XIII. Вінцеве коло кровообігу

Серце отримує артеріальну кров з двох вінцевих артерій правої та лівої.

Вони починаються з аорти, трохи вище півмісяцевих клапанів і проходять до вінцевої борозни, яка відділяє передсердя від шлуночків. Гілки обох артерій анастомозують між собою як у вінцевій борозні, так і на верхівці серця. У всіх шарах стінки серця артеріальні гілки діляться на більш дрібні і утворюють капілярну сітку, яка забезпечує газообмін і живлення стінки серця. Капіляри переходять у венули, а потім у власні вени серця, вени впадають у вінцеву пазуху, яка відкривається у праве передсердя.

Дуже небезпечно, коли судини, які постачають серцевий м’яз кров’ю, закупорюються згустком крові (тромбом),або атеросклеротичною бляшкою. Якщо ділянка серця, яка кровопостачається цією судиною, достатньо велика, то смерть хворого може наступити через декілька хвилин внаслідок гострого інфаркту міокарда.

 

XIV. Іннервація серця

Серце іннервується вегетативною нервовою системою. З довгастого мозку до серця ідуть парасимпатичні волокна блукаючого нерва, а з п’яти верхніх грудних сегментів спинного мозку – симпатичні нерви.

Нерви впливають на:

А) частоту скорочень;

Б) силу скорочень;

В) проведення збудження по міокарду;

Г) збудливість серцевого м’яза.

При подразненні блукаючого нерва спостерігається гальмування скорочень серця та зменшення їх сили. Сильне подразнення може викликати зупинку серця.

Блукаючий нерв – зменшує частоту і силу серцевих скорочень,

знижує збудливість і провідність серцевого м’яза.

При подразненні симпатичних нервів

збільшується частота і сила серцевих скорочень,

збудливість серця.

 

Лекція № 2

Фізіологія кровоносних судин

I. Судини – види. Будова стінки артерій, вен, капілярів

Від основи серця починаються великі судинні стовбури артерії, якими кров тече від шлуночків серця до органів та тканин. Венами кров повертається до серця (в передсердя).

Розгалуження кінцевих гілок артерій називаються артеріолами, розгалуження кінцевих гілок вен – венулами. Вониз’єднуються між собою за допомогою сітки найдрібніших судин – капілярів, внаслідок чого утворюється замкнута кровоносна система. Артеріоли, капіляри та венули утворюють мікроциркуляторне русло.

 

Стінка артерій складається з трьох шарів та 2 -х еластичних мембран.

1. Внутрішній (інтима) – плоскі ендотеліальні клітини.

А) внутрішня еластична мембрана.

2. М’язовий (середній, медіа) – гладенькі м’язові волокна.

А) Зовнішня еластична мембрана.

3. Зовнішній (сполучнотканинний) – адвентиція - пухка волокниста сполучна тканина, яка вміщує власні судини артерії та нерви.

Наявність еластичних мембран надає артеріям властивість не спадатися коли артерії запустівають.

 

Стінка вени – також складається з трьох шарів.

Інтима(внутрішній).

М’язовий (середній).

Адвентиція (зовнішній).

В ній відсутні еластичні мембрани, але м’язова оболонка має еластичні волокна.

Стінки вен більш м’які і тонкі, на внутрішній поверхні їх, особливо в нижній частині тіла та на кінцівках є клапани, які запобігають зворотному току крові.

 

Стінка капіляра – тонка і утворена тільки одним шаром ендотеліальних клітин і базальної

мембрани.

Їх не мають: - волосся, -нігті, - рогівка ока, - епідерміс шкіри, - тверді тканини зубів.

 

ІІІ. Поняття про анастомози і колатералі.

Анастомози -це перемички між артеріями, артеріями та венами або венами.

Розрізняють 4 типи анастомозів:

А) поперечні, косі, дугоподібні анастомози між двома судинами.

Б) артеріальні та венозні дуги.

В) артеріальні та венозні сплетіння.

Г) артеріальні та венозні сітки.

Коли рух крові неможливий магістральними судинами (травма, операція), утворюються колатералі, тобто обіжний (навкільний) кровообіг, який відновлює кровопостачання ушкодженої ділянки тіла.

ІУ. Функціональні групи судин

Всі судини в залежності від функцій поділяють на шість груп:

І) Амортизуючи судини (судини еластичного типу) – називають судинами компресорної камери.

До них належать: аорта, легеневий стовбур та ділянки великих артерій, що до них

прилягають. Завдяки великому діаметру вони створюють незначний опір току крові, а

наявність у їхній стінці великої кількості еластичних волокон дозволяє їм розтягуватись і

вміщувати значну порцію крові. Завдяки цьому у фазі діастоли на певному рівні

підтримується тиск крові і безперервний потік крові у кровоносних судинах, не зважаючи

на те, що при роботі серця кров виштовхується окремими порціями.

ІІ) Резистивні судини – судини опору.

По мірі зменшення діаметра артерій їхній опір току крові збільшується. Особливо

великий опір току крові спостерігається в артеріолах, діаметр яких 0,06–0,1мм.

У стінках цих судин розташовані непосмуговані м’язові волокна, орієнтовані впоперек

судин. Тому артеріоли можуть активно змінювати свій просвіт і регулювати ступінь

кровопостачання відповідної ділянки тіла, а також гідростатичний тиск у капілярах цієї

ділянки.

ІІІ) Судини-сфінктери, або прекапілярні сфінктери – це накопичення судин на початку

капілярів, які регулюють кількість відкритих капілярів, тобто площу обмінної поверхні.

ІУ) Обмінні судини – являють собою капіляри, через стінку яких відбувається обмін речовин

між кров’ю і клітинами організму.

У) Ємкісні судини – це головним чином вени, які завдяки здатності розтягуватись більше, ніж

інші судини, можуть вміщувати або викидати великий об’єм крові без істотних змін

параметрів кровообігу. У венах знаходиться до 75% циркулюючого об’єму крові, тоді як

артеріальна система і серце вміщують до 20%, капіляри – тільки 5% усього об’єму крові

Таким чином, венозні судини виконують функцію резервуара перемінного об’єму крові.

У людини, на відміну від інших видів тварин, немає справжнього депо, в якому кров могла

б затримуватись у спеціальних утворах, а при необхідності –надходити до кров’яного

русла.

УІ) Шунтуючі судини – це артеріально - венозні анастомози, по яких кров переходить з артеріол

у венули, минаючи капіляри. Розрізняють кілька типів цих судин. Знаходяться вони в

різних органах і функціонують у залежності від їхного стану.

 

 

ІІ. Законономірності руху крові судинами

У відповідності із законами гідродинаміки рух крові визначається двома силами:

а) різницею тиску на початку та в кінці судини (сприяє просуванню рідини судиною)

б) гідравлічним опором, який перешкоджає руху рідини.

Відношення різниці тиску до опору визначає об’ємну швидкість току рідини.

Об’ємна швидкість току рідини - це об’єм рідини, яка протікає трубами в одиницю часу,

виражається рівністю Q=(P1-P2):R

де Q-об’єм рідини,

P1-P2 - різниця тиску на початку та в кінці судини, якою тече рідина.

Ця залежність називається основним гідродинамічним законом - кількість крові, яка протікає в одиницю часу через кровоносну систему, тим більше, чим більше різниця тиску в її артеріальному та венозному кінцях і чим менший опір току крові.

Закон визначає стан кровообігу в цілому та рух крові через судини окремих органів.

Кількість крові, що проходить за 1хв. через судини великого кола кровообігу залежить від різниці кров’яного тиску в аорті і порожнистих венах та від загального опору кровотоку.

Кількість крові, що протікає через судини малого кола кровооберту, визначається різницею кров’яного тиску в легеневому стовбурі і венах та опором кровотоку в судинах легень.

Кількість крові, що проходить через окремий орган (м’язи, мозок, нирки) залежить від різниць тисків в артеріях і венах цього органа та опору току крові в його судинній сітці.

 

ІІІ. Тиск крові в різних відділах судинного русла.

Тиск крові в різних відділах судинного русла неоднаковий: артеріальній системі він вище, а в венозній нижче.

Судина	мм. рт. ст.
Аорта
Артерія
Артеріоли
Капіляри
Венули
Вени
Порожниста вена

(стор.93, мал. 16)

КРОВ’ЯНИЙ ТИСК

- це тиск крові на стінки кровоносних судин /вимірюється в мм рт ст/

Нормальний кров’яний тиск необхідний для:

а)циркуляції крові

б)оснащення кров’ю органів та тканин

в) утворення тканинної рідини

г) для здійснення секреції і екскреції

ВЕЛИЧИНА кров’яного тиску залежить від трьох загальних чинників:

а)частоти і сили серцевих скорочень

б)величини периферичного опору /тонусу судин/

в)об’єму циркулюючої крові

Тиск крові визначається в артеріальних, венозних, капілярних судинах.

Артеріальний тиск у здорової людини є постійною величиною Але він завжди піддається невеликим коливанням залежно від фаз діяльності серця і дихання.

Розрізняють:

Систолічний тиск (максимальний)- відображає стан міокарда лівого шлуночка. Він дорівнює 100-120 мм. рт. ст.

Діастолічний тиск (мінімальний)- характеризує ступінь тонусу артеріальних стінок. Він дорівнює 60-80 мм. рт. ст.

Пульсовий тиск - це різниця між величинами систолічного і діастолічного тисків. Він необхідний для відкриття клапанів аорти і легеневого стовбура під час систоли шлуночків. Він дорівнює 35- 55мм.рт.ст.

Якщо систолічний тиск стає рівним діастолічному, рух крові буде не можливим і наступить смерть.

Середньодинамічний тиск - дорівнює сумі діастолічного і 1/3 пульсового тиску. Він виражає енергію безперервного руху крові і є постійною величиною для даної судини і організму.

На величину артеріального тиску впливає:

а/ вік людини - у новонароджених мах. артеріальний тиск дорівнює 40мм.рт.ст.,

- 1міс. - 80 мм. рт. ст.,

- 14 років - 100-110 мм. рт. ст.,

- 20-40 років - 110-130 мм. рт. ст.

З віком мах. тиск(систолічний) збільшується більше ніж мінімальний /діастолічний /;

б/ час доби - на протязі доби спостерігається коливання величини артеріального тиску:

вдень воно вище, ніж вночі;

в/ стан організму - підвищення мах. артеріального тиску спостерігається при тяжких

фізичних навантаженнях, під час спортивних змагань. Після закінчення роботи чи

змагань, артеріальний тиск швидко повертається до початкових показників;

г/ стан нервової системи.

У людини артеріальний тиск вимірюється, як правило, за методом Короткова СФІГМОНОМЕТРОМ Ріва-Рочі або СФІГМОТАНОМЕТРОМ.

Клінічне визначення артеріального тиску за методом Короткова грунтується на непрямому способі вимірювання тиску в досліджуваній артерії, яке потрібне для того, щоб ззовні здавити стінки артерій. Досягається це нагнітанням повітря у порожнисту гумову манжету, накладену на ту чи іншу частину тіла. Манжета з’єднана з ртутним манометром, за допомогою якого реєструється артеріальний тиск.

Підвищення артеріального тиску називається ГІПЕРТЕНЗІЄЮ, а зниження ГІПОТЕНЗІЄЮ

 

АРТЕРІАЛЬНИЙ ПУЛЬС

це ритмічні коливання стінки артерій, які спричинені підвищенням тиску в період систоли.

В нормі кількість пульсових хвиль відповідає кількості скорочень серця, у стані спокою частота пульсу дорослої людини = 60-80уд. в 1 хв.

Пульс характеризується: а/ кількістю ударів за 1 хв. б/ ритмічністю - правильне чергування пульсових ударів. в/ наповненням - ступінь зміни об’єма артерій, який встановлюється за силою пульсового удару. г/ напругою - силу, яку необхідно прикласти, щоб здавити артерію до повного зникнення пульсу.