Нормативна база водного кадастру

ЛЕКЦІЯ 2.

Водний кадастр

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

2.1.Вода як природний ресурс та об’єкт суспільних відносин.

2.2.Нормативна база водного кадастру.

2.3.Принципова схема і особливості формування РВК.

2.4.Зміст і інформаційне поновлення РВК.

2.5.Нормування антропогенного навантаження на водно-ресурсннй потенціал.

2.6. Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин дер­жавного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод.

2.6.1. Облік експлуатаційних запасів питних і технічних підземних вод.

2.6.2. Геолого-економічна оцінка родовищ питних і технічних підземних вод.

2.6.3. Розподіл експлуатаційних запасів за промисловим значенням.

2.6.4. Розподіл експлуатаційних запасів і прогнозних ресурсів за ступенем геологічного вивчення.

2.6.5. Вимоги до вивченості родовищ питних і технічних вод.

2.6.6. Вимоги до підрахунку експлуатаційних запасів і оцінки прогнозних ресурсів підземних питних і технічних вод.

2.6. 7. Підготовленість родовищ питних і технічних підземних вод до промислового освоения.

Вода як природний ресурс

Серед природних ресурсів без яких не можливе життя на землі одне з перших місць належить воді. Вона невід'ємний компонент всіх біохімічних процесів, завдяки їй забезпечується протікання всіх хімічних реакцій як на поверхні так і в надрах землі. Дуже вдало сказав про неї Антуан де Сент-Екзюпері: "Вода, в тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не розуміючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя: ти саме життя. Ти наповнюєш нас радістю, яку не можна пояснити нашими почуттями. З тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже розпрощалися. Ти найбільше багатство на світі...".

Вода єдина речовина яка при звичайних умовах перебуває в трьох агрегатних станах. Завдяки воді яка має теплоємність в 5 разів більшу ніж в піску, велику теплоту випаровування на землі сформувався клімат без катастрофічних змін температури в день та в ночі, зимою та літом.

Вода становить 80-90% маси рослин і майже 75% ваги тварин. Організм людини на 65% складається з води Досить великі запаси води на нашій планеті таблиця 2.1.

Таблиця 2.1

Запаси води на планеті [4].

Частини гідросфери	Об'єм води, тис. км	% від загального об'єму гідросфери
Світовий океан		93,96
Підземні води		4,12
Зони інтенсивного водообміну		0,27
Льодовики		1,65
Озера		0,019
Ґрунтова волога		0,006
Пари атмосфери		0,001
Ріки	1,2	0,0001

Поверхня України покрита мережею річкових долин, балок і ярів з численними водотоками, починаючи від маленьких струмочків періодичної дії до великих річок, таких як Дніпро і Дністер.

Річкова мережа України розподіляється за основними водозборами:

> басейн річки Вісла охоплює річки Північного Заходу країни;

> басейн річки Дунаю куди належать річки басейнів Тиси і Прута, а також кілька річок, що впадають в Дунай або Придунайські озера нижче гирла Прута:

> басейн річки Дністра включає річки східних схилів українських Карпат, а також річки Подільської височини:

> водозбір річки Південного Бугу охоплює річки Подільської та Придніпровської височини:

> басейн річки Дніпра - перерізує Україну з Півночі на Південь і охоплює річки багатьох геоморфологічних областей:

> між Дунаєм і Дністром, а також Дністром і Південним Бугом є близько 70 річок, що течуть в причорноморській низовині і впадають у лимани Чорноморського узбережжя або в море;

> водозбір Сіврського Дінця, правобережні притоки річки Дону.

На Україні 3212 малих рік мають довжину 10 км і більше, їх загальна довжини близько 74000 км.

У нашій країні прийнято два кількісних критерії, за якими річки класифікуються за розмірами. За критерієм, в основу якого покладено площу водозбору, до категорії "мала ріка" віднесені водотоки з площею басейнів не більше 2000 км² при умові, що річка розташована в одній фізико-географічній зоні з властивим для неї гідрологічним режимом. За критерієм, що базується на довжині водотоку до малих належать річки, довжина яких не перевищує 100 км.

Річок, у яких площа водозбору або довжина перевищує названі критерії, відносять до середніх або великих. Не важко побачити певну умовність подібної класифікації, яка не зовсім відповідає природним умовам формування ріки. Так, у водогосподарській практиці в умовах зони Степу з рідкою гідрографічною мережею водотік довжиною до 100 км не рідко розглядають як досить значний. Подібна ріка може бути єдиним джерелом водозабезпечення цілого району. На Півночі республіки, де гідро графічна мережа досить розвинена, до цієї категорії інколи відносять річки з довжиною більше 200 км. Тобто діапазон рік, які відносять до малих, ширший і значною мірою залежить від місцевих фізико-географічних, господарських і соціальних умов.

До малих належать річки з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів. Основними гідрографічними характеристиками річки, що вказують на особливості розвитку процесів формування річкової системи та поверхневого стоку є: довжина і уклін річки, площа, ширина і уклін водозбору, густота річкової мережі. Відомості про річки і їх гідрографічні характеристики наведені у вигляді сумарних даних, систематизованих за басейнами головних рік і їх приток, які мають площу водозбору більше 2000 км та за приморськими територіями, де протікають середні і малі ріки, а також в розрізі фізико-географічних районів України. Для басейну Дніпра додатково подаються дані по водозаборах між греблями його водосховищ. Якщо ріка протікає по територіях кількох суміжних країн, гідрографічні характеристики розраховані для часини її водозбору, що розміщена безпосередньо на Україні, і залежно від розмірів цієї частини водозбору віднесена до відповідної градації річок.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:

> поверхневі води:

> природні водойми (озера);

> водотоки (річки, струмки);

> штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

> інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті:

1) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водой­мами, болотами, а також островами;

2) прибережними захисними смугами вздовж: морів, річок та навколо водойм;

3) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

4) береговими смугами водних шляхів.

Водні об'єкти в Україні поділяються на загальнодержавного та місцевого значення.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які с джерелом централізованого водо­постачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знахо­дяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії ліку­вальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в мелісах однієї області і які не віднесені до водних об 'єктів загально­державного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Державний Комітет України по Водному Господарству 3 червня 1997 p. прийняв наказ № 41 яким затвердив Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення

Води (водні об'єкти) с виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Для забезпечення раціонального використання водних ресурсів ведеться облік вод. Його завданням є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розроб­ляються заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Державний облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водо­постачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність тощо.

Водний кадастр є державне зведення даних про водні обпекти, землі водного фонду, водний режим, водні ресурси і їх використання, необхідних для соціально-економічної і екологічної оцінки водоресурсного потенціалу і забезпечення сталого розвитку регіональних утворень і функціонування водних екосистем.

Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою.

Форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодич­ність подання затверджуються Міністерством статистики України за поданням Державного комітету України по водному господарству та за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів.

Державний облік поверхневих вод здійснюється Державним комі­тетом України по гідрометеорології шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод згідно з програмою, що затвер­джується цим Комітетом за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України і Державним комітетом України по водному господарству.

Державний облік підземних вод здійснюється Державним комітетом України по геології і використанню надр шляхом спостережень за кількісними і якісними характеристиками підземних вод за програмою, що затверджується цим Комітетом за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України.

Відповідно до статті 28. Водного кодексу державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів. Державний водний кадастр ведеться Державним комітетом України по водному господарству, Державним комітетом України по геології і вико­ристанню надр та Державним комітетом України по гідрометео­рології в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перед­бачають:

1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;

2) встановлення нормативів плати і розмірів платежів за забір води та скид забруднюючих речовин;

3) встановлення нормативів плати і розмірів платежів за корис­тування водами для потреб гідроенергетики та водного транс­порту;

4) надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законо­давства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;

5) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.

До комплексу нормативних документів із стандартизації в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів входять документи, які містять:

• основні положення;

• терміни та поняття, класифікації;

• методи, методики та засоби визначення складу та властивостей вод;

• вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інфор­мації та прогнозування кількісних і якісних показників стану вод;

• вимоги щодо раціонального використання та охорони вод у галузевих стандартах та технічних умовах на пронеси, продукцію і послуги;

• метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт:

• інші нормативи із стандартизації в цій галузі.

У галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються такі нормативи:

1) нормативи екологічної безпеки водокористування;

2) екологічний норматив якості води водних об'єктів;

3) нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин;

4) галузеві технологічні нормативи утворення речовий, що скидаються у водні об'єкти;

5) технологічні нормативи використання води.

Для оцінки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення та галузей економіки встановлюються нормативи, які забезпечують безпечні умови водокористування, а саме:

• гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, госпо­дарсько-побутових та інших потреб населення;

• гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства;

• допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об'єк­тах, вода яких використовується для задоволення питних, госпо­дарсько-побутових та інших потреб населення.

У разі необхідності для вод водних об'єктів, які використовуються для лікувальних, курортних, оздоровчих, рекреаційних та інших цілей можуть встановлюватись більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористування.

Для оцінки екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів встановлюється екологічним норматив якості води, який містить науково обґрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якості води (загально фізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних об'єктів визначається відповідними категоріями якості води.

Згідно з Державним стандартом 27065-86 "Якість вод. Термін і визначення" та відповідно до листа Державного комітету України по водному господарству від 23 серпня 1994 p. N 15/2-254 "Про категорійність підземних вод за показником мінералізація" до прісних вод відносяться воли з мінералізацією до 1 грама/дм.куб; до солонуватих з мінералізацією від 1 до 10 грамів/дм.куб; до солоних - з мінералізацією від 10 до 50 грамів/дм.куб; а з мінералізацією вище 50 грамів/дм.куб - до розсолів.

Таким чином, згідно з ДСТом до прісних вод відносяться підземні води з мінералізацією до 1 грама/дм.куб.

Нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів.

Для оцінки екологічної безпеки виробництва встановлюються галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти, тобто нормативи гранично допустимих концентрацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні однієї і тієї ж сировини.

Для оцінки та забезпечення раціонального використання води у галузях економіки встановлюються технологічні нормативи використання води, а саме:

> поточні технологічні нормативи використання води - для існуючого рівня технологій;

> перспективні технологічні нормативи використання води - з урахуванням досягнень на рівні передових світових технологій.

Скидання у водні об'єкти речовин, для яких не встановлено нормативи екологічної безпеки водокористування та нормативи гранично допустимого скидання, забороняється.

Замовниками на розробку нормативів екологічної безпеки водо­користування та нормативів гранично допустимого скидання цих речовин є водокористувачі, які здійснюють їх скидання.

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюють забір води з водних об'єктів, скидають в них зворотні води, або користуються водними об 'єктами.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

* Первинні водокористувачі - це ті. то мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

* Вторинні водокористувачі (абоненти) це ті. що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води віх системи на умовах, що встановлюються між ними, та за погодженням з органом, який видав дозвіл первинному водокористувачу. Вторинні водоко­ристувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики, водного і повітряного транспорту.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задо­волення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради народних депутатів за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

Місцеві Ради народних депутатів зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокорис­тування.

На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених первинним водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду.

Спеціальне водокористування це забір води з водних об'єктів із застое) витіям споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових. лікувальних, оздоровчих, сільськогоспо­дарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Водокористування не є спеціальним, якщо воно пов'язане з пропуском води через гідровузли, судноплавством, подачею (перекачкою) води водокористувачам у маловодні регіони, усуненням шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення тощо), використанням підземних вод для вилучення корисних компонентів, вилученням води з надр разом з видобуванням корисних копалин, виконанням будівельних, днопоглиб­лювальних і вибухових робіт, видобуванням корисних копалин і водних рослин, прокладанням трубопроводів і кабелів, а також буровими, геологорозвідувальними та іншими роботами на водних об'єктах, які виконуються без забору води та скидання стічних вод.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами народних депутатів за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного госпо­дарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. У дозволі на спеціальне водокористування визначаються ліміти забору води та скидання забруднюючих речовин. У разі маловоддя ліміт забору води може бути зменшено спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водо­користування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокорис гування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Технічних підземних вод

Державна Комісія України по запасах корисних копалин при Комітеті України з питань геології та використання надр своїм наказом № 23 від 04.02.2000 затвердила Інструкцію із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод яка встановлює:

• вимоги до геологічного вивчення родовищ (ділянок родовищ) питних і технічних підземних вод відповідно до складності їх геологічної будови;

• принципи підрахування, геолого-економічної оцінки і державного обліку експлуатаційних (видобувних) запасів підземних вод згідно з рівнем їх промислового значення;

• умови, що визначають підготовленість даного родовища (ділян­ки родовища) до промислового освоєння;

• основні принципи оцінки прогнозних ресурсів питних і технічних підземних вод у межах перспективних площ і територій.

ЛЕКЦІЯ 2.

Водний кадастр

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

2.1.Вода як природний ресурс та об’єкт суспільних відносин.

2.2.Нормативна база водного кадастру.

2.3.Принципова схема і особливості формування РВК.

2.4.Зміст і інформаційне поновлення РВК.

2.5.Нормування антропогенного навантаження на водно-ресурсннй потенціал.

2.6. Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин дер­жавного фонду надр до родовищ питних і технічних підземних вод.

2.6.1. Облік експлуатаційних запасів питних і технічних підземних вод.

2.6.2. Геолого-економічна оцінка родовищ питних і технічних підземних вод.

2.6.3. Розподіл експлуатаційних запасів за промисловим значенням.

2.6.4. Розподіл експлуатаційних запасів і прогнозних ресурсів за ступенем геологічного вивчення.

2.6.5. Вимоги до вивченості родовищ питних і технічних вод.

2.6.6. Вимоги до підрахунку експлуатаційних запасів і оцінки прогнозних ресурсів підземних питних і технічних вод.

2.6. 7. Підготовленість родовищ питних і технічних підземних вод до промислового освоения.

Вода як природний ресурс

Серед природних ресурсів без яких не можливе життя на землі одне з перших місць належить воді. Вона невід'ємний компонент всіх біохімічних процесів, завдяки їй забезпечується протікання всіх хімічних реакцій як на поверхні так і в надрах землі. Дуже вдало сказав про неї Антуан де Сент-Екзюпері: "Вода, в тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не розуміючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя: ти саме життя. Ти наповнюєш нас радістю, яку не можна пояснити нашими почуттями. З тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже розпрощалися. Ти найбільше багатство на світі...".

Вода єдина речовина яка при звичайних умовах перебуває в трьох агрегатних станах. Завдяки воді яка має теплоємність в 5 разів більшу ніж в піску, велику теплоту випаровування на землі сформувався клімат без катастрофічних змін температури в день та в ночі, зимою та літом.

Вода становить 80-90% маси рослин і майже 75% ваги тварин. Організм людини на 65% складається з води Досить великі запаси води на нашій планеті таблиця 2.1.

Таблиця 2.1

Запаси води на планеті [4].

Частини гідросфери	Об'єм води, тис. км	% від загального об'єму гідросфери
Світовий океан		93,96
Підземні води		4,12
Зони інтенсивного водообміну		0,27
Льодовики		1,65
Озера		0,019
Ґрунтова волога		0,006
Пари атмосфери		0,001
Ріки	1,2	0,0001

Поверхня України покрита мережею річкових долин, балок і ярів з численними водотоками, починаючи від маленьких струмочків періодичної дії до великих річок, таких як Дніпро і Дністер.

Річкова мережа України розподіляється за основними водозборами:

> басейн річки Вісла охоплює річки Північного Заходу країни;

> басейн річки Дунаю куди належать річки басейнів Тиси і Прута, а також кілька річок, що впадають в Дунай або Придунайські озера нижче гирла Прута:

> басейн річки Дністра включає річки східних схилів українських Карпат, а також річки Подільської височини:

> водозбір річки Південного Бугу охоплює річки Подільської та Придніпровської височини:

> басейн річки Дніпра - перерізує Україну з Півночі на Південь і охоплює річки багатьох геоморфологічних областей:

> між Дунаєм і Дністром, а також Дністром і Південним Бугом є близько 70 річок, що течуть в причорноморській низовині і впадають у лимани Чорноморського узбережжя або в море;

> водозбір Сіврського Дінця, правобережні притоки річки Дону.

На Україні 3212 малих рік мають довжину 10 км і більше, їх загальна довжини близько 74000 км.

У нашій країні прийнято два кількісних критерії, за якими річки класифікуються за розмірами. За критерієм, в основу якого покладено площу водозбору, до категорії "мала ріка" віднесені водотоки з площею басейнів не більше 2000 км² при умові, що річка розташована в одній фізико-географічній зоні з властивим для неї гідрологічним режимом. За критерієм, що базується на довжині водотоку до малих належать річки, довжина яких не перевищує 100 км.

Річок, у яких площа водозбору або довжина перевищує названі критерії, відносять до середніх або великих. Не важко побачити певну умовність подібної класифікації, яка не зовсім відповідає природним умовам формування ріки. Так, у водогосподарській практиці в умовах зони Степу з рідкою гідрографічною мережею водотік довжиною до 100 км не рідко розглядають як досить значний. Подібна ріка може бути єдиним джерелом водозабезпечення цілого району. На Півночі республіки, де гідро графічна мережа досить розвинена, до цієї категорії інколи відносять річки з довжиною більше 200 км. Тобто діапазон рік, які відносять до малих, ширший і значною мірою залежить від місцевих фізико-географічних, господарських і соціальних умов.

До малих належать річки з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів. Основними гідрографічними характеристиками річки, що вказують на особливості розвитку процесів формування річкової системи та поверхневого стоку є: довжина і уклін річки, площа, ширина і уклін водозбору, густота річкової мережі. Відомості про річки і їх гідрографічні характеристики наведені у вигляді сумарних даних, систематизованих за басейнами головних рік і їх приток, які мають площу водозбору більше 2000 км та за приморськими територіями, де протікають середні і малі ріки, а також в розрізі фізико-географічних районів України. Для басейну Дніпра додатково подаються дані по водозаборах між греблями його водосховищ. Якщо ріка протікає по територіях кількох суміжних країн, гідрографічні характеристики розраховані для часини її водозбору, що розміщена безпосередньо на Україні, і залежно від розмірів цієї частини водозбору віднесена до відповідної градації річок.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:

> поверхневі води:

> природні водойми (озера);

> водотоки (річки, струмки);

> штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

> інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море. До земель водного фонду належать землі, зайняті:

1) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водой­мами, болотами, а також островами;

2) прибережними захисними смугами вздовж: морів, річок та навколо водойм;

3) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

4) береговими смугами водних шляхів.

Водні об'єкти в Україні поділяються на загальнодержавного та місцевого значення.

До водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1) внутрішні морські води та територіальне море;

2) підземні води, які с джерелом централізованого водо­постачання;

3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знахо­дяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії ліку­вальних.

До водних об'єктів місцевого значення належать:

1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в мелісах однієї області і які не віднесені до водних об 'єктів загально­державного значення;

2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Державний Комітет України по Водному Господарству 3 червня 1997 p. прийняв наказ № 41 яким затвердив Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення

Води (водні об'єкти) с виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Для забезпечення раціонального використання водних ресурсів ведеться облік вод. Його завданням є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розроб­ляються заходи щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Державний облік водокористування здійснюється з метою систематизації даних про забір та використання вод, скидання зворотних вод та забруднюючих речовин, наявність систем оборотного водо­постачання та їх потужність, а також діючих систем очищення стічних вод та їх ефективність тощо.

Водний кадастр є державне зведення даних про водні обпекти, землі водного фонду, водний режим, водні ресурси і їх використання, необхідних для соціально-економічної і екологічної оцінки водоресурсного потенціалу і забезпечення сталого розвитку регіональних утворень і функціонування водних екосистем.

Державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою.

Форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодич­ність подання затверджуються Міністерством статистики України за поданням Державного комітету України по водному господарству та за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів.

Державний облік поверхневих вод здійснюється Державним комі­тетом України по гідрометеорології шляхом проведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостережень за кількісними і якісними характеристиками поверхневих вод згідно з програмою, що затвер­джується цим Комітетом за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України і Державним комітетом України по водному господарству.

Державний облік підземних вод здійснюється Державним комітетом України по геології і використанню надр шляхом спостережень за кількісними і якісними характеристиками підземних вод за програмою, що затверджується цим Комітетом за погодженням з Міністерством екології та природних ресурсів України.

Відповідно до статті 28. Водного кодексу державний водний кадастр складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів. Державний водний кадастр ведеться Державним комітетом України по водному господарству, Державним комітетом України по геології і вико­ристанню надр та Державним комітетом України по гідрометео­рології в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перед­бачають:

1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;

2) встановлення нормативів плати і розмірів платежів за забір води та скид забруднюючих речовин;

3) встановлення нормативів плати і розмірів платежів за корис­тування водами для потреб гідроенергетики та водного транс­порту;

4) надання водокористувачам податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідхідних, безвідхідних, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, здійснення відповідно до законо­давства інших заходів, що зменшують негативний вплив на води;

5) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.

До комплексу нормативних документів із стандартизації в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів входять документи, які містять:

• основні положення;

• терміни та поняття, класифікації;

• методи, методики та засоби визначення складу та властивостей вод;

• вимоги до збирання, обліку, обробки, збереження, аналізу інфор­мації та прогнозування кількісних і якісних показників стану вод;

• вимоги щодо раціонального використання та охорони вод у галузевих стандартах та технічних умовах на пронеси, продукцію і послуги;

• метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт:

• інші нормативи із стандартизації в цій галузі.

У галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів встановлюються такі нормативи:

1) нормативи екологічної безпеки водокористування;

2) екологічний норматив якості води водних об'єктів;

3) нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин;

4) галузеві технологічні нормативи утворення речовий, що скидаються у водні об'єкти;

5) технологічні нормативи використання води.

Для оцінки можливостей використання води з водних об'єктів для потреб населення та галузей економіки встановлюються нормативи, які забезпечують безпечні умови водокористування, а саме:

• гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для задоволення питних, госпо­дарсько-побутових та інших потреб населення;

• гранично допустимі концентрації речовин у водних об'єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства;

• допустимі концентрації радіоактивних речовин у водних об'єк­тах, вода яких використовується для задоволення питних, госпо­дарсько-побутових та інших потреб населення.

У разі необхідності для вод водних об'єктів, які використовуються для лікувальних, курортних, оздоровчих, рекреаційних та інших цілей можуть встановлюватись більш суворі нормативи екологічної безпеки водокористування.

Для оцінки екологічного благополуччя водних об'єктів та визначення комплексу водоохоронних заходів встановлюється екологічним норматив якості води, який містить науково обґрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показники якості води (загально фізичні, біологічні, хімічні, радіаційні). При цьому ступінь забрудненості водних об'єктів визначається відповідними категоріями якості води.

Згідно з Державним стандартом 27065-86 "Якість вод. Термін і визначення" та відповідно до листа Державного комітету України по водному господарству від 23 серпня 1994 p. N 15/2-254