IX. Об’єми серця, тони серця

Систолічний - об’єм крові, що викидає шлуночок серця за одне скорочення.

Він дорівнює 60-65 мл.

Хвилинний - кількість крові, що викидає шлуночок за 1 хв.

Він дорівнює систолічному об’єму, помноженому на число серцевих скорочень за 1 хв

(4,5-5 л).

 

Тони серця - це звуки, які виникають під час систоли і діастоли серця.

Їх можна вислухати безпосередньо вухом або за допомогою спеціальних пристроїв:

Стетоскопа, фонендоскопа, тощо.

Розрізняють два тони серця:

Систолічний -виникає на початку систоли шлуночків внаслідок скорочення м’язів шлуночків та

замикання стулкових клапанів. Він низький, протяжний і сильніший на верхівці серця.

Діастолічний – виникає на початку діастоли – залежить від замикання півмісяцевих клапанів

судин. Він високий та короткий.

При захворюваннях характер тонів змінюється, вони стають глухими (наприклад, при міокардиті), або до них приєднуються шуми (наприклад, при вадах серця).

 

X. Цикл серцевої діяльності

Серцевий цикл складається з ритмічних скорочень, які повторюються. Скорочення серця називають систолою, розслаблення – діастолою.

Загальна тривалість серцевого циклу дорівнює 0,8 сек:

1.Систола передсердь – 0,1 с (відпочивають 0,7 с) –кров нагнітається в шлуночки;

2.Систола шлуночків – 0,3 с (відпочивають 0,5 с) – кров викидається в аорту, легеневий

стовбур;

3.Загальна пауза – 0,4 с– передсердя також в розслабленому

стані, під час якого кров надходить із венозних судин.

Це відповідає 75 серцевим скороченням за 1 хв.

В нормі, в стані спокою частота серцевих скорочень становить від 60 до 80 ударів за хвилину.

У відповідних умовах і при захворюванні частота серцевих скорочень може змінюватися.

При більш повільному ритмі – брадикардія – частота серцевих скорочень дорівнює 40-45 ударів

за хвилину, при частішому – тахікардії - перевищує 90-100 і може становити 150 і більше

ударів за хвилину.

Порушення правильного ритму серцевих скорочень називається аритмією серця.

 

XII. Кола кровообігу. Артерії малого кола кровообігу

Велике коло кровообігу – відділ кровоносного русла, що починається аортою, яка відходить

від лівого шлуночка і закінчується верхньою та нижньою порожнистими венами, які

впадають в праве передсердя.

Аорта дає початок великим, середнім та малим артеріям, які переходять в артеріоли і

закінчуються капілярами. Капіляри широкою сіткою пронизують всі органи і тканини

організму.

В них кров віддає кисень і поживні речовини, а з них в кров потрапляють продукти обміну

речовин і вуглекислий газ. Капіляри переходять в венули, кров з яких попадає в вени. Кров

від верхньої частини тулуба і верхніх кінцівок збирає верхня порожниста вена, від

нижньої частини тулуба та нижніх кінцівок – нижня порожниста вена. Ці дві вени

впадають в праве передсердя, де і закінчується велике коло кровообігу.

Мале коло кровообігу (легеневе) – починається легеневим стовбуром, від правого шлуночка

та несе в легені венозну кров. Закінчується - чотирма легеневими венами у лівому

передсерді.

Легеневий стовбур розгалужується на дві гілки, до правої та лівої легені.

В легенях легеневі артерії поділяються на дрібні артерії, артеріоли та капіляри. В

капілярах відбувається газообмін, кров віддає вуглекислий газ і збагачується киснем.

Легеневі капіляри переходять у венули, які потім утворюють вени. По чотирьох легеневих

венах артеріальна кров поступає в ліве передсердя.

Особливістю малого кола кровообігу є те, що по артеріях тече венозна кров, а по венах –

артеріальна.

Час, необхідний для проходження крові по двох колах кровообігу, називається часом кровооберту.

Встановлено, що у дорослої людини при 70-80 скороченнях серця за 1 хв повний коло оберт проходить за 20-23 секунди. З цього часу 1/5 припадає на мале коло кровообігу, а 4/5 – на велике.

 

XIII. Вінцеве коло кровообігу

Серце отримує артеріальну кров з двох вінцевих артерій правої та лівої.

Вони починаються з аорти, трохи вище півмісяцевих клапанів і проходять до вінцевої борозни, яка відділяє передсердя від шлуночків. Гілки обох артерій анастомозують між собою як у вінцевій борозні, так і на верхівці серця. У всіх шарах стінки серця артеріальні гілки діляться на більш дрібні і утворюють капілярну сітку, яка забезпечує газообмін і живлення стінки серця. Капіляри переходять у венули, а потім у власні вени серця, вени впадають у вінцеву пазуху, яка відкривається у праве передсердя.

Дуже небезпечно, коли судини, які постачають серцевий м’яз кров’ю, закупорюються згустком крові (тромбом),або атеросклеротичною бляшкою. Якщо ділянка серця, яка кровопостачається цією судиною, достатньо велика, то смерть хворого може наступити через декілька хвилин внаслідок гострого інфаркту міокарда.

 

 

КРОВ’ЯНИЙ ТИСК

- це тиск крові на стінки кровоносних судин /вимірюється в мм рт ст/

Нормальний кров*яний тиск необхідний для:

а)циркуляції крові

б)оснащення кров’ю органів та тканин

в) утворення тканинної рідини

г) для здійснення секреції і екскреції

ВЕЛИЧИНА кров’яного тиску залежить від трьох загальних чинників:

а)частоти і сили серцевих скорочень

б)величини периферичного опору /тонусу судин/

в)об’єму циркулюючої крові

Тиск крові визначається в артеріальних, венозних, капілярних судинах.

Артеріальний тиск у здорової людини є постійною величиною Але він завжди піддається невеликим коливанням залежно від фаз діяльності серця і дихання.

Розрізняють: а/ систолічний, б/ діастолічний,в/ пульсовий

Г /середньодинамічний артеріальний тиск

Систолічний тиск (максимальний)- відображає стан міокарда лівого шлуночка. Він дорівнює 100-120 мм. рт. ст.

Діастолічний тиск (мінімальний)- характеризує ступінь тонусу артеріальних стінок. Він дорівнює 60-80 мм. рт. ст.

Пульсовий тиск - це різниця між величинами систолічного і діастолічного тисків. Він необхідний для відкриття клапанів аорти і легеневого стовбура під час систоли шлуночків. Він дорівнює 35- 55мм.рт.ст.

Якщо систолічний тиск стає рівним діастолічному, рух крові буде не можливим і наступить смерть.

Середньодинамічний тиск - дорівнює сумі діастолічного і 1/3 пульсового тиску. Він виражає енергію безперервного руху крові і є постійною величиною для даної судини і організму.

На величину артеріального тиску впливає:

а/ вік людини - у новонароджених мах. артеріальний тиск дорівнює 40мм.рт.ст.,

- 1міс. - 80 мм. рт. ст.,

- 14 років - 100-110 мм. рт. ст.,

- 20-40 років - 110-130 мм. рт. ст.

З віком мах. тиск(систолічний) збільшується більше ніж мінімальний /діастолічний /;

б/ час доби - на протязі доби спостерігається коливання величини артеріального тиску:

вдень воно вище, ніж вночі;

в/ стан організму - підвищення мах. артеріального тиску спостерігається при тяжких

фізичних навантаженнях, під час спортивних змагань. Після закінчення роботи чи

змагань, артеріальний тиск швидко повертається до початкових показників;

г/ стан нервової системи.

У людини артеріальний тиск вимірюється, як правило, за методом Короткова СФІГМОНОМЕТРОМ Ріва-Рочі або СФІГМОТАНОМЕТРОМ.

Клінічне визначення артеріального тиску за методом Короткова грунтується на непрямому способі вимірювання тиску в досліджуваній артерії, яке потрібне для того, щоб ззовні здавити стінки артерій. Досягається це нагнітанням повітря у порожнисту гумову манжету, накладену на ту чи іншу частину тіла. Манжета з’єднана з ртутним манометром, за допомогою якого реєструється артеріальний тиск.

Підвищення артеріального тиску називається ГІПЕРТЕНЗІЄЮ, а зниження ГІПОТЕНЗІЄЮ

 

АРТЕРІАЛЬНИЙ ПУЛЬС

це ритмічні коливання стінки артерій, які спричинені підвищенням тиску в період систоли.

В нормі кількість пульсових хвиль відповідає кількості скорочень серця, у стані спокою частота пульсу дорослої людини = 60-80уд. в 1 хв.

Пульс характеризується:

а/ кількістю ударів за 1 хв.

б/ ритмічністю - правильне чергування пульсових ударів.

в/ наповненням - ступінь зміни об’єма артерій, який встановлюється за силою пульсового

удару.

г/ напругою - силу, яку необхідно прикласти, щоб здавити артерію до повного зникнення

пульсу.

 

 

ІУ СЕМЕСТР

ЛЕКЦІЯ №1

РЕГУЛЯЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕРЦЯ. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ