Регуляція утворення гормонів гіпофізу.

1.Гіпоталамічна регуляція -нейрони гіпоталамуса виробляють нейросекрет, який містить

з’єднання білкової природи. Ці речовини судинами, що з’єднують гіпоталамус та

аденогіпофіз, потрапляють в аденогіпофіз де специфічно впливають, стимулюючи або

гальмуючи утворення гормонів передньої долі гіпофізу. Регуляція гормонів

здійснюється за принципом зворотного зв’язку

ІУ. ЕПІФІЗ (шишкоподібне тіло)

(glandula pinealis)

Маленька залоза. Знаходиться в порожнині черепа - проміжний мозок.

За формою нагадує соснову шишку, звідси і друга назва.

Маса залози – 0,2 г.

Гормони:

1. Мелатонін - бере участь в регуляції пігментного обміну, впливає протилежне гормону інтермедіну

2.Гломерулотропін - стимулює секрецію гормону

3. Ксеротонін

 

 

Функції:

- пригнічують розвиток статевих залоз;

- запобігають передчасному статевому розвитку;

- беруть участь в регуляції електролітного і вуглеводного обміну;

- регулюють пігментний обмін;

- це своєрідний біологічний годинник організму, який зумовлює циклічність деяких

процесів організму, пов'язаних зі зміною дня і ночі, сну і неспання.

У. ЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА.

(glandula thyroidea)

Розташована в передній ділянці шиї нижче від під'язикової кістки прикриває собою бічну

поверхню гортані та передньо - бічну поверхню трахеї.

Найбільша з ендокринних залоз. Маса її у дорослого – 30-60 г., непарна.

Залоза збільшується в період статевої зрілості і зменшується в старості.

Форма залози нагадує підкову,

Щитоподібна залоза має

дві частки: праву та ліву і перешийок, який з'єднує ці частки.

Перетрахейна пластинка шийної фасції утворює щільну волокнисту піхву залози, яка фіксує

щитоподібну залозу до трахеї та гортані.

 

Гормони

1. Тироксин

2. Трийодтиронін

Обидва гормони утворюються в щитовидній залозі одночасно і безперервно.

Трийодтироніна утворюється в 5-7 разів менше, ніж тироксина. Він вміщує більше

йоду, але у людей його активність в 10 разів більша, ніж тироксину.

 

Функції гормонів:

1.Вплив на функції ЦНС – підвищується збудливість, рухова активність і відновлюються

безумовні рефлекси.

Вплив на вищу нервову діяльність.

Впливають на процеси росту і розвитку.

Впливають на обмін речовин.

5. Впливають на вегетативні функції організму – збільшують частоту серцевих скорочень, дихальних рухів, підвищення виділення поту, знижують згортання крові.

Гіпофункція щитоподібної залози:

в дитячому віці – кретинізм (затримується ріст, фізичний і психічний розвиток, розумова і

фізична відсталість),

в дорослому віці – мікседема (знижується основний обмін, ожиріння, набряк тканин, апатія).

Гіперфункція щитоподібної залози в будь якому віці призводить до розвитку базедової хвороби, а якщо в їжі відсутній йод – зменшується виділення тироксину щитоподібна залоза гіпертрофується, виникає ендемічний зоб.

 

УІ. ПРИЩИТОПОДІБНА ЗАЛОЗА

(glandula parathyroidea)

Дуже малі парні органи із загальною масою 0,05 г.

Розташовані на задній поверхні бокових частин щитоподібної залози.

Їх дві пари. Іноді вони містяться в товщі тканин щитоподібної залози.

Гормон

Паратгормон – регулює обмін і кількість кальцію та фосфору в організмі.

Його дія подібна до дії кальциферолів (вітамінів групи Д).

Гіперфункція – Ca відкладається в незвичайних місцях – в аорті, нирках, судинах.

Гіпофункція – розвивається тетанія (судоми всіх груп м'язів).

УІІ. НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ

(glandulae suprarenalis, adrenalis)

Парні залози, розташовані в заочеревинному просторі, безпосередньо на верхньому полюсі нирок.

Права надниркова залоза має трикутну форму, а ліва – півмісяцеву.

Маса залози у дорослого – 15-20 г., колір жовтуватий.

Розрізняють три поверхні:

А) передню – на ній є ворота, куди входять судини та нерви.

Б) задню;

В) ниркову.

Зовні надниркова залоза вкрита волокнистою капсулою, яка є частиною ниркової фасції. Ця капсула посилає в речовину залози перетинки. Речовина надниркової залози складається з двох шарів:

зовнішнього – кіркового і

внутрішнього – мозкового.

Кіркова речовина – жовтуватого кольору, розміщена більш товстим шаром, щільної

консистенції, утворена залозистою та сполучною тканинами.

Мозкова речовина – світліша, містить хромофінові та симпатичні нервові клітини, які розміщені

поодиноко або групами.

Гормони кіркового шару:

1. Глюкокортикоїди – а) гідрокортизон,

б)кортизон,

в) кортикостерон.

- впливають на вуглеводний, білковий та жировий обміни;

- виявляють значну протизапальну і антиалергійну дію;

- гальмують ріст, розвиток і регенерацію кісток скелету;

- призводять до дистрофії, в'ялості шкіри, виникненню м'язової слабості.

2. Мінералокортикоїди – альдостерон,

- дезоксикортикостерон.

- беруть участь у регуляції мінерального обміну;

- запобігають розвитку запальних реакцій.

3.Статеві гормони – андрогени ( чоловічі),

естрогени (жіночі).

- впливають на розвиток статевих органів в дитячому віці;

- сприяють розвитку вторинних статевих ознак (волосся на обличчі, тілі,

відкладання жиру, розвиток молочних залоз тощо);

- забезпечують статеву поведінку.

Гормони мозкового шару:

Адреналін – надходить у кров постійно.

При деяких надзвичайних станах організму (різке зниження АТ, крововтрата,

охолодження організму, гіпоглікемії, біль, страх, гнів) збільшується утворення

та виділення гормону в кров.

Функції:

- впливає на вуглеводний обмін;

- посилює розщеплення глікогену в печінці і м'язах, внаслідок чого рівень

глюкози в крові підвищується;

- розслаблює м'язи бронхів, розширюючи їх;

- підвищує збудливість і скоротливість серцевого м'яза;

- збільшує частоту серцевих скорочень;

- підвищує тонус судин, в зв'язку з чим підвищується АТ, однак на коронарні

артерії, судини легенів головного мозку та працюючих м'язів адреналін діє

судинорозширювальне;

- підсилює скорочувальний ефект скелетних м'язів;

- пригнічує моторну функцію. ШКТ.

Адреналін відноситься до гормонів короткої дії.

Це пов'язано з тим, що в крові та в тканинах гормон швидко руйнується під дією ферменту

моноамінооксидази до продуктів, які не мають гормональної активності.

 

Норадреналін на відміну від адреналіну виконує функцію медіатора – передавача збуджень з

нервових закінчень на ефектор,

- приймає участь в передачі збудження в нейронах ЦНС.

 

Гіпофункція кори надниркових залоз - розвивається “ бронзова ” або Адісонова хвороба

(бронзовий колір шкіри, втрата апетиту, блювання, нудота, підвищена втомлюваність,

хворий стає чутливим до морозу та інфекцій).

Гіперфункція (найчастіше пухлини) – переважає виробка статевих гормонів.

Різко міняються вторинні статеві ознаки, у жінок – росте борода, грубіє голос,

припиняються місячні.

УІІІ. ЗАГРУДИННА ЗАЛОЗА

(thymus)

Розташована за ручкою грудини в передньому середостінні.

Вона складається із двох часток, які дещо розходяться і нагадують вила (вилочкова залоза).

Залоза досягає найбільшої активності її – перші дні та місяці життя людини.

Після статевого дозрівання організму починається зворотній розвиток залози – вона

атрофується і її функціональна речовина заміщується жировою клітковиною.

У дорослої людини серед маси жирової клітковини зберігаються клітини залозистої

тканини. При цьому форма її подовжується.

Фізіологічна роль залози вивчена недостатньо. Вважається, що загрудинна залоза є своєрідним

стартером, який вмикає багато систем, що забезпечують життя організму.

Функції:

- людина із загрудинною залозою, що нормально функціонує, має надійний імунітет;

- залоза контролює розвиток і розподіл Т -лімфоцитів, які відповідають за клітинний

імунітет;

- в дитячому віці гальмує розвиток статевих органів.

Виділити гормони залози поки ще не вдалося.

 

ІХ. ПІДШЛУНКОВА ЗАЛОЗА

(pancreas)

Представлена особливою залозистою тканиною – панкреатичними острівками (острівками

Лангерганса), в яких виробляються гормони:

1. Інсулін

- регулює вуглеводний обмін, він сприяє утилізації глюкози в клітинах, а також

перетворення її на глікоген, який депонується в печінці та м'язах.

Гіпофункція - приводить до захворювання цукровий діабет або цукрове сечовиснаження

( основними проявами являються:

гіперглікемія - збільшення цукру в крові,

глюкозурія - поява цукру в сечі,

поліурія - збільшення діурезу до 10 л.

поліфагія - збільшення апетиту,

полідипсія - підвищена жага, яка виникає внаслідок втрати солей та води).