Інженерна, екологічна та реґіональна геоморфологія

Заснована у 1950 р. на базі кафедри геоморфології географічного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Засновником наукової школи є Петро Миколайович Цись.

Учнями П. Цися були О. Скварчевська, Б. Лящук, Д. Стадницький, І. Коротун, Ю. Єрмоленко, Я. Кравчук, Р. Сливка, А. Ісматов. Інженерно-геоморфологічний напрям цієї школи розвивав проф. Я. Кравчук (ним підготовлено 10 кандидадів географічних наук). Еколого-геоморфологічний напрям започаткував (вперше в Україні та СНД) доктор геогарфічних наук, професор І. Ковальчук (ним підготовлено 9 кандидатів географічних наук). Науковий напрям палеогеографії плейстоцену засновано професором А. Богуцьким (підготував 5 кандидатів географічних наук).

Дослідження носять як фундаментальний, так і прикладний характер і спрямовані на вивчення й оцінку рельєфу, процесів рельєфоутворення, їх впливу на геоекологічний стан довкілля, обґрунтування системи процесорегулювальних заходів збереження та охорони пам’яток неживої природи, розробку проектів організації і функціонування національних природних парків і природних заповідників, а також створення мережі геопарків в Україні.

Основними напрямами досліджень у галузі палеогеографії плейстоцену є комплексне вивчення лесового покриву України, гляціальних та перигляціальних утворень, стратиграфічне розчленування плейстоцену та кореляція процесів давніх епох рельєфоутворення. Дослідження ведуться спільно з польськими, литовськими, французькими, білоруськими вченими.

З 1990 р. при школі діє науково-дослідна лабораторія інженерно-геоморфологічних досліджень НДЛ-51 (з 2000 р. – інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень), де виконують держбюджетні і госпдоговірні теми за головними напрямами роботи школи.

За результатами виконання держбюджетної теми “Географічні основи формування та стратегії впровадження екологічної мережі в Українських Карпатах” розроблено методичні засади та шляхи впровадження формування екомережі в Українських Карпатах. Представники школи беруть участь у міжнародних та вітчизняних проектах: “Збереження і сталий розвиток Карпатського регіону” (INTERREG IIIA/TACIS CBS Польща–Україна–Білорусь); “Створення туристично-інформаційної інфраструктури у м. Львові” програми Добросусідства INTERREG IIIA/TACIS CBS Польща-Україна-Білорусь; проект НДІ “Діпромісто” (м. Київ) “Схема планування території Львівської області до 2031 року”, міжнародний проект “Зелені легені Європи” INTERREG IIIA/TACIS CBS; міжнародний проект “Туристичний потенціал Західної України” у рамках програми ПАУСІ разом з Інститутом туризму (Варшава) і Університетом туризму, економіки і права (Київ).

За час існування школи підготовлено: 6 докторів наук, 38 кандидатів наук. Кількість публікацій (за час існування школи): 1656 публікацій, серед них 38 монографій (у тім числі у зарубіжних виданнях – 9). Проведено серію міжнародних конференцій та польових семінарів, зокрема “Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 2002), “Сучасні проблеми і тенденції розвитку географічної науки” (Львів, 2003та ін.

За останні сім років за участю випускників кафедри опубліковані навчальні посібники, зокрема: Сіренко І. Динамічна геоморфологія (2003), Кравчук Я. Геоморфологічне картографування (2006), Карпенко Н. Рельєф морських берегів (2009), Яцишин А., Дмитрук Р., Богуцький А. Методи дослідження четвертинних відкладів (2009), Карпенко Н. Магістерський семінар для геоморфологів (2009). Результати наукових досягнень та спільних із зарубіжними вченими розробок науковці школи представляють на численних міжнародних конференціях за межами України та публікують у закордонних наукових виданнях (у тому числі зі списку ISI).

Зараз за напрямами школи працює 1 доктор і 18 кандидатів. Науковці мають багаторічні традиційні наукові зв’язки з багатьма зарубіжними інституціями: Вільнюським університетом (Литва); Варшавським, Вроцлавським, Ягелонським (Краків), УМКС (Люблін) університетами, Щецінською політехнікою, Інститутом геологічних наук ПАН, Інститутом географії ПАН, Ойцовським національним парком (Республіка Польща); Білоруським державним університетом імені Максима Танка, Інститутом геологічних наук НАН Білорусі та ін.

Ландшафтознавство

Наукова школа заснована у 1954 р. на базі кафедри фізичної географії Львівського державного університету імені І. Франка. Засновником наукової школи є Каленик Геренчук (1904–1984).

Геренчук Каленик Іванович, доктор географічних наук, професор. Займав посади завідувача кафедри фізичної географії державного університету в Ростові-на-Дону (1938–1941 рр.), завідувача райВНО у Хмельницькій області, доцента Учительського Інституту у м. Кам’янець-Подільський (1944–1945 рр.), завідувача кафедри фізичної географії Чернівецького університету (1945–1954 рр.), в. о. декана географічного факультету Чернівецького університету (1947–1948 рр.), завідувача кафедри фізичної географії Львівського університету (1954–1974 рр.), професора кафедри фізичної географії Львівського університету (1974–1984 рр.). У 1938 р. захистив кандидатську дисертацію на тему “Розвиток рельєфу моренних межиріч центра Руської рівнини”, у 1958 р. – докторську дисертацію “Тектонічні закономірності в орографії і річковій сітці Руської рівнини”. Автор майже двохсот наукових праць, в тому числі 11 монографій та п’ять підручників і навчальних посібників. Підготував 17 кандидатів наук, чотири з яких захистили докторські дисертації.

Міллер Гаврило (Габор-Артур) Петрович (1934–1994), доктор географічних наук, професор. У 1960 р. вступив до аспірантури під керівництвом професора К. І. Геренчука. Від 1963 р. працював старшим викладачем кафедри фізичної географії. У 1964 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: “Структура, генезис і питання раціонального використання ландшафту Чорногори в Українських Карпатах”. Від 1965 р. працював на посадах доцента кафедри фізичної географії, старшого наукового співробітника, завідувача кафедри фізичної географії (1974–1994 рр.), декана географічного факультету (1976–1984 рр). Підготував 10 кандидатів наук.

Відомими представниками наукової школи єкандидат географічних наук, професор Семен Ілліч Кукурудза, доктор географічних наук, професор Валерій Миколайович Петлін, доктор географічних наук, професор Анатолій Васильович Мельник, кандидат географічних наук, доцент Богдан Павлович Муха, кандидат географічних наук, доцент Олег Миколайович Федірко. Загальна кількість учнів наукової школи становить 39 докторів і кандидатів географічних наук.

В рамках школи захищено 35 кандидатських і чотири докторські дисертації. Значним досягненням школи у 60–70-х рр. стало видання низки праць, присвячених природі рідного краю. Першою монографією цього плану стала робота М. М. Койнова “Природа Станіславської області” (1960). Впродовж 1972–1982 рр. за редакцією К. І. Геренчука опубліковано серію монографій “Природа...” для кожної з восьми адміністративних областей заходу України. У 1974 р. вийшла в світ монографія Г. П. Міллера “Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий”.

За останні два десятиліття Львівськими ландшафтознавцями опубліковано низку монографій, зокрема: Мельник А. В, Міллер Г. П. “Ландшафтний моніторинг”, Петлін В. М. “Закономірності організації ландшафтних фацій”, “Синергетика ландшафту”, “Концепції сучасного ландшафтознавства”, “Стратегія ландшафту”, “Екологічні механізми організації природних територіальних систем” тощо.

За ініціативою школи було проведено низку фахових конференцій і семінарів, в тому числі й міжнародних, на яких обговорювались підсумки і перспективи ландшафтознавчих досліджень, зокрема, Друга і Восьма Всесоюзні наради з питань ландшафтознавства, міжнародна наукова конференція “Ландшафтознавство: традиції і тенденції” (Львів, 2004), регіональна науково-практична конференція “Природні комплекси і екосистеми верхів’я басейну р. Прут: функціонування, моніторинг, охорона” (Львів–Ворохта, 2009), міжнародний науковий семінар “Стаціонарні географічні дослідження: досвід, проблеми, перспективи” (Львів, 2010) та ін., за результатами яких опубліковано збірники наукових праць.

Вагомий вплив на розвиток школи в 70-х роках ХХ ст. справили експедиційні дослідження негативних стихійних процесів в Українських Карпатах під керівництвом проф. К. І. Геренчука, а в 90-х – транскарпатські ландшафтні експедиції під керівництвом проф. Г. П. Міллера.

Розроблені наукові основи раціонального використання і охорони ландшафтів Західного регіону України в процесі сільсько- і лісогосподарського природокористування, містобудування, гірничовидобувних розробок, наукові основи організації моніторингу та вирішення еколого-географічних проблем Українських Карпат.

Важливими базами наукових досліджень школи впродовж багатьох років є Розтоцький ландшафтно-геофізичний (смт Брюховичі, функціонує з 1969 р.) та Чорногірський географічний (смт Ворохта, Івано-Франківської обл., функціонує з 1979 р.) стаціонари.

На стаціонарах впродовж десятиліть проводяться унікальні режимні стаціонарні дослідження спрямовані на вивчення процесів функціонування і динаміки ландшафтних комплексів.