Обладнання навчальних приміщень. Учнівська парта, її основні конструктивні елементи, основна вимога до учнівської парти.

Дитина в змозі пристосуватися до великої кількості поз, кожна з яких досягається шляхом іммобілізації частин скелету у відповідному положенні. Поза зберігається на протязі деякого часу (інколи дуже короткого) і відповідає більш-менш стабільному стану рівноваги. Кожна поза характеризується необхідністю перебороти силу земного тяжіння, яке намагається розпластати тіло на поверхні землі.

Із трьох основних поз, вертикальне положення має особливий інтерес, так як воно характерне для людини, це його основна поза. В рамках цієї основної пози можливо багато варіантів.

Природна поза сидячи приймається спонтанно. З точки зору механічних умов рівноваги положення сидячи характеризується наявністю додаткової точки опору, якою є сидіння. Природна поза сидячи визначається особливостями сидіння, що не має спинки: сидіння має горизонтальну поверхню, глибина його забезпечує підтримку 2/3 довжини стегна, висота – горизонтальне положення, стегно утворює з гомілкою прямий кут.

Правильне забезпечення шкіл відповідними меблями і наявність їх вдома мають важливе значення як для охорони здоров’я дітей, так і для підвищення ефективності виховного і педагогічного процесів.

Гігієнічні вимоги, що висуваються до шкільних меблів, ґрунтуються на сучасних даних антропометрії, фізіології, ергономіки і сприяють гармонійному фізичному розвитку дітей, виробленню у них правильної осанки, тривалому збереженню працездатності, профілактиці порушень зору та опорно-рухового апарату.

Одною із основних вимог є – відповідність розміру меблів довжині і пропорціям тіла дитини. При порушенні цієї вимоги збільшується нахил тулуба, розвивається його асиметрія, збільшується навантаження на м’язи, що забезпечують підтримку вимушеної незручної пози. Для підтримання фізіологічно раціональної пози необхідною умовою є відповідність меблів антропометричним даним дітей і підлітків.

Підбір меблів, відповідних довжині тіла, її маркування, розміщення в учбових приміщеннях, посадка дітей відповідно зросту, стану зору і слуху, оцінка посадки дітей – дуже важлива складова частина діяльності педагогічних та медичних працівників по забезпеченню санітарно-гігієнічних умов праці дітей в школі і попередження різних ускладнень в їх стані здоров’я.

Для шкільного приміщення головною меблюю є парта. Всі існуючі моделі їх переслідують одну ціль: створити парту, що відповідала б своїми розмірами та конструкцією розмірам тіла учня, його віковим особливостям, щоб забезпечити раціональну посадку. Невірно зроблені парти можуть нанести суттєву шкоду здоров’ю учня.

Вперше раціональна парта була сконструйована Ф.Ф.Ерісманом в кінці 19 століття, і з деякими удосконаленнями вона застосовується і зараз. Такі парти виготовляються двухмістні цілком дерев’яні, або з металевою основою. В наш час в старших класах нерідко застосовують спеціальні учнівські столи і стільці, але вони в меншій мірі забезпечують правильну посадку учня.

Основними розмірами парти є дистанція та диференція. Дистанція сидіння – це відстань по горизонталі між заднім краєм столу парти і переднім краєм сидіння. Дистанція повинна бути від’ємною, край лавки повинен заходити за край столу на 4 – 5 см. Дистанція спинки парти – це відстань по горизонталі від заднього краю столу парти до спинки сидіння. Ця дистанція повинна бути рівною переднє-задньому розміру грудної клітини плюс 5 – 6см для вільного руху тіла. Диференція парти – відстань по вертикалі від заднього краю столу парти до сидіння, прийнято, що диференція парти повинна рівнятися 1/7 – 1/8 частині росту учня.

Висота лавки сидіння повинна відповідати довжині гомілки з стопою плюс 2см на каблук. Глибина лавки – ширина сидіння – 3/4 довжини стегна учня.

Правильність посадки та зручність роботи за партою залежить і від інших конструктивних особливостей парти. Стіл двухмістної парти повинен мати довжину 110 – 120 см і ширину не менше 50 см для зручного розміщення рук та підручників. Кришка його повинна мати уклін 14 – 15⁰, що дозволяє бачити текст при найменшому нахилі голови. Шкільні меблі виготовляються за державними стандартами (ДСТ). За ДСТ 5994-64 виготовляють 7 номерів парт від №6 до №12. Різниця між зростом учнів сусідніх номерів парт – 10 см, починаючи зі зросту 110 см. За ДСТ11015-77 виготовляються парти 5 розмірів (А – Д). починаючи зі зросту до 130 см і далі через кожні 15 см, за ДСТ 11015,11016-86 виготовляються учнівські столи та стільці 6 номерів (№1 для учнів зі зростом 110 – 115 см, №2 – 116 – 130 см і так дальше до №6 – для учнів більше ніж 176 см.

Класні кімнати для учнів I – IV класів повинні мати тільки учнівські парти. Забороняється використовувати іншу меблю.

У кожній класній кімнаті потрібно мати не менше 3, а в навчальному кабінеті – не менше 2 суміжних груп меблів, що дає змогу розсадити більшу частину учнів відповідно до зросту. Розміщення меблів має забезпечити зручний підхід до кожного робочого місця, достатню відстань (не менше 2,5 м) між класною дошкою і першими партами, достатню відстань між першим рядом парт і вікнами (60 – 70 см – профілактика переохолодження дітей взимку). Парти в класі ставлять у три ряди з таким розрахунком, щоб світло падало з лівої сторони. Парти менших розмірів необхідно ставити ближче до дошки, а більших – дальше. Коли виникає необхідність поставити ближче до дошки парту більших розмірів, її необхідно ставити в першому, або третьому ряду. Необхідно пам’ятати і про правильне розсаджування учнів з порушеннями зору і слуху.

У випадках невідповідності меблів зросту найбільші функціональні відхилення, порушення постави і скарги на невідповідність меблів були у школярів, які сиділи за партами менших розмірів, ніж їм потрібні. Тому краще садити дітей за парти більших ніж потрібно розмірів.

У перший день навчального року класний керівник повинен визначити, за меблями якої групи має сидіти кожен учень.

Маркування меблів, якщо його немає, на початку навчального року під керівництвом шкільного лікаря здійснюють медична сестра, технічний персонал, або учні старших класів. Маркування парт проводять за допомогою спеціальної лінійки Нікітіна-Флерова. В разі її відсутності можна використати виготовленим в шкільній майстерні партовимірювачем. Чотиригранну дерев’яну планку 1 м довжиною розмічають відповідно до основних розмірів меблів. На двох протилежних гранях роблять позначки, що відповідають висоті заднього краю кришки стола та висоті переднього краю лавки сидіння. Над позначками необхідно поставити групи меблів.

Для визначення групи меблів для кожного учня краще скористатися тимчасовою шкалою, нанесено на двері класної кімнати. Першу позначку шкали роблять на рівні 110 см (або 130 см у випадку меблів з маркуванням А – Д), другу на рівні 120см (або 145) і т.д. Між ними проставляють відповідні групи меблів. Для визначення потрібної групи меблів учня ставлять спиною до дверей поряд з шкалою в положенні, прийнятому для вимірювання зросту.

При розсаджуванні учнів слід враховувати також стан здоров’я учня, зору, слуху, апарату руху та опори. Не менше 2 разів за навчальний рік учнів, що сидять за партами першого і третього рядів, необхідно міняти місцями, не порушуючи відповідності меблів їх зросту.

Раціонально вибрана парта ще не гарантує правильної посадки учня. Необхідно навчити дітей правильно сидіти за партою і постійно контролювати. Кожен учитель повинен виховувати у дітей звичку правильно сидіти під час занять. Дитина швидко привикає правильно сидіти за партою. Набагато трудніше відучити дитину неправильній позі за партою.

 

При правильній посадці створюються найкращі фізіологічні і гігієнічні умови для роботи учня за партою – нормальне зорове сприймання, вільне дихання, найменше напруження м’язів спини, нормальний кровообіг.