Симпатичні стволи (правий та лівий).

n це ланцюги нервових вузлів, які з’єднані міжвузловими гілками, розташованими з обох

сторін вздовж хребта.

В області грудного та верхнього поперекового відділів, кожен вузол, з’єднаний білою

сполучнотканинною гілкою з відповідним спинномозковим нервом.

Так як білі з’єднувальні гілки складаються з мієлінових волокон, то пучки мають білий

колір. Від всіх вузлів симпатичного ствола до спинномозкових нервів йдуть сірі

з’єднувальні гілки, які складаються з постгангліонарних безмієлінових волокон

сірого кольору.

В симпатичному стволі розрізняють:

а) шийний,

б) грудний,

в) поперековий,

г) крижовий,

д) куприковий відділи.

 

ШИЙНИЙ ВІДДІЛ

представлений вузлами:

а) верхнім - самий крупний, від нього відходять гілки, за рахунок яких здійснюється

іннервація органів голови та шиї.

Ці гілки утворюють спле­тіння:

- на внутрішній та зовнішній сонній артеріях,

- та за рухом їх гілок досягають слізної залози,

- залоз слизової оболонки глотки,

- гортані, язика,

- м’яза розширювача зіниці;

б) середнім;

в) нижнім - він лежить попереду глибоких м’язів шиї і нерідко зливається з першим

грудним, утворюючи шийно - грудний або зореподібний ву­зол.

Від трьох шийних вузлів, обох симпатичних стволів відходять: шийні серцеві нерви, які

спускаються в грудну порожнину де разом з гілками блукаючих нервів на висхідній

частині аорти та легеневому стовбурі утворюють серцеве сплетіння, від якого йдуть

гілки до серця.

ГРУДНИЙ ВІДДІЛ

складається з 10 – 12 вузлів, які лежать попереду шийок ребер, прикритих

плеврою. Від вузлів грудного відділка відходять гілки до аорти, серця, легенів,

бронхів, стравоходу, які утворюють органні сплетення.

Найбільш крупними нервами, які йдуть від 5 – 9 та 10–11 грудних вузлів,

являються великі та малі органні нерви. Як ті так і інші проходять між ніжками

діафрагми в черевну порожнину, де підходять до вузлів черевного (сонячного)

сплетіння. Вони несуть прегангліонарні волокна до клітин черевних вузлів.

 

3.ПОПЕРЕКОВИЙ ВІДДІЛ

складається з 3 – 5 вузлів, які розташовані на передньобічних поверхнях тіл

поперекових хребців. Від них йдуть гілки, які беруть участь в утворенні сплетінь

черевної порожнини та тазу.

 

КРИЖОВИЙ ВІДІЛ

складається з 4-х вузлів, які розташовані на передній поверхні крижа. Знизу ланцюжки

вузлів правого та лівого симпатичних стволів з’єднуються в одному куприковому

непарному вузлі. Bci ці утворення з’єднуються під назвою тазового відділу

симпатичних стволів. Від них відходять гілки, які беруть участь в утворенні

вегетативних сплетінь таза.

ПАРАСИМПАТИЧНА HEPBОBA СИСТЕМА.

Парасимпатична частина вегетативної нервової системи також має

Центральний та

Периферичний відділи.

Центральний відділ представлений парасимпатичними ядрами, які лежать в:

Середньому,

Задньому,

Довгастому мозку.

В середньому мозку поряд з руховим ядром третьої пари нервів лежить парасимпатичне

додаткове ядро, відростки якого входять до складу окорухового нерва (ІІІ пара),

переключаються в війчастому вузлі, яке лежить в орбіті i іннервує м’яз, звужуючий

зіницю, та війчастий м’яз ока.

В покришці моста поряд з руховим ядром лицевого нерва розташоване верхнє

слиновидільне ядро. Виростки його клітин входять до складу проміжного та лицевого

нервів. У складі гілок лицевого та трійчастого нервів парасимпатичні волокна досягають

слізної залози, залоз слизової оболонки та ротової порожнин, піднижньощелепної та

під’язикової слинних залоз.

В довгастому мозку нижнє слиновидільне ядро дає початок парасимпатичним (секреторним)

волокнам привушної слинної залози, яка виходять із мозку у складі 9 пари нервів.

Периферичний відділ складається із вузлів та волокон, які входять до складу:

ІІІ пари (окоруховий нерв),

УІІ пари(лицевий нерв),

ІХ пари(язикоглотковий нерв),

Х пари (блукаючий нерв) черепно-мозкових нервів,

Тазових нервів.

Сама велика кількість парасимпатичних нервів у складі блукаючого нерва. Вони починаються від його парасимпатичного ядра та іннервують всі органи шиї, грудної та черевної порожнин до

поперечної ободової кишки включно. В грудній та черевній порожнинах волокна блукаючого нерва приєднуються до симпатичних сплетень і разом з ними входять в органи.

Від крижових парасимпатичних ядер спинного мозку відходять волокна, які іннервують

низхідну та сигмоподібну ободову кишку, а також всі органи малого тазу.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІЙ ВЕГЕТАТИВНОЇ HEPBОBOЇ СИСТЕМИ.

Вегетативна нервова система здійснює на органи три роду впливів:

а) функціональний - викликає функцію органа або гальмує її. ;

б) адаптоційно - трофічний - проявляється в регуляції обміну речовин в органах.

Таким шляхом вимірюється їх функціональний стан та визначаються процеси

життєдіяльності ;

в) судиноруховий.

Передача збудження в синапсах ВНС.

При збудженні та гальмуванні всіх відділів центральної та периферичної нервової системи відбувається утворення фізіологічних речовин - медіаторів.

Залежно від того, який медіатор утворюється в закінченнях нервових волокон, прийнято поділяти їх на:

1. Холінергічні - передача збудження в них здійснюється за допомогою ацетилхоліну.

Це: а) всі прегангліонарні нервові волокна (симпатичні та парасимпатичні);

б)всі постгангліонарні нервові волокна парасимпатичної нервової системи:

в)соматичні нерви.

2.Адренергічні - передача збудження в них здійснюється за допомогою норадреналіну.

Це всі посгангліонарні симпатичні нерви, за винятком нервів потових залоз та

симпатичних нервів, які розширюють судини.

Нервові імпульси сприяють визволенню медіатора з пресинаптичної мембрани та потраплянню його в синаптичну щілину. Минаючи її медіатор реагує з так званими рецепторами на постсинаптичній мембрані. І рецептори є спеціалізованими білковими сполученнями.

Рецептори, які реагують з ацетилхоліном називаються холінорецепторами, а ті що реагують з норадреналіном - адренорецепторами. Медіатор змінює структуру молекули білка рецептора, що призводить до підвищення проникності постсинаптичної мембрани, зміни рухів через неї іонів.

Внаслідок цього в постсинаптичній мембрані виникає деполяризація або гіперполяризація.

1.Якщо відбувається деполяризація постсинаптичної мембрани та цей процес досягає достатнього (критичного) рівня, збудження передається на ефекторну клітину.

2.Якщо виникає гіперполяризація постсинаптичної мембрани, передача збудження гальмується

Після того як медіатор передав збудження, він руйнується специфічним ферментом:

ацетилхолін - холінестеразою;

норадреналін - катехолортометілтрансферазою або моноамінооксидазою.

 

ЛЕКЦІЯ № 10

ТЕМА: Фізіологія ендокринної системи.

I. Залози внутрішньої секреції. Загальна характеристика.

Всі залози організму діляться на 3 групи.

ЕКЗОКРИННІ ЗАЛОЗИ або залози зовнішньої секреції -

відносяться залози, що мають вивідні протоки і

виділяють свій секрет в порожнини тіла і на поверхню

тіла.

ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ АБО залози внутрішньої секреції - залози, які не мають вивідних

протоків і виділяють свій секрет безпосередньо в кров і в міжклітинні щілини. З них

секрет попадає в лімфу або цереброспінальну рідину.

ЗАЛОЗИ ІЗ ЗМІШАННОЮ СЕКРЕЦІЄЮ що здійснюють поряд з внутрішньою і зовнішню

секрецію (статеві залози, підшлункова залоза). Вони виділяють свій секрет в кров і в

порожнини тіла або на поверхню тіла.

Продукти діяльності залоз внутрішньої секреції називаються гормонами. Термін “ гормон” (рухати, збуджувати) був запропонований англійськими фізіологами в 1905 році.

Вони виділили з слизової оболонки 12-палої кишки специфічну речовину – секретин, який

стимулює утворення підшлункового соку.