ЗМ 23. Картографічні документи

Коло питань: Картографічний документ: історія розвит­ку. Характеристика та класифікація картографічних доку­ментів. Карта як один із видів картографічних документів. Властивості та принципи класифікації карт.

Картографічний документ: історія розвитку

Історія картографування нараховує не одне тисячоліття. Шлях картографування з глибокої давнини до наших днів — це шлях від образних схематичних ескізів, що з'явилися ще до зародження писемності, й до сучасної картографії.

Еволюційний шлях розвитку картографічних документів показано в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 Еволюція розвитку картографічного документа

 

 

№	Вікові	Характерні ознаки	АВТОр	примітка
періоду	межі	періоду
І	IV тис. до н.е.	Перші картографічні малюнки, виконані на глиняних табличках.		Аккад
	Іст. до	Розвиток астрономії,	Гекатей	Стародавня
	н.е.	введення в науковий обіг термінів "пара­лелі" й "меридіани",	Мілетський	Греція
	(194-	Перше використання	Ератосфен	Стародавня
	176 рр. до н.е.)	картографічної проекції		Греція
	Широке застосування
		карт для задоволення практичних потреб (створення дорожніх карт), для налаго-

 

		дасення транспортних зв'язків із сусідніми
		країнами. Вихід праці "Керів­ництво з географії", де було системати­зовано матеріал для побудови 27 загаль­них карт світу і 26 часткових карт Землі	Клавдій Птолемей (90-168 pp. н. є.)	Стародавній Рим
II	XV-XVI ст.	Поява першої друко­ваної карти (1472р.). Створення першого глобуса (1492р.) Поява карт окремих областей і країн, створених в результаті	М. Бехайм	Німеччина
		зйомок на місцевості. Складання зібрань карт. Публікація першого зібрання карт "Огляд земної кулі". Уперше названо (а пізніше й видано) зібрання карт -"атлас"	Авраам Артемій Г.Менкатор	Нідерланди Іспанія
III	XVII -XIX ст.	Винайдення зорової труби (1609р.). Розробка перших	Галілео Галілей	Італія
		температурних вимі­рів засобом тріангу­ляції. Винахід мензули (дав можливість	Сібеліус	Голландія
		проведення більш
		точних градусних вимірювань). Складання точних географічних карт на геодезичній основі

 

				5
		Створення топогра­фічних карт методом	ап сі кнн5»д
		штрихів, а пізніше горизонталей. Розвиток тематичної	ЩІ
		картографії
IV	XX-	Розвиток комплек-
	поч. XXI ст.	сного картографуван­ня, теорії картографії й організація	tKXVBH'dKVTU	'O'OiqoffT-
		наукових досліджень. Удосконалення методів, засобів виго­товлення й застосу-	68ТЗ.ШНШСШ гнаопрт,<	ї оіониф8<г
		вання карт, поліп-		oeoj
		шення якості друку	.НОЗІ"	6; 3»HPft«»
		карт; запровадження в науковий процес картографування	.МУГЛі:
		космічних фотозображень	G'jTXStlB	'і ігКії і s^rx "3

Характеристика та класифікація картографічних документів

Картографічні документи виділяються з масиву доку­ментів за формою умовних інформаційних знаків, якими закріплюється інформація.

Картографічні знаки — умовні уніфіковані позначки, що використовуються з метою створення картографічних зоб­ражень.

Картографічні умовні позначки збагачують зображення. Вони дозволяють передавати кількісні і якісні характерис­тики об'єктів (наприклад, указувати ширину І-жїсть по» криття автодоріг, прохідність боліт); відображати об'єкти, недосяжні зору людини (рельєф дна океану^удову земної

кори на великі^.глибині); можуть наочно показати навіть те, що не сприймається органами чуття (магнітні коливан­ня, аномалії сил тяжіння), передати динаміку процесів, їх хід і переміщення в просторі (атмосферні вихрі, міграції населення).

Дослідженням і розробкою картографічних документів, вивченням їх сутності, різновидів, систем, форми, окремих елементів, символів, особливостей оформлення і створення, виробництвом і використанням займається картографія — спеціальна галузь науки, техніки і виробництва [2].

Створюються картографічні документи в процесі карто­графічного виробництва. Під цим поняттям розуміють таке виробництво, головним завданням якого є вироблення в картографічній проекції зображення — зменшеного та част­ково узагальненого зображення поверхні Землі, астро­номічних небесних тіл чи небесного простору за умови виз­начення їх в окремій системі умовних знаків чи знакових систем.

Специфічні характеристики картографічних документів подано на схемі 6.2.

Об'єкти та явища, що відображає картографічний доку­мент, мають важливу ознаку — географічну точність. Ви­являється вона в зменшенні того місця, що розташоване в дійсності, зі збереженням пропорційності розмірів та відношень до різних об'єктів просторового розміщення. Для цього використовують ті чи інші математичні зобра­ження, що отримали назву картографічних проекцій. Саме ці математичні способи й закріплюють достеменну функціональну залежність між географічним положенням і прямокутниками координат цих точок на площині (карті).

Оскільки всі об'єкти неможливо показати на обмеженій площі карти, виникає необхідність їх відбору. Відбір та уза­гальнення в картографічному документі зображуваних об'єктів, виокремлення їх головних типових рис та характер­них особливостей називається картографічною гене­ралізацією. Генералізованість — важлива ознака будь-якого картографічного документа. Навіть на найбільш широкомас­штабній карті зображення генералізоване, оскільки немож­ливо показати об'єкти зі всіма подробицями та деталями. Ге­нералізація визначається кількома факторами:

— масштабом картографічного документа;

— призначенням, тематикою та особливостями зобра­жуваної території [5].

Відображення дійсності в картографічних документах засновано на системному підході, за якого картографічні явища розглядаються як геосистеми, тобто територіальні, природні та соціально-економічні комплекси різного ран­гу й просторового розміщення, чи як елементи.

За структурою й матеріальною конструкцією розріз­няють три види картографічних видань: карти, атласи, глобуси. Останні до видань відносять досить умовно, тому що це не друкований, а об'ємний документ.

Характеристика виділених видів картографічних доку­ментів подана в таблиці 6.2.

Таблиця 6.2 Класифікація картографічних документів за матеріальною конструкцією

 

№	Ввд документа	Загальна характеристика документа
1.	Карта	Картографічний документ, побудо­ваний в картографічній проекції;
		зменшене, узагальнене зображення
		поверхні Землі, іншого небесного тіла або позаземного простору, яке
		показує розташовані на них об'єкти у визначеній системі картографічних умовних знаків
2.	Атлас	Картографічний документ, що
		передає зображення різних об'єктів (карти, креслення, малюнки та ін.), який пропонується для навчання або практичного використання
3.	Глобус	Картографічний документ у формі кулі - модель Землі з картогра­фічним зображенням її поверхні

Карта як один із видів картографічних документів

Термін «карта» з'явився в епоху Відродження, до цього вживалися слова «tabula» чи «descriptionis» (зображення). Походить цей термін від латинського «ctarta» (лист, папір).

У Росії карта спочатку називалась «кресленням», що оз­начало зображення місцевості рисами, кресленнями. Ли­ше в часи Петра І з'явився термін «ландкарти», а згодом «карти». У Тлумачному словнику В. Даля (1881 р.) карта визначається саме як «креслення якої-небудь частини землі, моря, небесної цілини».

Міжнародний багатомовний словник технічних термінів картографії (1973 р.) дає визначення карти як «зменшеного, узагальненого зображення поверхні Землі, інших небесних тіл чи небесної сфери, побудованої згідно математичного закону про площини, і показує методом умовних знаків розміщення й властивості об'єктів, пов'язаних з цими поверхнями» [21].

Вітчизняні державні стандарти, енциклопедичні видання, довідники та підручники з картографії містять декілька інших трактувань, хоча часто вони різняться лише ре­дакційно, акцентуючи увагу на тих чи інших властивостях картографічного зображення. Із виникненням нових видів карт, наприклад, електронних зображень на екранах моні­торів, пропонується ввести нове визначення з урахуванням нових властивостей та особливостей даних документів.

Основні властивості карти як картографічного докумен­та розкрито на схемі 6.3.

Незважаючи на саме визначення карти, важливим фак­тором у дослідженні цього виду документа є безпосередньо самі його елементи.

Елементи карти — це її складові частини, уключаючи саме картографічне зображення, легенду, рамкове оформ­лення, допоміжне оснащення тощо.

Характеристика основних елементів карти, як основного виду картографічного документа, наведена в таблиці 6.3.

Таблиця 6.3 Композиційні елементи карти

 

№	Назва елементу	Загальна характеристика
1.	Картографічне зображення	Зміст карти, сукупність відомостей про об'єкти і явища, їх розміщення, властивості, взаємозв'язки, динаміку
2.	Легенда	Система використаних на карті умовних позначок і текстових пояснень до них
і.	Рамкове оформлення	Взаємне розташування в межах рамки самого зображення території, назва
		карти, легенди додаткових карт та інших
	ом	даних
4.	Допоміжне оснащення	Різноманітні картометричні графіки (наприклад, на топографічній карті розміщують шкалу крутизни для
		визначення кутів нахилу схилів), схеми вивчення території й використання
		матеріалів, різноманітні довідкові
		відомості, карти-вирізки, фотографії, діаграми, графіки, профілі, текстові й цифрові дані

Властивості та принципи класифікації карт

Для того, щоб орієнтуватись у величезному масиві карт
будь-яких видів, типів і змісту, виданих в різні часи й у
різних країнах світу, не­
обхідно вміти їх класифіку- **»: *|* f *щШ& Т р*4
вати й упорядковувати. ■- j

Класифікації необхідні Г ^ *. * f, *-,„ *
для інвентаризації та збере- _в ~у~...' '~X. „"'.', -;,-' -
ження карт, складання' ' - * * **; j. -^r- -• • * /-"*"'
списків і каталогів, прове- *'* '', '. "

дення наукової системати- *"" "*"**"* ^^^^^ЖГ™* *""

зації й пошуку карт, ство- *Й* ^' .*•&?

рення банків даних і 1 ^^^Т FІ

картографічних інформаційно-довідкових систем.

У якості основи для класифікації припустимо обрати будь-яку властивість карти: масштаб, тематику, епоху створення, мову, метод графічного оформлення та видан­ня карти тощо.

Традиційно карти класифікують за такими ознаками:

.--------------------------------------------.

масштабом

просторовим охопленням

і------------------------------------------------------------------- 1

--------------------------------------

змістом Характеристика основних видів карт подана в таблиці 6.4.

ЯЩіблиця 6.4 Видова класифікація карт

 

 

 

 

№	Ознака класифікації	Вид	Характеристика
1.	За масштабом	Плани
		великомасштабні	1:5 000 і більше;
		середньо мас­штабні	1:10 000 -1: 200 000; 1:200 000 дї:'1 000 000;
		дрібномасштабні	дрібніше 1:1 000 000
2.	За	Сонячної системи;	Класифікація карт за
	просторовим	Землі; півкуль;	просторовим охопленням
	охопленням	материків і	частіше використовується
	(по території)	океанів; країн, регіонів тощо	в картосховищах і бібліотеках
3.	За змістом	Загально-	Карти, які відображають
		географічні	сукупність елементів місцевості, мають
			універсальне багато-
			цільове застосування: для
			вивчення території, орієнтування на
			місцевості, вирішення науково -практичних задач тощо
	Тематичні	Найбільш широка й
			різноманітна категорія
	й,».і-й-_;		карт природних і суспільних (соціальних і економічних) явищ, їх
			комплексів. Зміст карт визначає ту чи іншу
			конкретну тему
	Спеціальні	Призначені для вирішення специфічних
			завдань чи розраховані на
			певних користувачів: карти навчальні,
			агітаційно -просвітницькі, екскурсійні, спортивні тощо

Атлас — це цілісний! ^gjjfcfe^v ' *t#^?*^:™%X

кодексовий картографія- ,jBpf ^|k\! ' j Й І h
ний документ, який міс- 'Щ*№ І'СОІ і^^^^^^Ж
тить зображення різних '^ж^Г^ЯВ' '.-.'У-^!-

об'єктів, що пропонують- '^В^З&Ш' ^уЯадЙ^Т^
ся для навчання та прак- ^^|^^^ ^^Kf^S^
тичного використання. | -—-| ^^g>-^

Подібно до карт, атласи класифікують:

,-_{ят за} просторовим охопленням (атласи планет, конти­нентів, великих географічних регіонів, держав, республік, адміністративних районів, міст);

— за змістом (геологічні, кліматичні тощо);

— за призначенням (довідкові, комплексні нуково-довідкові, популярні, навчальні, туристичні, дорожні тощо);

— за форматом (великі, середні та малі або кишень­кові).

доцзтш

Глобус (від лат. «globus — шар») — *ШкЖ^Ль^

об'ємний картографічний документ у ^ ^%

вигляді кулі — моделі Землі з карто-» ***'*•-.'.' \\
графічним зображенням її поверхні. _ш£.... ' %

У глобусах, так само як і в картах, X;- Ч.; _: І
використовують картографічні знаки.^V }Ш.

і генералізацію. Земна поверхня, /Л

відображається в її ортогональній.^г

проекції на шар. ^щр^^р-

Класифікація глобусів також подібна до класифікації карт. їх поділяють на загальногео-графічні та тематичні. Масштаб глобусів досить дрібний:

1: 3000000 — 1: 30000000, але можливі екземпляри з розмірами до 1: 100000000 та більше.

ЗМ 24, Музичні документи

Коло питань: Основні визначення та класифікація музич­них документів. Історія розвитку нотних друкованих документів. Реквізити сучасного музичного видання.