Методи вивчення системних властивостей документних

Потоків та масивів

Ефективність розвитку ДК значною мірою залежить від того, наскільки раціонально організовані та функціонують ДП та М. У зв'язку з цим потрібний систематичний збір відо­мостей про ДП та М за змістовними та формальними ознака­ми структурування. Оцінка та визначення тенденцій розвитку ДП та М здійснюються на основі спеціальних досліджень. Ці дослідження проводяться різноманітними методами, внесок у їх розробку зробили представники багатьох наук та сфер документно-комунікаційної діяльності.

З метою виявлення тенденцій розвитку певних наукових і напрямів значний внесок у розробку методів дослідження га­лузевих ДП зробили П.І. Валден (1911 р.), Ф.Д. Коул, Н.Б. Ілз (1917 р.), С. Бредфорд (1930-ті рр.), Дж. Д. Бернал (1939 р.). Надзвичайно активно та плідне ці методи використовували і розвивали у 1960-ті рр. Д.Прайс, Р. Бартон, Р. Кеблер, Г.М. Добров, В.В. Налімов, З.М. Мульченко, у 1970-гі рр.- В.І. Горькова, Л.С. Козачков, Г.Ф. Гордукалова та ін.

В залежності від об'єктів наукових досліджень сформувалися три групи методів, що здійснюють вивчення ДП та М: наукометрія, бібліометрія, інформетрія.

Наукометрія - це комплексний метод вивчення проце­су і закономірностей розвитку науки на основі кількісних до­сліджень потоків і масивів наукових документів. Його теоре­тичну базу заклали на початку 1960-х рр. Д. Прайс (США) у праці "Малая наука, большая наука", В.В. Налімов та З.М. Мульченко (СССР) у фундаментальній монографії "Наукометрия: изучение науки как информационного процесса".

В наукознавстві одним із базових є положення, що ДП та М є інформаційною базою та відбитком науки, - вони аку­мулюють попередні знання, що спонукають людину до одер­жання нового результату, стимулюють саморозвиток науки та суспільства. Розвиток науки прямопропорційно залежить від стану ДП та М, тому закономірності їх функціонування від­бивають основні тенденції наукового пізнання. Так, на основі статистичного аналізу динаміки росту кількості наукових жу­рналів, учених та їх робіт визначаються висновки про темпи розвитку окремих наукових напрямів. Факт зростання кілько­сті наукових публікацій в окремій науці свідчить про збіль­шення темпів наукових досліджень та їх результативність.

За допомогою вивчення ДП встановлена сучасна зако­номірність розвитку науки - перехід від індивідуальних до­сліджень до колективних. Тенденція росту в ДП та ДМ кіль­кості публікацій колективного автора за останні 50 років зумовлена ускладненням науки. На початку XX ст. у ДП науко­вих видань 82% друкованих праць належали одному авторові, а нині таких праць лише 33%. Робіт двох авторів на початку століття було 16%, а нині їх 40%, трьох авторів - 2% ДП, а нині - 17%. Колективні наукові праці виникли у 20-ті рр. XX ст. і тепер вони складають 10% ДП наукових видань.

Таким чином, кількісні (статистичні) методи дозволя­ють вимірювати у потоці частоту стрічання документів за будь-якою ознакою, частку й співвідношення однотомних до­кументів у мікропотоці, їх продуктивність. Вимірювання здійснюється в абсолютних цифрах, для наочного уявлення й співвідношення результатів їх доцільно подавати у процент­ному відношенні.

Поряд із кількісними методами вивчення ДП та М у ме­жах наукометрії широко використовуються якісні методи, що спрямовані на вивчення змісту документів і особливо ефекти­вні при дослідженнях тематичної структури ДП та М, їх вну­трішнього розподілу на предметне обмежені області, встано­влення взаємозв'язку між ними та текстами окремих докуме­нтів. До цієї групи методів належать:

• класифікаційні (систематизація, предметизація, кластеризація, дескрипторизація, фасетизація);

• семаптико-лінгвістичні (контент-аналіз, кластерний аналіз або метод ключових слів, сленговий аналіз та ін.);

• бібліографічні (аналіз бібліографічних посилань або цитат-аналіз, аналіз співцитування та ін.).

Класифікаційні методи призначені для встановлення тематичних зв'язків між документами, виявлення тематично однорідного мікропотоку та його внутрішнього підрозділу на предметне відокремлені складові частини.

Семантико-лінгвістичнІ методи основані на різних ме­тодиках змістовного аналізу відомостей про документи та їх текстів. Так, контент-аналіз оснований на аналізі частоти за­стосування в назві чи тексті документа певних термінів і сло­восполучень. При кластерному аналізі відокремлюють ключові слова за силою зв'язків між ними (частота стрічання), поєднують їх у споріднені кластери та предметні рубрики. Сленговий аналіз дозволяє прогнозувати актуальні суспільні проблеми на основі виявлення нових понять в різних слово­сполученнях, допомагає формувати нові предметні рубрики у картотеках з актуальних проблем. Ці методи особливо ефек­тивні для структурного аналізу наукових галузей та виявлен­ня динаміки розвитку наукових дисциплін.

Для оцінки продуктивності та внеску в науку окремих учених та наукових колективів, прогнозування і виявлення найзначніших періодичних видань, вдосконалення комплек­тування фондів та ін. нині широко використовуються методи­ки цитат-аналізу. Їх принципові основи були розроблені аме­риканським хіміком Ю. Гарфілдом і з 1964 р. реалізуються як покажчик та база даних "Sсіеnсе Сіtаtion Іndех". Перший річ­ний випуск покажчика містив відомості про 3,3 млн. поси­лань у 296 тис. статтях у журналах з усіх природничих та технічних наук та 60 тис. патентних описів США. Покажчик - це список усіх праць, які згадувались у будь-якій науковій роботі минулого року.

Аналіз бібліографічних посилань у наукових статтях допомагає визначати концептуальні зв'язки між публікація­ми, дозволяє стежити за розвитком тієї чи іншої галузі науки і техніки, за проникненням її у суміжні, прогнозувати розвиток окремих галузей науки, виявляти її лідерів й "класичні" праці, механізми та шляхи зародження нових наукових напрямів.

Бібліометрія - комплексний метод вивчення кількісних закономірностей функціонування документів як об'єктів біб­ліотечної справи та бібліографії. Об'єктом бібліометрії є по­токи документів, що надходять до бібліотечних систем, та масиви, що в них утворюються, а предметом - кількісні зако­номірності їх використання читачами та функціонування у бібліотечних фондах.

У бібліотечній теорії та практиці крім методів повсяк­денного ознайомлення з ДП та М використовують кількісні та якісні методи їх вивчення. Серед кількісних методів найбільшого поширення набув статистичний аналіз бібліотечного фонду. Якісний аналіз ДП та М потребує знань про наявність та використання в бібліотеці документів за конкретними те­мами або безпосередньо окремих видань. Збір таких даних здійснюється за допомогою контент-аналізу, а також бібліо­графічними та аналітичними методами.

Бібліотечні ДП та М вивчаються з метою одержання ві­домостей про показники читаності, оборотності, документо-забезпеченості, про галузеву, тематичну, типо-видову, мовну, хронологічну структури фондів. Ці дані дозволяють встано­вити співвідношення ДП та М завданням бібліотеки та потре­бам її користувачів, визначити резерви поліпшення документопостачання фонду, відокремити напрями вдосконалення бібліотечно-бібліографічної діяльності.

Інформетрія – це комплексний метод вивчення кількіс­них закономірностей функціонування наукової документної комунікації. Її об'єкт - документні носії наукової інформації, предмет — об'єктивні кількісні закономірності науково-інформаційної діяльності.

Основні завдання інформетрії - пошук оптимальної структури ДП та М згідно з тематичним профілем інформа­ційних потреб користувачів, визначення критеріїв оцінки якості документних фондів органів НТІ, прогнозування зростання обсягів ДП та М, визначення ореолу розсіювання, кри­теріїв старіння та актуалізації наукової документованої інфо­рмації.

Для побудови математичних та статистичних моделей інформаційних процесів широко використовують автомати­зовані інформаційні системи, а також теорію і методи систе­много аналізу, теорію математичної статистики та теорію імовірності. Ефективним є використання імітаційного моде­лювання, моделей рангових та частотних розподілень.

В органах НТІ широко застосовуються тезаурусний ме­тод вивчення ДП та М та їх класифікаційний аналіз. Сутність першого методу в тому, що вимірювання здійснюється на рі­вні понять (дескрипторів, ключових слів). Частота Їх стрічання у текстах характеризує напрями та темпи розвитку предметних галузей, відображає виникнення нових понять і про­блем, що дозволяє визначити актуальність і перспективність сфер діяльності наукових колективів та їх окремих дослі­джень.

Класифікаційний аналіз ДП та М здійснюється, як зви­чайно, за допомогою Рубрикатору ДСНТІ. Віднесення доку­ментів до того чи іншого відділу класифікаційної системи дозволяє визначити родо-видові відносини між об'єктами, роз­діли з максимальною і мінімальною забезпеченістю докумен­тами та ін. Так, стеження за допомогою ЕОМ за зміною напо­внення розділів Рубрикатора ДСНТІ дозволило визначити, що за останні 20 років кількість публікацій у світовій літературі з природничих та технічних наук збільшувалася на 2,5% - 5% на рік. Так, у галузі хімії та хімічних технологій, на долю якої припадає до 1/3 всіх публікацій природничо-технічної тема­тики (500 тис. на рік), річний приріст публікацій складав 6,2%, в біології - 3,3%, фізики - 9%. Ці показники свідчать про динамічні зміни в предметно-тематичному розподіленні потоків науково-технічної літератури, відбиваючи тенденції розвитку світової науки й техніки. Тому прогнозування інфо­рмації через постійне стеження за допомогою ЕОМ за зміна­ми в наповненні розділів Рубрикатора є однією з важливих функцій автоматизованих систем реферативної служби.

З метою підвищення якості проблемно-орієнтованого обслуговування фахівців важливого значення набувають ме­тоди, що дозволяють визначити новизну і вірогідність доку­ментованої інформації. Найрозповсюдженішим серед них є метод експертних оцінок, оснований на інтуїтивно-емпіричному підході.

Новизна при цьому розглядається як абсолютна, так і відносна. Абсолютно новим вважається будь-яке досліджен­ня, що вперше пропонує певне вирішення проблеми; відносно новим - подальша розробка, пов'язана з удосконаленням, по­глибленням і розширенням досліджень запропонованого ра­ніше вирішення проблеми (розробка по горизонталі). Вірогідність наукового документа є мірилом повноти інформації, на основі якого визначається правдивість документа.

Другий показник, що вивчається інформетрією - це ста­ріння документів. Найчастіше воно вивчається за їх цитуван­ням: аналізують переліки публікацій періодичних видань (журналів) і визначають кількісний зміст процитованих праць різного "віку". Необхідно враховувати, що темпи старіння залежать від профілю і виду документів.

Вивчення оперативності публікацій первинних докуме­нтів проводять порівнянням дат надходження документа у видавництво і дат видання. Іноді вдаються до дослідження від моменту зародження наукової ідеї до публікації методом ан­кетування.

Оптимальні результати щодо досліджень ДП та М мож­на одержати лише в умовах регулярного стеження за їх ста­ном та застосування комплексу методів вивчення. Система­тичний збір даних про складні явища з метою оперативної їх діагностики та оцінки в динаміці сучасні фахівці характери­зують поняттям "моніторинг". Цей термін походить від лат. "monitor" - "наглядаючий". Тобто моніторинг ДП та М - це безперервне стеження за їх розвитком і функціонуванням. Без систематичного нагляду за станом об'єктів дослідження неможливо правильне управління ними. Моніторинг прийнято розглядати як початкову стадію процесу:

моніторинг —> аналіз ситуації —> синтез ідей та про­блем —> вироблення рішень та їх корегування.

Зміст поняття "моніторинг" відносно ДП детально роз­глянуто в працях Г.Ф. Гордукалової. Цей тип моніторингу вона охарактеризувала як інформаційний моніторинг, у ме­жах якого в залежності від характеру одержуваних відомос­тей розрізняють три його види: бібліографічний, статистич­ний, концептуальний.

Бібліографічний моніторинг - це систематичне моде­лювання профільного потоку або масиву документів, як семантично взаємопов'язаних сукупностей їх бібліографічних описів, доповнених у разі необхідності анотаціями, рефера­тами, переліками ключових слів, класифікаційними індекса­ми.

Статистичний моніторинг - це стеження за змінами кількісних показників ДП та М, які характеризують темпи росту, використання, старіння, ступінь концентрації - розсію­вання документів. Цей вид моніторингу ефективний тільки в умовах автоматизованої обробки машинопрочитуваних баз і даних. Головне при цьому - передбачити достатню кількість статистичних індикаторів стеження за об'єктом, забезпечити автоматичне ранжування набору реквізитів одного форматного поля. Статистичні показники - найбільш згорнута форма фіксування відомостей про ДП та М, тому потрібний їх постійний аналіз з метою встановлення причин змін.

Концептуальний моніторинг — це систематичний аналіз статистичних показників ДП та М з метою вироблення знань про стан та тенденції їх розвитку, виявлення результа­тів впливу на них змін у відповідній науково-практичній діяльності.

Основні функції інформаційного моніторингу: стеження за змінами зовнішнього оточення об'єкта дослідження; оці­нювання стану оточення; контролю стану оточення; управ­ління станом оточення об'єкта дослідження.

Таким чином, інформаційний моніторинг – бібліогра­фічне, статистичне й концептуальне стеження за розвитком профільних ДП та М - створює основу для підтримки управ­лінських рішень щодо їх функціонування. Дані моніторингу дозволяють фахівцям оперативно підключитися до вивчення найважливішого фрагмента ДП - публікацій провідних авто­рів, наукових колективів, профільних журналів та ін.

Додержання технологій моніторингу та правильне кори­стування методами дослідження ПД і ДМ дозволяє вивчити ситуацію з будь-якої наукової проблеми, визначити перспек­тиви розвитку пріоритетних наукових напрямів, вирішити проблеми вдосконалення забезпечення фахівців науковою інформацією, що дає можливість підняти вітчизняні наукові розробки на сучасний рівень, впроваджувати світові досяг­нення та передовий досвід у повсякденну роботу фахівців рі­зних галузей.

 

Завдання для самоперевірки:

 

1. Розкрити сутність закону документаційного су­проводу соціальних комунікацій.

2. Встановити співвідношення понять "документний потік", "документний масив”, "документний фонд”, "докуме­нтні ресурси".

3. Обгрунтувати несинонімічність понять "документний" та "документальний".

4. Охарактеризувати види документних систем сус­пільства за класифікацією Ю.М. Столярова.

5. Перелічити фактори зовнішнього середовища, що впливають на функціонування ДП та М як системи.

6. Встановити спільні та відмінні ознаки документ­них потоків та масивів.

7. Розкрити сутність атрибутивних та прагматич­них властивостей ДП та М.

8. Навести функції ДП та М, обгрунтувати їх розпо­діл на зовнішні та внутрішні.

9. Навести змістовні та формальні ознаки структурування ДП, що використовують в процесі його моніторингу?

 

 

Основна література:

 

1. ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види. Терміни та ви­значення. - К.: Держстандарт України, 1995.- 45 с.

2. Гельман-Виноградов К.Б. Документальная память ноо­сфери как новый обьект познания (к постановке проблемьі) // Международньїй форум по информации и документации. - 1992. - Т.17. - №1. - С. 8-1б.

3. Гордукалова Г.Ф. Документальний поток социальной тематики как обьект библиографической деятельности: Учеб. пособие.- Л., 1990.- С. 5-23, 43 - 70, 99 - 102.

4. Гордукалова Г.Ф., Юдина Л.В. Мониторинг документального потока для информационной диагностики прогнозируемых обьектов: Учеб. пособие /ИПКИР.- М., 1991.- 110 с.

5. Горькова В.И. Информетрия (количественные методы в научно-технической информации) // Итоги науки ы техники.- М., 1988.-Т. 10.-С. 10-25. 6. Друк України (1991 - 1996 рр.): Стат. зб. /Кн. Палата України. – К. 1998.-48 с.

7. Дубров А.П., Красикова О.Л. Использование цитат-анализа для изучения и формирования иностранного журнального фонда академических библиотек // Организация и ресурсы информационно-библиотечного обслуживания специалистов й ученых: Сб. на-уч. тр. /СО ГПНТБ. - Новосибирск, 1995.- С. 71-87.

8. Дупленко Ю.К., Бурчинский С.Г. Анализ и оценка развития научного направлення методом компьютерного кластер-анализа цитирования: Метод, рекомендации /МЗ УССР.- К., 1991. -14 с.

9. Информационньїй мониторинг: Програмна курса для вузов культури / МГУК; Сост. О.Б. Сладкова. - М., 1998.- 14 с.

10. Инфосфера: Информационные структури, системи и процессы в науке и обществе /РАН; ВИНИТИ; Ю.М. Арский и др. - М., 1996. - С. 13-68.

11. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник.-2-е изд., перераб и доп,- К., 2000.- С. 119 - 148.

12. Лабушевська Л. Наукометричні методи оцінки галузе­вого документального інформаційного потоку // Вісник Книжкової палати.- 1998. - № 7.- С. 19-21.

13. Маршакова-Шайкевич И.В. Библиометрия как исследовательская техника зпистемологии и философии науки // МФИД.-1995. - Т.18. - №3-4.- С. 3-8.

14. Налимов В.В., Мульченко 3.М. Наукометрия: Изучение развития науки как информационного процесса. - М., 1969.- С. З-36.

15. Соколов А.В. Коммуникационные канали // Науч. техн. б-ки.-1994.- № 11.- С. 43 - 50.

16. Столяров Ю.Н. Библиотека: структурно-функциональний подход.- М., 1981.- С. 15 - 53.

17. Столяров Ю.Н. Документние ресурси: Программа кур­са для специальности “Документационное обеспечение управления” /МГУК.- М., 1997.-12 с.

18. Терешин В.И. Документные фонды: Учеб. пособие /МГУК. - М., 1997.-74 с.

19. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посіб. для студ. ін-тів культури /РДІК.- К., 1998. - С. 6 - 25.

розділ 2. документні ПОТОКИ ТА МАСИВИ В СТРУКТУРІ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ ДОКУМЕНТА