Мал. 3.Формені елементи крові.

 

- захисна функція – в крові наявні антитіла, ферменти, спеціальні білки, формені елементи, які знешкоджують бактерії та продукти їх життєдіяльності.

- підтримка гемостазу – властивість крові є її здатність до зсідання, що захищає організм від крововтрат;

- регуляторна функція – через кров відбувається нейрогуморальна регуляція.

- видільна функція – через кров відбувається виділення кінцевих продуктів обміну речовин.

Склад крові здорової людини відносно постійний. Мають місце лише незначні фізіологічні коливання, пов’язанні зі статтю, віком, кліматичними умовами.

Різні відхилення від нормального функціонування організму призводять до змін у складі крові, тому її дослідження грає важливу роль в діагностиці захворювань.

 

Загальні відомості про кровотворення

Гемопоез (кровотворення) – процес утворення і розвитку клітин крові, який приводить до утворення зрілих клітин периферичної крові.

Вчення про кровотворення має велике теоретичне і практичне значення. Воно дає уявлення про нормальне дозрівання кров’яних клітин, допомагає розібратися в суті захворювань кровотворної системи і змін складу периферичної крові при патологічних процесах.

Утворення і розвиток клітин крові відбувається в кровотворних органах: кістковому мозку, тимусі, селезінці і лімфатичних вузлах, які представляють єдину кровотворну систему. Головним органом кровотворення є червоний кістковий мозок. Розрізнюють ембріональний і постембріональний гемопоез. Функції червоного кісткового мозку: кровотворна; участь в імунологічних процесах і в боротьбі з інфекцією; участь в синтезі кісток, оновленні кісткової тканини; участь в білковому, жировому, вуглеводному та мінеральному обмінах; депо крові. Кількість клітин в дорослої людини є сталою величиною. Після вичерпання строку життя клітини крові руйнуються в ретикуло-ендотеліальній системі. В фізіологічних умовах процеси кровотворення і кроворуйнування знаходяться в суворій координації, яка забезпечується регуляторними механізмами (гуморальним, гормональним, нервовим). Все це забезпечує постійність клітинного складу крові.

Г.Ланг ввів поняття про ″систему крові″, що включає периферичну кров, органи кровотворення і кроворуйнування.

Процес кровотворення можна виразити у вигляді схеми, в якій клітини розташовані у певній послідовності, яка основана на ступені їх дозрівання.

 

Унітарна теорія кровотворення

Нині загальноприйнятою є унітарна теорія кровотворення, яка була детально розроблена О.О.Максимовим, а в подальшому доповнена А.Н.Крюковим, О.О.Заварзіним, Й.О.Касірським. Їм вдалося встановити існування стовбурних кровотворних клітин – попередників гемопоезу.

Згідно з сучасними уявленнями в кровотворній тканині, крім морфологічно розрізнимих клітин, є клітини – попередники різних рядів кровотворення. Ці положення знайшли відображення в запропонованій у 1973 р. І.Л.Чертковим і О.В.Воробйовим схемі кровотворення (мал. 4).

В основі генеологічного дерева всіх клітинних елементів крові лежить поліпотентна стовбурна клітина – гемоцитобласт – морфологічно схожа на лімфоцит. Основними властивостями стовбурових клітин є здатність до проліферації (клітинного ділення) з подальшою диференціацією (розвитком) у певному напрямку. Більшість стовбурових клітин перебувають у стані спокою і лише 10% активні (діляться). Стовбурні кровотворні клітини мають унікальну властивість – поліпотентність, тобто властивість диференціюватись в усі лінії гемопоезу.

Згідно сучасній унітарній теорії кровотворення в схемі кровотворення клітини умовно діляться на 6 класів.

Клас 1 – представлений стовбуровими клітинами, які знаходяться в двох категоріях і мають різний проліферативний потенціал. Основна маса цих клітин знаходиться в стані спокою клітинного циклу (90%) і тільки біля 10% із них діляться.

Клас 2 – представлений обмежено поліпотентними клітинами, тобто клітинами, які дають початок лімфопоезу або мієлопоезу.

 

 

Мал. 4. Схема кровотворення

 

Клас 3 – в процесі подальшого диференціювання утворюються уніпотентні клітини-попередники, які дають початок одному певному ряду клітин: лімфоцитам, моноцитам, гранулоцитам (еозинофілам, базофілам, нейтрофілам), еритроцитам і тромбоцитам.

Клітини, що належать до перших трьох класів морфологічно не розрізнимі, тому їх називають недиференційованими бластами.

Клас 4 – клас морфологічно розрізнимих проліферуючих клітин. Це є клас диференційованих клітин, які дають початок рядам кровотворення.

Клас 5 – представлений дозріваючими клітинами. Назва клітин починається префіксом "про" (перед) і має загальне закінчення "цит": промієлоцит, пролімфоцит, промоноцит, промегакаріоцит та інші.

Клас 6 – клас зрілих клітин периферійної крові, які не здатні до подальшої диференціації і мають обмежений життєвий цикл.

В нормі клітини 1-5 класів знаходяться в кровотворних органах і тільки клітини 6 класу мають здатність долати кістково-мозковий бар’єр і випливати в периферійну кров. Клітини, які утворюються в кістковому мозку, по мірі дозрівання рівномірно поступають у кров’яне русло, при чому час циркуляції їх теж постійний – еритроцити циркулюють 90-130 діб, тромбоцити і лейкоцити – 9-11 діб, лімфоцити до одного року.