Знайомство з економічним ученням А. Сміта і Д. Рікардо дасть чітке уявлення про логіку і системність дослідження класичної школи.

Аналіз поглядів А. Сміта (1723–1790) слід розпочати з його розу­міння предмета дослідження економічної науки, зазначивши при цьому, що політика, яку він обґрунтовував, отримала назву фритре­дерства (вільна торгівля). У своїй праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» Сміт розглядає умови і шляхи, які ведуть людей до найбільшого добробуту. Центральне місце в методології Сміта посідає концепція економічного лібералізму, в основу якої він поклав ідею природного порядку. Розглядаючи цю ідею, необхідно звернути увагу на сутність понять «економічна людина» і «невидима рука», які стали популярними в економічній науці. Особливої уваги потребує вивчення теорії вартості А. Сміта, яку він формулює на основі дуалістичного методу: з одного боку, трактує вартість товару затраченою працею, з другого – вартість визначається як сума доходів. На основі двоїстості трактувань теорії вартості Сміт розглядає інші економічні категорії: заробітну плату, прибуток, процент на капітал, ренту. Теорії вартості і ціни, розроблені А. Смітом, лягли в основу теоретичних концепцій інших наукових шкіл економічної теорії.

Вихідною позицією в творчості Д. Рікардо (1772–1823) стала властива всім економістам-класикам прихильність до концепції еконо­мічного лібералізму. Починаючи знайомство з твором Д. Рікардо «Основи політичної економії і оподаткування» (1817), необхідно звернути увагу на дві, на його думку ключові, проблеми економічної теорії. По-перше, поділ суспільства на три класи (земельних влас­ників, власників грошей і капіталу, робітників) і три види доходів (ренту, прибуток, заробітну плату). По-друге, визначення головного завдання політичної економії – з’ясування законів розподілу в буржуазному суспільстві. Значну увагу в своїй праці Рікардо приділив трактуванню таких категорій, як вартість, рента, заробітна плата, прибуток та інші, а також особливостям формування їхніх кількісних характеристик в умовах промислового перевороту, різної родючості землі, росту чисельності населення та інших обставин.

Класична школа справила великий вплив на подальший розвиток економічної науки та формування економічної політики. Універсаль­ність та космополітичність теорії забезпечували можливість її використання в будь-якій країні.

Класичні економічні доктрини знайшли своє відображення у працях багатьох вчених, зокрема Ж.Б. Сея, Ф. Бастіа, Дж.С. Мілля та інших. При вивченні їхніх поглядів слід звернути увагу на те, що в центрі досліджень цих економістів все ще залишаються проблеми економічного розвитку, зростання масштабів виробництва. Проте економісти нової хвилі принесли й нові ідеї в класичну теорію. Зокрема, вони: загострили увагу до проблем розподілу та обміну, до їхньої ролі у збагаченні суспільства; розглядали не лише матеріальну сферу виробництва як джерело багатства, але й нематеріальну сферу; здійснили нове розширене трактування вартості як абстрактної категорії, що матеріалізується в ціні й проявляється в процесі обміну лише як тенденція; досліджували проблеми зайнятості, нагромад­ження, інвестицій, кризи, економічної ролі держави з точки зору суб’єктивного фактора. Саме в межах цих теорій було закладено основи системного, багатофакторного методу дослідження, який зго­дом став джерелом нового, неокласичного напрямку в політичній еко­номії. Водночас, вивчаючи економічні теорії першої половини ХІХ ст., необхідно з’ясувати, чому К. Маркс назвав економістів цього періоду представниками «вульгарної політичної економії».

Дж.С. Мілль (1806–1873) – найбільш відомий послідовник кла­сичної традиції. Книга Мілля «Принципи політичної економії» (1848) протягом другої половини ХІХ ст. була основним навчальним посіб­ником для економістів. При ознайомленні з творчістю Мілля варто зосередити увагу: на його аналізі процесу виробництва, теорії продуктивної праці; на трактуванні капіталу, вартості, ціни, грошей, заробітної плати, ренти, міжнародної торгівлі; на визначенні показ­ників суспільного прогресу, ролі держави в забезпеченні прогресу суспільства.

Політична економія у Франції мала свою специфіку: вона хоч і успадкувала класичні традиції, але з прагматичних позицій вирішу­вала проблеми розвитку буржуазного суспільства. При вивченні економічних поглядів Ж.Б. Сея (1767–1832) необхідно виходити з його абсолютного сприйняття принципів свободи ринків, ціноутворен­ня, внутрішньої і зовнішньої торгівлі, необмеженої вільної конку­ренції підприємців, недопущення ніяких проявів протекціонізму. На основі цих принципів ученим були сформовані «закон ринків» (або «закон Сея»), теорія трьох факторів виробництва, теорія ціноутворення.

Іншим представником французької класичної школи політекономії був Ф. Бастіа (1801–1850), який висунув і обґрунтував теорію послуг, а також концепцію «економічної гармонії». При вивченні теорій Бастіа слід звернути увагу на трактування виробництва як обмін послугами, а також на ідею утвердження економічної гармонії та вільного підприємництва на основі теорії послуг.

Вивчаючи цю тему, необхідно з’ясувати особливості історичного розвитку Німеччини в ХІХ ст., яка економічно відставала від Англії і Франції. Країна потребувала розробки нових принципів політики, яка націлювала б на розробку методів прискорення економічного роз­витку, успішної конкуренції і виходу на світові ринки. Автором такої концепції став Ф. Ліст, який розробив основні принципи так званої національної політичної економії.

Послідовники Ф. Ліста проголошують основним завданням еконо­мічної науки розробку специфічних методів «індустріального вихо­вання» нації, успішного розвитку продуктивних сил окремо взятої країни. Цей напрямок розвитку науки отримує назву історичної школи політекономії. Засновниками цієї школи були В. Рошер (1817–1894), Б. Гільдебранд (1812–1878), К. Кніс (1821–1898), які вивчали законо­мірності розвитку національного народного господарства, місце й роль держави у цьому процесі.

Необхідно розглянути економічні і політичні передумови, які сприяли появі марксистської політичної економії. В умовах, коли посилилась експлуатація і погіршилось становище пролетаріату, виник і розвинувся робітничий рух. Важливо зрозуміти, що складна і суперечлива обстановка в країнах Західної Європи, загострення анта­гоністичних протиріч капіталізму створили сприятливий ґрунт для виникнення марксизму.

Марксизм – це ідеологія робітничого класу, знедолених трудящих мас. Його основоположниками були німецькі мислителі-револю­ціонери Карл Маркс (1818–1883) і Фрідріх Енгельс (1820–1895). Необхідно визначити, під впливом яких чинників зароджувалися і розвивалися економічні погляди Маркса й Енгельса, зміст яких відображений в основній роботі К. Маркса «Капітал», у програмному документі марксизму – «Маніфесті Комуністичної партії».

При вивченні «Капіталу» важливо зрозуміти значення кожного тому, його місце в загальному плані роботи К. Маркса, що дасть можливість краще з’ясувати його ідеї та основну структуру.

Предметом дослідження І тому «Капіталу» є капіталістичний процес виробництва капіталу, ІІ тому – процес обігу, ІІІ – характе­ристика капіталістичного виробництва, взятого в цілому. Четвертий том («Теорії додаткової вартості») присвячений історії економічних учень.

Особливу увагу при вивченні І тому слід звернути на Марксове трактування: товару і його властивостей; сутності додаткової вартості, капіталу, заробітної плати, норми додаткової вартості, загального закону капіталістичного нагромадження; органічної будови капіталу, основного протиріччя капіталізму. При вивченні ІІ тому необхідно з’ясувати чим відрізняється трактування капіталу у Маркса від поглядів Сміта і Рікардо; а також, у чому полягають: три стадії і три форми руху капіталу; промисловий капітал; грошовий, продуктивний, товарний капітал; спосіб перенесення вартості основного й обо­ротного капіталу на готовий продукт; поділ суспільного виробництва на два підрозділи; умови реалізації сукупного суспільного продукту при простому і розширеному відтворенні. При розгляді ІІІ тому з’ясуйте трактування Марксом прибутку, норми прибутку і серед­нього прибутку; ціни виробництва; закону тенденції норми прибутку до зниження і його обґрунтування; характеристики форм вираження додаткової вартості; диференціальної та абсолютної ренти тощо. Отже, в своїй фундаментальній праці Маркс показав діалектику розвитку капіталістичного суспільства, усебічно проаналізував усе суттєве в економічних явищах та форми їхнього прояву, указав на спадковість цих форм.

У результаті вивчення теми стануть зрозумілими такі основні поняття: промисловий переворот; форми господарства: мануфак­тура, фабрика, акціонерні товариства, домогосподарство; парцелярна система; виробництво; засоби виробництва; промисловість; сільське господарство; класична школа політичної економії; трудова теорія вартості; ціна; ринкова ціна; природна ціна; вільна конкуренція; заробітна плата; мінімум засобів існування; фізіократи; чистий продукт; початкові аванси; щорічні аванси; відтворення; фритредерство; «невидима рука» А. Сміта; поділ праці; ринкова рівновага; дифе­ренційна рента; абсолютна рента; абсолютні і порівняльні переваги в економіці; мінова концепція; ринкова економіка; «триєдина формула»; утримання; «теорія утримання»; жертва робітника і капіталіста; підприємець; «закон ринків Сея»; «теорія гармоній»; «залізний закон заробітної плати»; теорія фонду заробітної плати; теорія народона­селення; теорія реалізації; товар; конкретна праця; абстрактна праця; робоча сила; додаткова вартість; норма додаткової вартості; постійний капітал; змінний капітал; ціна робочої сили; вартість робочої сили; органічна будова капіталу; загальний закон капіталістичного нагро­мадження, основне протиріччя капіталізму; норма прибутку; середня норма прибутку; ціна виробництва; диференційна і абсолютна ренти; пауперизм; космополітизм, націоналізм; економічний націоналізм; продуктивні сили суспільства; «індустріальне виховання нації»; історична школа; історичний метод; соціальний напрям.

План семінарського заняття 4

1.1. Основні закономірності розвитку ринкового господарства в країнах Західної Європи.

2.2. Буржуазно-демократичні революції, їх суть і значення для розвитку ринкової економіки.

3.3. Промисловий переворот та його особливості в різних країнах.

4.4. Зародження класичної школи в політичній економії в Англії і Франції (В. Петті, П. Буагільбер).

5.5. Економічна теорія фізіократів (Ф. Кене, А. Тюрго).

План семінарського заняття 5

1.1. Економічний розвиток Англії в середині XVIII ст.

2.2. А. Сміт – економіст мануфактурного періоду розвитку капіталізму.

3.3. Д. Рікардо – економіст епохи промислового перевороту.

4.4. Особливості ринкового господарства у Франції. Економічні погляди Ж.Б. Сея та Ф. Бастіа.

5.5. Економічні погляди класичної політичної економії у працях Дж.С. Мілля.

План семінарського заняття 6

1.1. Особливості формування ринкового господарства в Німеччині.

2.2. Зародження системи національної політичної економії в Німеч­чині. Ф. Ліст про «індустріальне виховання нації».

3.3. Історична школа.

4.4. Марксистська економічна теорія. Основні ідеї «Капіталу» К. Маркса.