Просвітницько-педагогічна діяльність О.В. Духновича (1803-1865)

10.5.1. Біографія педагога. Олександр Васильович Духнович народився в селі Тополя Гуменського округу Східної Словаччини в сім'ї священика. Після закінчення Ужгородської гімназії (1821) і богословської семінарії (1827) він деякий час працював домашнім учителем, а потім нотаріусом Ужгородської консисторії. У багатій єпископській бібліотеці Ужгорода він займався самоосвітою, ознайомився з творами Ф. Прокоповича, М. Ломоносова, А. Кантемира, Д. Фонвізіна, М. Карамзіна та інших, що мали на нього значний вплив. У 1844—1865 рр. О. Духнович працював каноніком Пряшівської єпархії, де заснував товариство "Литературное заведение". Його просвітницько – педагогічна діяльність була різноплановою й сприяла потягу українського населення до освіти і знань:

· він видавав альманахи і календарі,

· організовував школи і викладав у них,

· написав шкільні підручники з граматики і географії, буквар "Книжицу читальную для начинающих", кілька художніх творів,

· склав і видав перший в Україні підручник з педагогіки "Народная педагогия в пользу училищ й учителей сельских" (1857).

За своїми філософськими поглядами О.Духнович був ідеалістом, але в окремих питаннях пропагував матеріалістичні положення. У суспільних поглядах він стояв на позиціях просвітительства. Освіту вважав найважливішим засобом перетворення суспільства, відкидав революційну перебудову суспільного ладу. Педагог вірив у творчі можливості народу, боровся за його визволення з-під іноземного гніту, за возз’єднання Закарпаття з українськими землями у складі Росії. Незважаючи на переслідування з боку влади, в поетичній формі заявляв: „Я русин был, есть и буду, я родился русином, честный мой род не забуду, останусь его сыном”.

О.Духнович не тільки сприйняв передові педагогічні ідеї свого часу, але й творчо розвинув їх на принципах народності, демократизму та гуманізму. О.Духнович – один з перших професійних вчених – педагогів на Західній Україні. У 1857 році ним був написаний перший на Західній Україні систематизований підручник педагогіки для народних вчителів „Народная педагогия в пользу училищ й учителейс ельских”.

З позицій вірності своєму народові О.Духнович розвивав ідею народності виховання. У своєму підручнику він зазначав: „ На совість учителеві хай буде покладено і те, щоб в дітях збудив народолюбство і в серцях їх засвітив любов до своєї народності, бо людина без народності подібна блукаючому вовкові, для якого всякий ліс, де він їжу знаходить, є батьківщиною” (2, с. 193). Важливою ознакою народності педагог вважав мову, виступав за те, щоб викладання в школах Закарпаття проводилося рідною мовою, щоб там було створено систему виховання відповідно до історичних і національних традицій народу. На його думку, впливовим засобом у вихованні в дусі народності має бути також народна пісня, що пробуджує й розвиває любов до рідного краю: „...народні пісні приносять велику користь: людина відчуває власне краще чужого і збуджується в ній дух народолюбства. Бо кров не можна приховати, а народ наш є нам найближчим і рідним”.

10.5.2. Виховні принципи педагогічної концепції О.Духновича. Продовжуючи традиції, започатковані такими великими педагогами – гуманістами, як Я.А.Коменський, Г.С.Сковорода та ін., О.В.Духнович у своїх творах наголошує на природовідповідності навчання і виховання. У 3 розділі підручника педагог наставляє вчителів: „ Всяка людина з природної прихильності, або темпераменту, має потяг до певної речі: так деякі від природи прихильні до музики, інші до живопису....Дуже щасливою є людина, що за такою внутрішньою прихильністю обрала для себе спосіб життя, але навпаки, нещасна та, яка всупереч природній внутрішній прихильності обирає певний спосіб, до якого немала потягу” (2,с.189). Принцип природо- відповідності в інтерпретації О.Духновича включає такі ідеї: ідею саморозвитку; ідею вдосконалення людини; визнання того, що в усіх людей – і в кожну людину зокрема – закладено природні задатки; впевненість, що розвиток дитини відбувається за певними законами; вимогу вивчати вікові й індивідуальні особливості дитини.

Важливим елементом педагогіки О.Духновича є вимога гармонійного розвитку особистості засобами розумового, морального і фізичного виховання.

На думку видатного педагога, у процесі розумового виховання учнів треба озброювати певним колом знань, розвивати їх пізнавальні здібності. Ці знання мають стати в пригоді в майбутній практичній діяльності, бо освіта не самоціль і „лише тоді є корисною, коли вона служить нам засобом для добробуту”.

О.Духнович вважав, що розумове виховання слід тісно пов’язувати з моральним, у процесі якого діти вчаться розрізняти в житті чесне й нечесне. Відповідаючи на питання: „ На що особливо повинен зважати учитель з погляду добрих звичаїв?”, педагог пропонує свою програму морального виховання:

1. учитель мусить відвертати дітей від марнослів’я;

2. створювати таке життя, щоб язик стримували, гнів перемагали, руки на взяття чужого майна не простягали;

3. навчати дітей правду казати..., бо в істині є святиня;

4. нехай не дозволяє дітям давати прізвиська, відмічати тілесні недоліки;

5. нехай намагається розповсюдити і зміцнити між дітьми любов, звертає увагу на те, щоб діти не розлютувалися і один другого не турбували, між собою не сварилися, а ніжно один з другим щоб поводилися;

6. нехай привчає дітей красиво говорити, стерегтися гидких, безсоромних і сварливих слів, але хай намагаються вимовляти все чесно..., щоб з молодості звикали до мирного співжиття.

О.Духнович був віруючою людиною („Перший обов’язок людини є до бога, другий же до свого народу”), тому його ідеї морального виховання звучать у контексті християнського віроучення. Поряд з моральним вихованням вчений розглядає питання статевого виховання („ учителеві слід з особливою ретельністю спостерігати юнацтво обох статей з боку хтивості чи любострастя, або, як кажуть, розпусти. З цього боку учитель мусить спостерігати не тільки в школі, але й поза школою”) й трудового („праця сили зміцнює і розум розвиває”). О.Духнович показав, що праця – найважливіший фактор становлення особистості, людина поза працею є тягарем для суспільства. Педагогом була сформульована ідея поєднання навчання з сільськогосподарською працею.

Важливе місце в роботі школи повинно зайняти фізичне виховання як необхідна умова загартування й підготовки до трудової діяльності. На його думку, цьому має сприяти чітка система фізичних вправ: "природні" вправи (біг, лазання, стрибки, купання в річці тощо); ігри, під час яких розвиваються не тільки тіло, а й розумові здібності дітей, а також спеціальні фізичні вправи.

10.5.3. Дидактичні положення „Народної педагогії в пользу училищ й учителей сельских". О.В. Духнович обґрунтував важливі дидактичні положення, викладені, головним чином, у його праці "Народная педагогия в пользу училищ й учителей сельских". Великого значення він надавав наочності в навчанні, радив використовувати різні натуральні речі, картини, малюнки, карти та ін. Використання наочності в процесі навчання сприяє свідомому й успішному засвоєнню матеріалу, чого не можна досягти, якщо учні не розуміють предметів і явищ, які вони вивчають. Дбаючи про ефективність навчання, вчителі повинні порівнювати ті чи інші предмети або явища, вказувати на їх спільні й відмінні ознаки, аналізувати наведені приклади. Він вважав, що заучування незрозумілого матеріалу завдає великої шкоди духовному розвиткові дітей.

За поглядами педагога, навчання повинне бути чуттєвим: „Навчання зветься чуттєвим тоді, коли воно сприймається почуттями учнів. Так за цим правилом учитель мусить своє викладання пояснити прикладами, порівняти речі з подібними речами і подати наочно матеріал так, щоб діти не тільки зрозуміли, але й чуттям охопили те, що їм пропонує учитель” (2,с.191). Іншою характеристикою „чуттєвого навчання” О.Духнович називав те, „що певний предмет учні побачать з усіх боків, зрозуміють всі частинки, з яких цей предмет складається, і порівняють з іншим подібним; так наприклад, на урок природознавства можна привести собаку...” (там же).

Великого значення надавав О. Духнович доступності знань для учнів, радив враховувати їх вікові і психологічні особливості при визначенні змісту навчання, застосовувати для міцності засвоєння різні види повторення. Він обґрунтував принцип активності й визначив навчання як двосторонній процес активної діяльності вчителя та учнів.

О.В. Духнович дав багато порад, як організувати навчальний процес, рекомендував, зокрема, практикувати на уроці групову роботу учнів, поділивши клас на три групи (учні середніх здібностей, найбільш здібні, найслабкіші). На вчителя покладалося завдання працювати з цими групами не тільки фронтально, а й диференційовано, щоб забезпечити належний інтелектуальний розвиток кожного учня.

10.5.4. Погляди О.Духновича на особистість учителя та сімейне виховання. Видатний учений і педагог вважав, що успіх у навчальній роботі великою мірою залежить від учителя, який повинен бути обдарованим такими особливими якостями, як:

1. мати справжнє покликання до цієї служби

2. мати добрі і правильні знання і відомості зі свого предмету

3. мати чистий і непорочний норов і процвітати доброчесностями

4. бути від природи лагідним, поважним, з повним характером

5. повинен учнів своїх любити і їхню любов також для себе заслужити

6. володіти легким, зрозумілим способом викладання

7. мати потрібні засоби для навчання і наставляння

8. повинен добрий порядок поважати.

На думку вченого, хто не має цих якостей, той не може й думати про успіхи у своїй роботі. Разом з тим педагог не повинен замикатися в межах своєї професії, а має поширювати знання в масах.

У своєму педагогічному творі "Народная педагогика" О.В. Дух­нович обґрунтував ідею єдності сімейного та шкільного виховання дітей, цілком справедливо вказуючи на те, що ефективність праці вчителя значною мірою залежить і від того, як виховуються діти в сім'ї. Батьків О. Духнович називав першими наставниками своїх дітей, на них лежать великі обов'язки: підготувати дітей до майбутньої трудової і громадської діяльності, виховати з них справжніх громадян і патріотів. Саме тому завдання батьків полягає в тому, щоб дбати про фізичний розвиток дітей, прищеплювати їм необхідні гігієнічні навички, виховувати у них любов до праці. Батьки повинні подавати своїм дітям добрий особистий приклад, готувати їх до навчання в школі.

За багатогранністю просвітницької і педагогічної діяльності та глибиною наукового обґрунтування педагогічних ідей О.В. Духнович вважається одним з перших професійних учених-педагогів на Західній Україні.

Запитання та завдання для самоконтролю.

1. В чому О.Духнович вбачав народність у вихованні?

2. Як О.Духнович трактує принцип природовідповідності?

3. Які дидактичні принципи лежать в основі педагогічних поглядів О.Духновича?

4. Які вимоги педагог висував до особистості вчителя?

Завдання для самостійної творчої роботи.

1. Проаналізуйте особливості трактовки принципу природовідповідності у працях Я.А. Коменського, Г.С.Сковороди, О.Духновича.

2. Дайте характеристику першому в Україні підручнику з педагогіки "Народная педагогия в пользу училищ й учителей сельских" О.Духновича.

Література

1. Антология педагогической мысли Украинской ССР/ XVIII – первая половина ХIX в. // Сост. Н.П.Калениченко, М.: „Педагогика”1988.- 633 с.

2. Духнович О.В. Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских.– Львов: Тип. Ин-та Ставропиг., 1857.– Ч. 1: Педагогия общая.– 91 с.

3. Золотухіна С.Т. Розвиток ідеї виховуючого навчання в історії педагогічної думки та практиці України. Навч. Посібник для студентів пед.закладів. – Харків, ХДПУ, 1994.

4. Машталер О.В. Педагогічна і освітня діяльність О.В.Духновича. – К., 1966. – С. 56 – 76.

5. Українська педагогіка в персоналіях: У двох книгах/ за ред. О.ВСухомлинської. – К.: Либідь, 2005. – Кн. 1. – 622 с.; Кн. 2. – 550 с.