Пошуки назв науки про документ

«Проникнення» документів у всі сфери людської діяль­ності— науку, управління, практику, освіту тощо — зумови­ло об'єктивне зростання їх типо-видового розмаїття, форму­вання новітніх систем документних потоків, масивів систем документів і документації, створення єдиного інфор­маційного простору. Поняття «документ» все більше набуває багатозначності (полісемії). Усе інтенсивніше розвиваються науки, об'єктом вивчення яких є структура, створення та функціонування окремих видів і типів документів.

Донині існують досить полярні концепції документо-знавства: широкого і Вузького його розуміння. Паралельне існування в науковій та освітній сферах двох документо-знавств - наук з однією назвою, але з різним змістом, як підкреслює Н.М.Кушнаренко [45], створило двоякий смисл дисципліни, зумовило певні незручності й спричи­нило полеміку на сторінках періодичних видань.

Термін «документознавство» вживався й для означення науки про способи використання записаної інформації, а крім того — для означення динамічної діяльності ком­плексного міждисциплінарного змісту, терміносистема якої має тенденцію до розширення.

Різні визначення терміна «документознавство», що існують до сьогодні, подано в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 Визначення поняття «документознавство»

 

 

 

№	Визначення поняття	Джерело
	Наукова дисципліна, що вивчає в	Ильюшенко М.П.,
	історичному розвитку	Кузнецова Т.В., Лив-
	закономірності створення	шицЯ.З. Документо -
	документів, способи їх утворення,	ведение. Документ и
становлення та розвиток систем	системьі документации:
	документації та систем	учеб.пособие / под ред.
	документування	Я.З.Лившица. — Москва, 1977. - С.З.
	Теорія документування управ -	Автократов В.Н.
	лінських процесів... роботи з	Теоретические проблеми
	документами в управлінні,	отечественного архиво-
	проектування форм документів і уніфікованих систем документації	ведения. М., 2001. - С.92.
	Наукова дисципліна, що вивчає	Архівістика: Короткий
	закономірності утворення	архівний терміно -
	документів і займається	логічний тлумачний
	розробленням методів їх створення,	нормативний словник. -
	принципів організації	К, 1998-С.34.
	документообігу та побудови систем документації
	Наукова дисципліна, що вивчає	Кушнаренко Н.Н.
	закономірності створення й	Документоведение:
	функціонування документів,	Учебник. - Киев: Знание-
розробляє принципи побудови	1998. - С.148.
	документно -комунікаційних систем і методи їх'діяльності
	Наукова дисципліна, що розробляє	•Кулешов С.Г. Документо -
	питання теорії документа, вивчає	знавство: Історія.
	закономірності генезису та еволюції	Теоретичні основи /
	документа, загальні для всіх наук	УДНДІАСД; Держ. акад.
	проблеми функціонування	кврівн. кадрів культури і
	документів, практики їх створення	мистецтв. — К., 2000. —
	та роботи з ними	С.46.
	Комплекс наукових дисциплін,	Слободяник М.С.
	орієнтованих на всебічне вивчення	Структура сучасного
	документа в широкому контексті, а	документознавства //
	також різноманітних утворень	Вісник Кн.палати. -
	документів, що формують документу інфраструктуру суспільства	2004. -№3.-С22.

За кордоном наука під назвою «документознавство» відома тільки в деяких східноєвропейських країнах, що наслідували форми організації науки в СРСР (наприклад, Болгарія). Відповідна галузь знань під назвою «управління документами» або «управління документацією» (records management) існує також в англо-американській практиці.

У Франції, Іспанії, Бельгії та ряді інших країн докумен-таційна наука розглядається через призму інформатики, як її рудимент.

Слід також зважати на те, що на світовому рівні не існує єдиної назви для науки про документ, як і не існує загаль­ного поняття «документ», яке тлумачиться по-різному в історичних дисциплінах, діловодстві, бібліотечній та інформаційній науках. Серед розповсюджених назв: доку­ментація, документика, документалістика, документологія, документографія тощо.

Для узагальнюючої науки про документ пропонувалось декілька варіантів її назв:

— інформаційно-комунікаційна наука (А.В. Соколов);

— документаційно-інформаційна наука (Г.М. Щвецова-Водка);

— документознавство (К.Г. Мітяєв, Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, А. А. Соляник, Н.Б. Зінов'єва);

— документологія (Ю.М. Столяров, Н.М. Кушнаренко, М.С. Слободяник).

Взагалі термін «знавство (ведення)» — притаманне най­менуванням теоретичних наук, а «логос» як термін означає «цілісність», «єдність», «органічність» певної системи. Доку­ментологія (гр. logos — «слово, наука, знання» лат. documen-tum — те, що вчить, є «повчальним прикладом», доказом) в такому розрізі виступає як сукупність знань про документ.

Особливістю документознавства є її бінарний характер. З одного боку, її слід сприймати на сьогоднішній день як філософську абстракцію з глобальним узагальненням істо-

ричних та теоретичних аспектів, а з іншого - як систему знань, що формується на сучасному етапі з виокремлен­ням одиниць за спеціальними характеристиками.

Філософська сутність документознавства мусить поля­гати в тому, що її майбутнє мислиться в існуванні не як партикулярної (відокремленої) науки, відстороненої від відповідних «знавств», а як самозаконної системи знань, яка визначається не стільки межами (кордонами) предме­та, скільки підходом до неї. У межах документознавства повинні розв'язуватись питання, що стосуються характе­ристики не тільки всіх видів документів і систем докумен­тування, але й будь-яких систем документації та ком­плексів документів, характеристик документальних комунікацій і документних технологій, сукупності розгля­ду всіх документознавчих проблем.

Сучасні концепції науки про документ

Загальне документознавство як сукупність знань про документ та наукова дисципліна, природно, перебуває на стадії свого формування та розвитку. Тому цілком зро­зуміло, що мають право на існування та обговорення різні підходи дослідників даної галузі до визначення структури комплексної системи знань про документ.

Слід віддати належне представникам вітчизняної бібліо­течної науки, які у своїй більшості довели об'єктивну не­обхідність широкого розуміння поняття «документ» і роз­витку науки про документ як інтегрованої науки і навчальної дисципліни. Хоча, відмітимо, що за життя П. Отле саме бібліотечні фахівці відіграли головну роль у драматичній долі документаційної науки, оскільки катего­рично виступили проти неї. Причиною такого критичного ставлення був спротив бібліотек проти інформаційної діяльності взагалі, яку пропонував П. Отле.

Із поглибленням процесів диференціації та розвитком наукових дисциплін, об'єктом вивчення яких є документ, стають очевидними багато спільних теоретичних поло­жень, які повторюються в кожній із наук, що вивчають ок­ремі види документів.

На сьогодні створена й активно діє міжнародна мережа центрів вивчення документів на базі університетів Берклі (США), Тромс (Норвегія), Монстер (Німеччина) та ком­панії Ксерокс. Дослідження направлені, в першу чергу, на соціальну сторону значення документа, сприйняття важ­ливості його використання, розробку методики проведен­ня експериментального аналізу.

Активізувалось проведення міжнародних конференцій в Україні з проблем документознавства на базі Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв (м.Київ) і Київського національного університету культури.

Наведемо деякі концепції структури документознавства та визначення його місця в системі наук, що знайшли відобра­ження у працях російських та вітчизняних науковців. Концепція проф. Ю.М. Столярова Питання щодо необхідності утворення узагальнюючої науки про документ, що синтезувала б «теоретичні досяг­нення всіх дисциплін документально-комунікаційного циклу — інформатики, документалістики, книгознавства, соціальних комунікацій», першим із сучасних фахівців по­рушив російський учений-енциклопедист Ю.М. Столяров [84]. Він визначив два основних методологічних підходи до теоретичного вирішення завдання про місце документо­знавства в системі наук.

Перший полягає у визнанні документознавства як збірної науки про документ, але при цьому її теоретико-методологічну частину назвати документологією.

Другий підхід базується на альтернативному рішенні: «збірну» науку назвати документологією, а всередині неї виділити дисципліни часткового (галузевого) документо­знавства, залишивши при цьому провідне місце для «кла­сичного» (управлінського) документознавства.

Предметом вивчення такої загальної науки проф.Ю.М.Столяров визначає «документ у єдності інфор­маційної та матеріальної складових, закономірностей його функціонування, історії та теорії» [83].

Пропозиція проф.Ю.М.Столярова щодо використання назви «документологія» має позитивні і негативні момен­ти, зазначені в таблиці 1.3 [80].

Таблиця 1.3 «За» і «проти» документології

 

 

Докумс	нтологія
позитивні моменти:	негативні моменти:
1) запобігання полісемії в назві	1) документознавство в
дисципліни, яка активно	широкому значенні поступово
розвивається й осмислює свої	сприймається більшістю
предмет і структуру;	"традиційних"і "новітніх"
2) зміст нової наукової	учених-документознавців;
дисципліни значно	2) документологію тривалий час
відрізняється від традиційного	вважали теорією документо-
документознавства; 3) орієнтує на широке	знавства;
3) уведення терміна з
розуміння поняття "документ"	закінченням "-логія "дещо
як основного об'єкта	порушує прийнятий у науках
дослідження;	документально-комунікацій-
4) надає високий теоретичний	ного циклу термінологічний ряд
рівень узагальнення всього, що	із закінченням" знавство"
стосується документа;	(інформацієзнавство,
5) допомагає переходу зі	книгознавство, патентознав-
статусу прикладної на рівень	ство, архівознавство,
.фувдаментальної наукової	бібліотекознавство,
дисципліни тощо	бібліографознавство тощо)

Визначаючи місце документології у системі наук вза­галі, проф. Ю. М. Столяров доводить, що вона за своєк суттю є наукою та дисципліною соціального (антропо­логічного) циклу. Ідеї відомого вченого знайшли відобра­ження в розробленій ним програмі до курсу «Документо-логія», який викладається в Московському державному університеті культури та мистецтв і складається з двох ос­новних розділів: «Теоретичні основи документології» і «Класифікації документа» [84].

У своїх численних роботах проф. О.М. Столяров актив­но пропагує розвиток документології — як інтегральної науки про документ, що може стати метанаукою для доку-ментознавства, інформатики та інших споріднених галузей знань, «збагатити їх новими узагальненими ідеями, тим са­мим сприяти процвітанню» [80].

Концепція проф. Н.Б. Зінов'євої

У наукових працях професора Краснодарського універ­ситету культури і мистецтв Н.Б. Зінов'євої документознав-ство визначається як фундаментальна й одночасно при­кладна наукова дисципліна, джерелом формування якої є книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство тощо [26-28].

Фундаментальні дослідження в документознавстві, вва­жає автор, повинні бути спрямовані на вивчення сутності документування, еволюції форми, змісту та функцій доку­мента в соціумі, дослідження соціо культурних, етно-національних та історичних особливостей документуван­ня, вивчення проблем сприйняття документа, пошук вдосконалення семіотичних та семантичних засобів його вираження.

Прикладні дослідження в документознавстві, за Н.Б. Зі­нов'євою, стосуються питань класифікування документів,

їх індексування та реферування, створення пошукового образу документа, дослідження організації документообігу; відбору документів та їх збереження.

Схожість документо-знавчих концепцій книгознавства, фондознавства, бібліо-графознавства, науково-інфор­маційної діяльності та наук про управління обумовлює спорідненість і зв'язки документознавства з ними.

Автор у своїх працях підкреслює, що документознавство становить «органічну єдність» з наукознавством, архівознав­ством, бібліотекознавством, інформатикою, патентознавст-вом та справочинством, перетинаючись з ними.

На думку науковця, документознавство з одного боку є «методологічною платформою» бібліографії й «включає до власної структури теоретичні розділи книгознавства», але відмежовується від книгознавства як самостійної галузі знання.

З іншого боку, від документознавства, застерігає автор, повинні бути відокремлені як самостійні дисципліни па-тентознавство та технологія документаційного забезпечення управління [28].

Як зазначає проф. Н.Б.Зінов'єва, документознавство має досить складні взаємоз'язки з історичними науками, оскільки історичні документи є об'єктами дослідження та­ких дисциплін як історіографія, текстологія, палеографія, сфрагістика та археографія.

Суміжним з документознавством автор вважає ком­плекс природничих дисциплін, що досліджують проблеми зберігання документів.

Концепція проф. А.М. Сокової

Особливе місце серед досліджень теоретичних основ до-кументознавства належить працям професора А.М. Соко­вої [77—79]. Так, в публікації, де аналізується еволюція уявлень щодо змісту документознавства як наукової дис­ципліни, автор робить висновок, що її об'єктом є «всі ви­ди, жанри і форми документів». Однак більш конкретний його зміст — це функціонуюча документація.

Заслуговує на увагу також сформульоване автором по­ложення, що в різні історичні періоди актуалізується вив­чення документознавством різних видів і форм докумен­тації. Скажімо, у 1970-ті роки, виконуючи соціальне замовлення суспільства, документознавство формувалось як теорія документаційного забезпечення управління, а в 1980-ті роки, у зв'язку з інформатизацією суспільного жит­тя — центр досліджень переміщується на машиночитані документи.

Предмет і одночасно головне завдання документознав­ства, на думку А.М. Сокової, полягає в забезпеченні висо­кої якості документів у момент їхнього створення й ефек­тивного функціонування як в оперативному, так і в архівному середовищі [77].

Предметом кожного напряму спеціального документо­знавства, зазначає проф. А.М.Сокова, можуть вважатися еволюція та сучасний стан характеристик документів, у то­му числі в питаннях їхнього створення та функціонування як динамічних об'єктів. Під функціонуванням тут ро­зуміється весь комплекс процесів, пов'язаних як з викори­станням, так і з спрямованими на нього процесами оброб­лення (науково-технічного опрацювання), зберігання, аналізу змісту для виконання інформаційного запиту, ор­ганізації обігу (виконання, пересилання) тощо.

Дослідження характеристик документа у спеціальному документознавстві в автора збігається з предметом загаль­ного документознавства, оскільки тут також вивчаються його характеристики форми, зміст, функції тощо. Спе­цифічність предмета кожного напряму спеціального доку­ментознавства полягає в особливості його об'єкта — управлінська, науково-технічна чи картографічна доку­ментація тощо. Результати цих досліджень повинні вклю­чатись як складові до загальної теорії документа.

Таким же чином до загальної історії документа повинні долучатися здобутки в галузі вивчення еволюції окремих видів документів. Отже, складовими предмета документоз­навства є теорія та історія видів документів, які відбивають у цілому його структуру. Третьою складовою, за влучним визначенням проф. А.М. Сокової, повинна стати приклад­на частина предмета документознавства, що розглядає за­значені вище характеристики документа в контексті про­цесів їхнього створення та функціонування. Ця складова вже безпосередньо пов'язана із розробленням методів управління документацією, однак на базі перших двох складових.