Комп’ютеризація аналітичних документів

Інформація є одним із видів ресурсів, що використовуються людиною в трудовій діяльності й побуті. Інформаційний ресурс - особливий вид ресурсу, який ґрунтується на ідеях і знаннях, накопичених у результаті науково-технологічної діяльності людей у певній предметній області, у тому числі в економіці, і поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення.

Інформаційний ресурс має низку характерних особливостей, зокрема, на відміну від інших, матеріальних, ресурсів, він практично невичерпний; з розвитком суспільства і зростанням використання знань, обсяги інформаційного ресурсу зростають.

З поняттям інформаційного ресурсу пов'язане поняття інформаційної технології.

Інформаційна технологія - технологія опрацювання інформації, яка складається з сукупності технологічних елементів: збирання, накопичення, пошуку, передавання інформації користувачам на основі сучасних технічних засобів [3].

Принципова відмінність інформаційної технології від виробничої полягає в тому, що вона містить елементи творчого характеру, тобто людського фактора, який не підлягає регламентації та формалізації.

Вирішення економічних і управлінських завдань завжди пов'язане з виконанням дій зі збирання необхідної інформації, опрацювання її за деякими алгоритмами і передавання у зручній формі особі, яка приймає рішення.

Як відомо, є кілька принципово важливих етапів у розвитку засобів обчислювальної техніки і, виходячи з цього, - організаційних форм їх використання в установах і на підприємствах з метою оптимізації управлінського процесу [12].

Так, поява у другій половині 1960-х років великих потужних ЕОМ на периферії управлінської діяльності окремих підприємств, фірм, установ - в обчислювальних центрах або спеціалізованих відділах з машинного опрацювання інформації - дозволила перенести акцент на обробку змісту інформації, а не її форми. Це було початком формування електронної, або комп'ютерної, технології. Цьому етапу розвитку обчислювальної техніки відповідає така організаційна форма її використання, як централізована.

У той час існувало перебільшене уявлення про необмежені можливості електронної інформаційної технології, що часто супроводжувалося невиправданим нарощуванням технічної потужності автоматизованих систем управління (АСУ) на підприємствах і установах та використанням узагальнених моделей розрахунків, які були дуже віддалені від реальних потреб управлінської діяльності [12].

Опрацювання інформації, розташованої в різних місцях, комп'ютерами, з'єднаними в мережу є найефективнішим використанням ресурсів сукупності комп'ютерів, тому що кожний з них виконує чітко окреслене завдання. Мережеві інформаційні технології реалізуються в локальних та глобальних обчислювальних мережах — ЛОМ та ГОМ.

Локальні мережі з допомогою спільного каналу зв'язку об'єднують декілька - від двох до десятків чи навіть сотень - комп'ютерів і надають їх користувачам неабиякі переваги в організації сумісного опрацювання даних при вирішенні фахових завдань у межах певної установи. Тобто вони насамперед забезпечують зв'язок спільноти фахівців. Інше призначення мають глобальні та регіональні комп'ютерні мережі.

Найвідоміша серед глобальних обчислювальних мереж - Internet існує з 70-х років XX ст. Це поширена в масштабах світу глобальна мережа, що складається з великої кількості комп'ютерних мереж різного рівня і дозволяє підтримувати зв'язок між ними на базі спільної мережевої технології (детально далі). Слово Internet походить з англійської: Inter - префікс «між» і Net— «комп'ютерна мережа», що можна перекласти як «мережа мереж» [30, 26 с.].

Нині інформаційні Internet-технології вважаються найсучаснішими. Вони знищили всі кордони у світовому інформаційному середовищі, стали простим і дешевим засобом спілкування для всіх бажаючих у світі, не залежно від фахових та інших ознак. Послугами Internet користується понад кілька сотень мільйонів людей у світі, і їх кількість постійно зростає.

Особливе місце серед інформаційних технологій займає й мультимедійна технологія, яка обробляє та відтворює статичну графіку, або малюнки, анімацію, відеозображення, звук.

Останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології. Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій. До них можна зарахувати відбір первинних документів з електронних баз даних, складання бібліографічних описів, анотацій і рефератів, відбір більшості вторинних документів. Самі процеси створення вторинних документів, здійснювані за допомогою ЕОМ, приводять до створення якісно нових інформаційних продуктів — баз даних. Однак комп'ютерна і телекомунікаційна технологія є лише засобом наукової обробки документів. Порівняльна оцінка, відбір документів, аналітико-синтетична обробка їх за змістовою ознакою — прерогатива референтів-аналітиків, бібліографів, інших інформаційних посередників-професіоналів. Вони визначають тематичні межі, цільове і читацьке призначення та остаточний відбір документів [12].

 

 

ВИСНОВКИ

За результатами проведеної роботи можна зробити висновок про те, що на сучасному етапі доступ до інформації абсолютно відкритий. За допомогою мережі Інтернет можна знайти будь-яку інформацію на різну тематику. Також важливе місце в отриманні людиною інформації посідають видання. Вони бувають різні і за напрямком, і за читацькою аудиторією. Сучасні технології дозволяють видавати видання не тільки на паперових носіях, а й у всесвітній мережі Інтернет.

У ході опрацювання різної наукової літератури з’ясувалось, що найдосконалішим видом вторинних документів, які повно і кваліфіковано висвітлюють не окремі першоджерела, а конкретну тему в згорнутому й узагальненому вигляді, є аналітичні документи. Вони містять узагальнену інформацію, отриману в результаті всебічного, глибокого і критичного аналізу первинних документів, аргументовану оцінку стану і тенденцій розвитку проблеми, що розглядається.

Провівши аналіз основних видів аналітичних документів, до яких належать огляд стану питання, критичний аналітичний огляд, прогнозний огляд, інформаційний звіт про діяльність, тематичні підбірки, дайджест, досьє, прес-реліз тощо, розуміємо, що структура цих документів має багато спільного, однак є і певні особливості кожного виду.

Давши характеристику національній системі науково-технічної інформації приходимо до висновку, що до неї входять документні системи, що базуються на різних видах документів. Інфоцентри на відміну від інших документних систем орієнтуються на актуальну, можна сказати сьогочасну тематику, хронологічна глибина їхніх відомостей досить мала. У погоні за все новими й новими відомостями вони випустять із уваги старе мудре висловлення про те, що все нове - це добре забуте старе. Інфоцентри розглядають інформацію як товар, і цим радикально відрізняються від бібліотек, що бачать у ній культурну цінність. Підхід же інфоцентрів визначає постановку роботи в них як у підприємство з виробництва й продажу продукції: їхні послуги платні, у них процвітає ринковий підхід до надання інформації, їм властиві оперативність і супероперативність на базі новітніх технологій, у них стрімко розширюється приватний сектор.

Дослідивши основні аналітичні центри України та закордонних установ визначили, що основним завданням для них є реалізація оригінальних досліджень та освітніх програм, спрямованих на навчання та здійснення впливу на політиків і осіб, які формують громадську думку з широкого кола економічних, соціальних, політичних, екологічних питань та проблем безпеки. Крім того, вони виступають інструментом суспільного контролю, а відтак, визначають цілі та цінності суспільства. До найбільш авторитетної неурядової аналітичної структури України належить Український центр економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова (УЦЕПД). А наприклад, У Чеській Республіці можна виділити 12 найкрупніших аналітичних центри: Громадянський інститут, клуб “Медіато”, Фонд "Патріє" тощо.

Розглянувши використання інформаційних технологій в роботі з аналітичними документами приходимо до висновку, що останнім часом, складаючи вторинні документи, щораз ширше використовують інформаційні технології. Фактично більшість операцій, які підлягають формалізації, можуть здійснюватися за допомогою комп'ютерних і телекомунікаційних технологій

Охарактеризувавши проблему використання інформації в Україні стає зрозумілим, що у наш час Україні особливо необхідні кадри, які могли б глибоко осмислювати, аналізувати процеси, що відбуваються і знаходити шляхи розв’язання кризових явищ. Адже аналітичне мислення необхідне не тільки вченим, працівникам освіти і культури, але і працівникам всіх сфер суспільного виробництва і управління.

Отже, інформаційно-аналітична діяльність є невід'ємною частиною всіх сфер суспільного життя і дуже важливою для розвитку сучасної науки, тому природнім є те, що на сьогоднішній день існує багато видів аналітичних документів, які можуть застосовуватись у різних видах людської діяльності. Але очевидним є й те, що не існує універсальної класифікації аналітичних документів, але учені виділяють наступні види найпопулярніших аналітичних документів: анотація, реферат, дайджест, хрестоматія, огляди, а також різноманітні документи графічного характеру, такі як схеми, графіки, діаграми, таблиці, карти або плани. Така різноманітність їх видів обумовлена сферами застосування. адже інформаційне забезпечення важлива умова будь-якої галузі науки або практичної діяльності, в тому числі й формування інформаційної культури та професійної підготовки спеціалістів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амлинский Л.З. Взаимодействие органов НТИ и специальных библиотек в информационном обеспечении целевых комплексных программ. – К.: Знание, 1984. – 127 c.

2. Асєєв Г. Г. Інформаційні технології в документознавстві [Текст]: навч. Посіб. / Г. Г. Асєєв, В. Н. Шейко. – Харків: ХДІК, 1997. – 290 с. - ISBN 5 – 89076 – 009 – 6.

3. Буран В. Я. Бібліографія: заг. курс.: навч. посіб. для культ.-освіт. уч-щ. / В. Я. Буран - К.: Вища шк., 1984. - 215 с.

4. Васильєв О. Нові форми інформаційного обслуговування — бібліотекам / О. Васильєв // Вісник книжкової палати України. — № 9, 1999.

5. Гречихін А. А. Інформаційне видання: типологія і основні особливості підготовки / А. А., Гречихін, І. Г. Здоров. – М.: Книга, 1988. – 272 с.

6. Документально-інформаційні ресурси ХДНБ ім. В.Г.Короленка: збірник наукових статей. – Харків: ХДНБ ім. В.Г.Короленка, 1996. - Вип. 2. – 92 с.

7. Документы и делопроизводство: справ. пособие. - М.: Экономика, 1991. - 270 с.

8. ДСТУ 2394-94. Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1994. – 89 с.

9. ДСТУ 2395-94. Інформація та документація. Обстеження документа, встановлення його предмета та відбір термінів для індексування. Основні вимоги. – К.: Держстандарт України, 1994. – 10 с.

10. ДСТУ 2628-94. Системи оброблення інформації. Оброблення тексту. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1994. – 35 с.

11. ДСТУ 2737-94. Записування і відтворення інформації. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1994. – 158 с.

12. ДСТУ 3017–95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1995. – 47 с.

13. ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1995. – 24 с.

14. Здобнов Н. В. Труды по библиографоведению и книговедению. Избранное / Н. В. Здобнов. - М.: Книга, 1980. - 272 с.

15. Зінов’єва Н.Б. Документ в комунікації і сприйнятті: лекції з курсу «Документознавство» / Н.Б. Зінов’єва, І.І. Пашніна, І.А. Саяпіна. – Краснодар, 1995. – 58 с.

16. Ільюшенко М.П. Документознавство. Документ в системі документації / М.П. Ільюшенко, Т.В. Кузнєцова, Я.З. Лівшиц. – М.: МГІАІ, 1977. – 132с.

17. Карачинська Е.Т. Аналітико-синтетична обробка документів: підруч. для студ. ін-тів культури / Е.Т.Карачинська, Є.А.Медведєва, В.К.Удалова, Л.Г.Хромченко. — Харків, 1996. — 257 с.

18. Корєнной А. А. Інформація і комунікація / А. А. Корєнной. – К.: Наукова думка, 1986. – 143 с.

19. Корж А. В. Документація праводілової сфери: лекції та зразки документів: навча.посіб. / А. В. Корж. - Київ, 2003. – 237 с.

20. Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики / наук. ред. і автор вступ. ст. Г.М. Шведова - Водка. - К.: Кн. палата України, 1999. - 115 с.

21. Коршунов О. П. Библиографоведение: общ. курс: учеб. для библ. фак. ин-тов культуры, ун-тов и пед. Вузов / О. П. Коршунов. - М.: Кн. палата, 1990. – 231 с.

22. Кулішов С. Документальні джерела наукової інформації / С. Кулішов– К.: УкрІНТЕІ, 1995. – 19 с.

23. Кушнаренко Н. Н. Документоведение: учебн. / Н. Н. Кушнаренко. - К.: Знання, 2006. - 459 с.

24. Кушнаренко Н.М. Документознавство: навч. посіб. / Н.М. Кушнаренко. – 7-ме вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 459 с. – (Вища освіта ХХІ ст.).

25. Кушнаренко Н.М. Документознавство: навч. посіб. / Н.М. Кушнаренко– 4-е вид., ред. – К.: Знання, 2003. – 460с. – (Вища освіта ХХІ ст.).

26. Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів: навч. посіб. / Н.М. Кушнаренко– К.: Знання, 2005. – 327 с.

27. Мельник Л. Бібліотечне обслуговування сьогодні: тенденції і проблеми / Л. Мельник // Вісник книжкової палати України. — № 9, 1999. — С.4-6.

28. Морозюк І. Документознавство та інформаційна діяльність: проблеми спеціалізацій і вимоги практики / І. Морозюк // Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 8. - С.18-20.

29. Про бібліотеки і бібліотечну справу: закон України // Бібліотечний вісник. – 1995. - №2. – С. 1-5.

30. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: закон України // Голос України. – 1992. – 8 грудня. – 7 с.

31. Про інформацію: закон України // Голос України. – 1992. – 13 листопада. – С. 9.

32. Про науково-технічну інформацію: закон України // Голос України. – 1993. – 23 липня. – С. 6.

33. Романюк М. М. Загальна і спеціальна бібліографія: навч. Посіб. для студ. спец. "Видавнича справа та редагування" / М. М. Романюк. - 2-е вид., випр. – Львів: Світ, 2003. - 95 с.

34. Сілкова Г.В. Інформаційно-аналітична діяльність у структурі інформаційної діяльності / Сілкова Г.В. - М, 2007р. – 308 с.

35. Сляднева, Н. А. Информационно-аналитическая деятельность. Проблемы и перспективы// Сляднева, Н. А. - М, 2001р. - №2(57). – 14-21.

36. Соколов А. В. Інформаційний підхід до документної комунікації: посіб. для вузів / А. В. Соколов. – Львів, 1988. – 85 с.

37. Соляник А.А. Документні потоки та масиви: навч. посіб. / А.А. Соляник— X.: ХДАК, 2000. — 112 с.

38. Сошинська В. Основні канали професійної комунікації документно- інформаційній сфері / В. Сошинська // Вісник Книжкової палати. - 2006. -№ 9. - С. 30- 32.

39. Столяров Ю.М. Класифікація документа: рішення і проблеми / Ю.М. Столяров. – М., 1995. – С. 24 – 40.

40. Терминологический словарь по библиографичному делу и смежным отраслям знания. - М., 1995. - 268 с.

41. Типологія видань. - М.: Кн. палата, 1990. – 231с.

42. Хромченко, Л. Г. Організація інформаційної діяльності (теоретичні основи): навч. Посіб. Для студентів сеціальності «Міжнародна інформація», «Міжнародні економічні відносини»/ Л. Г. Хромченко, О. С. Раковська-Башмакова, А. С. Шраєр; за ред..Х. В. Чаковського. – Х.: «МСУ Харків», 2008. – 352 с.

43. Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства / Г. М. Швецова-Водка. - К.: Кондор, 2004. - 217 с.

44. Швецова-Водка Г. М. Функції і властивості документа в системі соціальних комунікацій / Г. М. Швецова-Водка. – 1994. – С. 37 – 57.

45. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: навч. посібник для студентів ін-тів культури / Г. М. Швецова-Водка. — К.: Кн. палата України, 1998. — 80 с.

46. Янг. Э, Куин. Л. Как написать действенный аналитический документ в сфере государственной политики: практическое пособие для советников.

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

«Основні етапи складання дайджесту»

Етап	Завдання етапу	Основні операції, характеристики
Підготовчий етап
1. Розробка плану-проспекту	Це - "мініатюра" основного видання. Головне завдання етапу - встановлення цільового і читацького призначення.	Встановити цільове (для чого) і читацьке (для кого) призначення майбутнього дайджесту. Зазвичай враховують вік, загальноосвітню і спеціальну підготовку читачів. Можна використовувати професійну діяльність читачів, їх посадовий статус. Основні групи споживачів бібліографічної інформації: - керівники усіх рангів; - спеціалісти у різних галузях народного господарства, науки, культури (лікарі, економісти, викладачі та ін.; - підприємці; - студенти ВНЗ, середніх і спеціальних навчальних закладів, учні ПТУ та шкіл
	Обрати і вивчити тему	Тема вивчається з точки зору новизни, актуальності, інтересу до неї читачів, забезпеченості літературою. Тему можна розглядати з усіх або кількох сторін, охоплювати або не захоплювати суміжні галузі знань, розглядати питання лише в теоретичному, практичному або історичному аспекті
	Визначити вид, тип і жанр	У плані-проспекті слід визначити види видань, які будуть включені. Це можуть бути книги, журнальні статті та інші види друкованої та недрукованої продукції.
	Визначити обсяги, терміни складання посібника	Укладач дайджесту у плані-проспекті зазначає кількість сторінок майбутнього видання і терміни, в які воно буде підготовлене
	Обрати оформлення	Обирається спосіб друку видання - типографський або "власними силами", питання зовнішнього і внутрішнього оформлення (обкладинка, оправа, внутрішнє оформлення, ілюстративний матеріал)
Основний етап
2. Розробка плану	План - складений у певному порядку перелік розділів і питань, які мають бути відображені у дайджесті
3. Виявлення творів друку і бібліографічний пошук	Завдання етапу - встановити наявність у бібліотеці літератури за даною темою, а також матеріалів, відсутніх в даній бібліотеці	Укладач досліджує різні джерела: каталоги, картотеки, відповідні розділи фонду, бібліографічні видання, бази даних, довідково-пошукові системи, Інтернет, рукописні матеріали та ін.
4. Вивчення друкованих джерел	Завдання - встановлення відповідності виявлених творів темі дайджесту	Здійснюється шляхом переглядання.
5. Бібліографічне групування	Завдання - вибір оптимальної структури (побудови), тобто формування майбутнього дайджесту	5.1. Одиницею групування є - фрагменти текстів (або цитати). Кожний фрагмент, вилучений з тексту, супроводжується посиланням на опис документа в цілому. 5.2. Вибір оптимальної побудови основних ділень - розділів, підрозділів та більш дрібних ділень, порядку їх слідування один за одним. Потім - оформлення заголовків до кожного, порядок їх слідування. Групування матеріалу може бути: - тематичним; - хронологічним (часова закономірність); - логічним (внутрішня закономірність) - від окремого до загального або від загального до окремого. Копії фрагментів документів вирізують, складають (склеюють) у потрібному порядку.
Заключний етап
6. Підготовка тексту передмови та інших допоміжних елементів	Завдання - розкрити читачам замисел укладача, допомогти вільно орієнтуватися у дайджесті	6.1. Передмова - тут дається характеристика цільового і читацького призначення дайджесту, наводяться дані про відображену у ньому літературу, роз'яснюється загальний принцип побудови дайджесту, перераховуються допоміжні покажчики.
Етап	Завдання етапу	Основні операції, характеристики
		Оцінюється актуальність, сучасність тематики дайджесту. Визначається новизна, тобто що нового, раніше невідомого, укладачі привнесли у досліджувану тему. 6.2. Додатки - ілюстративний матеріал: фотографії, фотокопії обкладинок або титульних аркушів видань, портрети діячів науки, культури, мистецтв та ін., таблиці, графіки, карти у краєзнавчих посібниках
		6.3. Словник основних термінів (за необхідності). 6.4. Дайджест може містити допоміжні покажчики: Предметний покажчик - перелік розташованих в алфавітному порядку предметних рубрик з посиланнями на відповідні сторінки. Наявність предметного покажчика значно підвищує інформативність видання; Іменний покажчик - містить відомості про укладачів, редакторів та інших осіб. Покажчик географічних назв - практикується у краєзнавчих дайджестах. Перелік понять доцільно супроводжувати характеристиками (море, ріка, населений пункт та ін.); Список прийнятих умовних скорочень - к.п.н. - кандидат педагогічних наук; УАН - Українська академія наук; МОНУ - Міністерство освіти і науки України та ін.
7. Редагування дайджесту	Редагування усіх текстів	Усунення допущених помилок і стилістичних недоліків.
8. Зовнішнє оформлення дайджесту	Завдання - прийняти остаточне рішення щодо оформлення дайджесту	На обкладинці можна зазначити лише заголовок посібника, а на титульному аркуші - повне найменування організації, що випускає дайджест, прізвище та ініціали укладача, заголовок дайджесту, місце і рік видання
		Текст друкується через 1-1,5 інтервал. Кегль - 12. Береги: правий, нижній - 10 мм, лівий, верхній - 20 мм. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Підпункти, як правило, заголовків не мають. Відстань між назвами розділів і текстом дорівнює 2-м інтервалам. Сторінки нумерують арабськими цифрами, номер проставляється, як правило, у центрі нижньої частини сторінки без крапки. Титульний аркуш також включають у загальну нумерацію сторінок, номер сторінки на ньому не проставляється. Для набору різних структурних частин посібника (передмови, основного тексту, допоміжних покажчиків та ін.) можна застосовувати шрифти різних розмірів. Різні шрифти використовуються для заголовків розділів, підрозділів і підпунктів

ДОДАТОК 2

«Зовнішнє оформлення дайджесту»