Частина І. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни «історія економіки та економічної думки»

ВСТУП

Частина І. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ»

Частина IІ. ПОРЯДОК І КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

2.1. Поточне оцінювання знань студентів

Перелік питань для підготовки до модульного контролю

2.3. Підсумкове оцінювання знань студентів

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ЧАСТИНА І

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

«ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ»

МОДУЛЬ 1

ТЕМА 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки

 

Методичні рекомендації до вивчення теми

Історія економіки та економічної думки посідає фундаментальне місце у вищій економічній освіті. Її предметом є вивчення еконо­мічних систем та економічних вчень, що формувались у різних країнах з урахуванням національних, природних, політичних та інших особливостей в процесі їх історичного розвитку від первісної доби до сучасності. Вивчаючи конкретні аспекти економіки, ця дисципліна допоможе краще зрозуміти сучасні господарські проблеми, прогнозу­вати їх наукове вирішення.

Історія економіки та економічної думки забезпечує тісний зв’язок історико-економічного пізнання з розвитком економічних знань у цілому.

Мета теми: розкрити роль історії економіки та економічної думки як науки, визначити її предмет, об’єкт і методологію.

Основні проблеми теми, на які слід звернути увагу

Історія економіки та економічної думки як наука; господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічної науки; предмет, методи та завдання курсу; етапи та напрями розвитку історії економіки та економічної думки; критерії періодизації господарського розвитку суспільства; цивілізаційний підхід у дослідженні стадій госпо­дарського розвитку.

Логіка розкриття теми

Розглядаючи питання історії економіки та економічної думки як науки, необхідно звернути увагу на визначення предмета дисципліни, усвідомити її роль і місце як фундаментальної економічної науки.

При вивченні питання господарства як підсистеми суспільства та об’єкта економічної наукислід ознайомитися з концепцією розвитку галузей господарства, його інституцій і категорій.

При визначенні етапів та напрямів розвитку історії економіки та економічної думкиважливо проаналізувати різні точки зору щодо її періодизації.

Знайомлячись із цивілізаційним підходом у дослідженні стадій господарського розвитку, доцільно визначити його особливості, основні риси, відмінності від формаційного принципу періодизації.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття: предмет, об’єкт, методи досліджень, завдання курсу; господарство; критерії періодизації, цивілізаційний підхід; аграрно-реміснича (доіндустріальна) цивілізація, індустріальна цивілізація; постіндустріальна (інформаційна) цивілізація.

 

План семінарського заняття 1

1.1. Предмет, методи та завдання курсу«Історія економіки та економічної думки».

2.2. Етапи і напрями розвитку історії економіки та економічної думки.

3.3. Критерії періодизації господарського розвитку суспільства. Цивілізаційний підхід.

Тематика індивідуальних творчих завдань (презентація)

1.1. Цивілізаційний підхід у дослідженні стадій господарського розвитку.

 

Перелік навчальних (домашніх) завдань для підготовки

до семінарського заняття та модульної контрольної роботи (МКР)

Завдання 1. Виписати у термінологічний словник і дати визначення основних термінів та понять: предмет, методи та завдання курсу, етапи і напрями розвитку, критерії періодизації; емпіричні дослід­ження; економічна думка; економічне вчення; економічна концепція.

Завдання 2. Відповісти на запитання для самоперевірки знань:

1.1. У чому полягають предмет і завдання курсу «Історія економіки та економічної думки»?

2.2. Що розуміють під поняттями «господарство як підсистема суспільства та об’єкт економічної науки»?

3.3. Що є об’єктом «Історії економіки та економічної думки»?

4.4. Дайте характеристику трьох типів цивілізацій.

5.5. У чому відмінність формаційної та цивілізаційної концепцій?

Питання для індивідуальної роботи:

1.1. Визначення предмета науки.

2.2. Методологія дослідження «Історії економіки та економічної думки».

 

Питання для самостійного вивчення:

1.1. Критерії прогресу людства.

2.2. Роль революцій у розвитку цивілізацій.

Література:1, с. 3–13; 2, с. 19–45; 6, с. 9–18; 7, с. 5–6; 8, с. 11–21; 10, с. 4–9; 11, с. 10–15.

[Вверх] [Вниз]

ТЕМА 2. Господарство та економічна думка

На етапі ранніх цивілізацій (до VIII ст. до н.е.)

Методичні рекомендації до вивчення теми

Первісна доба була найтривалішою в історії людства. Матеріальна культура первісного суспільства поділяється на кам’яний, бронзовий і ранній залізний віки. Найважливішими рисами первісної доби були перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства, існу­вання роду як господарської одиниці. Склалися два типи госпо­дарської цивілізації: східне і античне рабство. Вивчення східного рабства слід розпочати зі Стародавнього Єгипту (ІV тис. до н. е.) та інших країн Сходу. При ознайомленні з економічними поглядами представників країн Стародавнього Сходу необхідно звернути увагу на особливості соціально-економічного розвитку цих країн, еконо­мічну роль держави. Активна участь держави в господарському житті сприяла формуванню специфічного, так званого азіатського способу виробництва, що й зумовило виникнення проблем, пов’язаних з осмисленням меж, співвідношенням державної, общинної та особистої власності, трактуванням суті економічних категорій і законів.

Мета теми: визначити особливості економічного розвитку ста­родавніх цивілізацій, їхній вплив на формування і розвиток еко­номічної думки.

 

Основні проблеми теми, на які слід звернути увагу

Форми господарства у первісному суспільстві. Економічна думка країн Давнього Сходу, Єгипту, Месопотамії. Цивілізація Шумеру. Особливості її господарського розвитку. Закони Хаммурапі. Три­пільська культура в давній історії України.

 

Логіка розкриття теми

Вивчення цієї теми слід розпочати зі з’ясування проблеми взаємо­дії людини та природного середовища у стародавньому суспільстві. Розкрити, де, як і чому виникли землеробство, скотарство, перші ремесла. Дати характеристику господарства за періоду кам’яного, бронзового і залізного віків.

Необхідно звернути увагу, що трипільська культура на території України існувала одночасно з найдавнішими цивілізаціями світу. Розглянути причини розкладу первіснообщинного ладу та типи стародавніх цивілізацій.

Економічна думка стародавнього світу відображала стан соціально-економічного та політичного розвитку тогочасних суспільств. Пи­семні джерела, на підставі яких можна досліджувати економічну думку Стародавнього Сходу, це, як правило, збірники законів, юри­дичні акти, документи господарської звітності та трактати про управління державою і державним господарством.

Про економічну думку Стародавнього Єгипту можна довідатися насамперед з творів державних чиновників (писарів), адміністративно-господарських документів, різних повчань – творів дидактичного характеру.

Економічна думка Месопотамії представлена відомою пам’яткою XVIII ст. до н. е. – законами вавилонського царя Хаммурапі, які, в цілому, є системою правових норм, спрямованих на регулювання соціально-економічних відносин у Вавилоні.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття: форми господарства у первісному суспільстві; основні твори, що характеризують розвиток економічної думки країн Дав­нього Сходу, Єгипту, Месопотамії; особливості господарського розвитку цивілізації Шумеру; закони Хаммурапі; трипільська культура.

План семінарського заняття 1

4.4. Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства, їхня характеристика.

5.5. Господарський розвиток держав Стародавнього Сходу.

6.6. Економічна думка Стародавнього Сходу.

Перелік навчальних (домашніх) завдань для підготовки

ТЕМА 3. Господарський розвиток та економічна думка

До основних ознак господарства Середньовіччя слід віднести: панування приватної власності, основою якої була земля; монополію феодалів на землю; умовний характер, ієрархічну структуру земельної власності, що ґрунтувалася на васальних зв’язках; протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським виробництвом; особисту, поземельну, судово-адміністративну і військово-політичну залежність селянина від землевласника; рентну форму експлуатації; переважання натурального господарства і другорядну роль обміну; сеньйорію, ремісничий цех, торгову гільдію як головні господарські форми. Виникнення і розвиток господарства в європейських країнах мали універсальні ознаки. Разом з тим, у кожній країні були свої особливості, хронологічні межі. Це в свою чергу позначилося на формуванні та розвитку економічної думки в епоху Середньовіччя.

Логіка розкриття теми

Вивчаючи цю тему, слід з’ясувати особливості розвитку рабовлас­ництва, суть господарсько-технічних досягнень країн античного періоду. Важливо звернути увагу на галузеву структуру економіки, основні форми організації виробництва в агарному секторі та ремісництві, економічні функції держави. Доцільно розпочати дослід­ження розвитку основних факторів виробництва.

Аналізуючи розвиток господарства країн Європи в епоху Се­редньо­віччя, необхідно виділяти три періоди. У ранньому Се­редньовіччі (V–X ст.) сформувалися й утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генезису). ХІ–ХV ст. – період зрі­лості феодального господарства в умовах внутрішньої колонізації, розвитку міст і товарного виробництва. У пізньому Середньовіччі (ХVІ – перша половина ХVІІІ ст.) зароджувалися ринкові форми вироб­ництва, з’явились ознаки індустріальної цивілізації.

При вивченні поглядів ідеологів античного світу (Ксенофонта, Платона, Аристотеля) необхідно відзначити ті основні ідеї, на яких згодом базувалась економічна наука.

Економічна думка епохи Середньовіччя характеризується особли­востями розвитку феодальних відносин. Науковий спадок духовних ідеологів цієї епохи, в тому числі у сфері господарської політики, представляють схоластика, софістичні роздуми, релігійно-етичні норми. Найбільш значущим автором західноєвропейської економічної думки раннього періоду Середньовіччя був Хома Аквінський (1225–1274 рр.). При вивченні творчої спадщини Х. Аквінського слід звернути увагу на трактування таких економічних категорій, як багатство, обмін, цінність, гроші, торговельний прибуток, лихварський процент.

Історія економічної думки України часів раннього та класичного Середньовіччя пов’язана з добою Київської Русі. Літературними дже­релами, з яких можна дізнатися про тогочасні економічні погляди, є літописи, угоди, грамоти князів, кодекси й записи норм світського та церковного права. Тому при вивченні економічної думки України доби Середньовіччя головну увагу необхідно приділити творам «Руська правда», «Повість минулих літ», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, Галицько-Волинський літопис.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття: азіатський спосіб виробництва; античний спосіб вироб­ництва; товарне виробництво; лихварство; гроші; позичковий процент; економіка; хрематистика; споживна вартість; мінова вартість; лати­фундійне господарство; право власності; феодалізм; схоластика; софізм; релігія; рента; капітал; алод, альменда; огородження; бене­фіцій; васал; панщина; оброк; десятина; серви; сеньйорія.

План семінарського заняття 2

1.1. «Осьовий час» та формування Східної та Західної цивілізацій.

2.2. Економічний розвиток і економічна думка в Стародавній Греції (Ксенофонт, Платон, Аристотель).

3.3. Економічний розвиток і економічна думка в Стародавньому Римі (брати Гракхи, Варрон, Колумелла).

4.4. Основні риси економіки країн Західної Європи в середні віки.

5.5. Пам’ятки соціально-економічної думки Середньовіччя. «Салічна правда», «Капітулярій про вілли». Економічні погляди Хоми Аквінського.

6.6. Господарство та економічна думка Київської Русі.

Логіка розкриття теми

Вивчення даної теми слід розпочати з визначення основних передумов формування ринкового господарства в Західній Європі. Розклад феодального господарства був пов’язаний з такими проце­сами, як розвиток товарного господарства; спеціалізація ремесла, що наближалася до рівня мануфактурного поділу праці; посилення май­но­­вої і соціальної диференціації; формування великих капіталів і розвиток розширеного відтворення.

Розглядаючи великі географічні відкриття, необхідно визначити їхню роль у первісному нагромадженні капіталу. Доцільно з’ясувати політичні та економічні причини колоніальної політики, її вплив на розвиток господарства країн Західної Європи.

Важливо також розглянути роль мануфактури в генезисі індустрі­альної цивілізації, визначити її типи, особливості розвитку в країнах Європи.

Слід усвідомити, що становлення і ранній період розвитку рин­кової системи в Європі відбувалися паралельно з генезисом підпри­ємницької діяльності і підприємницького мислення.

Важливим також є розгляд аграрного питання, тобто необхідно з’ясувати, яким шляхом відбувався розвиток аграрного сектора, наскільки динамічно розвивались нові інтенсивні методи госпо­дарювання.

Вивчаючи меркантилізм, необхідно зрозуміти його значення як теоретичної основи для економічної політики держави в період становлення капіталістичного способу виробництва. Разом з тим, доцільно також з’ясувати значення меркантилізму для виникнення науки політичної економії. Дуже важливо зрозуміти емпіричні вис­новки та узагальнення, які робили теоретики меркантилізму (Т. Мен, А. Монкретьєн, У. Стаффорд та ін.). Розвиток економічних ідей мер­кантилістів про державне регулювання зовнішньої торгівлі, ототож­нення грошей і багатства та інші питання слід розглядати з урахуванням двох етапів: раннього і пізнього.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття: великі географічні відкриття; первісне нагромадження капіталу; мануфактура; розсіяна мануфактура; централізована ману­фак­тура, меркантилізм; грошовий баланс; торговельний баланс; протекціонізм.

План семінарського заняття 3

1.1. Передумови формування ринкового господарства в суспільствах Європейської цивілізації.

2.2. Великі географічні відкриття та їхні соціально-економічні наслідки.

3.3. Зародження мануфактурного виробництва в Західній Європі. Формування ринкових відносин.

4.4. Меркантилізм – перша школа політичної економії. Особливості меркантилізму в різних країнах.

5.5. Економічна політика меркантилізму і сучасність.

Аналізуючи творчу спадщину В. Петті (1623–1687), необхідно зазначити, що, перш за все, він увійшов в історію як основоположник науки соціальної статистики. Разом з тим, своїми роздумами про вартість, ренту, заробітну плату, поділ праці та гроші Петті заклав основи наукової політичної економії.

У творах П. Буагільбера (1646–1714) дано критику економічних ідей меркантилізму. При вивченні економічних поглядів ученого слід звернути увагу: на запропоновану нимсистему реформування еконо­міки Франції; на обґрунтування трудової теорії вартості; на теорію грошей. Економічні ідеї Буагільбера розвинули далі фізіократи.

Фізіократи – представники класичної політичної економії у Франції другої половини ХVIII ст. Фізіократи у своїх працях шукали відповідь на питання про джерело прибутку не у сфері обігу, а в сфері вироб­ництва, хоча вбачали джерело багатства лише в сільському госпо­дарстві і не розуміли, що принципової різниці в створенні продукту в промисловості і сільському господарстві немає. Необхідно також з’ясувати значення спроби Ф. Кене у праці «Економічна таблиця» пока­зати обіг усього суспільного продукту

Іншим представником французької класичної школи політекономії був Ф. Бастіа (1801–1850), який висунув і обґрунтував теорію послуг, а також концепцію «економічної гармонії». При вивченні теорій Бастіа слід звернути увагу на трактування виробництва як обмін послугами, а також на ідею утвердження економічної гармонії та вільного підприємництва на основі теорії послуг.

Вивчаючи цю тему, необхідно з’ясувати особливості історичного розвитку Німеччини в ХІХ ст., яка економічно відставала від Англії і Франції. Країна потребувала розробки нових принципів політики, яка націлювала б на розробку методів прискорення економічного роз­витку, успішної конкуренції і виходу на світові ринки. Автором такої концепції став Ф. Ліст, який розробив основні принципи так званої національної політичної економії.

Послідовники Ф. Ліста проголошують основним завданням еконо­мічної науки розробку специфічних методів «індустріального вихо­вання» нації, успішного розвитку продуктивних сил окремо взятої країни. Цей напрямок розвитку науки отримує назву історичної школи політекономії. Засновниками цієї школи були В. Рошер (1817–1894), Б. Гільдебранд (1812–1878), К. Кніс (1821–1898), які вивчали законо­мірності розвитку національного народного господарства, місце й роль держави у цьому процесі.

Необхідно розглянути економічні і політичні передумови, які сприяли появі марксистської політичної економії. В умовах, коли посилилась експлуатація і погіршилось становище пролетаріату, виник і розвинувся робітничий рух. Важливо зрозуміти, що складна і суперечлива обстановка в країнах Західної Європи, загострення анта­гоністичних протиріч капіталізму створили сприятливий ґрунт для виникнення марксизму.

Марксизм – це ідеологія робітничого класу, знедолених трудящих мас. Його основоположниками були німецькі мислителі-револю­ціонери Карл Маркс (1818–1883) і Фрідріх Енгельс (1820–1895). Необхідно визначити, під впливом яких чинників зароджувалися і розвивалися економічні погляди Маркса й Енгельса, зміст яких відображений в основній роботі К. Маркса «Капітал», у програмному документі марксизму – «Маніфесті Комуністичної партії».

При вивченні «Капіталу» важливо зрозуміти значення кожного тому, його місце в загальному плані роботи К. Маркса, що дасть можливість краще з’ясувати його ідеї та основну структуру.

Предметом дослідження І тому «Капіталу» є капіталістичний процес виробництва капіталу, ІІ тому – процес обігу, ІІІ – характе­ристика капіталістичного виробництва, взятого в цілому. Четвертий том («Теорії додаткової вартості») присвячений історії економічних учень.

Особливу увагу при вивченні І тому слід звернути на Марксове трактування: товару і його властивостей; сутності додаткової вартості, капіталу, заробітної плати, норми додаткової вартості, загального закону капіталістичного нагромадження; органічної будови капіталу, основного протиріччя капіталізму. При вивченні ІІ тому необхідно з’ясувати чим відрізняється трактування капіталу у Маркса від поглядів Сміта і Рікардо; а також, у чому полягають: три стадії і три форми руху капіталу; промисловий капітал; грошовий, продуктивний, товарний капітал; спосіб перенесення вартості основного й обо­ротного капіталу на готовий продукт; поділ суспільного виробництва на два підрозділи; умови реалізації сукупного суспільного продукту при простому і розширеному відтворенні. При розгляді ІІІ тому з’ясуйте трактування Марксом прибутку, норми прибутку і серед­нього прибутку; ціни виробництва; закону тенденції норми прибутку до зниження і його обґрунтування; характеристики форм вираження додаткової вартості; диференціальної та абсолютної ренти тощо. Отже, в своїй фундаментальній праці Маркс показав діалектику розвитку капіталістичного суспільства, усебічно проаналізував усе суттєве в економічних явищах та форми їхнього прояву, указав на спадковість цих форм.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття: промисловий переворот; форми господарства: мануфак­тура, фабрика, акціонерні товариства, домогосподарство; парцелярна система; виробництво; засоби виробництва; промисловість; сільське господарство; класична школа політичної економії; трудова теорія вартості; ціна; ринкова ціна; природна ціна; вільна конкуренція; заробітна плата; мінімум засобів існування; фізіократи; чистий продукт; початкові аванси; щорічні аванси; відтворення; фритредерство; «невидима рука» А. Сміта; поділ праці; ринкова рівновага; дифе­ренційна рента; абсолютна рента; абсолютні і порівняльні переваги в економіці; мінова концепція; ринкова економіка; «триєдина формула»; утримання; «теорія утримання»; жертва робітника і капіталіста; підприємець; «закон ринків Сея»; «теорія гармоній»; «залізний закон заробітної плати»; теорія фонду заробітної плати; теорія народона­селення; теорія реалізації; товар; конкретна праця; абстрактна праця; робоча сила; додаткова вартість; норма додаткової вартості; постійний капітал; змінний капітал; ціна робочої сили; вартість робочої сили; органічна будова капіталу; загальний закон капіталістичного нагро­мадження, основне протиріччя капіталізму; норма прибутку; середня норма прибутку; ціна виробництва; диференційна і абсолютна ренти; пауперизм; космополітизм, націоналізм; економічний націоналізм; продуктивні сили суспільства; «індустріальне виховання нації»; історична школа; історичний метод; соціальний напрям.

План семінарського заняття 4

1.1. Основні закономірності розвитку ринкового господарства в країнах Західної Європи.

2.2. Буржуазно-демократичні революції, їх суть і значення для розвитку ринкової економіки.

3.3. Промисловий переворот та його особливості в різних країнах.

4.4. Зародження класичної школи в політичній економії в Англії і Франції (В. Петті, П. Буагільбер).

5.5. Економічна теорія фізіократів (Ф. Кене, А. Тюрго).

План семінарського заняття 5

1.1. Економічний розвиток Англії в середині XVIII ст.

2.2. А. Сміт – економіст мануфактурного періоду розвитку капіталізму.

3.3. Д. Рікардо – економіст епохи промислового перевороту.

4.4. Особливості ринкового господарства у Франції. Економічні погляди Ж.Б. Сея та Ф. Бастіа.

5.5. Економічні погляди класичної політичної економії у працях Дж.С. Мілля.

План семінарського заняття 6

1.1. Особливості формування ринкового господарства в Німеччині.

2.2. Зародження системи національної політичної економії в Німеч­чині. Ф. Ліст про «індустріальне виховання нації».

3.3. Історична школа.

4.4. Марксистська економічна теорія. Основні ідеї «Капіталу» К. Маркса.

План семінарського заняття 7

МОДУЛЬ 2

План семінарського заняття 8

1.1. Структурні зміни в економіці провідних країн Заходу (Англія, Франція, Німеччина, США).

2.2. Маржиналістська революція та її зв’язок зі змінами у світовому господарстві.

3.3. Австрійська школа граничної корисності (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк).

4.4. Формування неокласичної традиції в політичній економії. Кембріджська школа. Економічна теорія А. Маршалла.

5.5. Американська школа маржиналізму. Дж.Б. Кларк.

Логіка розкриття теми

Вивчення теми необхідно розпочати з визначення економічних передумов та сутності аграрних реформ 1848 р. в Австрії та 1861 р. в Росії, їхнє значення для індустріального розвитку України.

Значний вплив на господарський розвиток України справив про­мисловий переворот. Відчутний поштовх отримали галузі промисло­вості, пов’язані з сільським господарством. У першу чергу це стосувалося цукрової промисловості, де відбувалася концентрація виробництва і виникали нові форми господарювання.

В умовах промислового розвитку значна увага приділялася вдоско­наленню кредитно-банківської системи. Слід розглянути основні форми організації кредиту.

Усі ці процеси формувались в умовах відсутності української державності, жорсткого колоніального гноблення, що несприяло актив­ному поширенню кооперативного руху в різних сферах господарської, суспільної діяльності.

Зміни, що відбулися в економічному та суспільному житті країни після реформи 1861 р., позначилися й на розвитку політичної еко­номії. При розгляді цього питання доцільно пригадати ідеї класичної школи, маржиналістів, марксизму, оскільки українські вчені значну увагу приділяли переосмисленню їх поглядів. Тут необхідно згадати професорів І. Вернадського, М. Бунге, Д. Піхна, А. Антоновича, М. Зі­бера. Особливе місце в розвитку політичної економії в Україні посідає київська психологічна школа, яка здобула високу оцінку на Заході.

Знайомлячись із творчістю С. Подолинського (1850–1891), необ­хідно звернути увагу на статтю «Труд человека и его отношение к распределению энергии», в якій він дав природничо-наукове пояс­нення процесу праці. Важливо також відзначити роль економічних праць І. Франка в історії економічної думки в Україні.

Водночас слід розглянути погляди українських економістів із світовим ім’ям: М. Туган-Барановського (1865–1919) і Є. Слуцького (1880–1948). Зокрема, визначити внесок Туган-Барановського в роз­робку таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін., а також внесок Є. Слуцького в розвиток матема­тичних і статистичних досліджень.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття: феодально-кріпосницький лад; пропінація; сервітут; община; громадівці; народники; кооператив; артіль; ліберали; революціонери; «закон Подолинського»; соціальний напрям; психологічний напрям; математичний напрям; праксеологія.

План семінарського заняття 9

1.1. Економічні передумови та сутність аграрних реформ 1848 р. в Австрії та 1861 р. в Росії. Їхні наслідки для України.

2.2. Промисловий розвиток українських земель у другій половині ХІХ ст. Виникнення акціонерних товариств та монополій.

3.3. Зародження і розвиток кооперативного руху.

4.4. Фінансово-кредитна система в Україні.

План семінарського заняття 10

1.1. Особливості розвитку економічної думки в Україні в останній третині XIX ст.

2.2. Марксистська течія в українській економічній думці. М. Зібер.

3.3. Проблеми ринкового розвитку у працях І. Вернадського, С. Подолинського, І. Франка.

4.4. Київська психологічна школа.

5.5. Економічна теорія М. Туган-Барановського.

6.6. Економіко-математичні дослідження Є. Слуцького.

Логіка розкриття теми

Перша світова війна кардинально вплинула на зміни в господарстві світу. Центри господарського виробництва перемістилися з Європи в США (центри фінансового життя, промислового і сільськогоспо­дарського виробництва). Розгляньте плани Дауеса та Юнга, їхню суть і мету.

У 20-х роках ХХ ст. спостерігалася інтенсивна концентрація вироб­ництва і капіталів, подальша монополізація економік. Особливість монополій полягала у їхньому тісному зв’язку з державою. В цих умовах виникають нові теорії імперіалізму, в яких розглядається роль фінансової олігархії в національному і світовому господарствах. Озна­йомтесь з роботою В. Леніна «Імперіалізм як вища стадія капіталізму» та працями К. Каутського та Р. Гільфердінга.

При вивченні цієї теми необхідно визначити основні чинники, що вплинули на еволюцію неокласичних ідей у ХХ ст. У рамках неокла­сичної традиції формуються різноманітні концепції соціально-еко­номічного розвитку, які об’єднує орієнтація на потенціал ринкової системи та ринкових механізмів.

Так, у межах неокласичного напряму виникає окремий напрямок, представники якого (Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер) з’ясо­вують особливості конкуренції в умовах панування монополій в еко­номіці. Особливо важливо зрозуміти, на яких принципах ґрунтується англійська й американська школи монополістичної і недосконалої конкуренції. В чому спільність і відмінність їхніх поглядів?

Розгортання всесвітньої кризи зумовлює виникнення нових пріори­тетів у наукових дослідженнях, оскільки дійсність спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпе­чувати рівновагу на ринках товарів, праці й капіталу. Високий рівень усуспільнення та ускладнення господарського механізму потребували планомірного регулювання економіки в загальнонаціональних масшта­бах, тобто посилення ролі держави в економіці.

Особливу увагу необхідно звернути на загальну структуру і зміст праці Дж.М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». Визначити, в чому полягає відмінність кейнсіанського вчення від попе­редніх теорій. Для вирішення цього завдання доцільно розглянути кейнсіанське трактування основних економічних категорій: криза, безробіття, економічна роль держави, сукупний попит, процент, гроші, заробітна плата, мультиплікатор та ін. Крім того, важливо зрозуміти механізм порушення економічної рівноваги, його причини та нас­лідки, а також встановити функціональну залежність між інвести­ціями, зайнятістю, споживанням і доходами; вплив виробничого та особистого споживання на економічну динаміку.

При розгляді питання щодо поширення кейнсіанства в різних країнах слід зупинитися на таких країнах, як США (А. Хансен, С. Харріс), Франція (Г. Ардан, В. Перру), Швеція (Г. Мюрдаль, Е. Вігфорс). Послідовники Кейнса висунули три проблеми, які мають відносно самостійний характер: проблему динамічної рівноваги, проб­лему тривалих відхилень від стану динамічної рівноваги та проблему короткотривалих відхилень, або циклічних коливань. Особливе місце при розгляді економічних проблем надавали інвестиціям, доповнили концепцію мультиплікатора концепцією акселератора.

Розглядаючи особливості розвитку господарства в провідних країнах світу в 30-х роках ХХ ст., слід звернути увагу на з’ясування особливостей прояву цих процесів в окремих країнах Західної Європи.

Окреме місце в економічній теорії посідає неолібералізм – течія, що базується на неокласичній методології і захищає принципи саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи. Разом з тим, неолібералізм визнає можливість часткового, обмеженого впливу держави на економіку. При вивченні неолібе­ралізму необхідно розглянути різноманітні його форми, представлені багатьма школами, серед яких найбільш відомими є лондонська (Ф. Хайєк), фрайбурзька (В. Ойкен, Л. Ерхард), паризька (М. Алле), чиказька (М. Фрідмен).

Своєрідний напрям в економічній науці посідає інституціоналізм. Доцільно з’ясувати причини виникнення, сутність та основні зав­дання, які вирішує інституціоналізм. Для кращого розуміння основних засад цієї теорії необхідно пригадати німецьку історичну школу (тема 5), оскільки вона справила певний вплив на формування та розвиток інституціоналізму. Разом з тим, інституціоналізм не має якихось тео­ретичних засад. Його представники суттєво різняться як щодо теоре­тичних принципів, так і щодо досліджуваних проблем. У своєму розвитку інституціоналізм пройшов кілька етапів. При розгляді раннього інституціоналізму, розквіт якого припадає на 20–30-ті роки ХХ ст., слід дати характеристику трьох основних його напрямів: соціально-психологічного (Т. Веблен), соціально-правового (Дж. Ком­монс) і кон’юнктурно-статистичного (У. Мітчелл). Визначити їхні спільні і відмінні риси.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття: державно-монополістичний капіталізм; імперіалізм; олігарх; репарація; план Дауеса; план Юнга; «велика депресія»; неокласичний напрям; кейнсіанство; інституціоналізм; неолібералізм; сукупний попит; основний психологічний закон; сукупна пропозиція; макро­економіка; виробничий попит; виробнича пропозиція; мультиплі­катор; акселератор; схильність до споживання; схильність до заощад­ження; монополія; конкуренція; недосконала конкуренція; монополіс­тична конкуренція; чиста монополія; дуополія; олігополія; дифе­ренціація продукту; нецінова конкуренція; монопсонія; дирижизм; центрально-кероване господарство; вільне ринкове господарство; соціально-ринкова економіка; монетаризм; інституціоналізм; соціально-психологічний інституціоналізм; соціально-правовий інституціона­лізм; кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм.

 

План семінарського заняття 11

1.1. Нові явища в соціально-економічному житті провідних країн світу на початку XX ст. Економічні наслідки Першої світової війни.

2.2. Відображення державно-монополістичних тенденцій у теоріях імперіалізму (Дж.А. Гобсон, Р. Гільфердинг, В.І. Ленін).

3.3. Теорії монополії та конкуренції Дж. Робінсон, Е. Чемберлена, Й. Шумпетера.

4.4. Світова економічна криза 1929–1933 рр. та її вплив на розвиток капіталістичних країн.

5.5. Теоретична система та економічна програма регулювання економіки Дж. Кейнса.

 

План семінарського заняття 12

1.1. Особливості реформування економіки в Німеччині.

2.2. Виникнення й загальна характеристика неолібералізму:

а) лондонська школа;

б) фрайбурзька школа;

в) паризька школа;

г) чиказька школа.

 

План семінарського заняття 13

1.1. 1.1. Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його розвитку.

2.2. 2.2. Соціально-психологічний інституціоналізм Т. Веблена.

3.3. Соціально-правовий інституціоналізм Дж. Р. Коммонса.

4.4. Кон’юнктурно-статистичний інституціоналізм В. Мітчелла.

Література: 1, с. 204–210, 338–352, 371–393, 399–430,454–465; 2, с. 824–877, 935–971, 1067–1104; 5, с. 193–196; 6, с. 183–207; 7, с. 75–77, 110–166; 8, с. 250–344; 9, с. 207–216; 10, с. 109–122; 11, с. 229–260.

[Вверх] [Вниз]

Логіка розкриття теми

Вивчення теми слід розпочинати з усвідомлення тих змін, яких зазнали всі національні господарства, всі економічні школи внаслідок Другої світової війни. Формування і розвиток військово-промислового комплексу істотно стимулювали розвиток технологій та економіки. Після відновлення національних господарств із середини 50-х років ХХ ст. починають проявлятися наслідки науково-технічної революції. Наука стає продуктивною силою, підприємства все більше уваги приділяють управлінню.

З’являються спроби практично поєднати ринкову систему з еле­ментами жорсткого державного регулювання: неокейнсіанство (у біль­шості країн), неолібералізм (у соціально-ринковому господарстві Німеч­чини), дирижизм (у Франції), соціально-демократична модель (у Швеції).

Тенденції світової економічної інтеграції все більше проявляються в інтеграції економічних шкіл. Так, у межах неокласичної традиції спостерігається тенденція до зближення кейнсіанської та неокласичної шкіл, тобто формується теорія неокласичного синтезу. Для розуміння основних принципів цієї теорії слід розглянути погляди П. Саму­ельсона.

Починаючи з 70-х років, неокласична теорія переживає відрод­ження класичних традицій, повертаючись до визначальної ролі еконо­мічного суб’єкта і ринкового механізму саморегулювання у вста­новленні загальної економічної рівноваги. У цей період виникають теорії раціональних очікувань (Т. Сарджент, Р. Лукас) та економіки пропозиції (А. Лаффер), які представляють сучасний консервативний напрямок неокласичної теорії. Вивчаючи погляди представників но­вих неокласичних теорій, необхідно виходити з того, що в них уза­гальнюються ідеї рівноваги, враховуються, формалізуються та мате­матизуються всі явища економічного життя, у тому числі й мот