Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Пошуки назв науки про документ ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 34Следующая ⇒ «Проникнення» документів у всі сфери людської діяль­ності— науку, управління, практику, освіту тощо — зумови­ло об'єктивне зростання їх типо-видового розмаїття, форму­вання новітніх систем документних потоків, масивів систем документів і документації, створення єдиного інфор­маційного простору. Поняття «документ» все більше набуває багатозначності (полісемії). Усе інтенсивніше розвиваються науки, об'єктом вивчення яких є структура, створення та функціонування окремих видів і типів документів. Донині існують досить полярні концепції документо-знавства: широкого і Вузького його розуміння. Паралельне існування в науковій та освітній сферах двох документо-знавств - наук з однією назвою, але з різним змістом, як підкреслює Н.М.Кушнаренко [45], створило двоякий смисл дисципліни, зумовило певні незручності й спричи­нило полеміку на сторінках періодичних видань. Термін «документознавство» вживався й для означення науки про способи використання записаної інформації, а крім того — для означення динамічної діяльності ком­плексного міждисциплінарного змісту, терміносистема якої має тенденцію до розширення. Різні визначення терміна «документознавство», що існують до сьогодні, подано в таблиці 1.2. Таблиця 1.2 Визначення поняття «документознавство»       № Визначення поняття Джерело   Наукова дисципліна, що вивчає в Ильюшенко М.П.,   історичному розвитку Кузнецова Т.В., Лив-   закономірності створення шицЯ.З. Документо -   документів, способи їх утворення, ведение. Документ и становлення та розвиток систем системьі документации:   документації та систем учеб.пособие / под ред.   документування Я.З.Лившица. — Москва, 1977. - С.З.   Теорія документування управ - Автократов В.Н.   лінських процесів... роботи з Теоретические проблеми   документами в управлінні, отечественного архиво-   проектування форм документів і уніфікованих систем документації ведения. М., 2001. - С.92.   Наукова дисципліна, що вивчає Архівістика: Короткий   закономірності утворення архівний терміно -   документів і займається логічний тлумачний   розробленням методів їх створення, нормативний словник. -   принципів організації К, 1998-С.34.   документообігу та побудови систем документації     Наукова дисципліна, що вивчає Кушнаренко Н.Н.   закономірності створення й Документоведение:   функціонування документів, Учебник. - Киев: Знание-	розробляє принципи побудови	1998. - С.148.
	документно -комунікаційних систем і методи їх'діяльності
	Наукова дисципліна, що розробляє	•Кулешов С.Г. Документо -
	питання теорії документа, вивчає	знавство: Історія.
	закономірності генезису та еволюції	Теоретичні основи /
	документа, загальні для всіх наук	УДНДІАСД; Держ. акад.
	проблеми функціонування	кврівн. кадрів культури і
	документів, практики їх створення	мистецтв. — К., 2000. —
	та роботи з ними	С.46.
	Комплекс наукових дисциплін,	Слободяник М.С.
	орієнтованих на всебічне вивчення	Структура сучасного
	документа в широкому контексті, а	документознавства //
	також різноманітних утворень	Вісник Кн.палати. -
	документів, що формують документу інфраструктуру суспільства	2004. -№3.-С22.

За кордоном наука під назвою «документознавство» відома тільки в деяких східноєвропейських країнах, що наслідували форми організації науки в СРСР (наприклад, Болгарія). Відповідна галузь знань під назвою «управління документами» або «управління документацією» (records management) існує також в англо-американській практиці.

У Франції, Іспанії, Бельгії та ряді інших країн докумен-таційна наука розглядається через призму інформатики, як її рудимент.

Слід також зважати на те, що на світовому рівні не існує єдиної назви для науки про документ, як і не існує загаль­ного поняття «документ», яке тлумачиться по-різному в історичних дисциплінах, діловодстві, бібліотечній та інформаційній науках. Серед розповсюджених назв: доку­ментація, документика, документалістика, документологія, документографія тощо.

Для узагальнюючої науки про документ пропонувалось декілька варіантів її назв:

— інформаційно-комунікаційна наука (А.В. Соколов);

— документаційно-інформаційна наука (Г.М. Щвецова-Водка);

— документознавство (К.Г. Мітяєв, Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, А. А. Соляник, Н.Б. Зінов'єва);

— документологія (Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, М.С. Слободяник).

Взагалі термін «знавство (ведення)» — притаманне най­менуванням теоретичних наук, а «логос» як термін означає «цілісність», «єдність», «органічність» певної системи. Доку­ментологія (гр. logos — «слово, наука, знання» лат. documen-tum — те, що вчить, є «повчальним прикладом», доказом) в такому розрізі виступає як сукупність знань про документ.

Особливістю документознавства є її бінарний характер. З одного боку, її слід сприймати на сьогоднішній день як філософську абстракцію з глобальним узагальненням істо-

ричних та теоретичних аспектів, а з іншого - як систему знань, що формується на сучасному етапі з виокремлен­ням одиниць за спеціальними характеристиками.

Філософська сутність документознавства мусить поля­гати в тому, що її майбутнє мислиться в існуванні не як партикулярної (відокремленої) науки, відстороненої від відповідних «знавств», а як самозаконної системи знань, яка визначається не стільки межами (кордонами) предме­та, скільки підходом до неї. У межах документознавства повинні розв'язуватись питання, що стосуються характе­ристики не тільки всіх видів документів і систем докумен­тування, але й будь-яких систем документації та ком­плексів документів, характеристик документальних комунікацій і документних технологій, сукупності розгля­ду всіх документознавчих проблем.

Сучасні концепції науки про документ

Загальне документознавство як сукупність знань про документ та наукова дисципліна, природно, перебуває на стадії свого формування та розвитку. Тому цілком зро­зуміло, що мають право на існування та обговорення різні підходи дослідників даної галузі до визначення структури комплексної системи знань про документ.

Слід віддати належне представникам вітчизняної бібліо­течної науки, які у своїй більшості довели об'єктивну не­обхідність широкого розуміння поняття «документ» і роз­витку науки про документ як інтегрованої науки і навчальної дисципліни. Хоча, відмітимо, що за життя П. Отле саме бібліотечні фахівці відіграли головну роль у драматичній долі документаційної науки, оскільки катего­рично виступили проти неї. Причиною такого критичного ставлення був спротив бібліотек проти інформаційної діяльності взагалі, яку пропонував П. Отле.

Із поглибленням процесів диференціації та розвитком наукових дисциплін, об'єктом вивчення яких є документ, стають очевидними багато спільних теоретичних поло­жень, які повторюються в кожній із наук, що вивчають ок­ремі види документів.

На сьогодні створена й активно діє міжнародна мережа центрів вивчення документів на базі університетів Берклі (США), Тромс (Норвегія), Монстер (Німеччина) та ком­панії Ксерокс. Дослідження направлені, в першу чергу, на соціальну сторону значення документа, сприйняття важ­ливості його використання, розробку методики проведен­ня експериментального аналізу.

Активізувалось проведення міжнародних конференцій в Україні з проблем документознавства на базі Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв (м.Київ) і Київського національного університету культури.

Наведемо деякі концепції структури документознавства та визначення його місця в системі наук, що знайшли відобра­ження у працях російських та вітчизняних науковців. Концепція проф. Ю.М. Столярова Питання щодо необхідності утворення узагальнюючої науки про документ, що синтезувала б «теоретичні досяг­нення всіх дисциплін документально-комунікаційного циклу — інформатики, документалістики, книгознавства, соціальних комунікацій», першим із сучасних фахівців по­рушив російський учений-енциклопедист Ю.М. Столяров [84]. Він визначив два основних методологічних підходи до теоретичного вирішення завдання про місце документо­знавства в системі наук.

Перший полягає у визнанні документознавства як збірної науки про документ, але при цьому її теоретико-методологічну частину назвати документологією.

Другий підхід базується на альтернативному рішенні: «збірну» науку назвати документологією, а всередині неї виділити дисципліни часткового (галузевого) документо­знавства, залишивши при цьому провідне місце для «кла­сичного» (управлінського) документознавства.

Предметом вивчення такої загальної науки проф.Ю.М.Столяров визначає «документ у єдності інфор­маційної та матеріальної складових, закономірностей його функціонування, історії та теорії» [83].

Пропозиція проф.Ю.М.Столярова щодо використання назви «документологія» має позитивні і негативні момен­ти, зазначені в таблиці 1.3 [80].

Таблиця 1.3 «За» і «проти» документології

 

 

Докумс	нтологія
позитивні моменти:	негативні моменти:
1) запобігання полісемії в назві	1) документознавство в
дисципліни, яка активно	широкому значенні поступово
розвивається й осмислює свої	сприймається більшістю
предмет і структуру;	"традиційних"і "новітніх"
2) зміст нової наукової	учених-документознавців;
дисципліни значно	2) документологію тривалий час
відрізняється від традиційного	вважали теорією документо-
документознавства; 3) орієнтує на широке	знавства;
3) уведення терміна з
розуміння поняття "документ"	закінченням "-логія "дещо
як основного об'єкта	порушує прийнятий у науках
дослідження;	документально-комунікацій-
4) надає високий теоретичний	ного циклу термінологічний ряд
рівень узагальнення всього, що	із закінченням" знавство"
стосується документа;	(інформацієзнавство,
5) допомагає переходу зі	книгознавство, патентознав-
статусу прикладної на рівень	ство, архівознавство,
.фувдаментальної наукової	бібліотекознавство,
дисципліни тощо	бібліографознавство тощо)

Визначаючи місце документології у системі наук вза­галі, проф. Ю. М. Столяров доводить, що вона за своєк суттю є наукою та дисципліною соціального (антропо­логічного) циклу. Ідеї відомого вченого знайшли відобра­ження в розробленій ним програмі до курсу «Документо-логія», який викладається в Московському державному університеті культури та мистецтв і складається з двох ос­новних розділів: «Теоретичні основи документології» і «Класифікації документа» [84].

У своїх численних роботах проф. О.М. Столяров актив­но пропагує розвиток документології — як інтегральної науки про документ, що може стати метанаукою для доку-ментознавства, інформатики та інших споріднених галузей знань, «збагатити їх новими узагальненими ідеями, тим са­мим сприяти процвітанню» [80].

Концепція проф. Н.Б. Зінов'євої

У наукових працях професора Краснодарського універ­ситету культури і мистецтв Н.Б. Зінов'євої документознав-ство визначається як фундаментальна й одночасно при­кладна наукова дисципліна, джерелом формування якої є книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство тощо [26-28].

Фундаментальні дослідження в документознавстві, вва­жає автор, повинні бути спрямовані на вивчення сутності документування, еволюції форми, змісту та функцій доку­мента в соціумі, дослідження соціо культурних, етно-національних та історичних особливостей документуван­ня, вивчення проблем сприйняття документа, пошук вдосконалення семіотичних та семантичних засобів його вираження.

Прикладні дослідження в документознавстві, за Н.Б. Зі­нов'євою, стосуються питань класифікування документів,

їх індексування та реферування, створення пошукового образу документа, дослідження організації документообігу; відбору документів та їх збереження.

Схожість документо-знавчих концепцій книгознавства, фондознавства, бібліо-графознавства, науково-інфор­маційної діяльності та наук про управління обумовлює спорідненість і зв'язки документознавства з ними.

Автор у своїх працях підкреслює, що документознавство становить «органічну єдність» з наукознавством, архівознав­ством, бібліотекознавством, інформатикою, патентознавст-вом та справочинством, перетинаючись з ними.

На думку науковця, документознавство з одного боку є «методологічною платформою» бібліографії й «включає до власної структури теоретичні розділи книгознавства», але відмежовується від книгознавства як самостійної галузі знання.

З іншого боку, від документознавства, застерігає автор, повинні бути відокремлені як самостійні дисципліни па-тентознавство та технологія документаційного забезпечення управління [28].

Як зазначає проф. Н.Б.Зінов'єва, документознавство має досить складні взаємоз'язки з історичними науками, оскільки історичні документи є об'єктами дослідження та­ких дисциплін як історіографія, текстологія, палеографія, сфрагістика та археографія.

Суміжним з документознавством автор вважає ком­плекс природничих дисциплін, що досліджують проблеми зберігання документів.

Концепція проф. А.М. Сокової

Особливе місце серед досліджень теоретичних основ до-кументознавства належить працям професора А.М. Соко­вої [77—79]. Так, в публікації, де аналізується еволюція уявлень щодо змісту документознавства як наукової дис­ципліни, автор робить висновок, що її об'єктом є «всі ви­ди, жанри і форми документів». Однак більш конкретний його зміст — це функціонуюча документація.

Заслуговує на увагу також сформульоване автором по­ложення, що в різні історичні періоди актуалізується вив­чення документознавством різних видів і форм докумен­тації. Скажімо, у 1970-ті роки, виконуючи соціальне замовлення суспільства, документознавство формувалось як теорія документаційного забезпечення управління, а в 1980-ті роки, у зв'язку з інформатизацією суспільного жит­тя — центр досліджень переміщується на машиночитані документи.

Предмет і одночасно головне завдання документознав­ства, на думку А.М. Сокової, полягає в забезпеченні висо­кої якості документів у момент їхнього створення й ефек­тивного функціонування як в оперативному, так і в архівному середовищі [77].

Предметом кожного напряму спеціального документо­знавства, зазначає проф. А.М.Сокова, можуть вважатися еволюція та сучасний стан характеристик документів, у то­му числі в питаннях їхнього створення та функціонування як динамічних об'єктів. Під функціонуванням тут ро­зуміється весь комплекс процесів, пов'язаних як з викори­станням, так і з спрямованими на нього процесами оброб­лення (науково-технічного опрацювання), зберігання, аналізу змісту для виконання інформаційного запиту, ор­ганізації обігу (виконання, пересилання) тощо.

Дослідження характеристик документа у спеціальному документознавстві в автора збігається з предметом загаль­ного документознавства, оскільки тут також вивчаються його характеристики форми, зміст, функції тощо. Спе­цифічність предмета кожного напряму спеціального доку­ментознавства полягає в особливості його об'єкта — управлінська, науково-технічна чи картографічна доку­ментація тощо. Результати цих досліджень повинні вклю­чатись як складові до загальної теорії документа.

Таким же чином до загальної історії документа повинні долучатися здобутки в галузі вивчення еволюції окремих видів документів. Отже, складовими предмета документоз­навства є теорія та історія видів документів, які відбивають у цілому його структуру. Третьою складовою, за влучним визначенням проф. А.М. Сокової, повинна стати приклад­на частина предмета документознавства, що розглядає за­значені вище характеристики документа в контексті про­цесів їхнього створення та функціонування. Ця складова вже безпосередньо пов'язана із розробленням методів управління документацією, однак на базі перших двох складових.