ХАРКІВСЬКА ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ХАРКІВСЬКА ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА



Реферат

На тему: «Українські комплексні фізико-географічні школи»

 

 

Виконала:

студентка V курсу ГГФ К. Ю. Михайлова

групи ГГ-51

 

Перевірив: І. Г. Черваньов

професор, док. тех. наук

 

Харків 2012

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

Кафедра фізичної географії та картографії

Історія географії України

 

Реферат

На тему: «Українські комплексні фізико-географічні школи»

 

 

Виконала:

студентка V курсу ГГФ О. П. Фенько

групи ГГ-51

 

Перевірив: І. Г. Черваньов

професор, док. тех. наук

 

Харків 2012

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

Кафедра фізичної географії та картографії

Історія географії України

 

Реферат

На тему: «Українські комплексні фізико-географічні школи»

 

 

Виконала:

студентка V курсу ГГФ Ю. Г. Лапіна

групи ГГ-51

 

Перевірив: І. Г. Черваньов

професор, док. тех. наук

 

Харків 2012

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

Кафедра фізичної географії та картографії

Історія географії України

 

Реферат

На тему: «Українські комплексні фізико-географічні школи»

 

 

Виконала:

студентка V курсу ГГФ Д. С. Корж

групи ГГ-51

 

Перевірив: І. Г. Черваньов

професор, док. тех. наук

 

Харків 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП
1. ХАРКІВСЬКА ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА
2. КИЇВСЬКА ШКОЛА ГЕОГРАФІЧНОГО ПІЗНАННЯ
3. ЛЬВІВСЬКА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА
4. ЧЕРНІВЕЦЬКА ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
   

 

ВСТУП

Останнім часом у світі значно посилилася увага до географічної освіти, її змісту, ролі у формуванні світогляду, загальної культури людей. Важливе місце відводиться шкільній географічній освіті у вихованні підростаючого покоління. Як одна зі складових духовного становлення особистості, вона передбачає нові підходи, нові шляхи розвитку, удосконалення змісту та технологій побудови навчально-виховного процесу, методологічну переорієнтацію географічної освіти на особистість, що є передумовою активізації інтелектуального потенціалу нації, прогресу науки, піднесення сучасного рівня системи освіти, зростання загальної культури.

Вагомий приріст географічних знань повинен забезпечувати зміст шкільних географічних дисциплін. Виникає потреба у вивченні досягнень географічної науки, знання яких зумовлено необхідністю відновлення втрачених традицій бережливого ставлення до природи, повернення забутих імен вітчизняних географів, перспективою розвитку шкільної географічної освіти. Досягнення нашої вітчизняної географічної науки сприяли тому, що географія стає важливим навчальним предметом у всіх типах шкіл. Початок ХХ століття характеризується посиленням уваги суспільства до вивчення географії.

Питанням становлення та розвитку географії приділяли увагу В.Г. Боднарчук, О.О. Бєлозоров, К.Г. Воблий, В.С. Гаврилюк, О.Т. Діброва, Д.П. Журавський, В.Д. Заставний, А.А. Краснопольський, В.І. Крокос, О.М. Маринич, С.Л. Рудницький, А.Й. Сиротенко, В.М. Чирвинський, П.Г. Шищенко та ін., є останні публікації Я.І. Жупанського, В.П. Корнєєва.

Мета нашого реферату є аналіз розвитку географічної науки в фізико-географічних; проаналізувати тенденції розвитку географічних досліджень.

 

ЛЬВІВСЬКА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА

Львівська географічна школа представлена кількома напрямами фізико-географічних наукових досліджень: генетичне ґрунтознавство, інженерна, екологічна та реґіональна геоморфологія, ландшафтознавство, а також багатьма напрямами суспільно-економічної географії.

Генетичне ґрунтознавство

Наукова школа “Генетичне ґрунтознавство” заснована 1993 р. у м. Львові на базі Львівського національного університету імені Івана Франка. Засновником наукової школи є доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів Степан Павлович Позняк.

Позняк Степан Павлович – доктор географічних наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України, академік Української екологічної академії наук. У творчому доробку С. П. Позняка понад 300 наукових праць, зокрема 16 монографій. Він підготував цілу плеяду науковців. Серед учнів Степана Позняка – четверо докторів наук та сімнадцять кандидатів географічних наук.

Відомими представниками наукової школи є доктори наук: професор Михайлюк В. І. – нині плідно працює в Одеському аграрному університеті; професор Кривульченко А. І. – у Кіровоградському педуніверситеті імені Володимира Винниченка; професор Гамкало З. Г., професор Гаськевич В. Г. – у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Серед учнів наукової школи 45 кандидатів наук, аспіранти, магістри.

Львівська наукова школа має розвинуту мережу наукових досліджень у Західному регіоні України. До неї входять вчені, наукові співробітники вищих навчальних закладів, науково-дослідних і проектних інститутів, зокрема Львівського національного аграрного університету, Інституту екології Карпат НАН України, Природознавчого музею НАН України, Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН, Львівського інституту землеустрою, Львівської гідрогеолого-меліоративної експедиції тощо. У цих закладах створено аналітичні сертифіковані обладнані сучасними приладами лабораторії, які застосовують нові методи польових і аналітичних досліджень.

Основні напрямки діяльності наукової школи пов’язані з розробленням теоретичних і прикладних основ ґенези, географії, класифікації та екології ґрунтів, фундаментальних питань екологічної ролі ґрунту в біосфері, раціонального використання та охорони ґрунтів, узгодження класифікаційно-діагностичних ознак і параметрів ґрунтів відповідно до європейської і міжнародної класифікацій. Науково-практичні розробки орієнтовані на екологічно безпечне використання ресурсного потенціалу ґрунту, обґрунтування екологічної стійкості ґрунтів, пошуки шляхів біологізації агроекосистем і ландшафтів, планування ґрунтово-протидеграційних заходів, удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва з урахуванням сучасного стану земельних ресурсів. Проводяться прикладні дослідження оптимізації поживного режиму ґрунтів для сільськогосподарських культур, ерозійної деградації ґрунтів, заходів з раціонального використання і охорони еродованих земель, відновлення функціонування контурно-меілоративних систем землеробства.

Фахівці наукової школи плідно працюють у навчально-методичному забезпеченні підготовки спеціалістів і науковців. Ними видано десятки підручників і навчальних посібників, зокрема: Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів. У 2-х ч. – Львів, 2010; Гамкало З. Г. Екологічна якість ґрунту. – Львів, 2009; Іванюк Г. С. Біопродуктивність ґрунтів. – Львів, 2009; Кіт М. Г. Морфологія ґрунтів. – Львів, 2008; Позняк С. П., Красєха Є. Н. Чинники ґрунтоутворення. – Львів, 2007; Паньків З. П. Земельні ресурси. – Львів, 2008; Папіш І. Я., Ямелинець Т. С. Практикум з картографії ґрунтів. – Львів, 2009; Позняк С. П., Красєха Є. Н., Кіт М. Г. Картографування ґрунтового покриву. – Львів, 2003; Ямелинець Т. С. Застосування ГІС систем у ґрунтознавстві. – Львів, 2008 та ін.

 

Започатковано серію “Ґрунти України”, в рамках якої вже видано 16 монографій, а також серію “Українські ґрунтознавці”, де вийшла перша книга – “Професор Іван Гоголєв” (Львів, 2009). Проведено низку міжнародних наукових конференцій, видано декілька збірників наукових праць “Ґенеза, географія і екологія ґрунтів”.

Міжнародна співпраця пов’язана з вивченням питань бонітетної і вартісної оцінки земель (Федеральне відомство Нижньої Австрії і Бругенлянду, Австрія), генетико-географічних проблем ґрунтознавства (Московський державний університет імені М. В. Ломоносова), питань ґенези і екології ґрунтів Карпат (Ягелонський університет, Краків, Польща), ґрунтово-екологічної оцінки земель (Ґрунтовий інститут імені В. В. Докучаєва, Москва, Росія).

Науковці беруть участь у грантах Міжнародного Банку реконструкції і розвитку з проблем збереження біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника, біосферного заповідника “Дунайські плавні”, Міжнародному екологічному проекті WWF-Норвегія “Збереження та стан використання природних ресурсів Українських Карпат”, спільному українсько-німецькому дослідницькому проекті IWAS (Міжнародний Водний Альянс, Скасонія, Німеччина) та ін.

Наукова школа “Генетичне ґрунтознавство” займається не тільки вирішенням проблем ґрунтів, а й розв’язанням глобальних проблем, таких як аридизація суші, глобальне потепління тощо.

Ландшафтознавство

Наукова школа заснована у 1954 р. на базі кафедри фізичної географії Львівського державного університету імені І. Франка. Засновником наукової школи є Каленик Геренчук (1904–1984).

Геренчук Каленик Іванович, доктор географічних наук, професор. Займав посади завідувача кафедри фізичної географії державного університету в Ростові-на-Дону (1938–1941 рр.), завідувача райВНО у Хмельницькій області, доцента Учительського Інституту у м. Кам’янець-Подільський (1944–1945 рр.), завідувача кафедри фізичної географії Чернівецького університету (1945–1954 рр.), в. о. декана географічного факультету Чернівецького університету (1947–1948 рр.), завідувача кафедри фізичної географії Львівського університету (1954–1974 рр.), професора кафедри фізичної географії Львівського університету (1974–1984 рр.). У 1938 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Розвиток рельєфу моренних межиріч центра Руської рівнини”, у 1958 р. – докторську дисертацію “Тектонічні закономірності в орографії і річковій сітці Руської рівнини”. Автор майже двохсот наукових праць, в тому числі 11 монографій та п’ять підручників і навчальних посібників. Підготував 17 кандидатів наук, чотири з яких захистили докторські дисертації.

Міллер Гаврило (Габор-Артур) Петрович (1934–1994), доктор географічних наук, професор. У 1960 р. вступив до аспірантури під керівництвом професора К. І. Геренчука. Від 1963 р. працював старшим викладачем кафедри фізичної географії. У 1964 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: “Структура, генезис і питання раціонального використання ландшафту Чорногори в Українських Карпатах”. Від 1965 р. працював на посадах доцента кафедри фізичної географії, старшого наукового співробітника, завідувача кафедри фізичної географії (1974–1994 рр.), декана географічного факультету (1976–1984 рр). Підготував 10 кандидатів наук.

Відомими представниками наукової школи єкандидат географічних наук, професор Семен Ілліч Кукурудза, доктор географічних наук, професор Валерій Миколайович Петлін, доктор географічних наук, професор Анатолій Васильович Мельник, кандидат географічних наук, доцент Богдан Павлович Муха, кандидат географічних наук, доцент Олег Миколайович Федірко. Загальна кількість учнів наукової школи становить 39 докторів і кандидатів географічних наук.

В рамках школи захищено 35 кандидатських і чотири докторські дисертації. Значним досягненням школи у 60–70-х рр. стало видання низки праць, присвячених природі рідного краю. Першою монографією цього плану стала робота М. М. Койнова “Природа Станіславської області” (1960). Впродовж 1972–1982 рр. за редакцією К. І. Геренчука опубліковано серію монографій “Природа ...” для кожної з восьми адміністративних областей заходу України. У 1974 р. вийшла в світ монографія Г. П. Міллера “Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий”.

За останні два десятиліття Львівськими ландшафтознавцями опубліковано низку монографій, зокрема: Мельник А. В, Міллер Г. П. “Ландшафтний моніторинг”, Петлін В. М. “Закономірності організації ландшафтних фацій”, “Синергетика ландшафту”, “Концепції сучасного ландшафтознавства”, “Стратегія ландшафту”, “Екологічні механізми організації природних територіальних систем” тощо.

За ініціативою школи було проведено низку фахових конференцій і семінарів, в тому числі й міжнародних, на яких обговорювались підсумки і перспективи ландшафтознавчих досліджень, зокрема, Друга і Восьма Всесоюзні наради з питань ландшафтознавства, міжнародна наукова конференція “Ландшафтознавство: традиції і тенденції” (Львів, 2004), регіональна науково-практична конференція “Природні комплекси і екосистеми верхів’я басейну р. Прут: функціонування, моніторинг, охорона” (Львів–Ворохта, 2009), міжнародний науковий семінар “Стаціонарні географічні дослідження: досвід, проблеми, перспективи” (Львів, 2010) та ін., за результатами яких опубліковано збірники наукових праць.

Вагомий вплив на розвиток школи в 70-х роках ХХ ст. справили експедиційні дослідження негативних стихійних процесів в Українських Карпатах під керівництвом проф. К. І. Геренчука, а в 90-х – транскарпатські ландшафтні експедиції під керівництвом проф. Г. П. Міллера.

Розроблені наукові основи раціонального використання і охорони ландшафтів Західного регіону України в процесі сільсько- і лісогосподарського природокористування, містобудування, гірничовидобувних розробок, наукові основи організації моніторингу та вирішення еколого-географічних проблем Українських Карпат.

Важливими базами наукових досліджень школи впродовж багатьох років є Розтоцький ландшафтно-геофізичний (смт Брюховичі, функціонує з 1969 р.) та Чорногірський географічний (смт Ворохта, Івано-Франківської обл., функціонує з 1979 р.) стаціонари.

На стаціонарах впродовж десятиліть проводяться унікальні режимні стаціонарні дослідження спрямовані на вивчення процесів функціонування і динаміки ландшафтних комплексів.


 

ВИСНОВОК

 

Такі найголовніші віхи розвитку Українських комплексно фізико- географічних шкіл, які два сторіччя створювали наші вчені, земляки, втілюючи в життя сміливі ідеї і роблячи наукові відкриття. Проте історія географічних досліджень на Україні не скінчилася. Вона триває. Продовжується учнями і послідовниками: сучасними студентами, аспірантами, викладачами, професорами, що вносять свіжий струмінь в течію однієї з давніх наук людства — географію.

Доповідь охоплює лише найголовніші постаті й досягнення у галузі фізико-географічних досліджень. Основні центри розвитку географії приурочені до університетів, які мають географічні спеціальності.

На даний час майже в кожному обласному цетрі України сформований осередок географічної наукової школи, але ми розглядаємо найперші витоки географічної науки для простеження сучасних тенденцій її розвитку в умовах, що історично для цього склалися на даний час.

Питання комплексних фізико-географічних шкіл є невідємною складовою при вивченні історії розвитку географії, оскільки дані наукові школи – це колиска досягнень наших сучасників в Україні та за її межами.

Історія розвитку будь-якої науки (географія – не виняток) займає важливу й одну з найперших позицій у вивченні самої науки, тому важливо знати досконало усі передумови виникнення й сучасного розвитку географії як комплексної науки, а також її складових для якнайкращого простеження причинно-наслідкових зв’язків і сучасних особливостей хорологічних наук. Здобутки діячів наукових географічних шкіл є основою сучасного географічного пізнання, тому твори наших попередників є безцінним скарбом у вивченні географічних наук.

 

 


Реферат

На тему: «Українські комплексні фізико-географічні школи»

 

 

Виконала:

студентка V курсу ГГФ К. Ю. Михайлова

групи ГГ-51

 

Перевірив: І. Г. Черваньов

професор, док. тех. наук

 

Харків 2012

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

Кафедра фізичної географії та картографії

Історія географії України

 

Реферат

На тему: «Українські комплексні фізико-географічні школи»

 

 

Виконала:

студентка V курсу ГГФ О. П. Фенько

групи ГГ-51

 

Перевірив: І. Г. Черваньов

професор, док. тех. наук

 

Харків 2012

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

Кафедра фізичної географії та картографії

Історія географії України

 

Реферат

На тему: «Українські комплексні фізико-географічні школи»

 

 

Виконала:

студентка V курсу ГГФ Ю. Г. Лапіна

групи ГГ-51

 

Перевірив: І. Г. Черваньов

професор, док. тех. наук

 

Харків 2012

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В. Н. КАРАЗІНА

ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

Кафедра фізичної географії та картографії

Історія географії України

 

Реферат

На тему: «Українські комплексні фізико-географічні школи»

 

 

Виконала:

студентка V курсу ГГФ Д. С. Корж

групи ГГ-51

 

Перевірив: І. Г. Черваньов

професор, док. тех. наук

 

Харків 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП
1. ХАРКІВСЬКА ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА
2. КИЇВСЬКА ШКОЛА ГЕОГРАФІЧНОГО ПІЗНАННЯ
3. ЛЬВІВСЬКА ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА
4. ЧЕРНІВЕЦЬКА ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
   

 

ВСТУП

Останнім часом у світі значно посилилася увага до географічної освіти, її змісту, ролі у формуванні світогляду, загальної культури людей. Важливе місце відводиться шкільній географічній освіті у вихованні підростаючого покоління. Як одна зі складових духовного становлення особистості, вона передбачає нові підходи, нові шляхи розвитку, удосконалення змісту та технологій побудови навчально-виховного процесу, методологічну переорієнтацію географічної освіти на особистість, що є передумовою активізації інтелектуального потенціалу нації, прогресу науки, піднесення сучасного рівня системи освіти, зростання загальної культури.

Вагомий приріст географічних знань повинен забезпечувати зміст шкільних географічних дисциплін. Виникає потреба у вивченні досягнень географічної науки, знання яких зумовлено необхідністю відновлення втрачених традицій бережливого ставлення до природи, повернення забутих імен вітчизняних географів, перспективою розвитку шкільної географічної освіти. Досягнення нашої вітчизняної географічної науки сприяли тому, що географія стає важливим навчальним предметом у всіх типах шкіл. Початок ХХ століття характеризується посиленням уваги суспільства до вивчення географії.

Питанням становлення та розвитку географії приділяли увагу В.Г. Боднарчук, О.О. Бєлозоров, К.Г. Воблий, В.С. Гаврилюк, О.Т. Діброва, Д.П. Журавський, В.Д. Заставний, А.А. Краснопольський, В.І. Крокос, О.М. Маринич, С.Л. Рудницький, А.Й. Сиротенко, В.М. Чирвинський, П.Г. Шищенко та ін., є останні публікації Я.І. Жупанського, В.П. Корнєєва.

Мета нашого реферату є аналіз розвитку географічної науки в фізико-географічних; проаналізувати тенденції розвитку географічних досліджень.

 

ХАРКІВСЬКА ГЕОГРАФІЧНА ШКОЛА

Географічна наука на Харківщині має більш як двохсотрічні корені. У 1760-х pp. проведено перше в Україні обстеження території, опублікована у восьмому томі "Трудов Вольного Экономического Общества к поощрению в России земледелия и домостроительства" за 1768 р. У ньому подані основні відомості про губернію в цілому і щодо окремих слобідських полків (Ізюмського, Охтирського, Сумського) [1].

Найбільш давніми докладними географічними дослідженнями нашого краю є топографічні описи Харківського намісництва кінця XVIII сторіччя (на сьогодні відомі три таких описи, що датуються 1785, 1787 і 1788 роками). Вони є спробою комплексної характеристики Слобідської України. У них містяться унікальні відомості про адміністративно-політичний устрій цього краю, кількісний склад та етнічну структуру населення, його заняття, побут та культуру. Авторство "Топографического описания Харьковского наместничества с историческим предуведомлением" (1788) приписують вихованцю Харківського духовного колегіуму, директорові народного училища, філологу Івану Переверзєву.

Біля витоків географічної науки на Слобожанщині стояв засновник Харківського університету Василь Назарович Каразін.. Йому належать праці: "О древностях Слободско-Украинской губернии", "Некоторые замечания о Слободско-Украинской губернии", "О значении Харькова для полуденной России", "Объяснение подробной таблице обстоятельств народонаселения в Слободско-Украинской губернии" та низці інших.

З Харківщиною пов'язане ім'я відомого географа, статистика й етнографа, академіка Петербурзької Академії Наук Петра Івановича Кеппена. Уродженець Харкова і випускник Харківського університету. Досліджував Крим, степових простори між Дніпром і Волгою. Йому належать праці в галузях географії населення, фізичної географії, фенології. У 1845 р. П.I. Кеппен став одним з засновників Імператорського Російського географічного товариства, очоливши в ньому відділення статистики. Під його керівництвом уперше організовано систематичний збір матеріалів про національний склад жителів імперії. Він є автором статистичної праці "Девятая ревизия. Исследование о числе жителей России в 1851 г.", а також однієї з перших етнографічних карт Європейської частини імперії. За внесок в географічну науку був нагороджен Великою золотою медаллю Імператорського Російського географічного товариства. Ім'ям П. І. Кеппена названо два сорти винограду і рослина солончакової пустелі [4].

Єгор Петрович Ковалевський(1809 – 1868) - мандрівник, письменник і дипломат, почесний член Петербурзької Академії Наук. Нащадок запорізьких козаків, народився на хуторі Ярошівка (зараз — Дергачівський район), закінчив Харківський університет. Проводив географічні і геологічні пошуки з метою організації золотих копалень на просторі між Голубим і Білим Нілом, де до того не ступала нога європейця. Були відкриті розсипні родовища золота в долині ріки Туамату (ліва притока Голубого Нілу), уточнене розташування витоків Білого Нілу. Належать понад 70 географічних, історичних і художніх творів. Серед них — докладні описи територій, що досліджувалися в Африці та Азії. За його участю укладено Кульджинський трактат (1851), що сприяв розширенню торгових зв'язків між Російською імперією та Китаєм. 1857-1865 рp. займав посаду помічника голови Імператорського Російського географічного товариства [6].

Вадим Васильович Пассек -історик, географ, археолог і етнограф, написав "Історично-статистичний опис Харківської губернії", п'ять томів "Очерков России", а також краєзнавчі матеріали про Харківщину — "Города Харьковской губернии с картами, планами и гербами", "Очерк Харьковской губернии", "Курганы и городища Харьковского, Валковского и Полтавского уездов", "Харьковская Троицкая ярмарка" та ін. [10].

На Харківщині, в родовому маєтку Панасівка (зараз — с. Мечникове Дворічанського району) народився і виріс географ, публіцист і суспільний діяч Лев Ілліч Мечников (Мечник). Наприкінці 1960-х pp. Л. I. Мечников з M. О. Шевельовим, M. П. Огарьовим опублікував у Женеві "Землеописание для народа", що вміщувало відомості з географії різних країн. Разом з французьким географом і революціонером-анархістом Єлізе Реклю брав участь у виданні 19-томника "Нова всесвітня географія. Земля і люди". З 1883 p. — професор порівняльної географії і статистики Лозаннського університету (Швейцарія). В останні роки життя працював над фундаментальною працею "Цивілізація і великі історичні ріки. Географічна теорія розвитку сучасних суспільств", що вийшла французькою мовою в 1889 p. з передмовою Елізе Реклю. Завдяки цій роботі Л. І. Мечников потрапив у підручники з соціології як представник школи "географічного детермінізму"

Уродженець села Борисівка (зараз — Харківського району), вихованець Харківського університету, український історик, етнограф і фольклорист, академік Української АН Дмитро Іванович Яворницький (Еварницький) зробив гідний внесок і в географічну науку. Написав "Вольности запорожских Козаков: Историко-топографический очерк" (1890), автор приклав дві карти досліджуваної території (1772 і 1779 років), а також план Катеринослава 1786 року. В 1905 p. видав «Планы части реки Днепра 1779 и 1780 гг.», детальний опис порогів Дніпра — "Дніпрові пороги. Альбом фотографій з географічно-історичним нарисом" (1928). Саме завдяки 86 світлинам, нащадки запорозьких козаків і сьогодні можуть оцінити красу дніпровських порогів, що зникли під водою внаслідок будівництва Дніпрогесу [9].



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 244; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.207.247.69 (0.01 с.)