У формуванні та проявленні пом’яти.

5. Вона забезпечує кірковий контроль всіх вегетативнихфункцій:

а) серцево-судинної;

б) дихальної;

в) травної систем;

г) обміну речовин і енергії.

Цю систему називають «вісцеральним мозком». До нього йде інформація від внутрішніх органів. Подразнення різних областей лімбічної системи

змінює вегетативні функції:

- АТ, - дихання, - рухи ШКТ, матки, сечового міхура.

Пошкодження приводить до порушення поведінки.

Біоелектрична активність головного мозку та методи її вивчення

Про діяльність головного мозку судять за його електричною активністю.

Електроенцефалографія - запис електричних коливань головного мозку.

У людини можна відвести біотоки головного мозку приклавши електроди до шкіри голови. Враховуючи малу різницю потенціалів в головному мозку при електроенцефалографії використовують підсилювачи біотоків та осцилографи для графічної реєстрації.

Електроенцефалограма - це крива біопотенціалів.

Ритми ЕЕГ.

Електричні коливання, які реєструються на ЕЕГ відрізняються за частотою, тривалістю, амплітуді та формі.

Розрізняють 4 основні ритми ЕЕГ.

Альфа - ритм - регулярний ритм синусоїдальної форми з частотою 8-13 коливань в 1с та

амплітудою 20-80мкВ. Найчастіше відводиться від потиличної та тім’яної областей.

Реєструється в умовах фізичного та розумового спокою, при закритих очах та відсутності

зовнішніх подразників.

Бета- ритм має частоту коливань 4-35 в 1с та амплітуду 10-30мкВ (низько амплітудний). Найбільш

виражений в лобних долях.

При нанесенні різних подразнень альфа-ритм швидко змінюється бета -ритмом. Це явище зміни

ритму називається реакцією активації (десинхронізації).

Дельта-ритм - характеризується повільними коливаннями потенціалів з частотою 0,5-3 в 1с,

амплітудою 250-300мкВ. Він виявляється при відведенні біопотенціалів зі всіх зон кори

головного мозку під час глибокого сну, при наркозі. У дітей до 7 років може бути

зареєстрованим в бадьорому стані.

Тета-ритм -має частоту 4-7 коливань в 1с, його амплітуда100-150мкВ. Він спостерігається в стані

неглибокого сну, при гіпоксичних станах, при помірному наркозі.

Електроенцефалографія допомагає об’єктивно оцінити рухомість, розповсюдженість та взаємовідношення процесів збудження та гальмування в головному мозку.

ХІ. ЛІКВОР.

Спинномозкова рідина - ліквор - утворюється безперервно з плазми крові. В цьому процесі беруть

активну участь клітини судин і сплетінь шлуночків мозку. Одночасно з утворенням прохо

диґь по­стійне всмоктування цереброспінальної рідини в венозну та ча­стково в лімфатичну

систему. У дорослої людини в середньому зна­ходиться 150 - 100 мл цереброспінальної

рідини.

Це прозора, без­барвна рідина слаболужної реакції.

Вона містить:

- невелику кількість лімфоцитів,

- 0.02% білка,

- 0, 06% глюкози,

- неорганічних речовин приблизно стільки, скільки в плазмі крові.

Функції:

1.це внутрішнє середовище мозку;

2.підтримує постійність його сольового складу і осмотичного тиску;

3. запобігає механічній травмі мозку;

4. трофічна ф-ція;

5. видільна;

Гуморальна.

Порушення циркуляції цереброспінальної рідини призводить до розладу діяльності ЦНС;

ПРОВІДНІ ШЛЯХИ.

Чутливі шляхи (аферентні, висхідні) - системи нервових волокон, які проводять імпульси від

рецепторів шкіри і слизових оболонок, внутрішніх органів і органів руху до різних

відділів ЦНС та до кори півкуль великого мозку.

Складаються з 3 нейронів

Спинний мозок проводить 4 види чутливості: 1.Тактильну (почуття дотику і тиску).

2.Температурну. 3.Больову 4.Пропріоцептивну (від рецепторів м’язів та сухожилків.

ЛАТЕРАЛЬНИЙ СПИННОТАЛАМІЧНИЙ ШЛЯХ

-це шлях больової та температурної чутливості. Волокна тракту по дорозі перехрещуються,

імпульси від рецепторів лівої половини тіла проводяться в праву півкулю, і навпаки із правої

половини в ліву.

Має 3 нейрона: а ) перший нейрон - клітини спинномозкових вузлів.

б) другий нейрон - клітини задніх рогів СП.М.

в) третій нейрон - латеральні ядра таламуса.

ПЕРЕДНІЙ СПИННОТАЛАМІЧНИЙ ШЛЯХ.

проводить тактильну чутливість, проходить в передньому канатику спинного мозку.

ШЛЯХИ М’ЯЗОВО - СУГЛОБОВОЇ (пропріоцептивної) ЧУТЛИВОСТІ.

направляються до кори півкуль великого мозку та в мозочок, який бере участь в

координації рухів.

До мозочка йдуть 2 спинномозкові шляхи: передній і задній.

Пропріоцептивний шлях до кори півкуль великого мозку представлений двома пучками:

Ніжним (тонким).

Клиноподібним.

НІЖНИЙ (тонкий) - проводить імпульси від пропріорецепторів нижніх кінцівок та нижньої половини

тіла і лежить медіально від заднього канатика.

КЛИНОПОДІБНИЙ пучок несе імпульси від верхньої половини тулуба і верхніх кінцівок.

РУХОВІ ШЛЯХИ (НИСХІДНІ. ЕФЕРЕНТНІ)

n це системи нервових волокон, які передають імпульси від кори або нижче лежачих ядер

головного мозку через спинний мозок до робочого органу (ефектору).

Складаються з 2 нейронів Представлені двома групами:

І. ПІРАМІДНІ (кірково- спинномозковий та кірково- ядерний) шляхи проводять імпульси від кори

до рухових клітин спинного та довгастого мозку, які є шляхами свавільних рухів.

ІІ. ЕКСТРАПІРАМІДНІ - рефлекторні рухові шляхи, які входять до складу екстрапірамідної системи.

Пірамідний кірково- спинномозковий шлях

починається від великих пірамідних клітин (клітини Беца) кори великих півкуль, верхніх

2/3 передцентральної звивини та прицентральної дольки.

Закінчується в клітинах переднього рога спинного мозку.

Кірково - ядерний шлях

починається в нижній третині передцентральної звивини і

закінчується на клітинах рухових ядер черепних нервів протилежної сторони.

Червоноядерно - спинномозковий шлях

- починається від клітин червоного ядра середнього мозку.

Покришково- спинномозковий шлях

п очинається від ядер горбків пластинки криши середнього мозку і пов’язаний із

слуховими та здоровими сприйняттями.

Присінково- спинномозковий шлях

починається від вестибулярних ядер ромбоподібної ямки, забезпечує підтримку

рівноваги тіла.

 

ЛЕКЦІЯ№ 9

ТЕМА: «НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ ВЕГЕТАТИВНИХ ФУНКЦІЙ»

Вегетативна нервова система складається з двох частин:

а) симпатичної,

б) парасимпатичної

Іннервує весь організм в цілому, всі органи та тканини:

а) залози,

б) м’язи судин, внутрішніх органів,

в) серцевий м’яз,

г) скелетні м’язи,

є) головний та спинний мозок, тобто ЦНС.

Більшість органів іннервує як парасимпатична так i симпатична Н.С.

Парасимпатична частина не іннервує

- посмуговані м’язи,

- гладенькі м’язи матки

- більшість кровоносних судин

- сечоводи

- потові залози

- волосяні фолікули шкіри

- селезінку

- надниркові залози

- гіпофіз.

 

Вегетативна Н.С. не має своїх особливих аферентних чутливих шляхів.

Чутливі імпульси від органів направляються по чутливим волокнам, загальним для вегетативної

та соматичної нервових систем.

Контроль та регуляція функції вегетативної нервової системи, як i соматичної, здійснюється

корою півкуль великого мозку.

 

Фізіологічні особливості будови.

1.Волокна вегетативної нервової системи в 2-5 разів тонше волокон соматичної нервової

системи.

2.Швидкість розповсюдження нервових імпульсів в соматичній нервовій системі 120-

140м/с, а у парасимпатичній - 10-20м/с, в симпатичних 0,4-0,5 м/с

3. Волокна менш збудливі та володіють більш тривалим рефрактерним періодом, тому для

їх збудження необхідне сильне подразнення.

4.Вегетативні нерви здатні відтворювати меншу частоту подразнень, ніж соматичні.

5.Вегетативні волокна виходять з деяких ділянок (вогнищ) головного та спинного

мозку (рухові).

6.Принципово відрізняється рефлекторна дуга вегетативної нервової системи:

а) рухові або аферентні нейрони вегетативної нервової системи лежать на периферії в

вузлах (вегетативних);

б) відростки вставних вегетативних нейронів, які розташовані в головному або

в спинному мозку, виходячи з нього, обов’язково переключаються на клітинах

вегетативних вузлів.

Таким чином, шлях вегетативних аферентних волокон розбивається

на 2 ділянки:

а) від мозку до вегетативного вузла - превузловий (прегангліонарний);

б) від вузла до робочого органу - після вузловий (постгангліонарний).

 

СИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА

Симпатична частина вегетативної нервової системи складається з:

1.Центрального відділу - він утворений клітинами бічних рогів спинного мозку на рівні bcіx

грудних та верхніх трьох поперекових сегментів.

2.Периферичний відділ - представлений нервовими волокнами та симпатичними нервовими

вузлами (гангліями).

 

Нервові вузли поділяються на 2 групи:

а) коло хребтові (паравертебральні) - вони розташовані двома ланцюжками з боків від хребта i

утворюють правий та лівий симпатичні стволи;

б) перед хребтові (превертебральні) - це вузли периферичних нервових сплетінь, які

лежать в грудній та черевній порожнинах.

 

Симпатичні нервові волокна виходять із спинного мозку у складі передніх корінців

спинномозкових нервів, а потім через білу з’єднувальну гілку направляються до

відповідного вузла симпатичного ствола. Там частина волокон переключається на

еферентний нейрон i його постгангліонарні волокна направляються до органів.

Для постгангліонарних симпатичних волокон характерно:

а) утворення сплетінь за ходом артерій, які живлять певний орган;

б) утворення самостійних нервів (наприклад, черевний нерв);

в) входити до складу периферичних розгалужень спинномозкових та черепних

нервів.