II. Гормони. Фізіологічна характеристика.

 

Гормони – це біологічно активні речовини, які в малих дозах здійснюють значний

фізіологічний ефект.

Функції гормонів:

1 .Р егулюють функції організму.

2.Пристосовують організм до зміни умов навколишнього та внутрішнього

середовища.

3. Корегують зміщення рівноваги внутрішнього середовища організму.

Гормони характеризуються:

1.Специфічністю дії – кожен гормон певним чином змінює лише дану функцію.

2. Відсутністю видової специфічності – діє однаково в організмі людини і тварин.

Впливом на аналіз і синтез речовин.

4.Дією при певних фізико-хімічних і біологічних умовах, в залежності від складу харчів та

проміжного обміну речовин.

Різною дією в залежності від дози.

Стійкістю до підвищення та зниження температур.

За хімічною природою

гормони поділяються на три основних класи:

1.Стероїди.

2.Похідні амінокислоти.

3.Білково- ліпідні сполуки.

Виділяють 4 основні типи дії гормонів:

1.Обмінний тип – здійснює вплив на обмін речовин.

2.Морфологічний тип – стимулює процеси росту, диференціювання клітин, органогенез.

3.Кінетичний тип – впливає на органи-виконавці.

4.Корегуючий тип – впливає на зміни інтенсивності функціонування органів і тканин.

 

Згідно з сучасною класифікацією ендокринні органи розподіляють на такі групи:

1.Нейрогенні залози (ці органи пов'язані своїм походженням розташуванням з мозком).

До них належать: шишкоподібне тіло (епіфіз) і задня частка гіпофіза (нейрогіпофіз).

Органи, зв'язані з розвитком зябрового апарату (бронхіогенні).

Це: передня частка гіпофіза (аденогіпофіз),

щитоподібна,

прищитоподібна і

вилочкова (загрудинна) залози.

Органи, що мають спільний розвиток з травним апаратом

- ендокринна частина підшлункової залози.

Органи, які розвинулись із епітелію в цілому

(вторинної порожнини тіла)

– кора надниркових залоз і епітелій статевих залоз.

Органи, що мають спільні джерела розвитку з симпатичною частиною автономної

нервової системи, тобто ті, які утворилися внаслідок міграції деяких груп клітин з

нервової труби.

До них належать:

- мозок надниркової залози та

- параганглії (аортальний,симпатичний та ін.).

Завдяки своєму вибірковому забарвленню солями хрому (темно бурий колір)

вони дістали назву хромофітних.

Регуляція утворення гормонів

Продукція гормонів регулюється вегетативною нервовою системою, проміжним мозком (гіпоталамус) та корою головного мозку.

Гормони залоз внутрішньої системи в свою ергу здійснюють сильний вплив на функції ЦНС, особливо на стан нейронів кори головного мозку. Таким чином, зв’язок між ендокринними залозами та ЦНС двосторонній.

В гормональній регуляції ендокринної діяльності велике значення має принцип авторегуляції.

Наприклад, тропні гормони передньої долі гіпофізу регулюють функції периферичних ендокринних залоз.

Принцип авторегуляції здійснюється і на основі зсувів в хімічному складі крові. Наприклад, при підвищенні в крові рівня гормонів периферичних ендокринних залоз гальмується гормоноутворююча функція передньої долі гіпофізу. Інсулін знижує вміст глюкози в крові, що приводить до посиленого виділення в кров гормону - антагоніста -адреналіна, який шляхом мобілізації глікогену печінки поновлює склад універсального внутрішнього середовища організму.

Регуляція функцій ендокринних залоз здійснюється нервовою системою, тому утворення

гормонів (і надходження їх у рідини організму) складає ланку в системі нервово -

ендокринної регуляції функцій організму.

 

Доля гормонів

Гормони в процесі обміну змінюються функціонально і структурно.

1.Частина гормонів утилізується клітинами.

2.Частина виводиться з сечею.

3.Частина губить активність, з'єднуючись з білками.

Методи вивчення функцій залоз внутрішньої секреції

Існують клінічні, анатомо-гістологічні та експериментальні методи дослідження активності залоз внутрішньої секреції.

 

Експериментальні методи включають:

а)екстирпацію (видалення);

б)трансплантацію (пересадку);

в)екстирпацію з наступною трансплантацією видаленої залози;

г)навантаження організму тварин гормонами;

д)подразнення нервів або денервацію залози;

є)метод умовних рефлексів.

У всіх випадках проводять спостереження за поведінкою тварин, встановлюють та вивчають змінені функції та обмін речовин в організмі.

До сучасних методів дослідження залоз внутрішньої секреції відносять:

1.використання хімічних речовин (алоксин) для пошкодження бета-клітин острівців Лангерганса

підшлункової залози) та блокади ферментів (метілтіоураціл) щитоподібної залози, які

приймають участь в утворенні гормонів;

2.метод радіоактивних ізотопів для вивчення гормоноутворювальної функції щитоподібної залози;

3.біохімічні методи визначення вмісту гормонів в крові, цереброспінальній рідині (лікворі), сечі.

Порушення функцій ендокринних залоз проявляється:

1.Гіпофункцією – виділення недостатньої кількості гормонів.

2.Гіперфункцією – виділення надлишкової кількості гормонів.

 

ІІІ. ГІПОФІЗ

(glandula pituitaria)

Складна залоза.

Розміщена в турецькому сідлі основної кістки.

Вага – 0,5 г.

Має три долі:

А) передню – аденогіпофіз

Б) середню

В) задню – нейрогіпофіз

Гормони передньої долі:

1.Соматотропний гормон – регулює ріст організму, що зумовлено його здатністю посилювати утворення білка в організмі.

2.Гонадотропні гормони їх три:

а)фолікулостимулюючий гормон - стимулює:

ріст везикулярного фолікула в яєчнику,

секрецію фолікулярної рідини,

формування оболонок, які оточують фолікул.

У чоловіків під впливом цього гормону відбувається утворення статевих клітин -

сперматозоїдів.

б)лютеінізуючий гормон - необхідний для росту везикулярного фолікула яєчника на

стадіях, які передують овуляції та для самої овуляції. Без нього не відбувається

овуляції та утворення жовтого тіла на місці лопнутого фолікула.

У чоловіків цей гормон сприяє утворенню чоловічих статевих гормонів - андрогенів.

в) лютеотропний гормон - сприяє функціонуванню жовтого тіла та утворенню їм

гормону прогестерона.

3.Тіреотропний гормон – регулює діяльність щитоподібноїзалози.

Гіпофункція - атрофія щитоподібної залози.

Гіперфункція - гіпертрофія щитоподібної залози.

4. Аденокортикотропний гормон – (АКТГ) – стимулює функції кіркової речовини

надниркових залоз.

5.Пролактин – підсилює секрецію молока молочними залозами після пологів. Важливим

фактором, що сприяє секреції є смоктання, який через нервово- рефлекторний механізм

стимулює утворення та виділення гормону.

Гормони середньої долі: меланотропін або інтермедін – впливає на пігментний обмін

(регулює забарвлення шкіри).

Гормони задньої долі пов’язані з супраоптичними та паравентрикулярними ядрами гіпоталямічної області. Клітини цих ядер здатні до нейросекреції. Утворений нейросекрет транспортується аксонами нейронів цих ядер (так званим гіпоталамо-гіпофізарним трактом) в задню долю гіпофізу. Накопичуються гормони в клітинах задньої долі гіпофізу - пітуіцитах. В цих клітинах гормони перетворюються на активну форму.:

1. Вазопресин - утворюється в нейронах супраоптичногоядра. Виконує 2 функції:

а). пов’язана з впливом гормону на гладенькі м’язи артеріол, тонус, яких він збільшує, що веде

до підвищення АТ:

б) це антидіуретичний гормон – посилює процеси реабсорбції води в канальцях

нирок, зменшує діурез. Вазопресин підвищує активність ферменту гіалуронідази, яка

посилює розпад ущільнюючої речовини в канальцях нирок - гіалуронової кислоти.

Внаслідок цього канальці нирок втрачають водонепроникність і вода всмоктується в кров.

Гіпофункція - виникає нецукровий діабет або нецукрове сечовиснаження,

виділяється велика кількість (до 10л за добу) світлої сечі,яка не вміщує цукру.

Одночасно у хворих виникає сильна жага.

2.Окситоцин – утворюється внейронах паравентрикулярного ядра.

а) він вибірково діє на гладку мускулатуру матки, посилюючи її скорочення (стимулює

родовий акт), під час вагітності не діє на м’язи матки т. я. під впливом гормону

прогестерону вона стає нечутливою до подразників.

Б)стимулює виділення молока (секреція молока знаходиться під контролем пролактину

(гормону передньої долі гіпофізу). Акт смоктання рефлекторно стимулює виділення

окситоцину з нейрогіпофізу.

Гіпофункція аденогіпофіза:

в дитинстві - карликовість,

в зрілому віці – гіпофізарна кахексія (крайня ступінь виснаження).

Гіперфункціяаденогіпофіза:

в зрілому віці – акромегалія (росте все, що ще може рости – кисті стопи,

кисті, підборіддя, ніс),

в дитинстві – гігантизм.