Педагогічні погляди та діяльність С.І.Миропольського (1842-1907) 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Педагогічні погляди та діяльність С.І.Миропольського (1842-1907)



"Майбутнє дітей залежить від виховання… Від того, як буде вихований майбутній громадянин нашої держави, залежить багатство суспільства, благо Вітчизни, благополуччя сім'ї, народна моральність," – писав С.І.Миропольський.

11.6.1. Життя та педагогічна діяльність С.І.Миропольського. Видатний педагог, освітянин другої половини XIX століття Сергій Іринейович Миропольський народився у 1842 році в сім'ї священика у Воронезькій губернії. З дитинства він знаходився під впливом свого батька, людини розумної і освіченої. Вільний час у сім'ї завжди був присвячений читанню світської літератури, що сприяло формуванню у дітей любові до книг.

Після закінчення духовної семінарії у Воронежі С.І.Миропольського було рекомендовано (як здібного учня) до Московської духовної академії, яку він закінчив у 1867 р., одержавши ступінь Магістра Богословія.

Свою педагогічну діяльність С.І.Миропольський почав у 1867 р. у Харківській духовній семінарії. Про це свідчать записи у пам'ятній книжці Харківської губернії за 1868 р., у Харківському календарі за 1869 і 1870 рр., зміст листів педагога до М.О.Корфа та науково-методичні статті самого педагога.

Спогади про перші кроки його трудової діяльності у Харкові залишилися у педагога на все життя. У червні 1868 р. відбулася перебудова Харківської духовної семінарії. Це була одна з перших семінарій, при якій відкрилася недільна чоловіча школа (1867 р.), де було започатковано педагогічний курс, що давав знання з теорії та історії виховання, а також практичні навички педагогічної справи. Викладання педагогіки у деяких духовних семінаріях і практика семінаристів у недільних школах на той час були імпровізованими "розсадниками" педагогіки, правда дуже "скороспілими", незакінченими, однак "корисними для життя". У якості викладача духовної семінарії С.І.Миропольський звернув на себе увагу місцевої влади і місцевих товариств своєю гарячністю, любов'ю та захопленістю семінарською недільною школою і успішним її веденням, навіть при найгірших умовах. Призначення С.І.Миропольського завідувачем цієї школи і викладачем педагогіки свідчило про визнання його високої ерудиції, авторитету, бо курс містив також і психологію, і огляд філософських систем. З одного боку, це була народна школа, яка ставила перед собою мету надати можливість широким робітничим масам одержати необхідну для них освіту, з іншого – у зв'язку з наявністю педагогічного курсу школа служила практичним інститутом для виховання освічених учителів. Це було актуальним на той час, бо на всю імперію були тільки дві вчительські семінарії: одна – у містечку Молодечне (Віденської губернії), друга – у Юр'єві (Дерпті). На сторінках "Журналу Міністерства Народної Освіти" у той період підкреслювалось (на підставі звіту ревізора), що Харківську недільну школу слід визнати кращою серед недільних шкіл, існуючих при семінаріях.

Все, що стосувалось Харківської недільної школи, для С.І.Миропольського, як зазначають його співвітчизники, було найбільш значущим у його житті. У листах до М.О.Корфа (1871 р.) він писав: "Два роки у навчальному житті – велика справа, тим більш, що весь успіх його обумовлюється особистістю". Протягом усього життя С.І.Миропольський слідкував за діяльністю школи, її успіхами і труднощами, переживав, коли отримував листи від своїх вихованців та колег з поганими відомостями про неї. Відомий методист любив школу, дітей. "...Спогади про них живлять мене, – писав він у листі до М.О.Корфа, –...Це були найкращі часи. Тепер... нема тих глибоких і живих симпатій, які були в Харкові. Якщо мені доведеться побувати у Харкові, там у мене багато маленьких друзів, я щиро їх люблю".

У своїх спогадах про перші кроки у нашому місті С.І.Миропольський звертав увагу на те, що для школи навіть місця не було і постійно ходило до неї всього сім юнаків (із 40). Дирекція закривала класи, щоб діти бідняків не псували підлоги. Ректор семінарії з іронією ставився й до педагогіки. "Тупоуміє" завдавало масу перешкод", - згадував С.І.Миропольський.

Працюючи викладачем у семінарії, С.І.Миропольський вступив вільним слухачем до педагогічного факультету Харківського університету. Він часто консультувався з питань психології та педагогіки у професора М.О.Лавровського, користувався науковою літературою педагогічного відділу університетської бібліотеки.

Особливою сторінкою життя та діяльності СІ.Миропольського в Харкові був його зв'язок з Х.Д.Алчевською. Він дуже був задоволений, що його думки про відкриття у недільній чоловічій школі дівочого відділення знайшли своє практичне втілення у школі Х.Д.Алчевської, яка офіційно відкрилася 22 березня 1870 р. С.І.Миропольський активно допомагав Х.Д.Алчевській порадами, консультаціями. У травні 1892 року С.І.Миропольський під час ревізії шкіл у Харкові відвідував школу Х.Д.Алчевської і ретельно вивчав організацію в ній навчально-виховного процесу. За результатами цих відвідувань була написана книга "Школа і суспільство. Приватна жіноча недільна школа", де він дав високу оцінку дружній праці педагогічного колективу і відповів на питання: "Чим суспільство (у вигляді його кращих освічених представників) може бути для школи і чим школа (поставлена педагогічно) може бути для суспільства?" (до речі, це перша книга-дослідження досвіду Х.Д.Алчевської).

Педагогічна діяльність С.І.Миропольського в м.Харкові була високо оцінена громадськістю. Як людина "обдарована, володіюча пером і усним словом, обізнана в навчально-виховному процесі і працьовита", він заслужив любов, довіру і повагу у представників Харківської інтелігенції. Педагог завжди знаходився у колі розумних і захоплених роботою на користь суспільства людей. У травні 1869 р. голова управи, представляючи земським зборам Харківського повіту доповідь про заслуги осіб, що сприяли народній освіті, постановив висловити від свого імені через управу подяку керівнику Харківської недільної школи С.І.Миропольському "за трьохрічну успішну діяльність на користь народній освіті". У відділі рідкісної книги Харківської Державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка зберігається книга з підписом педагога від 6 грудня 1892 р. Як свідчать епістолярні матеріали, протягом усього життя С.І.Миропольський пам'ятав роки, які провів у Харкові.

У червні 1870 р. С.І.Миропольського переводять до Санкт-Петербурзької духовної семінарії, де він продовжував готувати народних учителів: керував і викладав педагогіку у недільній і щоденній школі. У цей же час його призначають помічником редактора "Журнала Министерства Народного Просвещения".

У 1872 р. як талановитого педагога С.І.Миропольського призначають членом-ревізором навчального комітету при Святєйшому Синоді, де він працював двадцять років.

У 1892 р. С.І.Миропольський став помічником Управляючого Синоїдальної Канцелярії. Незважаючи на збільшення обсягу роботи, він завжди знаходив час для написання теоретичних, педагогічних та методичних праць. У 1896 р. він взяв на себе обов'язки редактора журналу "Народное образование", що видавався на кошти Святєйшого Синода. Педагог намагався завжди займатися викладацькою діяльністю, літературною працею. Поряд з виконанням своїх безпосередніх обов'язків С.І.Миропольський постійно брав участь у роботі різних "Товариств" (Харківському товаристві розповсюдження грамотності та С-Петербурзькому Педагогічному товаристві).

С.І.Миропольський був дуже хворою людиною і 6 червня 1907 р. помер.

Аналіз педагогічної спадщини С.І.Миропольського дозволив визначити коло проблем, які педагог піднімав, розробляв теоретично і здійснював у практичній діяльності: історія розвитку народної школи, методика навчання грамоті, письму; музична освіта народу, дидактика початкової школи (сутність, принципи, методи, форми навчання, контроль за навчально-пізнавальною діяльністю), зміст освіти у народній школі, питання виховуючого навчання; сутність, зміст, методи виховання, сім'я, як "перший виховний інститут"; учитель, вимоги до його особистості, форми і зміст підготовки та багато інших.

Свої педагогічні погляди С.І.Миропольський розкрив у 22 книгах та більш, ніж у 100 науково-методичних статтях, перекладах, методичних керівництвах для вчителів, рецензіях. Міністерство народної освіти визнавало навіть за життя С.І.Миропольського його навчальні посібники і рекомендувало їх для бібліотек семінарій, початкових і недільних шкіл.

С.І.Миропольський справедливо вважав, що народна школа повинна бути рушійною силою держави і переживав, що її значущість людство ще до кінця не усвідомило. Своїми працями і практичною діяльністю намагався показати живий зв'язок між освітою і народним благополуччям. Він звертав увагу громадськості і вчителів, що народна школа не буде мати майбутнього до тих пір, поки навчання не стане в ній виховуючим.

Аналіз літературно-педагогічної спадщини С.І.Миропольського дозволяє стверджувати, що він глибоко вірив у необхідність і можливість вітчизняної педагогічної науки. Він погоджувався з К.Д.Ушинським з приводу того, що народність є основою суспільного виховання і випливає з особливостей народу, його характеру, його духу, культури і мови.

Видатний педагог і методист прагнув до загальнопедагогічного розвитку вчителя, детально розкривав перед учителями всю організацію шкільної справи, друкував зразкові уроки, плани, програми для початкової школи, писав дидактичні керівництва з основних предметів шкільного курсу. С.І.Миропольський пропагував тільки ті прийоми навчання, які були випробовані у практиці; давав достеменні методичні вказівки лише як приклад, зразок; прагнув використовувати сторінки журналів, з якими він співробітничав, з метою педагогічної освіти вчителів та батьків.

С.І.Миропольський визначив функції різних соціальних інститутів щодо особистості дитини. Він справедливо наполягав, що держава повинна брати участь у вихованні кожної дитини, а школа, вчителі, земства надавати дитині всі засоби для освіти, яка сприяє формуванню "корисного і здібного працівника".

Педагогічні погляди С.І.Миропольського зумовлені його світоглядними (релігійними) позиціями, а також величезним впливом на нього спадщини Я.А.Коменського. Звернення до чеського педагога пояснюється не тільки особистою симпатією, а також тим, що Я.А.Коменський, за переконанням С.І.Миропольського, не тільки "значний і геніальний мислитель-педагог" минулого, сучасного, але й майбутнього. Він вважав, що все, чим пишається народна освіта, це або повторення, або розвиток глибоких ідей Я.А.Коменського. С.І.Миропольський, як свідчать історико-педагогічні реалії, був першим, хто зробив переклад "Великої дидактики" на російську мову.

Відзначаючи важливість і значущість педагогічних праць з проблем народної освіти, Комітет Грамотності нагородив свого постійного співробітника С.І.Миропольського золотою медаллю.

Усе життя видатний педагог прагнув до об'єднання всіх прогресивно мислячих людей, до їх взаємодії, служив справі освіти, ділився зі всіма тим, що було ним опрацьовано, сприяв "збудженню у вчителів зрілих думок" і здійсненню навчально-виховних завдань у народній школі.

11.6.2. С.І.Миропольський про систему підготовки вчителя. С.І.Миропольський вважав необхідною спеціальну підготовку майбутнього вчителя до професійної діяльності. Пред'являючи до нього досить високі вимоги (творчий рівень викладання, знання особистості учнів, наявність власних підручників, прийомів, методів, рекомендацій тощо), С.І.Миропольський вбачав доцільним гармонійне поєднання його спеціальної і загальноосвітньої підготовки. "Лише одна спеціальна освіта зробить з учителів механічних виконавців, а не педагогів, "... такі вчителі будуть дресирувати, а не вчити", – писав він у праці "В чому наше завдання?".

Педагогіка як навчальний предмет, за переконанням С.І.Миропольського, повинна займати значне місце в підготовці вчителя. Він теоретично обґрунтував і перевірив на практиці систему педагогічної підготовки домашніх наставників у додаткових педагогічних класах при жіночих гімназіях. Передусім, підготовка передбачала теоретичні заняття: відвідування лекцій з курсу педагогіки і дидактики, самостійну роботу з педагогічної літературою, вирішення різноманітних завдань і питань психолого-педагогічного характеру. Значущість теоретичної підготовки майбутніх учителів С.І.Миропольський вбачав у тому, що вона застережує їх від помилок і звільняє від марної праці, зберігає сили, бо "теорія – загальний результат вікових дослідів різних часів і народів", готує до практичної діяльності, полегшує власний досвід. Учитель завдяки знанням теорії, на думку С.І.Миропольського, набуває здатності і вмінь розуміти педагогічні явища, узагальнювати, пов'язувати усі різноманітні прийоми з метою виховання та навчання. Теоретична підготовка збагачує необхідним запасом наукових відомостей, дисциплінує думку і дає навички до всебічної обробки педагогічних питань, формує в учителя здібність самостійно і критично ставитися до виховання особистості.

Поряд з цим підготовка майбутніх учителів, за С.І.Миропольським, вимагала також використання різних форм практичної діяльності:

а) відвідування уроків гімназичного викладання, складання конспектів з їх оцінкою і ретельним аналізом;

б) практичне керівництво ученицями молодших класів і здійснення виховного нагляду за ними;

в) складання щоденників з описом прийомів навчання. "Щоденники, – писав С.І.Миропольський, – можуть бути корисними для правильної організації викладання...". У своїх щоденниках майбутні вчительки намагалися визначити причину неуспішності навчання, з'ясовувати характер утруднень, накреслити шляхи формування інтересу до знань різноманітними прийомами і засобами. С.І.Миропольський вважав, що на щоденники потрібно дивитися як на досить самостійну педагогічну роботу, яка заснована не тільки на книжковому вивченні предмета, а й на особистому досвіді, спостереженні, живому аналізі дитячої особистості, усвідомленні умов успішності навчання і виховання;

г) письмові роботи: переклади, твори, які готували учениць до практичної діяльності. У письмових роботах вихованок розглядалися питання теорії виховання і навчання, історії педагогіки, громадського та сімейного виховання. Творам з педагогіки С.І.Миропольський приділяв значну увагу, вважаючи, що у процесі роботи над творами майбутні учительки не тільки набувають знань, але й оволодівають дослідницькими навичками, вміннями обговорення теоретичних питань виховання і навчання. Ця робота вимагала ознайомлення, засвоєння матеріалу вказаних посібників і джерел, перевірки навчального матеріалу, оволодіння навичками усного та письмового викладання питань психолого-педагогічного і філософського характеру. У творах вихованок відображувалась їх розумова зрілість, ступінь підготовки до специфіки учительської праці.

Особливого значення С.І.Миропольський надавав набуттю майбутніми учителями власного досвіду викладання: складання програм і конспектів уроків. Конспект показувався наставнику-керівнику і згідно із зауваженнями дороблявся. Потім урок проводився у присутності педагогічної комісії, інших учениць з наступним обговоренням. Про них він писав: "Я міг безпосередньо, у невимушеній бесіді познайомитися з запасом знань вихованок, із ступенем їх розвитку, поглядом на різні питання, їх розумінням учительської практики, взаємними співвідношеннями".

У своїх роботах С.І.Миропольський яскраво змальовує вимоги до наставника в народній школі (Див. схему).

"С.І.МИРОПОЛЬСЬКИЙ ПРО ПЕДАГОГІЧНІ ВИМОГИ ДО ВЧИТЕЛЯ"

  Психолого-педагогічної підготовки вчителя       Фахової підготовки вчителя  
               
Морально-вольових якостей учителя       ВИМОГИ ДО     Світогляду вчителя
         
               
  Професійних якостей учителя       Педагогічної майстерності вчителя  
                     

 

Кожна з цих вимог детально обґрунтовувалась педагогом-методистом щодо її змісту.

Вимоги

до психолого-педагогічної підготовки вчителя:

розуміти психологію дитини; володіти психолого-педагогічними знаннями і вміннями (загальними "началами" виховання й навчання);

до фахової підготовки вчителя:

знайомити вчителя з усіма навчально-виховними засобами (підручниками, посібниками тощо); забезпечити теоретичну і практичну підготовку вчителя;

до професійних якостей вчителя:

любити свою справу; глибоко розуміти дитячу натуру, вивчати закони та умови розвитку дитячої особистості; уміти керувати, спрямовувати і виправляти інших та вести їх за собою; бути відданим своїй професії; усвідомлювати наявність здібностей і сил для своєї справи; глибоко знати науки, що викладає, опановувати ті, що близькі до них; постійно і сумлінно готуватися до уроків; любити дітей, школу і охоче в ній працювати, мати покликання до праці вчителя; вірити в себе, йти вперед, "творити дива"; вивчати у подробицях свою професію, її завдання, зміст і форми; опановувати методику викладання;

до педагогічної майстерності вчителя:

"володіти тактовністю та проникливістю"; уміти передбачати події та їх результати; уміти володіти собою; уміти спостерігати педагогічні процеси і явища; "використовувати манери, погляд, вираз обличчя, прийоми як елементи педагогічної техніки";

до морально-вольових якостей вчителя:

бути високоморальним, скромним, позбавленим самовпевненості, повним спраги до знань, правдивим, чесним, добрим, лагідним, благородним, сумлінним, енергійним; мати "серйозно вироблений моральний характер", "людські стосунки" з учнями і колегами;

до світогляду вчителя:

зберігати незалежність серед членів суспільства; не брати участі в діяльності політичних партій; мати друзів і обережно обирати їх; поважати себе, вміти зберігати і підтримувати власну гідність, не принижуючи і не зневажаючи інших; жити повноцінним людським життям; дотримуватися даного слова; не завдавати шкоди правді.

11.6.3. Погляди С.І.Миропольського на процес навчання. Як показав аналіз історико-педагогічної спадщини С.І.Миропольського, в основу своїх дидактичних поглядів він поклав ідеї, висловлені великим чеським педагогом Я.А.Коменським.

У сучасній педагогіці поняття "процес навчання" відноситься до вихідних понять і визначається як процес двобічний, у ході якого здійснюється цілеспрямована взаємопов'язана діяльність учителя та учнів, спрямована на засвоєння школярами накопиченого суспільством соціального досвіду, на виховання та розвиток учнів. С.І.Миропольський, як свідчить вивчення його педагогічної спадщини, розглядав процес навчання як частину цілісного педагогічного процесу і також виділяв його основні компоненти: викладання (діяльність учителя) і учіння (діяльність учнів).

У роботах "Народна школа за ідеями Коменського" (1873 р.), "Навчання грамоті" (1874 р.), "Дидактичні нариси. Учень і виховуюче навчання в народній школі" (1890 р.) С.І.Миропольський відзначав, що у процесі навчання повинно здійснюватися засвоєння учнями знань, умінь та навичок, розвиватися пізнавальні здібності учнів, їх уміння самостійно працювати. Тому діяльність вчителя, на його думку, повинна бути спрямована не стільки на повідомлення готових відомостей, скільки на "всебічне збудження розумової природи дитини". Учитель у процесі викладання повинен всіляко збуджувати і підтримувати самостійність розуму учня, зміцнювати його сили та здібності, уникаючи наказів, що обмежують силу самодіяльності, педантизму та формалізму. Як бачимо, С.І.Миропольський тут близький до К.Д.Ушинського. Цю ж точку зору підтримували багато педагогів того часу, наприклад, М.О.Корф, П.Ф.Каптерєв, К.В.Єльницький, М.І.Демков та інші.

Крім того, одне з суттєвих завдань процесу навчання С.І.Миропольський бачив у "збудженні допитливості дітей у якомога більшій кількості спрямувань". А оскільки, підкреслював С.І.Миропольський, допитливість за своєю природою притаманна кожній дитині, то вчитель у процесі викладання повинен реалізувати принаймні дві функції: "охороняючу" – не заважати розвитку та прояву інтелектуальних інстинктів дитини, і "спрямовуючу" – давати пробудженій потребі матеріал, який сприяв би її правильному вихованню, "виводити діяльну силу на пряму дорогу".

У "Підручнику дидактики" (1901 р.) С.І.Миропольський відзначав, що навчання - це процес оволодіння учнями знаннями, вміннями та навичками і застосування їх на практиці. Головною характеристикою цього процесу він вважав "самостійність під керівництвом учителя".

У сучасній педагогічній науці і шкільній практиці навчання розв'язує три найважливіших завдання: набуття школярами знань, розвиток учнів і формування їхнього ставлення до навколишнього світу, тобто виховання. Такі ж завдання висував перед процесом навчання і С.І.Миропольський. Він справедливо вважав, що діти повинні володіти знаннями (цього дуже мало), мати розвинений розум, збуджену допитливість, навички та любов до праці, задатки здорового, чесного характеру, любов до правдивості, повагу до людської особистості, прагнення до самоосвіти та навички свідомо підкоритися вимогам закону (дисципліні).

Особливий інтерес викликають висунуті С.І.Миропольським у книзі "Методика навчання письму в народній школі" "дидактичні початки" навчання:

1. Збудити допитливість і бажання до навчання в дитині, бо без бажання навчання йде погано, успіх ненадійний. Коли вчитель стоїть біля дошки і лише показує та розповідає, то учні позіхають і норовлять, як би швидше уникнути справи. У цьому випадку він рекомендував застосовувати такт, що збуджує в дітях загальну старанність і не дозволяє нікому позіхати або розмальовувати фігури в зошиті в той час, коли треба займатися справою.

2.Уникати даремних труднощів, непосильних для дитини, але при цьому суворо і послідовно переходити від простого до складного, від легкого до важкого, від невідомого до відомого.

3.Будь-яку трудність доводити потроху так, щоб учень міг вільно і чітко виконувати її, а інакше важкі вправи відіб'ють бажання у школяра працювати. Для цього С.І.Миропольський вводив спочатку підготовчі вправи.

4.Розвивати в дітях самодіяльність.

5.Прищеплювати дітям гарні шкільні навички, звичку до охайності, обов'язковості та порядку. Щоб привчити дитину до чіткої та уважної роботи з самого початку і зробити будь-яке "нерадіння з її боку неможливим, необхідно вимагати якомога правильного виконання кожної вправи".

6.Змінювати заняття, збуджувати увагу дитини.

7.Використовувати різні способи навчання, робити їх однаково зручними і для поодинокого навчання, і для великих класів.

8.Придбані дитиною вміння повинні мати практичний характер, а виконані вправи бути зрозумілими і усвідомленими.

Ці "дидактичні початки" створюють яскраве уявлення про погляди С.І.Миропольського на практичну реалізацію принципів природовідповідності, доступності, послідовності, систематичності, врахування вікових особливостей дитини, покладених в основу вже сучасної дидактики. У педагога всі його "початки" тісно переплітаються з принципом самодіяльності у навчанні., що самій дитині дозволяє поступово переростати з об'єкту навмисних дидактичних дій у суб'єкт, який вільно і усвідомлено оволодіває знаннями.

11.6.4. Проблема виховуючого навчання у педагогічній спадщині С.І.Миропольського. З ім'ям С.І.Миропольського також пов'язано застосування у вітчизняній педагогічній теорії терміна "виховуюче навчання" (1871 р.) і цілеспрямоване запровадження його ідей у практику народних і недільних шкіл. С.І.Миропольський, як і І.Гербарт, К.Д.Ушинський, був переконаний, що навчання обов'язково повинно бути виховуючим. У статті "Ідея виховуючого навчання у застосуванні до народної школи", надрукованій у "Журналі Міністерства народної освіти" у 1871 р., відомий педагог XIX століття К.В.Єльницький підкреслював, що для С.І.Миропольського головним було те, щоб навчання в школі неодмінно було виховуючим. У фундаментальній праці "Дидактичні нариси. Учень і виховуюче навчання в народній школі" С.І.Миропольський писав: "У вихованні розрізнюють: учителя, як знаряддя виховуючого впливу і живу силу його; учня, як предмет виховання, і виховуюче навчання, як практичне здійснення цілей виховання і навчання в школі". Виховуюче навчання С.І.Миропольський розглядав як мистецтво. Обґрунтування сутності виховуючого навчання він будував на засадах психології. Тісний зв'язок навчання і виховання справедливо вбачав у спільній психологічній основі. "Знання засвоюються розумом, - писав він, - але здобуття знань потребує зусиль волі, почуттєвість пронизує усю психологічну діяльність дитини. Почуття задоволення і радості супроводжують навчання, полегшують його, а неприхильність обтяжує знання. Чого людині бажається, то значно легше здійснюється. Але для бажання потрібні знання того, чого можливо бажати, чого повинно бажати. Отже, воля стоїть у зв'язку зі знаннями, а знання залежать від волі... Вирішення будь-якого завдання потребує зусиль не лише розуму, а й волі. Вірне навчання є в той же час і виховною дисципліною, яка діє на утворення волі. Якщо воля прямо і неухильно спрямована до добра, то розум зрозуміє істину".

С.І.Миропольський, як і І.Гербарт, А.Дістервег, К.Д.Ушинський, головними завданнями виховуючого навчання вважав не лише виховання моральних якостей, але й розумове виховання дитини: збудження її до самопізнання, пізнання, самовдосконалення. Вирішенню цих завдань, за думкою педагога, сприяють зміст освіти, методи, засоби і організація навчання, а також особистість і підготовка вчителя.

У розробці дидактичних питань С.І.Миропольський особливу увагу приділяв методам навчання. Пропонував використовувати "вірні педагогічні засоби, які прискорюють хід навчання, діють виховуючим і розвивальним чином на особистість учнів, на їх розумову діяльність. Прості, природні методи, які відповідають розвитку дитячої особистості і специфіці предмета, полегшують працю і учителя, і учня, передбачають послідовність вправ, дозволяють вносити нові елементи, збуджують розумову активність учнів, потяг до знань, забезпечують стійкий інтерес до навчання. С.І.Миропольський також підкреслював, що метод має передбачати "педагогічну систематичність", тобто всі його елементи повинні струнко і органічно групуватися навколо єдиного живого центру – особистості дитини. Таким вимогам, на його думку, відповідають катехізація, різні вправи, опитування тощо.

"Енциклопедією", що розширює коло знань, "збуджуючим засобом до самоосвіти" С.І.Миропольський вважав книгу для читання. На основі зробленого ним критичного огляду як вітчизняних, так і зарубіжних існуючих книжок для читання (Ушинський, Паульсон, Басистий, Любер, Кер тощо), який він помістив у статті "До питання про книгу для читання в нашій народній школі, а також приводу книги "Наш друг" Корфа М.О." (1871р.), педагог сформулював вимоги, яким мають відповідати підручники, щоб збуджувати в дітях пізнавальну допитливість, культуру і грамотну мову: в основі книжки повинна лежати ідея єдності формальної і реальної освіти. Книга, головна мета якої, – навчання вітчизняній мові, на його думку, повинна бути написана ясною, простою, доступною, загальнолітературною мовою, "привабливо використовувати наочність і відповідати ступеню дитячого розвитку".

Виходячи з того, що навчання не може бути іншим, ніж виховуючим, С.І.Миропольський зауважував, що методи повинні бути розвивальними. Тільки в такому випадку навчання зможе реалізувати цілком свій виховний потенціал. Ним була зроблена спроба сформулювати вимоги до "розвивальних" методів, що забезпечують виховуюче навчання. Вони наступні: метод повинен прискорювати хід навчання і тим самим впливати розвивальним чином на живу особистість учня; бути природно простим і відповідати "ходу розвитку" дитячої особистості; полегшувати працю як учителя, так і учня; передбачати послідовність вправ; бути індивідуальним, щоб учитель міг застосувати його до особистих рис учнів, ступеня їх розвитку і сприйняття; давати вчителю можливість самостійно зробити заняття різноманітними, вносити в них нові елементи; відповідати особливостям матеріалу, що вивчається; передбачати педагогічну систематичність, всі його елементи повинні струнко і органічно групуватися навколо живого центра – особистості дитини. Під час розробки методу необхідно враховувати ідею свідомості, самостійності в навчанні. С.І.Миропольський справедливо вважав, що не той метод кращий, який дає дитині готові знання, а той, який вчить її саму доходити до них, допомагає в навчанні, примушує її досліджувати.

Як бачимо, вимоги до методів, що були сформульовані С.І.Миропольським, увібрали в себе й ті вимоги, що висловлювалися до нього цілим рядом педагогів. Ці вимога передбачають напружену діяльність як учня, так і вчителя, спираються, в основному, на самодіяльність учня, який повинен не тільки під керівництвом вчителя, але й сам відкривати істини, знаходити відповіді. Саме такі методи, на думку С.І.Миропольського, забезпечують збудження розумових сил, пристрасть до навчання, інтерес до розумових занять.

Серед багатьох методів навчання особливе місце педагог відводив катехізації. Він, як і його сучасник Дінтер, виходив з того, що катехізація – добре педагогічне знаряддя в руках справжнього вчителя. Вона є найкращим засобом збудження і підтримки уваги учнів, не втомлюючи їх, викликаючи у них самостійну думку. С.І.Миропольський підкреслював, що питання під час катехізації повинні бути ясними, простими, зрозумілими. Як питання, так і відповіді повинні цікавити учнів; задавати питання слід всім, а не обмежуватися одним учнем. Катехізація повинна йти попереду різних вправ, а у випадку помилки учні самі повинні її виправити.

У своїх численних теоретичних і методичних працях С.І.Миропольський звертав увагу вчителів на те, що при використанні методу вправ слід дотримуватися таких правил: а) усні вправи повинні передувати письмовим; б) при викладенні матеріалу дотримуватися поступовості; в) вправи повинні бути різноманітними і мати "усвідомлений" характер; г) вправи повинні сприяти розвитку свідомості під час засвоєння матеріалу.

Цінним, на наш погляд, є розроблені С.І.Миропольським правила для вчителя, якими він повинен керуватися під час навчання, а саме під час проведення опитування учнів. Аналіз цих правил дає змогу побачити закладений в них виховний вплив. С.І.Миропольський переконливо довів, що за допомогою загальних питань під час опитування досягається звичка напруженої уваги до всього, що робиться в класі. Вчитель має змогу перевірити вірність засвоєного матеріалу, своєчасно зробити відповідні пояснення і вести клас далі. Особливої уваги заслуговує таке правило, як "залучення учнів до виправлення помилок". З метою не тільки навчити, але й виховати учнів С.І.Миропольський рекомендував просити їх по декілька разів вголос перечитувати написане, запам'ятовувати свої помилки, щоб запобігти їх повторення, навчити учня цінувати чистоту в зошитах і схвалювати їх старанність, застосовувати взаємне виправлення помилок. Цей прийом, на думку Миропольського, збуджує змагання в класі і розвиває увагу.

С.І.Миропольський не тільки визначив і доповнив умови, за яких навчання буде виховуючим (вказані вище), але й кожну з них досить чітко обґрунтував. Він наголошував на єдності виховних і дидактичних завдань, бо освіта розуму можлива тільки тоді, коли вона поєднана "з доброю мораллю"; вимагав наближення навчання до життя, рекомендував під час навчання наводити приклади з тієї дійсності, де живе дитина і де вона зможе практично використати свої знання; акцентував, що правильно організоване навчання передбачає поєднання концентричної, поступової і класної "систем"; грамотний розклад навчальних предметів (після важких – легкі) і їх різноманітність; розробку навчальних програм; забезпечення учнів посібниками і підручниками; чіткий розподіл функціональних обов'язків учнів і вчителів; розробка іспитів, домашніх завдань, системи відвідування уроків наставниками; дисципліну і порядок. "Вірно організоване навчання є в той же час і виховна дисципліна, яка діє на утворення волі... Під час навчання діють усі сили духу, а не один розум; тому і вірне повідомлення буде виховуючим, тобто діятиме на розвиток всієї нерозподіленої душі дитини", - писав С.І.Миропольський у статті "Педагогіка і дидактика"; вважав, що навчання, викладання повинно бути не "галасливим" (бо воно викликатиме у слухача неприємне враження), а проходити у вигляді живої бесіди "хрест на хрест", "брати до полону" увагу всіх учнів, не залишати їх пасивними на протязі уроку; підкреслював, що навчання буде мати виховуючий характер, коли його здійснюватиме вчитель з високоморальними якостями, професійною підготовкою, який цілком віддає себе шкільній справі, щиро і гаряче полюбляє її. С.І.Миропольський переконував, що саме усвідомлення високої мети своєї діяльності спонукатиме його до пошуку відповідних "виховуючих" засобів і методів навчання.

Таким чином, С.І.Миропольський розробив цілісну систему теорії виховання, в якій представлено мету, завдання, принципи, зміст, методи і умови. Його погляди на процес виховання у школі мали прогресивний характер для другої половини ХІХ століття, вони відобразили гуманно-демократичний підхід до процесу всебічного виховання особистості.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1. Назвати головні дати життя та педагогічної діяльності С.І.Миропольського.

2. Схарактеризувати причетність С.І.Миропольського до функціонування Харківської недільної жіночої школи, відкритої Х.Д.Алчевською.

3. Проаналізувати вимоги С.І.Миропольського до вчителя та його підготовки.

4. Виокремити погляди С.І.Миропольського на процес навчання.

5. Розкрити погляди С.І.Миропольського на умови "виховуючого навчання".

Завдання для самостійної творчої роботи.

1. Порівняти погляди Й.Гербарта, К.Д.Ушинського, С.І.Миропльського на сутність "виховуючого навчання".

2. Виокремити спільне й відмінне у вимогах до вчителя та його підготовки в педагогічній спадщині К.Д.Ушинського та С.І.Миропольського.

Література

1. Миропольский С.И. В чем наша задача? // Наша начальная школа. – 1873. –Т.1. – С.3-46.

2. Миропольский С.И. Дидактические очерки. Ученик и воспитывающее обучение в народной школе. – Спб.: Изд. И.Скороходова, 1890. – 72 с.

3. Миропольский С.И. Идея воспитывающего обучения в применении к народной школе // Журнал Министерства Народного Просвещения. - 1871. –№153. – С.1-25.

4. Миропольский С.И. Из школьной жизни. "Не зевать"// Наша начальная школа. – 1873. – №2. – С.188-193.

5. Миропольский С.И. К вопросу об образовании народных учителей // Наша начальная школа. – 1873, №№2,3.

6. Миропольский С.И. К вопросу о книге для чтения в нашей народной школе. По поводу книги "Наш друг" Корф Н.А. Спб., 1871 // Семья и школа. – 1872. – Т.І. – С.285-353.

7. Миропольский С.И. Народная школа по идеям Коменского // Наша начальная школа. – 1873. – № №2, 4, 5, 6.

8. Миропольский С.И. Практические советы неопытному начинающему учителю //Семья и школа. – 1874. – Кн.ІІ. – Ч.2. – С.306-330.

9. Миропольский С.И. Самообразование учителя народной школы //Семья и школа. – 1872. – Т.2. – С.1-5.

10. Миропольский С.И. Учитель народной школы / /Народная школа. – 1872. – № 2. – С.10



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; просмотров: 387; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.196.105.235 (0.084 с.)