Нормативний документ: поняття та категорії

Нормативний документ — документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів.

Нормативний документ є продуктом стандартизації.

Стандартизація — це діяльність з метою досягнення відповідного ступеня впорядкування у визначеній галузі шляхом установлення положень для загального та багато­разового використання, для вирішення існуючих або мож­ливих задач [6].

Діяльність у галузі стандартизації відома ще з давніх часів. Розвиток економічних зв'язків між країнами та роз­ширення робіт із стандартизації в промислово розвинених країнах вимагали відповідного регулювання. Перші націо­нальні організації із стандартизації були створені у Вели­кобританії (1911 p.), Німеччині (1917 p.), Франції, США (1918 p.). Після Першої світової війни стандартизація вже сприймалася як об'єктивна економічна необхідність, яка сприяла створенню національних органів зі стандартизації в більшості країн світу.

У 1926 р. розпочала свою роботу Міжнародна федерація національних асоціацій із стандартизації — ISA, у склад якої ввійшло біля 20 національних організацій із стандар­тизації. Вона розробила понад 180 міжнародних рекомен­дацій із стандартизації, але з початком Другої світової війни припинила свою діяльність.

У жовтні 1946 p. 25 країн під егідою ООН створено Міжнародну організацію зі стандартизації ISO, яка успішно діє й,тепер. Мета її створення була сформульова­на таким чином: «... сприяти успішному розвитку стандар­тизації в усьому світі».

До європейських організацій, що займаються стандар­тизацією, відносяться: Європейський комітет зі стандарти­зації — CEN (створений 23.03.1961 р. на засіданні пред­ставників Європейського економічного співтовариства і Європейської асоціації вільної торгівлі) та Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці — CENEI.EC.

До початку 1995 р. у межах переходу до єдиного Євро­пейського ринку CEN затвердив понад 1300 європейських стандартів, що встановлюють основні вимоги до конкрет­них видів продукції та послуг, до безпеки виробів і їх сумісності, функціональних властивостей, довговічності, а також якості продукції, системи якості й сертифікації.

Україна була прийнята в члени Міжнародної ор­ганізації ISO 1 січня 1993 p., a 14 січня цього ж року стала членом міжнародної електротехнічної комісії ІЕС. Це дало їй право нарівні з іншими 90 країнами світу брати участь у діяльності більш як тисячі міжнародних робочих органів, технічних комітетів зі стандартизації й використовувати у своїй роботі понад 12 тисяч міжнародних стандартів.

У березні 1992 р. Україною була підписана угода про проведення державами СНД погодженої політики зі стан­дартизації, метрології та сертифікації. Відповідно до цієї угоди було створено Міждержавну раду з означених пи­тань, а також передбачено, що державні стандарти колиш­нього Союзу є власністю всіх держав, які підписали угоду. Вони можуть використовуватися як міждержавні стандар­ти або як державні до розробки своїх національних стан­дартів.

Уся документація зі стандартизації в Україні регламен­тується Декретом Кабінету Міністрів та комплексом стан­дартів Державної системи стандартизації, перші стандарти якого введені в дію наказом Держстандарту України №116 від 29.07.1993.

Категорії нормативних документів зі стандартизації на­ведено на схемі 4.16.

Схема 4.16 Категорії нормативних документів

Призначення вищезазначених категорій стандартів на­ведено в таблиці 4.7.

Як державні стандарти України, використовуються та­кож державні стандарти колишнього Союзу РСР.

Галузеві стандарти, як і стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок, не повинні суперечити обов'язковим вимогам державних стандартів і підлягають державній реєстрації в Держспоживстандарті України (Державному комітеті з технічного регулювання та спо­живчої політики), який було створено в 2003 р. на базі Держстандарту.

Таблиця 4.7 Призначення нормативних документів зі стандартизації

 

№	Назва категорії нормативного документа	Основне призначення
1.	Державні	Розробляють на:
	стандарти	-організаційно-методичні та загальнотехнічні
	України	об'єкти, - вироби загальномашинобудівного застосування;
		- складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-
		фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона довкілля, оборона тощо); - продукцію міжгалузевого призначення; -продукцію для населення та народного господарства; -методи випробувань
2.	Галузеві	Розробляють на продукцію за відсутності
	стандарти	державних стандартів України чи в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів
3.	Стандарти	Розробляють у разі необхідності на
	науково-тех-	поширення результатів фундаментальних і
	нічних та	прикладних досліджень, одержаних у окре -
	інженерних	мих галузях знань чи сферах професійних
	товариств і спілок	інтересів
4.	Технічні умови	Розробляють для встановлення вимог, що регулюють стосунки між постачальником (розробником, виробником) продукції, для якої відсутні державні чи галузеві стандарти
		(або в разі необхідності конкретизації вимог зазначених документів)
5.	Стандарти	Розробляють на продукцію (процеси,
	підприємства	послуги), яку виробляють і застосовують (здійснюють, надають) лише на конкретному підприємстві

Порядок розроблення, узгодження, затвердження, роз­повсюдження, перевірки, перегляду, зміни та скасування стандартів регламентовано таким чином:

ДСТУ 1.2 - на державні стандарти ____________

ДСТУ 1.3 - на технічні умови _______________

ДСТУ 1.4 - на стандарти підприємств _________ ■■ \:

Порядок уведення галузевих стандартів установлює ор­ган, до сфери управління якого входять підприємства, ус­танови, організації, на які поширюється дія стандарту. Стандарти науково-технічних і інженерних товариств встановлюють їхні статутні органи.

Стандарт як основний вид нормативного документа

Стандарт (від англ. standart — «норма, зразок») — норма­тивне виробничо-практичне видання з комплексом норм, правил і вимог щодо об'єкта стандартизації, установлених та затверджених у відповідності з чинним законодавством.

Ґрунтуються стандарти на загальних досягненнях науки, техніки, практичного досвіду й спрямовані на досягнення оптимальної користі для суспільства.

Видові категорії стандартів розкрито в таблиці 4.8.

Таблиця 4.8 Видові категорії стандартів

 

J№	Категорія	.загальна характеристика
1.	Міжнародний	Стандарт, прийнятий міжнародною організацією зі стандартизації
2.	Регіональний	Стандарт, прийнятий регіональною міжнародною організацією зі стандартизації
3.	Міждержавний (ГОСТ)	Стандарт, прийнятий країнами СНД, що приєдналися до Угоди про проведення погодженої політики в галузі стандартизації, метрології й сертифікації і який застосовується ними безпосередньо
4.	Національний	Стандарт, прийнятий національним органом зі стандартизації однієї держави

Для різних категорій нормативних документів зі стан­дартизації розробляють стандарти таких видів:

основоположні на продукцію, на процеси методів контролю

послуги (випробувань,

вимірювань, аналізу)

Детальна характеристика зазначених видів стандартів наведена в таблиці 4.9.

Таблиця 4.9 Види стандартів

 

№	Вид	Загальна характеристика
1.	Основопо-	Установлюють організаційно-методичні та
	ложні	загальнотехнічні положення для визначеної галузі стандартизації, а також терміни та визначення, загальнотехнічні
		вимоги та правила, норми, що забезпечують упорядкованість, сумісність, взаємозв'язок та взаємопогодженість різних видів технічної та виробничої
		діяльності під час розроблення, виго­товлення, транспортування та утилізації продукції^охорону довкілля
2.	На продукцію,	Установлюють вимоги до груп однорідної
	послуги	або конкретної продукції, послуги, які
		забезпечують її відповідність своєму
		призначенню
і.	На процеси	Установлюють основні вимоги до по­слідовності та методів (засобів, режимів, -норм) виконання різних робіт (операцій) у процесах, що використовуються в різних
		видах діяльності та забезпечують відповідність процесу його призначенню
4.	Методів	Установлюють послідовність робіт,
	контролю	операщй, способи (правила, режими,
	(випробувань,	норми) і технічні засоби їх виконання для
	вимірювань,	різних видів та об'єктів контролю
	аналізу)	продукщі, процесів, послуг

Технічні умови як невід'ємна частина документації на продукцію

Технічні умови на продукцію (вироби, матеріали, речо­вину, послуги) використовують усі підприємства незалеж­но від форм власності й підлеглості, а також громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності за договірними зобов'язаннями або (і) ліцензіями на право виготовлення та реалізації продукції (надання послуг).

Основні причини розробки технічних умов:

Структурні елементи побудови технічних умов зображе­но на схемі 4.17.

Таблиця 4.10 Основні реквізити технічних умов

 

№	Найменування реквізиту
1.	Позначення технічних умов
2.	Індекс документа
3.	Назва держави
4.	Код підприємства (організації) власника оригіналу
5.	Технічні умови(вісім знаків)
6.	Порядковий реєстраційний номер (три знаки та дві останніх цифри року затвердження)
7.	Найменування технічних умов
8.	Вихідні дані

Термін уведення в дію технічних вимог установлює під­приємство (організація)-розробник. За погодженням із ос­новним споживачем допускається не обмежувати їх термін Щ. У такому разі на титульній сторінці повинен бути на­пис «Без обмеження терміну дії». Стадії розроблення тех­нічних умов регламентуються ГОСТ 2.102 та ГОСТ 2.103.

Для технічних умов, які розробляються підприємствами (організаціями), що мають відомчу підпорядкованість, по­рядок їх затвердження встановлюється відповідним міністерством (відомством). В інших випадках технічні умови затверджує підприємство-розробник [2].

Державну реєстрацію технічних умов здійснюють тери­торіальні органи Держкомспоживстандарту України за місцем знаходження підприємства (організації)-розробни­ка, а зміни до них — ті ж органи за місцем знаходження підприємства (організації)-власника оригіналу технічних умов.

Основні реквізити технічних умов зведені в таблицю 4.10.

Забезпечення технічними умовами й змінами до них здійснюється підприємствами (організаціями)-власниками їх оригіналів.

Патентний документ: історія та юридичний статус

Засади патентної системи були закладені першими па­тентними законами у Великій Британії, Франції та СІЛА. Батьківщиною патенту вважається Англія. Саме тут був прийнятий у 1623 р. спеціальний патентний закон — статус монополій та перше законодавство про промислові зразки.

У Російській імперії вперше закон про привілеї на ви­находи був прийнятий в 1812 р. Перша класифікація вина­ходів була введена в 1917 р. [26].

Міжнародне співробітництво в галузі базується на ос­новних положеннях Паризької конвенції про охорону про­мислової власності, яку було укладено в березні 1883 р. Пізніше, а саме в 1886 p., було прийнято Бернську кон­венцію про охорону літературних і художніх творів. Сьо­годні це співробітництво здійснюється в межах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), членом якої Україна є з 1970 р.

Адміністративні функції щодо укладання більшості міжнародних угод виконує Женевське Міжнародне бюро (секретаріат).

ВОІВ з грудня 1974 р. є спеціалізованою установою ООН і об'єднує 155 держав. Основні напрями діяльності цієї організації зображено на схемі 4.18.

Схема 4. IS Напрями діяльності ВОІВ

У рамках ВОІВ функціонує чотири міжнародні про­грамні угоди, наведені на схемі 4 1Q

Законом України від 31 травня 1995 р. Верховна рада України ратифікувала угоду про співробітництво в галузі охорони авторського права й суміжних прав країн СНД. У червні 1999 р. Україна приєдналася до Міжнародної кон­венції про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організаторів мовлення.

Патентна система України

Патентна система в Україні почала функціонувати з 18 вересня 1992 р. після введення в дію «Тимчасового поло­ження про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні». Систему па­тентування в Україні регулюють закони: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 1 червня 2000 р. №1771-111, «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 р. та «Про охорону прав інтегральних мікросхем» від 5 листопада 1997 р. №621/97.

Членство України в Паризькій конвенції дає мож­ливість для безперервного використання міжнародних угод українськими фізичними та юридичними особами; ство­рення найбільш привабливих умов для набуття, захисту та використання прав на об'єкти промислової власності іно­земним заявникам.

Систему виконавчих органів у сфері охорони інтелекту­альної власності репрезентують Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності при Кабінеті Міністрів України та Державний департамент інтелектуальної власності у складі МОНУ, які діють з 2000 р.

Перші в Україні патенти на винаходи були видані в грудні 1992 p., а з червня 1994 р. почато видачу охоронних документів на промислові зразки та знаки для товарів та послуг.

Винахід та його патентоспроможність

З-поміж об'єктів промислової власності центральне місце належить винаходам. Винахід — це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології.

На сучасному етапі всі країни світу використовують по­руч з національною Міжнародну класифікацію винаходів (МКВ) також Міжнародну класифікацію промислових зразків (МКПЗ) та Міжнародну класифікацію торговель­них знаків та послуг (МКТЗ).

Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовуються певні критерії, зазначені на схемі 4.20:

новизна наявність промислова

винаходу винахідницького рівня придатність винаходу

Схема 4.20 Критерії патентноспроможності

Характеристика вищезазначених критеріїв зведена в таблиці 4.11.

Таблиця 4.11 Характеристика критеріїв патентоспроможності винаходу

 

№	Критерій	Загальнахарактеристика
1.	Новизна	Винахід визнається новим, якщо він не є частиною техніки, тобто коли з-поміж відомостей, які стали загальнодоступними до дня подачі заявки на винахід, не виявлено засобу з ознаками, ідентичними всім ознакам формули даного винаходу
2.	Наявність винахідни­цького рівня	Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не випливає сам собою з рівня техніки, тобто коли досі не було виявлено рішень, які мають ознаки, що збігаються з головними ознаками винаходу
3.	Промислова придатність винаходу	Винахід визнається промислово придатним, якщо його можна використати(багаторазово відтворити) в промисловості чи в іншій сфері діяльності

Патент та його характеристика

Патент (лат. patents — свідоцтво, грамота) — це тех-ніко-юридичний документ, що засвідчує пріоритет вина­ходу, авторство винахідника, виняткове право власника патенту на використання винаходу, корисної моделі, що оберігається, протягом дії терміну охоронного документа.

Патентна документація — це сукупність первинних та вторинних документів, що складаються відповідно до па­тентного законодавства й надають офіційне визнання на­явності винаходів, промислових зразків та корисних моделей.

Форма патенту та склад відомостей, що в ньому міс­тяться, установлюються патентним відомством. Як прави­ло, патент являє собою грамоту, що містить реквізити, на­ведені в таблиці 4.12.

Таблиця 4.12 Основні реквізити патенту

 

№	Назвареквізиту
1.	Найменування винаходу
2.	Прізвище власника патенту
3.	Прізвище винахідника
4.	Пріоритет винаходу
5.	Дата видачі патенту
6.	Термін дії патенту
7.	Текст (виклад теорії дії патенту)
8.	Підпис голови патентного відомства та осіб	інших посадових
9.	Відбиток печатки

Розрізняють національний та регіональний види патентів, характеристика яких подана в таблиці 4.13.

Таблиця 4.13 Класифікаційна характеристика патентів

 

№	Вид патенту	Загальна характеристика
1.	Національний	Патент, виданий національним патентним відомством
2.	Регіональні	Європейські патенти, видані Європейським патентним відомством, Євразійські патенти й
		патенти, видані Африканською організацією інтелектуальної власності

Особа, яка бажає одержати патент і має на це право, до патентного відомства подає:

— заяву про видачу патенту;

— комплект фотографій із зображенням винаходу;

— опис промислового зразка;

— креслення, схему, карту (якщо необхідно).

Патент надає його власнику виключне право викорис­товувати винахід за власним розсудом, якщо таке викори­стання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємовідносини при використанні винаходу, патенту, який належить кільком особам, визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник па­тенту може використовувати винахід за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл або видавати ліцензію на використання винаходу та передавати право власності на винахід іншій особі без згоди решти влас­ників патенту.

Не визнається винаходом пропозиція, на яку уже пода­но заявку або видано патент. Причому не має значення, де видано патент — в Україні чи за кордоном. Новизна про­позиції втрачається й тоді, коли відомості про її сутність розголошені іншим шляхом до заявки й роблять можли­вим використання винаходу третіми особами.

pjgjf Використані джерела та література до модуля 4

1. Про стандартизацію: закон України від 17.05.2001 р. №2408-111 //Відомості Верховної Ради. — 2001.—№31. — ст.145.

2. Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності: закон України від 01.12.2005 p. №3164-IV //Відо­мості Верховної Ради. — 2006. — №12.— ст.101.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.

. 4. Положення про документальне забезпечення записів у бух­галтерському обліку: наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

5. Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і
правил та відповідальність за їх порушення: декрет Кабінету Мі­
ністрів України від 08.04.1993 р. №30-93 //Відомості Верховної
Ради. — 1993. — №23. — ст.247.

6. Про стандартизацію і сертифікацію: декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 р. №46-93 //Відомості Верхов­ної Ради. - 1993. —№27.- ст.289.

7. Про затвердження Програми перегляду чинних в Україні міждержавних стандартів (ГОСТ), розроблених до 1992 року, та приведення їх у відповідність до Угоди про технічні бар'єри у торгівлі Світової організації торгівлі і наказ Держспоживстан-дарту України від 13.03.2006 р. №77.

8. Про затвердження Переліку національних стандартів, які в разі добровільного застосування є доказом відповідності про­дукції вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповід­ності безпеки іїрашофі наказ Держспоживстандарту України від 21.03.2006 р. №85.

9. Бездрабко В.В. Управлінське документознавство. /В.В.Без-драбко. - К., 2006. - 174 с.

10. Безпянська Г.В. Класифікація документів/ Т.В. Безпянська//
Секретарь-референт, — 2007. — Січень. — С. 20—21.

11. Вассерман А.С. К определению понятия «неопубликован-ньіе документи» /А. С. Вассерман // Науч, и техн. б-ки. — 1988.- № 3. - С. 12-14.

12. Добрянский А.И. Единая система конструкторской доку-ментации / А.И.Добрянский // Стандарти и качество. — 1966. — № Ufa С. 53-55.

13. Зиновьева Н.Б. Документ в коммуникации и восприятии: Лекции по курсу «Документоведение» / Н.Б. Зиновьева, И.А. Саяпина, И.И. Пашнина. — Краснодар, 1995.—58 с.

14. Ильюшенко М.П. Документоведение. Документ и системи документации // М;П. Ильюшенко, Т.В. Кузнецова, Я.З. Лив­ший, — М.: МГИАИ, 1977. — 132 с.

15. Карапетянц И.В. Отчетн о НИР как вид научно-исследо-вательских документов / И.В. Карапетянц // Советские архи-ви. — 1983. — № 4. — С. 24—29.

 

16. Кушнаренко Н.М., Удалова В.К. Наукова обробка доку­ментів: підручник/Н.М.Кушнаренко, В.К.Удалова/ — К.: Вікар, 2003. - 328 с.

17. Кулешов С.Г. Управлінське документознавство/С.Г.Куле-шов/ - К.: ДАКККіМ, 2003. - 48 с.

18. Кулешов С.Г. Проект концепції розвитку документознав-ства в Україні /С.Г.Кулешов// Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. Міжвід. збірник наукових праць. — Вип. 9. — 2007. — С. 80—99.

19. Кулешов С.Г. Документалльні джерела наукової інфор­мації, поняття, типологія, історія типологічної схеми / С.Г. Ку­лешов, Т.В. Дегтярева // Науч.-техн. информ. — Сер.1. — 1986. — №1. — С. 21—25.

 

20. Митяев К.Г. О методологии класификации и зкспертизи документов // Тр. МГИАИ. — М., 1967. — Т. 25. Вопросьі мето­дологии исторической науки. — С. 118—138.

21. Отле П. Трактат о документации // Отле П. Библиотека, библиография, документация: Избраннне труди пионера ин-форматики / Рос. гос. б-ка; Пер. с англ. и фр. Р.С.Гиляревско-

го и др.; Предисл., сост., коммент. Р.С.Гиляревского. — М.: ФАИР-ПРЕСС, ПАПІКОВ дом. — 2004. — С. 205.

22. Палеха Ю.І. Класифікація управлінських документів в
Україні // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство.
Міжвід. збірник наукових праць. — Вип. 9. — 2007. —
С. 100-109.

23. Сокова А.Н. К вопросу о документной систематике // Сов. архивн. - 1976. - №4. - С. 29-38.

24. Сокова А.Н. Общие принципи построения систем доку­ментации // Развитие советского документоведения (1917— 1981). Сб. научн. тр. / ВНИИДАД. - М., 1983. - С. 27-40.

25. Сокова А.Н. Современнне системи документации в аспек­те документоведения// Сб. научн. тр. /АН СССР. — М., 1979. — С. 3-23.

26. СусліковЛ.М., Дьордяй B.C. Патентознавство: навч. посіб­ник. — Київ: Центр навчальної літератури. — 2005. — 232 с.

27. Теплов Д.Ю. Типи и види технической литературн: учеб. пособие / ЛГИК / Д.Ю. Теплов. - Л., 1913. - 80 с.

28. Швецова-Водка Г.М. Типология документа / Г.М. Швецо-
ва-Водка. — Київ: Кн. палата Украни, 1998. — 80 с.

Н

Питання для модульного контролю

1. Дайте аналіз розвитку систем документації на сучас­
ному етапі. Проаналізуйте якісні зміни складу й змісту си­
стем документації.

2. Як співвідносяться поняття «управлінська інфор­мація» та «управлінська документація»?

3. Охарактеризуйте специфічні особливості й основні етапи розвитку документації офіційного походження.

4. Дайте характеристику основних видів економічної системи документації.

5. В чому різниця між нормативними і патентними документами?

рЩЯ Завдання для модульного контролю

LJjj

1. На основі пошуку в мережі Інтернет та в каталозі Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського під­готуйте бібліографічний список авторефератів дисертацій з документознавства та споріднених наук, які були захищені в Україні за період 1995—2006 роки.

2. Зробіть порівняльний аналіз понять «службовий до­кумент», «управлінський документ», «науковий документ».

3. Дайте порівняльну характеристику термінам «службо­вий документ», «особистий документ», «особовий доку­мент».

 

4. Дайте порівняльну характеристику термінам «пре­принт» та «депонований рукопис»

5. Складіть зведену таблицю економічної та наукової систем документації.

ВИДАННЯ ЯК ВИД ДОКУМЕНТА

«Зазвичай найбільшого успіху досягає той, хто має кращу інформацію»

Б.Дізраелі

МОДУЛЬ 5

&Щ Перелік змістових модулів:

^зМ 18. Загальні ознаки видань.

ЗМ 19. Класифікаційна схема видань.

ЗМ 20. Типологічні ознаки електронних видань.

ЗМ 21. Книга як вид документа.

ЗМ 22. Періодичні та продовжувані видання.

Ключові слова: видання, видавнича продукція, ознаки ви­дань, класифікація видань, періодичне видання, газета, жур­нал, періодичний збірник, бюлетень, календар, експрес-інфор-мація, книга.