Визначення поняття «видання»

Передання інформації від комуніканта до реципієнта може відбуватися в різній формі:

— у рукописному вигляді;

— після опублікування у вигляді видання;

— у вигляді електронного чи магнітного запису, аудіо-чи відеозапису;

— створенням засобами віддаленого доступу (такими як комп'ютерні мережі з відповідним програмно-технічним обладнанням) для збереження електронної інформації;

— засобами візуального відображення (браузери, редак­тори, спеціалізовані програми для перегляду та друкуван­ня) тощо.

Кожна з наведених форм дає можливість по-своєму роз­
крити сутність понять «документ» і «видання», виділити в
них певні особливості, специфічні тнаки, які потрібно
враховувати під час створення, розповсюдження, обробки,
зберігання чи використання в системі документно-інфор-
маційних комунікацій. в£_{^

Різні підходи до визначення поняття «видання» наведе­но в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Визначення поняття «видання»

 

1.	Формулювання Видання - будь-який твір друку, що поліграфічно оформлений, має номер типографського замовлення та прий­мається в якості одиниці статистич­ного обліку друкованої продукції країни, а також одиниці обліку фонду	Джерело Словарь библиотечньгх терминов. - М:. «Книга», 1976Ї»С.15
2.	Видання - документ, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання й містить інформацію, призначену для поширення, самостійно оформлений відповідно до вимог стандартів та інших нормативних документів і має вихідні відомості	ГОСТ 7.60 - 90. Издания. Основнне видьі. Терминьї и определения// Стан­дарти по библиотечному делу: Сборник. — СПб.: Профессия, 2000. -С.270 - 307
3.	Видання — це документ, який прой­шов редакційно-видавниче опрацю­вання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, міс­тить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам державних стандартів, інших норма­тивних документів щодо їхнього видавничого оформлення й поліграфічного виконання	Видання. Основні види: Терміни та визначення: ДСТУ 3017-95.-К.: Держстандарт України, 1998. -47с.
4.	Видання - головне джерело інформації, універсальний засіб соціальної комунікації	Закон України "Про видавничу справу" // "Урядовий кур'єр. -1997. -№130-131.-19 липня

Перші три визначення поняття «видання» стосуються документів, головною частиною яких є друкований текст, тобто традиційних видань, але нічого не сказано про ви­дання, у яких головним є звукозапис або запис зображень на непаперових носіях. Останні зовсім не розглядаються в цих визначеннях. Тобто не можуть бути віднесеними до обсягу поняття «видання».

В останньому визначенні, наведеному в таблиці, подане універсальне тлумачення, що включає й поняття «елек­тронне видання», як категорію інформаційних ресурсів.

Видання, що поряд з друкованим текстом містять запи­си звуків чи зображення на інших матеріальних носіях (платівках, дисках, магнітофонних стрічках, фотоплівках, слайдах, аудіо- та відеокасетах), або такі, що мають су­провідну допоміжну інформацію (диски з записом кон­трольних вправ тощо), звуться комбінованими.

Сукупність видань, призначених до випуску або випу­щених видавцем (видавцями) є видавничою продукцією.

Під публікацією, у загальному випадку, слід розуміти опублікований твір, тобто твір випущений в обіг для задо­волення розумових потреб користувачів.

Особливості електронних видань

Розвиток інформаційних технологій, що базуються на засобах комп'ютерної техніки та телекомунікаційного зв'язку, призвів до виникнення електронних видань, тобто електронного запису інформації (твору) на спеціальних матеріальних носіях.

Електронна форма подання інформації — це спосіб фік­сації інформації, який дозволяє її збереження, опрацювання, розповсюдження та представлення користу­вачеві роботи за допомогою засобів комп'ютерної техніки.

Історію існування електронних видань можна визначити кількома періодами:

— до початку 1980-х років — комп'ютер використовуав-ся для. підготовки й редагування звичайних публікацій;

— із кінця 1980-х до середини 1990-х років — переважа­ли видання на оптичних компакт-дисках;

— із середини 1990-х років — почалося опублікування в мережі Інтернет копій друкованих видань;

— з початку 2000-х років — відбувається активне розмі­щення в мережі Інтернет електронних видань без наяв­ності їхньої друкованої форми.

Зміни в підходах до визначення поняття «електронне видання» [5, 6] наведено в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 Визначення поняття «електронне видання»

 

 

№ 1.	Формулювання Електронне видання — це	Джерело ISO 9707:1991 Information and
	створений у машиночитаній	documentation - Statistics on the
	формі, доступний для	production and distribution of books,
	користувача документ, що	newspapers, periodicals and
	включає файли даних та програмне забезпечення	electronic publications / TC 46/SC 8/WG 2. -1991. - 13p.
	(прикладні програми); може
	бути записаним на папері, магнітному оптичному чи
	інших медіа-носіях,
	призначених для обробки
	комп'ютером або його периферійними пристроями
2. Електронне видання — це	ГОСТ 7.8-2001. Злектроннне
електронний документ (група	издания: Основнне види и вьіход-
	електронних документів),	ньіе сведения: Межгосудар-
	який пройшов редакційно -	ственньїй стандарт. — Минск:
	видавниче опрацювання,	Межгосударственньїй совет по
	призначений для	стандартизации, метрологии и
	розповсюдження в незмінному вигляді й має	сертификации, 2002. —13 с.
	вихідні відомості

Можна зазначити, що електронне видання — це са­мостійний продукт, який може використовуватися неза­лежно від виробника (зокрема через телекомунікаційні ме­режі). Це має бути завершений (тобто той, що не змінюється протягом часу та на всіх копіях) продукт, який містить інформацію, подану в електронній формі й при­значений для довготривалого зберігання, усі копії якого відповідають оригіналу.

До електронних видань відносять усі видання на CD-носіях, а також інтерактивні документи, які є ідентичними за змістом аналогами друкованих журналів і книг. Обгово­рення приналежності до електронних сайтів і порталів тільки розвивається (спостерігається тенденція віднесення їх до засобів масової інформації).

До числа основних специфічних особливостей електрон­них видань фахівці відносять наступні:

— багатомірність доступного знакового простору, мож­ливість використання поряд із природною мовою іншої системи знаків;

— наявність внутрішніх і зовнішніх зв'язків й автома­тична їх підтримка;

— можливість установлення динамічних зв'язків між до­бутками;

— динамічність контексту авторського добутку;

— комп'ютерна підтримка читача.

Для повного термінологічного представлення електрон­ного видання, як нового виду видань, звернемося до по­няття «електронний ресурс».

Електронні видання як вид електронних ресурсів

Електронні ресурси, як зазначається в Міжнародному стандарті з бібліографічного запису, це інформаційні ре­сурси, які керуються комп'ютером, у тому числі ті, які по-

требують використання периферійного пристрою, підклю­ченого до комп'ютера [5].

Електронними ресурсами є електронні дані (інфор­мація у вигляді чисел, букв, символів, зображень, уключа-ючи графічну інформацію, відеоінформацію тощо, або їх комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів ресурсів у одному.

Термін «електронні ресурси» вміщує такі поняття, як цифрова форма фіксації інформації, комп'ютерні засоби й програмне забезпечення для відтворення та керування, а також електронне середовище для її розповсюдження (комп'ютерні мережі та засоби телекомунікаційного зв'язку).

Перелік основних видів електронних ресурсів наведено на схемі 5.1.

Електронний ресурс може бути як самостійним доку­ментом (виданням, мультимедійним продуктом), так і складовою іншого електронного ресурсу. Він може також бути додатком до паперових документів тощо.

Відмінною ознакою електронних видань, що відрізняє цю категорію електронних ресурсів від будь-яких інших, є їх редакційно-видавнича обробка та наявність вихідних да-них, що поєднує їх з традиційними виданнями.

За межами традиційних та електронних видань залиша­ються документи, що не підлягають редакційно-видав­ничій обробці, і з цієї причини не відносяться до процесів масової комунікації. Сюди ж не зараховуються всі повідо­млення, подані в усній формі.

Основні ознаки видань

Особливе місце в документній комунікації посідають книги, газети, журнали, ноти, що складають групу ви­дань — це певний вид документів (традиційні чи елек­тронні), які мають свої специфічні ознаки, що різнять їх з іншими видами документів. Порівняння основних ознак традиційних і електронних видань подано на схемі 5.2.

Загальними для традиційних та електронних видань оз­наками є:

— наявність носія інформації;

— необхідність редакційно-видавничого опрацювання;

— обов'язковість вихідних даних;

— наявність обумовленого накладу;

— можливість візуального сприйняття.