускладнень у разі дотримання принципу "один донор - один реципієнт" (особливо зменшується ризик передачі вірусного гепатиту). Але це правило має обмежену сферу застосування у зв'язку з неможливістю одержання адекватної кількості компонентів крові у одного донора.

Залежно від важкості клінічного перебігу, температури тіла і термінів появи ускладнень розрізняють посттрансфузійні реакції трьох ступенів: легкі, середні та важкі.

Легкі реакції супроводжуються підвищенням температури тіла в межах 1 град. C, болем у м'язах кінцівок, головним болем, ознобом, нездужанням. Ці явища короткочасні і зникають без будь-яких спеціальних лікувальних заходів.

Реакції середньої важкості проявляються підвищенням температури тіла на 1,5 - 2,0 град. C, ознобом, збільшенням частоти пульсу і дихання, іноді з'являється кропивниця.

У разі важких реакцій температура тіла підвищується більше як на 2,0 град. C, спостерігається лихоманка, ціаноз губ, блювання, сильний головний біль, кропивниця чи набряк Квінке, лейкоцитоз.

Хворі з посттрансфузійними реакціями потребують обов'язкового лікарського нагляду і своєчасного лікування. Залежно від причини виникнення і клінічного перебігу розрізняють пірогенні, антигенні (імунні), алергічні та анафілактичні реакції.

Пірогенні реакції і ускладнення (не пов'язані з імунологічною несумісністю)

Основною причиною пірогенних реакцій є попадання ендотоксину в трансфузійне середовище. Такі реакції та ускладнення пов'язані з використанням для консервації крові чи її компонентів розчинів, не позбавлених пірогенних властивостей, недостатньо оброблених систем і апаратури для трансфузії. Ці реакції можуть бути результатом проникнення мікробної флори у кров або її компоненти в момент її забору чи під час зберігання. Завдяки застосуванню одноразових пластикатних контейнерів для заготівлі крові та її компонентів, одноразових систем для трансфузії частота таких реакцій та ускладнень значно зменшується.

Ускладнення, що можуть виникнути під час переливання крові та її компонентів

Причини: імунологічна несумісність; посттрансфузійні метаболічні порушення; масивні гемотрансфузії; недоброякісність перелитої крові чи її компонентів; похибки в методиці трансфузії; передача інфекційних захворювань від донора до реципієнта; помилки у визначенні показань і протипоказань до гемотрансфузії.

Ускладнення, викликані переливанням еритроцитів (крові), несумісних за груповим фактором системи AB0, так звані гемолітичні реакції

Причина: невиконання правил, передбачених Інструкцією з техніки переливання крові та її компонентів, по методиці визначення груп крові за системою AB0 і проведення проб на сумісність.

Патогенез: масивне внутрішньосудинне руйнування перелитих еритроцитів природними аглютинінами реципієнта з виходом у плазму строми зруйнованих еритроцитів і вільного гемоглобіну. Ці продукти розпаду еритроцитів мають тромбопластинову активність, призводить до розвитку синдрому ДВС з вираженими порушеннями в системі гемостазу і мікроциркуляції з подальшим порушенням центральної гемодинаміки і розвитком гемотрансфузійного шоку.

 

 

№ 25

Медична сестра офтальмологічного медичного центру при роботі з обладнання що генерує лазерне випромінювання, відмітила пекучий біль в очах, сльозотечу, погіршення зору.

1. Визначте наявні проблеми пацієнтки.

2. Накласти пов’язку на обидва ока.

3. Які засоби для надання невідкладної першої медичні допомоги повинні бути в приміщенні з приладами, що генерують лазерне випромінювання.

 

Відповідь.

1. Проблеми пацієнтки: пекучий біль в очах, сльозотеча, погіршення зору.