ТОП 10:

ТЕМА 4. ШКОЛА І ПЕДАГОГІКА У НОВІ ТА НОВІТНІ ЧАСИ.



4.1. Педагогічні ідеї Я.А. Коменського і його „Велика дидактика”.

4.1.1. Життя та діяльність Я.А. Коменського. Серед педагогів початку Нового часу особливе місце належить Яну Амосу Коменському (1592-1670). Філософ-гуманіст, суспільний діяч, він посів гідне місце в боротьбі проти норм, що були прийняті в середньовічних науці, культурі, вихованні та освіті. Я.А. Коменського по праву можна назвати батьком сучасної педагогіки. Одним із перших він зробив спробу відшукати і привести до системи об’єктивні закономірності виховання й навчання, вирішити питання, на які не змогла дати відповідей попередня педагогічна думка.

Я.А. Коменський у своїх педагогічних творах (передусім у „Великій дидактиці”) підвів підсумки розвитку педагогічної думки XV та XVI ст. і заклав основу сучасної дидактики, створивши струнку педагогічну систему, історично прогресивну за своїм основним змістом.

Ніхто до Я.А. Коменського не відстоював з такою рішучістю і послідовністю ідею загального навчання і єдиної школи. Навчання дітей чоловічої і жіночої статі з 6 до 12 років тільки рідною мовою, ідея „материнської школи”, вимоги широкої за обсягом освіти – такі основні новаторські досягнення Я.А. Коменського стосовно системи народної освіти.

У цьому плані серед всіх педагогічних праць Я.А. Коменського (а їх більше 200) перше місце займає його твір „Велика дидактика”, написаний у 1632 р. Повна назва книги в урочистому стилі тієї епохи відтворює головну мету книги: „Велика дидактика, змістом якої є загальне мистецтво усіх навчати усього... коротко, приємно, ґрунтовно... Альфою та Омегою нашої дидактики нехай буде: пошук і відкриття нового способу, при якому вчителі менше б учили, а учні більше вчилися, у школах менше було б крику, одуріння, марної праці, а більше дозвілля, радості і міцного успіху; в християнській державі менше було б темряви, смутку, розладу, а більше б світла, порядку, миру і спокою”.

Життєвий шлях Я.А. Коменського тісно пов’язаний з трагічною і муж-ньою боротьбою чеського народу за свою національну незалежність. Він був се-ред тих, хто очолював общину „чеських братів”, – прямих спадкоємців націона-льно-визвольного гуситського руху.

28 березня 1592 р. – Я.А. Коменський народився в м. Нівніце (Південна Моравія) у родині члена общини „чеських братів”.

1608 р. – Я.А. Коменський вступає до латинської школи в м. Пшеров, яку закінчує з відзнакою.

1611 р. – Я.А. Коменський стає студентом богословського факультету Герборнського університету. Під час навчання в університеті він ознайомлюється з класичною філософською літературою. Доказом цього є записи Я.А. Коменського до одного з університетських диспутів за назвою «Суперечні питання, зібрані мною в саду філософії».

1613 р. – Я.А. Коменський закінчує Герборнський університет і від’їж-джає у подорож спочатку до Амстердама, потім до Гейдельберга, де його було зараховано до знаменитого Гейдельберзького університету.

1614 р. – Я.А. Коменський повертається на батьківщину і стає керів-ником братської школи у м. Пшеров. Він із великим задоволенням працює у школі та багато робить для того, щоб полегшити процес навчання. Пише одну з перших педагогічних праць «Правила більш легкої граматики».

1618 р. – община «чеських братів» призначає Я.А. Коменського пасти-ремпроповідником і ректором братської школи у м. Фульнек. За час життя і дія-льності в Пшерові і Фульнеку Я.А. Коменський отримує досвід роботи з дітьми в школі, що в значній мірі обумовило багатство і різноманітність його педагогічного вчення. Цей період діяльності великого педагога можна вважати одним з найвизначніших у становленні його педагогічного кредо, яке стало в подальшому основою його педагогічного вчення.

1621 р. – війська католицької ліги ввірвались до Фульнека, пограбували і спалили його. В умовах жорстоких переслідувань і посилення діяльності інкві-зиції Я.А. Коменський переховується в містечку Брандис під ім'ям графа Жер-тонинського.

1628 р. – Я.А. Коменський починає свою діяльність у польському м. Лешно, де живе з перервами 28 років. В братській гімназії спочатку викладає суспільнознавчі предмети і фізику, потім стає ректором цієї школи.

Під час перебування в м. Лешно Я.А. Коменський намагається здійснити реформу латинської школи. На це було націлено його найбільш відомий теоретичний твір з педагогіки «Велика дидактика». Там же Я.А. Коменський пише перший у світі педагогічний посібник для батьків «Материнська школа», підручник з латинської мови «Відкриті двері до мов та всіх наук».

1648 р. – Я.А. Коменський займає посаду єпископа общини «чеських братів». В Угорщині в м. Шарош-Патак відкриває три класи гімназії за новою системою навчання та пише ще один підручник «Видимий світ у малюнках», що був опублікований у 1658 р.

1668 р. – Я.А. Коменський пише твір під назвою «Єдине необхідне», який став його лебединою піснею, де педагог-мислитель підводить підсумки свого життя і діяльності, хоча останнім твором став «Продовження братського завіту» (1669), який, по суті, є автобіографією великого чеського педагога-мислителя.

15 листопада 1670 р. Я.А. Коменський помер.

4.1.2. Світогляд Я.А. Коменського, мета та завдання виховання особистості. У творах Я.А. Коменського знайшли відображення нові ідеї його часу. Від народних рухів того часу, особливо від «чеських братів», Я.А. Комен-ський сприйняв демократизм, глибокі симпатії до трудящих, негативне ставлення до панства та католицької церкви.

Низка рис світогляду Я.А. Коменського сформувалася під впливом куль-тури епохи Відродження. Від неї він сприйняв гуманізм, життєрадісність, опти-мізм. У протилежність похмурому аскетизму Середньовіччя, церковному вченню про гріховну природу людини Я.А. Коменський вчив, що людина – це «найдосконаліше, найпрекрасніше створіння». На думку Я.А. Коменського, «людина, керована природою, може дійти до всього».

На відміну від педагогів-гуманістів епохи Відродження Я.А. Коменський створив систему освіти для демократичних прошарків населення, для народних мас.

Головні ідеї дидактики Я.А. Коменського мають сенсуалістичний харак-тер: пізнання реального світу на основі чуттєвого сприйняття, реалізм, принцип наочності. Він стверджував, що «немає нічого в інтелекті, чого б до того не було у відчуттях». Це відповідає сенсуалістичній філософії Ф. Бекона, в індуктивному методі якого Я.А. Коменський вбачав шлях «до проникнення в таємниці природи».

У світогляді Я.А. Коменського переплітаються елементи стихійного матеріалізму, реалізму, бажання спиратися на життя, на досвід, з одного боку, і релігійність – з іншого. На його думку, світ – це «створіння Боже», пізнання його – це «пошук Бога всюди». Земне життя педагог вважав підготовкою до вічного життя і в цьому бачив мету виховання. Ця подвійність його світогляду відбилася і на його педагогіці.

У «Великій дидактиці» закладено загальні цілі виховання. Я.А. Коменський, виходячи з релігійного віроучення стверджував, що людина, як ідеальне створіння, призначена до найвищої мети, більш високої, ніж інші створіння; а саме: до єднання з Богом. Три сходинки ведуть до цієї мети: 1) вона повинна пізнати себе і всі речі; 2) повинна навчитися володіти самою собою і всіма речами; 3) завжди при цьому пам’ятати про Бога. Ця потрійна мета, підкреслює Я.А. Коменський, досягається мудрістю (знаннями), доброчинністю та релігією; ростки всього цього закладені в людині природою. Я.А. Коменський підкреслює, що головна мета виховання – зробити з людей справжніх людей, зробити з людини людину. Він виокремлює головну роль виховання в процесі досягнення людиною свого високого призначення: бути людиною. «Людина є створіння найбільш тендітне і божественне, якщо вона буде приборкана справжнім вихованням, якщо ж її не виховувати або давати неналежне виховання, то вона буде найдикішою твариною з усіх, кого створює земля».

Отже, узагальнюючи завдання виховання, Я.А. Коменський наголошує, що справжнє виховання повинно зробити людину, яка знає усі речі і саму себе; є володарем речей і самої себе, все виводить з Бога, джерела всіх речей; має здорове тіло. На думку Я.А. Коменського, цьому відповідає: наукова освіта, доброчинність і моральність, релігійність або побожність, фізичне виховання. Підкреслюючи необхідність останнього, Я.А. Коменський у праці «Велика дидактика» присвячує фізичному вихованню цілий розділ «Основи продовження життя». У цьому розділі Я.А. Коменський торкається питання довготривалості життя, розглядає погляди Аристотеля, Гіпократа, Сенеки з цього питання і робить висновок, що існує два засоби проти короткого життя: «...вживати заходів для того, щоб а) уберегти тіло від захворювання і смерті; б) пристосовувати розум до розумного управління усім тілом». Питання охорони здоров’я і необхідності фізичного виховання Я.А. Коменський викладає і в «Материнській школі», яка має ряд гігієнічних порад стосовно дотримання учнями режиму харчування, гри, навчання. Він виходить з того положення, що здоровий дух може бути тільки в здоровому тілі. «Тіло – оселя душі», тому потрібно старанно доглядати за тілесною оболонкою.

Накреслюючи завдання виховання, Я.А. Коменський підкреслює, що зародки всього цього дала людині природа і звертає увагу на чотири здатності, чотири сторони властивості людини: 1) розум – дзеркало всіх речей, з судженням – живими терезами усіх речей, і, в кінці-кінців, з пам’яттю – коморою всіх речей; 2) воля – суддя правлячий, який усе вирішує; 3) здібність до рухливості; 4) мова. Тому у тілі людини є мозок, де знаходиться своєрідна майстерня розуму; в серці, як цариця у своєму королівстві, мешкає воля; рука людини, як орган людської діяльності є вартим подиву виконавцем; дуже цікаву функцію виконує язик: він справжній посередник між різними умами, закладеними в різні, відділені одне від одного тіла, оскільки він, як майстер мови, зв’язує людей в одне суспільство.

4.1.3. Принцип природовідповідності –головний методологічний принцип педагогічної системи Я.А. Коменського. За Я.А. Коменським – природовідповідність означає відповідність виховання природі і тим закономірностям, що існують у ній незалежно від нас. Оскільки людина є частиною природи (мікрокосм у макрокосмі), Я.А. Коменський ставить питання, передусім, про відповідність природі у широкому розумінні.

Я.А. Коменський вказував, що точний порядок для школи і саме такий, якого не змогли б порушити жодні перешкоди, треба запозичати у природи, тому в організації школи потрібно виходити «зі спостережень над тими процесами, які всюди являє природа своєю діяльністю», вона пристосовується до зручного часу, вона сама готує матеріал перед тим, як починає його оформляти, природа не змішує своїх дій, виконує їх у певній послідовності; природа ніколи не зупиняється доки не закінчить свою справу до кінця; природі не властиві стрибки, вона відрізняється послідовністю тощо.

Я.А. Коменський говорить, що природа все збирає разом: риби – у водах, дерева – в лісах, трави – в полях, таким чином, робить висновок Я.А. Коменський, і діти для навчання повинні бути зібрані у школах. Він також вимагає, щоб при навчанні ішли від загального до конкретного, повідомляючи, що така послідовність начебто є загальним законом природи: природа, створюючи із яйця птицю, не формує спочатку голову чи очі, а утворює загальне окреслення всієї птиці, у якої потім окремі члени розвиваються поступово.

Ці «основоположення» ілюструються у Я.А. Коменського прикладами, особливо із розвитку дерев, птахів. Розвиваючи, наприклад, основоположення, що «природа пристосовується до зручного часу» Я.А. Коменський пише, що, коли птах має намір продовжити свій рід, він «…починає свою справу не зимою, коли все замерзає від холоду, і не влітку, коли від спеки все розпалюється та розжарюється, і не восени коли з сонцем скорочується життєва сила всіх живих істот та приходить зима, ворожа юним створінням, а навесні, коли сонце знову приносить всім життя та свіжість». Так і садівник, пише Я.А. Коменський, суворо дивиться за тим, щоб все робити у свій час. «Він не садить взимку (тому що сік знаходиться тоді в корені й не може піднятися для живлення саджанців), і не влітку (тому що сік вже розподілений по гілках), і не восени (тому що сік вже повертається до коріння), але навесні, коли волога починає розподілятися з коріння та оживлює верхні частини рослин…». Так само і тямущому будівельнику треба дотримуватися належного часу для вирубки лісу, для обпалення цегли, закладання фундаменту і т.д. Виходячи з принципу природовідповідності, Я.А. Коменський робить висновок, що навчання кожної людини повинно починатися навесні життя, тобто з дитинства, бо дитинство являє собою весну життя, підлітковий вік – літо, змужнілий вік – осінь, старість – зиму.

Отже, теоретичним фундаментом усієї педагогічної системи Я.А. Коменського було його вчення про людину. Причому, виховні зусилля Я.А. Коменського були спрямовані не на розвиток окремих обдарованих осіб, а на просвіту усього людства, від талановитої до останньої розумово відсталої дитини і каліки. «Всіх потрібно вести до того, щоб вони, належним чином поглинали в себе знання, могли з користю пройти справжнє життя... Якщо ми дозволимо розвивати розум тільки деяким, вилучивши останніх, то будемо несправедливими у ставленні до тих, хто володіє тією ж природою», – так проголошував він велику мету загальної освіти.

У розмові зі своїми опонентами, які стверджували, що не з кожного шматка дерева виходить Меркурій, Я.А. Коменський говорив, що з кожної людини виходить людина, якщо тільки її не псувати. Я.А. Коменський не бачив у «різноманітності розумів», тобто, в індивідуальних особливостях дитячої душі, в здатностях людей жодної перешкоди до навчання усіх всьому, всебічно.

Я.А. Коменський висунув ідею компенсації за допомогою виховання і навчання природних недоліків людей: «Природа, коли їй щось заважало розвивати свою силу в одному, може особливо яскраво проявити її в іншому, потрібно лише допомогти їй. Приклади чітко показують – сліпі від народження стають прекрасними музикантами, юристами, ораторами; із глухих від народження виходять чудові художники, письменники. Сліпих, глухих, недорозвинених потрібно прилучати до культури і навіть з особливим старанням, зважаючи на їх більшу потребу у нашій допомозі, бо їхня природа через внутрішні недоліки менше здатна допомогти сама собі».

Маючи досвід учительської діяльності, Я.А. Коменський показує індивідуальні, вікові і типологічні особливості дитячої особистості, які необхідно знати і враховувати вчителю.

Типологія дітей, побудована Я.А. Коменським за принципом виявлення різних індивідуальних особливостей, які виявляються в навчальній діяльності. В них відображені наступні сторони особистості:

– якість розуму: гострий чи тупий;

– темпи розумової діяльності: швидкий чи повільний;

– ставлення до навчання – діти допитливі, прагнуть до знань, і байдужі до знань, не допитливі;

– прояв рис характеру в навчальній діяльності – слухняні, злі, добрі, вперті і т.д.

Навчати і виховувати, вважає Я.А. Коменський, потрібно всіх, але різними методами, враховуючи особливості кожного.

Відповідно до вказаних критеріїв, Я.А. Коменський виділяє шість типів дітей, даючи рекомендації індивідуального підходу до них.

На першому місці стоять «діти з гострим розумом, допитливі і поступливі, ... таким потрібно пропонувати їжу мудрості, а ростуть вони самі собою, подібно шляхетним рослинам». У вихованні цих дітей потрібно враховувати дві особливості: по-перше, обдаровані діти «по справжньому ще більше потребують виховання, оскільки допитливий розум, коли не буде зайнятий корисною справою, буде займатися марним, незрозумілим, шкідливим. Як поле, чим воно більш врожайне, тим більше виробляє шипшини і чортополоху, так і видатні таланти сповнені будуть незрозумілих думок, якщо їх не зайняти зернами мудрості і доброчинності. Якщо працюючому млину не постачати в достатній кількості зерна, матеріалу для муки, то він сам себе зітре і, виробляючи скребки, підіймає марний пил з шумом та тріском, навіть пошкоджуючи та роз’єднуючи окремі частини, – подібно до того діяльний розум, позбавлений серйозної праці, зануриться в пусті, незрозумілі і шкідливі речі та стане причиною своєї ж загибелі». По-друге, з обдарованими дітьми потрібна обережність, щоб не дозволяти їм занадто квапитися, щоб вони не взяли на себе зверх міри, щоб через це передчасно не ослабли, не виснажились.

Інші діти володіють гострим розумом, допитливі, але повільні, хоча і слухняні. Вони потребують тільки стимулювання.

Треті діти з гострим розумом, допитливі, але дикі і вперті. Таких, як правило, ненавидять у школах і майже завжди вважають безнадійними. Між тим, пише Я.А. Коменський, з них звичайно виходять великі люди, якщо тільки їх виховувати належним чином. Я.А. Коменський у характеристиці цієї групи дітей звертається до прикладів з давньогрецької історії. Він посилається на Плутарха, який описував життя Фемістокла, великого афінського полководця, що завжди відрізнявся непокірною вдачею, тому вчитель говорив йому: «Хлопче, посереднім ти не будеш, а будеш ти або великим щастям для держави, або великим злом». Коли згодом хто-небудь дивувався змінами в характері Фемістокла, він звичайно відповідав: «Із диких жеребців виходять хороші коні, якщо застосовувати до них належний спосіб навчання». Я.А. Коменський посилається і на інший приклад із Плутарха, який описує приклад зі знаменитим Буцефалом, конем Олександра Македонського. Побачивши, що батько його, Філіпп Македонський хоче кинути дуже дикого коня, який не терпів на своїй спині жодного вершника, маленький Олександр промовив: «Якого коня гублять люди, не вміючи користуватися ним внаслідок своєї недосвідченості!». І взявшись за нього з дивовижним мистецтвом, без побоїв, він досяг того, що цей кінь не тільки тоді, але і завжди потім носив на собі Олександра, і в цілому світі не можна було знайти іншого коня, більш шляхетного і більш вартого великого героя. Розповідаючи цю історію, підкреслює Я.А. Коменський, Плутарх доповнює: «Цей кінь нагадує нам про те, що багато видатних природних талантів пропадає через провину вихователів, які коней перетворюють у віслюків, не вміючи керувати величними і вільними створіннями». Як бачимо, Я.А. Коменського дуже хвилює ця група дітей, оскільки вона, зазвичай, талановита і надмірно емоційна, темпераментна, і вона може спрямувати у будь-який бік свою енергію, розум. Тут важливим є м’якість і терплячість, з якими вчитель ставиться до таких дітей, направляючи їх потенціальні сили в потрібне русло.

По-четверте, є діти слухняні і в той же час допитливі, але повільні й тупі. Такі можуть йти слідами інших, і, щоб для них зробити це можливим, потрібно поблажливо ставитися до їх слабкості, не доручати їм дуже важкої роботи, ніколи різко не вимагати з них, ставитися завжди до них доброзичливо, підтримуючи їх, укріплюючи їх дух. Ця група дітей зазвичай пізніше досягає своєї мети, проте такі діти міцніше тримаються за неї, як це буває з пізніми плодами, і як печатку набагато важче відтиснути на свинцеві, ніж на глині, але вона і тримається довше, так і подібні діти володіють більшою життєвою міцністю і в них міцніше тримається те, що було ними засвоєно. З цими дітьми, підкреслює Я.А. Коменський, потрібно бути особливо м’якими, терплячими, хвалити їх за всі зроблені ними успіхи, якими б малими вони не були.

По-п’яте, деякі діти тупі, і, більше того, в’ялі і ліниві. Їх можна виправити, пише Я.А. Коменський, аби не було б у них впертості. Але тут потрібні великі розсудливість і терпіння.

Останнє місце в цих шести групах дітей з різними індивідуальним особливостями у Я.А. Коменського займають діти не допитливі, тупі, але злі й уперті. Він вважає цю групу дітей дуже важкою, але запевняє, що в природі проти згубного знаходяться засоби, і що дерева, від природи неродючі, внаслідок належної посадки, можуть бути плодоносні, і, виходячи з цього, вчителю не потрібно втрачати надію, а потрібно турбуватися про те, щоб, насамперед, у цих дітей побороти та усунути впертість.

Таким чином, говорячи про мету і завдання виховання, Я.А. Коменський гуманно підходив до питання про дотримання індивідуального підходу до кожної дитини, який сприяє розвитку в дитині властивих їй здібностей і сил, необхідних їй для того, щоб вона стала людиною.

Керуючись принципом природовідповідності, Я.А. Коменський на цій основі запропонував цікаву вікову періодизацію, відмічаючи чотири періоди життя у молодому поколінні: дитинство, отроцтво, юність, змужнілість. На його думку, природа відвела людині перші 24 роки життя на навчання і виховання. Він поділяє їх на чотири періоди, для кожного відводить по 6 років : дитинство триває від народження до 6 років (в цей період у дитини найбільш інтенсивно розвиваються зовнішні відчуття): другий період – отроцтво – від 6 до 12 років (у отроків розвивається фантазія і пам’ять з їх виконавчими органами – язиком та рукою); третій – юність – від 12 до 18 років (у юнаків розвивається розум і здатність мислити); четвертий період – змужнілість – від 18 до 24 років (розвивається воля, спрямована на конкретну мету).

Як бачимо таке розділення віку в основному наближається до наукового вікового розподілу і свідчить про глибоке знання Я.А. Коменським вікових особливостей дітей.

Для кожного з встановленого віку Я.А. Коменський намічає особливу ступінь навчання:

− для дитинства (від народження до 6 років) – материнську школу в кожній сім’ї, тобто дошкільне сімейне виховання;

− для отроцтва (6-12 років) – школу рідної мови у кожній общині, поселенні, містечку;

− для юності (12-18 років) – школу латинську або гімназію у кожному великому місті;

− для змужнілості – академію в кожній державі або великій області.

Вся освіта, на думку Я.А. Коменського, повинна закінчуватися мандрівкою навколо світу, зрозуміло пішки, щоб познайомитися з життям, звичаями і культурою інших народів. Тут видатний педагог повертається до середньовічної традиції, – коли після закінчення навчання в одному з європейських університетів студент повертався додому пішки. І сам Я.А. Коменський, за свідченням біографів, повернувся в Чехію з Гейдельберга пішки, віддаючи належне цій традиції.

Зміст освіти в кожному з видів такої школи також було детально розроблено Я.А. Коменським. Так, наприклад, у «материнській школі», на думку Я.А. Коменського, виховання повинно розвинути запас уявлень дитини із навколишнього життя. Він писав, що з галузі фізики (таку назву мало у XVII ст. природознавство) дитина повинна в цьому віці дізнатись, що таке «….вода, земля, вогонь, дощ, сніг, камінь, залізо, дерево, трава, риба»; дитина може збагнути початки оптики, «світло і темрява, різноманітні кольори»; метафізики – «є – немає», «схоже – не схоже»; астрономії – «дитина пізнає, що називається сонцем, місяцем, зірками, небом»; географії – «будинок, гора, долина, поле, річка, село, місто»; хронології – «година, день, тиждень, літо, зима»; арифметики – «мало, багато, перші навички рахунку»; геометрії – «великий, малий, довгий, короткий, широкий, вузький, товстий, тонкий» тощо. Таким чином, Я.А. Коменський стосовно розумового виховання дітей дошкільного віку ставить завдання розширення дитячих уявлень і розвитку мови дитини.

Я.А. Коменський також радить вже в ранньому віці привчати дітей до господарства і ручної праці. Він рекомендує велику увагу приділяти фізичному розвитку дитини в цей період, проводячи аналогію між дитиною і мурахою: як мураха ніколи не буває нерухомою, а знаходиться завжди в русі, праці, так і дитина повинна постійно рухатися, тренуючи свої органи. Коли дитина ще знаходиться в колисці, але вже може руками тримати іграшки, її руки повинні бути завжди зайняті, пізніше руку необхідно наполегливо розвивати, так, як ми вчимо дітей ходити. Дитина повинна в цьому періоді навчитися елементарному самообслуговуванню, брати участь у посильних для неї господарчих справах сім’ї.

Таким же шляхом мати може навіювати дитині найважливіші основи моральності і доброзичливості (любов до правди та справедливості, терпіння, помірність, любов і повага до старших, а головне – любов до людей). Мати повинна прищеплювати це дитині, підкреслює Я.А. Коменський, і не тільки словами, а й повчаннями і не тільки ними, але й тим, що буде доручати дитині легку роботу, ставлячи перед нею завдання, які вона уже здатна виконувати, на конкретному прикладі показувати їй, що і як треба робити, щоб вона старалась наслідувати це. «Неможливо криве дерево, що вже виросло, зробити прямим. І сім’я – це перший сад, де вирвані бур’яни і де випрямляється молодий пагін, щоб рости рівно і розпустити всі гілки. Навчання в молодості – насолода в старості».

Для правильної постановки дошкільного виховання Я.А. Коменський вважає за необхідне складання посібника для батьків, що він і зробив, видавши свій порадник з дошкільного виховання під назвою «Материнська школа». Ним вперше розроблено зміст дошкільного виховання, розроблено глибоко, з урахуванням вікових особливостей дітей. У цьому методичному посібнику він обґрунтував необхідність раннього виховання, показав силу перших вражень малюка і їх значення для характеру його подальшого сприйняття світу і всього його життя. В ранні роки набуваються не тільки мотиви життєдіяльності, але і в більшості – направленість, характер особистості, що зумовлюють собою подальше виховання. «Провідна варта людського роду – біля колиски. Тому що від початку залежить все і добре, і зле: куди і як направити людину, вона туди і піде – за головою тіло, за колесами – віз. І легше всього починати з самого початку, інакше справа піде важко».

«Материнська школа» – доказ виняткової талановитості Я.А. Коменського у психології. Йому вдається глибоко проникнути в хід дитячих думок і інтересів. Він, виходячи з легкості дитячого розуміння, яке зі сходинки на сходинку піднімається до більш складних завдань, вважає необхідним готувати маленьку людину в перші 6 років життя до всіх необхідних у майбутньому знань. Адже тут, у «Материнській школі» Я.А. Коменський намагається закласти основи пізнання, на яких буде потім будуватися шкільне і моральне виховання. Він дає методику закладання послань, від яких залежить, щоб дитина добре вчилась, старанно використовувала свій розум у пізнанні світу, створює достатній запас уявлень, в яких слово і поняття завжди будуть пов’язані з конкретним образом конкретних предметів, щоб дитина до 6 років навчилася розуміти найпростіші залежності – причина, наслідок, призначення, мета, а потім і основні абстрактні уявлення – відношення моральності, поняття часу тощо. Я.А. Коменський неодноразово підкреслює, що подібне виховання і навчання можливе тільки в сім’ї, особливо у матері є можливість ввести дитину в найпростіше і в той же час найважливіше – в розуміння світу.

Послідовно розробивши призначення материнської школи, Я.А. Коменський виділяє наступну сходинку – загальноосвітню школу, школу рідної мови, яка призначена для дітей обох статей з 6 до 12 років без відмінності стану та конфесії. Думки Я.А. Коменського випередили свій час і у відношенні програми школи рідної мови. Школа ця повинна була дати дітям розвиток мови, уміння вільно читати і писати, знайомство з математикою (усний рахунок і на рахівниці), навчити деяким елементам геометрії, вимірювання, виробити вміння співати найбільш відомі мелодії, дати знання катехізису і “Священної історії” та гарні знання напам'ять найголовніших текстів Святого Письма, елементи морального виховання і «такі поняття про господарство і політику», щоб дитина могла зрозуміти оточуюче її суспільне життя. Школа повинна також дати елементарні знання з географії і природознавства, звертаючи особливу увагу на найбільш основні знання історії і географії своєї Батьківщини. Школа також повинна ознайомити, по-можливості, з усіма більш-менш загальними прийомами ремесла. Я.А. Коменський вимагав, щоб усі діти, багаті і бідні, шляхетні й безрідні, хлопчики і дівчата, діти різних релігій, жителі великих міст і сільської місцевості, всі, без вийнятку, навчались у школі рідної мови.

Відносно гімназії, Я.А. Коменський поряд із звичайним колом підвищеного навчання того часу, тобто “сімома вільними мистецтвами”, включає до вільного навчання наступні науки: фізику (природознавство), географію, історію, а також започатковує вивчення чотирьох мов: латинської, грецької, єврейської, німецької або французької. Крім того, Я.А. Коменський вважає, що всі шість років повинні вивчатися мови, всі шість років повинна вивчатися історія таким чином: 1 рік – біблійна, 2 – природознавча, 3 – мистецтва й винаходів, 4 – етики і моралі, 5 – релігійні звичаї у різних народів, 6 – загальна історія.

У академії Я.А. Коменський аналогічно з середньовічними університетами передбачає звичайні факультети того часу: богослов’я, юридичний, медичний. Закінчення академії – довгий шлях додому або навколосвітня подорож.

Аналізуючи шкільну систему Я.А. Коменського, передусім, згадаємо, як будувалось навчання дітей до неї. До Я.А. Коменського школи виникали випадково, без загального плану в залежності від потреб окремих станів та професій. Діти старших класів, як правило, вчилися читати з домашніми вчителями, а потім вступали до латинських шкіл чи гімназій. Але й гімназії не були в той час певним типом школи, не було точно встановленого терміну навчання, віку вступу: у одних гімназіях термін навчання був 3-5 років, в інших - до 10 років. У жодній країні не було навіть думки про планову організацію школи. Що стосується дошкільного виховання і навчання, то про нього зовсім не думали: бідним було не до навчання, а багаті віддавали своїх дітей на навчання гувернерам і слугам.

Я.А. Коменський уперше теоретично розробив і обґрунтував ідею загального початкового навчання; детально розробив теорію дошкільного виховання; розкрив зміст початкового навчання в широкому спектрі (в ті часи у початковій школі було 2-3 роки навчання, де обмежувалися зазвичай читанням, письмом, лічбою, Законом Божим і церковним співом). У Я.А. Коменського 6 років навчання, зміст освіти включає не тільки читання та письмо рідною мовою, але й арифметику з елементами геометрії, елементи природознавства і географії, Закон Божий, ручну працю і спів; обгрунтував ідею початкової школи на рідній мові; крім того, він значно розширив зміст освіти в гімназії.

4.1.4. Класно-урочна система Я.А. Коменського. Принципи навчання.Я.А. Коменський надавав великого значення школі, називаючи її «майстернею гуманності». Він розробив оригінальну систему навчання, яка отримала пізніше назву класно-урочної і в багатьох рисах збереглася до наших днів. Я.А. Коменський прагнув такої організації навчання, за якої було б передбачено чітке розподілення всіх видів шкільної роботи за роками, місяцями і днями навчання.

Так, наприклад, Я.А. Коменський вимагав, щоб прийом учнів до школи проводився один раз на рік, восени, таким чином він встановив навчальний рік із суворо визначеним початком і кінцем, поділив його на чотири чверті з вакаціями між ними, ввів у кінці навчального року перевідні іспити з класу в клас.

Педагог запропонував таку систему організації процесу навчання: діти приблизно одного віку і приблизно одного рівня знань під загальним керівниц-твом учителя повинні були одночасно рухатися вперед до єдиної для всіх освіт-ньої мети. Так виникли класи з постійним складом учнів, певна тривалість навчального дня – від чотирьох уроків у школі рідної мови до шести уроків у день в гімназії. Все це нагадує загальну організацію навчання у школах багатьох країн світу, що збереглася протягом майже чотирьох століть.

Не тільки у «Великій дидактиці», але і в невеликому творі «Закони добре організованої школи» Я.А. Коменський дав багато правил, що стосуються шкільного режиму, управління школою, обов'язків вчителів, порядку навчання, поведінки учнів.

Він писав, що в школі повинно бути стільки класних кімнат, скільки є класів. Шкільні приміщення треба підтримувати дуже охайно, і вони повинні бути витончено обставлені.

Я.А. Коменський також вимагав, щоб вчитель вів колективну роботу зі
всім класом, щоб всі учні цього класу вивчали один і той же матеріал. Я.А. Коменський рекомендував основною формою навчального процесу урок. Він дав ряд вказівок, як вести урок: частину уроку приділяти опитуванню учнів, частина – викладу нового матеріалу і вправам для його закріплення. Вчитель на уроках, вважав Я.А. Коменський, повинен перевіряти знання учнів, добиваючись міцного, ґрунтовного засвоєння знань усіма учнями.

Кожен урок повинен мати свою тему і завдання. «Час повинен бути розподілений так, щоб на кожен рік, місяць, день і годину доводилася своя, особлива робота». Вчитель повинен уважно стежити за учнями всього класу і уміти підтримувати в класі дисципліну.

Шкільну дисципліну Я.А. Коменський вважав важливою умовою добре організованої школи. «Школа без дисципліни, що млин без води», – приводив він для прикладу відоме чеське прислів'я. Але він вносить своє розуміння до змісту цього поняття: «Дисципліна повинна прагнути до того, щоб у всіх і всіма засобами будити і зміцнювати постійними навиками і вправами – ввічливість до ближнього, бадьорість у ставленні до праці і виконання життєвих завдань».

На противагу суворій дисципліні, що панувала в ті часи у школах, Я.А. Коменський вимагає, щоб із школи були виключені тілесні покарання, стверджуючи, що різки і палиця – це знаряддя рабства, які абсолютно не підходять для людей вільних. Проте тут він не був до кінця послідовним: не зважився зовсім відмовитися від тілесних покарань, він не допускав їх як покарання за погані успіхи у навчанні, але зберіг в тих випадках, коли була провина проти моральності, а також за богохульство

Дисципліна, вважав Я.А. Коменський, удосконалює характер учня. Але використовувати дисципліну слід без гніву, без ненависті, з щирістю, щоб той, хто навіть покараний, розумів, що покарання застосоване для його ж блага. Використання таких дисциплінарних засобів як «стягнення», «заклик до порядку за допомогою зауважень», «залякування суворим стягненням», різкою, заучуванням напам'ять латинських слів, пропозицій, «стягнення перед зборами» Я.А. Коменський радив використовувати, але використовувати «переконливо, не жартома», навіть часом жорстоко, щоб викликати «переляк і повагу», але не «сміх і ненависть». Для цього вчителеві потрібно бути дуже мудрим, мати «в процесі навчання спокій, але без легковажності», під час зауваження «робити стягнення, але без отруйності», під час покарання показувати «суворість, але без жорстокості».

Найбільший внесок Я.А. Коменський вніс до теорії навчання – дидактики. Він поставив своєю метою розробити на нових засадах теорію навчання або «загальне мистецтво всіх учити всьому скоро, легко і ґрунтовно». У «Великій дидактиці» Я.А. Коменський не тільки розробив чітку систему навчання, але й розкрив суть її основних принципів, таких, як: наочність, свідомість і активність, послідовність і систематичність знань, посильність нав-чання, закликав якомога більше розвивати пізнавальні здібності учнів, самос-тійність у спостереженнях, мові, практиці.

Детально розроблена і обґрунтована Я.А. Коменським дидактична вимога наочності. Протестуючи проти звичайного у той час в школах словесно-схоластичного методу викладання, Я.А. Коменський вимагає, щоб навчання починалося з речей, явищ, оскільки «річ – тіло», «слово – одежа». «Чому краще користуватися чужими очима замість своїх?» – запитує Я.А. Коменський, наполягаючи, щоб у школі досліджувалися речі, а не чужі спостереження і свідоцтва про речі, щоб при вивченні слух з'єднувався із зором і «слово з діяльністю руки». Виходячи з цього, він формулює «золоте правило дидактики»: треба все, «наскільки можливо, пропонувати відчуттям, а саме: видиме – зору, відчутне на слух – слуху, пахуче – нюху, те, що можна покуштувати – смаку і відчутне на дотик – дотику, якщо ж що-небудь може бути одночасно сприйняте декількома відчуттями, то слід представляти цей предмет одночасно декільком відчуттям».

Св







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.194.161 (0.018 с.)