Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Старіння та актуалізація документів у документнихСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Потоках та масивах Серед специфічних закономірностей, що впливають на розвиток ДП та М, є старіння документів. Старіння документів - це складний процес, який залежить від багатьох факторів і стосується як інформаційної складової документа, так і його фізичної основи. Старіння фізичної основи документа обумовлене зміною з часом властивостей речових матеріалів, використаних при виробництві носія інформації та засобів її документування. Ці зміни відбуваються як внаслідок взаємодії складових елементів основи один з одним, так і внаслідок впливу факторів зовнішнього середовища (температури й вологості повітря, ступеня його забруднення домішками газів, наявності спектрів ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, та ін.). Процес старіння фізичної складової документа є необоротним і належить до нерівномірних процесів, у якому одночасно відбуваються декілька явищ, що можуть накладатися одне на друге. Тому в межах закономірності старіння матеріальної основи документа діє багато феноменологічних законів, наприклад, закон Фур’є про пропорційність теплового потоку градієнту температури, закон Фіка про пропорційність потоку компонента суміші градієнта концентрації, закон про пропорційність швидкості хімічної реакції градієнту хімічного потенціалу. З метою виявлення інтенсивності процесу старіння матеріальних носіїв документованої інформації використовують закон збереження маси, закон збереження енергії, другий закон термодинаміки та ін. Основна параметрична характеристика фізичного старіння – довговічність матеріальної основи документа, яка залежить від хімічних та фізичних властивостей носія інформації: виду та хімічного складу волокнистих матеріалів, які застосовують при його виготовленні, наявності кислот, солей металів, речовин, якими фарбують, клеять основу та ін. Загальний показник довговічності паперу залежить від таких складових, як кількість целюлози, показник кислотності, ступінь полімеризації, мідне число, опір зламу та розривання. З часом характер поведінки цих складових змінюється. Процес старіння матеріальної складової документа відбиває закон зниження з часом основних фізико-хімічних параметрів довговічності. Швидкість падіння показника довговічності залежить від умов зберігання документа. Визначаючи показник довговічності матеріальної складової документа, слід зважати на параметри, які умовно характеризують склад сировини і технологію виробництва матеріальної основи документа, а також на температуру та відносну вологість повітря у сховищі, освітлення, довжину хвиль спектра випромінювання, зміст шкідливих домішок у повітрі. Процес старіння інформаційної складової документів обумовлений тим, що документи навіть одного тематичного напряму, різнорідні не тільки за фізичним та інформаційним обсягом, але й за змістовною цінністю та корисністю для споживачів. Тому швидкість і характер їх просування до користувачів неоднакові. Більшим попитом користуються документи, що містять нову і, як правило, більш актуальну й цінну інформацію. Зі збільшенням "віку" документів попит на них спочатку сягає певного максимуму, а потім поступово зменшується і може навіть зовсім припинитися. Явище знижування з часом попиту на документ одержало назву "старіння", хоча за думкою багатьох фахівців поняття "старіння" не точно відбиває зміст цього процесу: якщо документ містив об'єктивну істину, то він ніколи не може застаріти. Найпоширенішим у науковому обігу є визначення, запропоноване В.А. Мінкіною: старіння - це об'єктивний процес втрати ціннісних властивостей документів з часом у зв'язку з появою у потоці нових документів з більш оригінальною, повною, вірогідною інформацією про об'єкт. Так, за даними бібліотечної статистики близько 62% запитів припадає на журнали, "вік" яких не перевищує 1,5 роки, 31% - на журнали "віком" 1,5-5 років, 6% - на журнали віком від 6 до 10 років, 7% - на журнали більш ніж 10-річного віку. Механізми процесу старіння інформаційної складової документів обумовлені: • виникненням нових знань про об'єкт завдяки розвитку науки та суспільного знання; • ущільненням та концентрацією знань про об'єкт внаслідок того, що відомості з кількох десятків або сотень публікацій узагальнюються у монографії, довіднику, підручнику та ін. • зміною соціальної ситуації, або природних умов існування явищ, що вивчаються; • зміною стану об'єкта, що описують, або методів його вивчення; • зниженням для споживача практичної цінності інформації, що міститься в документі, зміною його тезауруса (з цих позицій одна й та ж інформація може бути "застарілою" для однієї особи і актуальною для іншої). Швидкість старіння різних видів документів у ДП та М неоднакова. Журнальні статті старіють швидше, ніж монографії і підручники, патентна документація – ніж звіти про НДР та науково-популярні видання. Але й документи одного виду старіють різними темпами. Так, статті, що взагалі не були процитовані, - застаріли одразу; статті, що активно цитуються, старіють значно повільніше, ніж середньоцитовані. Фахівці розрізняють 4 моделі збереження у часі продуктивної здатності наукових документів: перша модель — це документи, що слабо відображені в наступних публікаціях, але тривало перебувають в активі наукової дисципліни; друга модель - роботи "класичні" – вони не так швидко стають популярними, але довго використовуються фахівцями; третя модель - геніальні роботи, що випередили свій час і тому набули визнання з запізненням, але надто широкого; четверта модель - роботи, що спочатку були добре сприйняти науковою спільнотою, але потім оцінені як помилкові, внаслідок чого відразу застарівають і не цитуються. Історія науки свідчить, що її розвиток відбувається нерівномірно, внаслідок чого деякі галузі випереджають інших у пізнанні закономірностей природи та суспільства. Отже темпи старіння інформаційної складової документів у теоретичних та прикладних науках, у суспільних, природничих та технічних галузях знань різні. Суттєве значення для характеристики ДП за ознакою старіння мають темпи розвитку наукових напрямів. Так, у галузях науки, які бурхливо розвиваються (кібернетика, обчислювальна техніка, генна інженерія та ін.) швидкість старіння інформації значно більша, ніж у традиційних галузях науки, що мають "середні" темпи розвитку. Хоча старіння інформаційної складової документа має об'єктивний характер, воно не розкриває внутрішнього процесу розвитку ДП та М і має здебільшого описовий характер. Так, старіння має значну кореляцію з властивістю успадковування інформації, оскільки у багатьох наукових роботах використовуються не першоджерела, що містять основні ідеї, а вже ті документи, в яких ці ідеї узагальнені, трансформовані, перевірені. Існує декілька методик оцінювання динаміки старіння. Найпоширеніші - вивчення оборотності документів у фондах бібліотек та органів НТІ, а також аналіз інтенсивності цитування конкретних документів. Якщо документ користується попитом протягом тривалого часу, то це значна публікація, яка належить до зразків документальної пам'яті суспільства. Якщо звертання користувачів до документа невелике та короткочасне - це малозначима, "прохідна" робота. Для вимірювання швидкості старіння інформаційної складової документів американські вчені Р. Бартон і Р. Кеблер у 1960 р. запропонували прийняти показник, названий ними "half-life" – тобто "період напівжиття" документа (вперше цей термін запропонував у 1958 р. Дж. Бернал для оцінки швидкості розпаду радіоактивних елементів). "Період напівжиття" документів у потоці - це час, протягом якого була опублікована половина всіх документів з певної галузі знань, що використовуються нині фахівцями. Цей період співпадає з часом, протягом якого припинено користування половиною опублікованих до цього моменту документів з цієї галузі знань. Наприклад, якщо період напівжиття опублікованих документів з фізики триває 4,6 року, це означає, що 50% документів з фізики, що використовуються нині фахівцями, мають "вік" не більше 4,6 року, тобто вийшли друком не раніше 1995 р. За результатами досліджень Р. Бартона і Р. Кеблера визначено "періоди напівжиття" опублікованих документів для таких наукових напрямів: біомедицина - 3 роки; металургія –3,9 року; фізика - 4,6 року; соціологія - 5 років; хімія - 8,1 року; математика - 10,5 року; геологія - 11,8 року; географія -16 років. Методика визначення інтенсивності старіння документів у потоці передбачає такі основні етапи: • фіксування частоти цитування документів (або звертання до них) за роками їх видання на значному масиві публікацій з певної галузі знань; • упорядкування частотного ряду цитувань (або звертань) у зворотній хронології років видання документів; • підраховування загальної суми цитувань (або звертань до документів) і поділення її на два. Час, на який припадає 50% посилань (або звертань) " це "період напівжиття" документів у потоці. При цьому слід зважати, що визначені таким чином показники швидкості старіння мають лише орієнтувальний характер і належать не окремим документам, а їх цілісним сукупностям — масивам публікацій певної галузі або теми. По аналогії з "періодом напівжиття" Г.Ф. Гордукалова запропонувала використовувати “ період напівстаріння" - час, протягом якого кількість посилань на документ зменшується удвічі. Існують й інші показники оцінювання темпів процесу старіння документів. Наприклад, Д. Прайс запропонував використовувати показник вимірювання швидкості старіння, який пізніше одержав назву "індекс Прайса" - відношення кількості посилань на публікації не більше 5-річної давності до загальної кількості посилань на публікації з певної галузі знань. Аналіз журнальних статей дозволив встановити, що індекс Прайса для статей з фізики дорівнює 60% — 70%; з радіології - 50% - 60%; з соціальних наук - 40% - 45%; з філології менше 10%. Це підтверджує закономірність залежності темпів старіння від швидкості розвитку певної галузі знання. Особливості темпів старіння документів різних типів, видів і жанрів відображає розроблена фахівцями зонна модель старіння документів. Залежно від часу використання документів ця модель передбачає чотири зони: зона "золотого фонду " - охоплює документи, що принципово не старіють: праці мислителів минулого, історіографічні роботи, архівні документи; зона документів, які старіють повільно — охоплює документи, період використання яких у суспільстві може тривати десять - тридцять років: енциклопедії, довідники, наукові монографії про основи науки, звіти про НДР та дисертації; зона середніх темпів старіння документів - документи з періодом активного використання у суспільстві (від двох до десяти років): науково-популярні, навчальні, виробничі видання, наукові статті, законодавчі та нормативні документи; зона активного старіння документів - документи, період активного використання яких у суспільстві триває від одного дня до двох років: масово-політичні та рекламні видання, газетні публікації. У життєвому циклі деяких документів має місце протилежне старінню явище: актуалізація - повернення документів минулих років до активного використання. Це явище є специфічною закономірністю функціонування ДП та М. Основні причини актуалізації: • зміна соціальної ситуації, зміна пріоритетів у науці або економіці, виникнення інших нагальних завдань; • підвищення значущості певної технічної, виробничої або соціальної проблеми; • зміна оцінки попередніх загальновизнаних концепцій. Актуалізованим може бути окремий документ, сукупність документів певної проблематики, праці одного автора, творчого колективу та ін. Актуалізація проявляється як у перевиданнях, так і в поверненні зі спецхранів ("реабілітації") раніше заборонених документів минулих років, у активному їх цитуванні сучасниками. Кількісні показники процесу актуалізації документів до цього часу спеціально не вивчались. У новітній історії країни цю функцію виконують національні та інші великі наукові бібліотеки, які створюють списки та бібліографічні посібники видань, що повернулися зі спецхранів у відкриті для користувачів фонди. Ці бібліографічні покажчики відображають ДП та М, що утворюються та функціонують внаслідок дії закономірності актуалізації.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 688; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.186.26 (0.007 с.) |