Клінічні та функціональні проби.

4.Методи екстирпації (виділення, ізоляція), трансплантації, катетеризації, денервації.

5.Інструментальні методи:

n електрофізіологічні,

n ультразвукові,

n комп’ютерна томографія для спостереження функцій.

6.Моделювання - створення штучної моделі (нирки, серця).

7.Метод перфузії - ізолюють орган в спеціальному розчині, який близький до

рідин організму.

8.Метод спостереження - спостерігають за тваринами без хірургічного

втручання.

Основні фізіологічні поняття:

1.Функція - специфічна діяльність і властивість диференційованих

клітин, тканин, органів організму, яка проявляється як

фізіологічний процес або сукупність процесів.

Функції вивчають на різних рівнях:

- субклітинному (органоїди клітини),

- клітинному,

- органному,

- системному.

Під фізіологічною системою розуміють сукупність органів, які виконують певну функцію і мають спільні механізми регуляції. Наприклад, система виділення - сюди належать нирки, легені, органи травлення, шкіри та нейрогуморальні механізми регуляції діяльності цих органів.

2.Соматичні функції - здійснюється за рахунок діяльності скелетних м’язів, які

іннервуються соматичною нервовою системою.

3.Вегетативні функції - пов’язані з обміном речовин, процесами кровообігу,

травлення, росту і розмноження. Вони здійснюються за рахунок роботи

внутрішніх органів, діяльність яких регулюється вегетативною

нервовою системою.

4.Фізіологічний акт складний процес, який здійснюється за участю різних.

фізіологічних систем організму.

ЛЕКЦІЯ № 1

ФІЗІОЛОГІЯ ЯК ПРЕДМЕТ. ЗАВДАННЯ ФІЗІОЛОГІЇ. ЕКСПЕРИМЕНТ.

ВИЗНАЧЕННЯ

ФІЗІОЛОГІЯ (Physis - природа; Logos - наука)- наука, яка вивчає функції,

тобто процеси життєдіяльності організму.

Функція - специфічна діяльність і властивість диференційованих клітин, тканин, органів

організму, яка проявляється як фізіологічний процес або сукупність процесів.

Фізіологічна система - сукупність органів, які виконують певну функцію і мають спільні

механізми регуляції.

Соматичні функції - функції, які здійснюється за рахунок діяльності скелетних м’язів та

іннервуються соматичною нервовою системою.

Вегетативні функції - функції, які пов’язані з обміном речовин, процесами кровообігу,

травлення, росту і розмноження. Вони здійснюються за рахунок роботи

внутрішніх органів, діяльність яких регулюється вегетативною нервовою

системою.

Фізіологічний акт складний процес, який здійснюється за участю різних фізіологічних систем

організму.

Лекція №2

ТЕМА: «Основні принципи регуляції фізіологічних функцій»

Управління - один з найважливіших процесів в живому організмі.

Це сукупність дій, які проводяться над органом чи системою, націлених на досягнення

визначеної мети позитивного щодо організму результату.

Управління може здійснюватися за рахунок:

а)регуляції;

б)ініціації;

в)координації.

Регуляція - це управління діяльністю органа (системи), котрий працює в автономному

режимі(володіє здатністю до автоматизму)

Наприклад серце має здатність до автоматизму, тому управління його діяльністю

може відбуватися за рахунок посилення або гальмування його скорочень.

Регуляція може проявлятися в двох варіантах:

а) гальмування або

б)активація (стимуляція) діяльності органу.

Ініціація - це процес управління, за допомогою якого відбувається запуск діяльності органу,

котрий не володіє здатністю до автоматизму.

Наприклад ініціюється діяльність скелетних м’язів (здійснення фазних скорочень або

підтримка пози).

Координація - це вид управління, при якому погоджується діяльність декількох органів або

систем одночасно і таке управління направлене на отримання позитивного (корисного

для організму) результату.

Засоби регуляції.

В організмі існує ряд структур, які беруть участь в процесах управління:

1.БАР(біологічно-активні речовини) - продукуючи клітини;

2.Ендокринні залози;

3.ЦНС;

4.Органи та системи котрі керуються. Вони містять механізми, які використовуються в процесах регуляції. Наприклад, в серці є периферичні рефлекторні дуги, або в органі гладенькі м’язи, котрі у відповідь на розтягнення можуть підвищувати свій тонус, або в мембрані клітини містяться іонні канали, котрі керуються рецепторами.

Розрізняють три основних види регуляції - гуморальну, місцеву та нервову.

Місцева регуляція здійснюється у трьох варіантах.

1. За типом нервової регуляції - за рахунок наявності в органі периферичної рефлекторної дуги,

наприклад, Мейснерово і Ауербахове сплетіння в шлунково-кишковому тракті,

внутрішньосерцеві рефлекторні дуги. Ці внутрішньоорганні системи одержали назву за

Ноздрачовим - метасимпатична нервова система

2. за типом гуморальної регуляції - в м’язах під час діяльності можуть накопичуватися

метаболіти, і вони служать учасниками процесу регуляції мікроциркуляції в цьому м’язі.

Наприклад, в скелетних м’язах є судини, котрі іннервуються симпатичними адренергічними

волокнами. В стані спокою адренергічні впливи за рахунок взаємодії норадреналіну з альфа-

адренорецепторами ГМК (гамоаміномасляна кислота - гальмівний медіатор) судини

викликає звуження судини. В працюючому м’язі з’являються метаболіти - молочна кислота,

аденозиндифосфат, іони К, - вони можуть «маскувати» альфа-адренорецептори ГМК та

блокувати звужуючу дію адренергічних волокон. В працюючих м’язах діаметр судин

збільшується, що створює умови для гіперемії (робоча гіперемія м’яза)

3. Місцева регуляція здійснюється за рахунок використання фізичних, фізико-хімічних,

біохімічних та фізіологічних властивостей об’єкта регулювання.

Наприклад, в м’язах є система регуляторних білків - тропоніну і тропоміозину, котра

дозволяє регулювати стан актину та міозину (скорочення - розслаблення).

Другий приклад: кровонаповнення в судинах мозку не повинно залежати від системного

тиску (тиск в сонній артерії). Коли тиск підвищується (за будь - яких причин) то просвіт

судин, котрі живлять головний мозок у відповідь на це залишається без змін - це

зумовлюється тим, що при підвищенні тиску активність ГМК зростає, зберігаючи

попередній діаметр (просвіт) судини. Так регулюється діаметр судини за участю місцевих

механізмів.

Гуморальна регуляція - це регуляція діяльністю органа або системи за рахунок впливу на них

через специфічні рецептори гормонів або БАР. Гормони та БАР можуть виділятися в

загальне русло крові, але їх кінцевий ефект визначається в основному наявністю в

відповідному органі - мішені специфічних рецепторів. За їх наявності орган буде

відповідати на вплив, за відсутності - прямий вплив гормону або БАР майже виключений.

Нервова регуляція - це регуляція за допомогою спеціально призначеної для цих цілей структури -

ЦНС. Можна казати про два варіанти нервової регуляції:

а) соматичної - регуляція діяльності скелетної мускулатури та аналізаторів, і

б) вегетативної - регуляція діяльності внутрішніх органів

САМОРЕГУЛЯЦІЯ

Будь-яка функціональна система різного рівня організації будується за принципом саморегуляції. В функціональних системах саморегуляція набуває спеціальну направленість.

Любе відхилення результату діяльності системи від рівня, який забезпечує нормальний метаболізм (життєдіяльність) організму і його адаптацію до навколишнього середовища, являється стимулом до мобілізації необхідних елементів системи для забезпечення цього результату.

Завдяки динамічній саморегуляторній діяльності різні функціональні системи визначають необхідну для нормальної життєдіяльності стійкість метеболістичних процесів в організмі та їх динамічну врівноваженість з навколишнім середовищем. При цьому в нормальних умовах в діяльності кожної функціональної системи проявляється наступна закономірність: загальна сума механізмів, які повертають відхилений результат до вихідного рівня, завжди перебільшує суму відхиляючих механізмів. Таким чином, в кожній функціональній системі є «запас міцності», котрий дозволяє їй справитись з будь-яким відхиляючим впливом.

Функціональні системи, котрі обумовлюють своїми саморегуляторними механізмами сталість різних показників внутрішнього середовищаі є конкретними апаратами, які забезпечують гомеостаз. Результати діяльності цих систем вважаються відносним константами внутрішнього середовища організму. Це рівень артеріального тиску, температура крові, осмотичний тиск, реакція крові, тощо.

Внутрішні ланки саморегуляції, як правило будуються на генетично детермінованій системі та проявляються всередині організму. Наприклад, функціональна система. яка визначає оптимальний для організму рівень артеріального тиску. Всі компоненти цієї системи знаходяться всередині організму та складаються в систему на основі генетично детермінованих механізмів.

Зовнішні ланки саморегуляції можуть бути відносно пасивними, як наприклад в функціональній системі дихання. В ній дихальний апарат автоматично включається метаболічною газовою потребою і наслідок діяльності цієї системи - визначена кількості повітря, яке потряпляє в альвеоли з потрібною кількістю кисню (Оксигену), а також видалення повітря з надлишком вуглекислоти, визначається іншими організмами навколишнього середовища.

Лекція №2