Перенесення чесних дарів з жертовника на престіл

Після запрошення оголошеним вийти з храму виголошуються дві короткі єктенії та співається херувимська пісня: "Ми, що хе­рувимів тайно уявляємо і Животворчій Тройці Трисвятую пісню співаємо, відкладімо нині всякі житейські піклування. Щоб підня­ти Царя всіх, Якого в славі невидимо проводять ангельські чини. Алилуя" (тричі).

Херувимська пісня нагадує віруючим, щоб вони залишили уся­ку думку про житейське, уявляли собі, що вони, подібно до херу­вимів, знаходяться поблизу від Бога, на небі, і ніби з ними співа­ють Йому трисвяту пісню - хвалу Богу. Перед херувимською піснею відчиняються Царські врата, і диякон звершує кадіння, а священик у таємній молитві просить Господа очистити його душу і серце від лукавого і силою Св. Духа сподобити його принести Богу приготовані дари. Потім священик із дияконом упівголоса тричі промовляють херувимську пісню, й обидва відходять до жер­товника для перенесення чесних дарів з жертовника на престіл. Диякон, маючи на лівому плечі воздух (великий покрівець), несе на голові дискос, а священик у руках - св. чашу.

Вийшовши з вівтаря північними дверима (співання херувимсь­кої пісні у цей час переривається на словах: "відкладімо нині всякі житейські піклування"), вони зупиняються на амвоні і, по­вернувшись обличчям до віруючих, моляться за патріархів, за мит­рополитів, за архиєпископів, за правлячого архиерея, за священст­во, за чернецтво, за будівничих храму, за присутніх православних християн і повертаються через Царські врата у вівтар. Чесні дари ставляться на престіл на розгорнутому антимінсі і покриваються "воздухом", після чого Царські врата зачиняються і закриваються завісою; співці ж тим часом закінчують херувимську пісню. Пере­несення дарів з жертовника на престіл називається великим вхо­дом і знаменує собою урочисте шестя Ісуса Христа на вільні страждання і хресну смерть. Віруючі у цей час повинні стояти з нахиленою головою і молити Господа пом'янути їх і всіх близьких у Царстві Його; при словах священика: "Вас і всіх православних християн нехай пом'яне Господь Бог..." потрібно впівголоса ска­зати: "І священство твоє нехай пом'яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків".

ПРИГОТУВАННЯ ВІРУЮЧИХ ДО ОСВЯЧЕННЯ ЧЕСНИХ ДАРІВ

Після великого входу йде приготування віруючих до достойної присутності при освяченні приготованих дарів. Воно починається благальною єктенією: "Доповнімо молитву нашу Господеві" за "принесені чесні дари", щоб вони були угодні Господу, про що в той же час таємно молиться священик, і щоб Господь освятив їх Своєю благодаттю. Далі ми просимо у Господа допомогти провес­ти весь день у досконалості, тобто свято, мирно і без гріха, посла­ти нам ангела-охоронителя, який настановляє на путь істини і доб­ра й охороняє нас від усякого зла; просимо простити і забути наші випадкові гріхи, що часто повторюються; дарувати нам усе добре і корисне для душі (а не те, що усолоджує наші згубні пристрасті і чого ми часто жадаємо), і щоб усі люди жили і трудились у мирі між собою (а не у ворожнечі і боротьбі), і щоб ми провели оста­нок життя свого у мирі з ближніми і зі своїм сумлінням і в пока­янні за звершені гріхи сподобилися християнської кончини, тобто сповідавшись і прийнявши св. таїни Христові. Ми просимо кінця життя безболісного, бездоганного, адже бувають випадки смерті ганебної для християнина, наприклад, від пияцтва, самогубства, бійки (дуелі) та ін. Ми просимо кінця життя мирного, тобто в ду­шевному мирі, спокої і примиренні з ближніми. І щоб Господь сподобив нас дати добру безбоязну відповідь на Страшному Суді Його. Для гідної присутності при звершенні св. Таїнства не­обхідні: спокій душевний, взаємна любов та істинна православна віра, яка об'єднує всіх. Тому після благальної єктенії священик, благословляючи народ, промовляє: "Мир усім!" Віруючі вислов­люють таке саме побажання і його душі: "І духові твоєму". Потім виголошується: "Полюбімо один одного, щоб однодумно сповіду­вати", після чого хор співає: "Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну". Цим засвідчується, Кого слід так однодушно (однодумно) сповідувати. За наступним виго­лосом: "Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!" співається (або читається) Символ віри, в якому коротко, але вичерпно точ­но викладається віра у Св. Тройцю та інші головні істини право­славної Церкви. При цьому завіса на Царських вратах відкри­вається і "воздух" з чесних Дарів знімається. Слова: "Двері, двері!" в давнину нагадували воротарям, щоб краще пильнували за дверима храму і не впускати в нього оголошених і невіруючих; тепер цими словами нагадується віруючим закрити двері своєї душі для побічних думок, а словами: "В премудрості будьмо уважні!" вказується, щоб ми були уважні до премудрих істин пра­вославної віри, викладених у Символі віри.

З цієї хвилини віруючі не повинні виходити з храму до закінчення літургії. Наскільки негоже порушувати цю вимогу, видно з 9-го апостольського правила: "Всіх вірних, які входять у церкву... і не перебувають на молитві до кінця, як таких, що безчиння у церкві чинять, слід відлучати від спілкування церковно­го". Після Символу віри виголосом: "Станьмо побожно, станьмо зі страхом. Будьмо уважні, щоб у мирі святу жертву приносити" звертається увага віруючих на те, що настав час "приносити святу жертву", тобто здійснювати св. Таїнство євхаристії, і з цього мо­менту належить стояти з особливим благоговінням. У відповідь на цей виголос співається: "Милість миру, жертву хваління", тобто будемо приносити з вдячністю за даровану нам згори милість не­бесного миру єдино доступну нам жертву хвали. Священик благо­словляє віруючих словами: "Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай бу­де зо всіма вами", і, закликаючи до побожного стояння, виголо­шує: "До неба піднесімо серця", тобто будемо мати серця, підне­сені угору - до Бога. На це хор від лиця віруючих побожно відповідає: "Піднесли до Господа", тобто ми маємо вже серця, піднесені до Бога.

ОСВЯЧЕННЯ ДАРІВ

Здійснення св. Таїнства причастя становить найголовнішу час­тину літургії. Воно починається словами священика: "Дякуємо Господеві!" Віруючі висловлюють свою подяку Господу за Його милості поклонінням Йому, а хор співає: "Достойно і праведно є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдино­сущній і Нероздільній". Священик в цей час у таємній молитві, званій євхаристійною (подячною), прославляє безкінечні доскона­лості Божі, дякує Господу за створення і визволення людини і за всі Його милості, відомі нам і невідомі, і за те, що Він сподобляє приймати від нас безкровну жертву, хоча перед Ним стоять вищі сили - архангели, ангели, херувими і серафими, "пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють". Останні слова священик промовляє голосно, а хор доповнює, співаючи пісню, яку викликують ангели: "Свят, Свят, Свят Господь Саваоф (Господь Сил Небесних), повне небо і земля Слави Твоєї". До цієї пісні, званої "серафимською", співці додають викликування, якими народ вітав Господній вхід у Єрусалим: "Осанна (єврейсь­ке благожадання: спаси, допоможи Боже!) в вишніх (на небесах)\ Благословен, Хто йде в ім'я Господнє! осанна в вишніх!" Слова "пісню перемоги співають..." взяті з видіння пророка Єзекиїля (1, 4-24) і ап. Іоана Богослова (Див.: 4, 6-8): вони в одкровенні бачили Престіл Божий, оточений ангелами в образі орла (що співають), тельця (що виголошують), лева (що викликують) і лю­дини (що промовляють), які безперестанно взивають: "Свят, Свят, Свят Господь Бог".

Священик таємно продовжує євхаристійну молитву, прослав­ляючи благодіяння Божі, безмежну любов Божу, явлену в при­шесті на землю Сина Божого, і, згадуючи Тайну вечерю, коли Гос­подь встановив святе Таїнство причастя; потім виголошує голосно слова Спасителя, сказані Ним при встановленні св. Таїнства: "Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів" і "Пийте з неї всі - це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів". Після цього священик у таємній молитві коротко нагадує заповідь Спасителя про встановлення причастя, прославляє страж­дання Його, смерть, воскресіння, вознесіння і друге Його пришес­тя і виголошує: "Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все" (за всіх членів Церкви і за всі благодіяння Божі).

Хор протяжно співає: "Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш", а священик у таємній молитві просить Господа послати Духа Святого на при­сутніх людей і на принесені Дари, щоб Він освятив їх. Потім упівголоса він читає тропар третього часу: "Господи, Ти, що Пре­святого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі". Диякон виголошує 12 ст. 50-го пс: "Серце чисте сотвори в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму". Свяще­ник знову читає тропар третього часу, диякон виголошує 13 ст. 50-го пс: "Не відкинь мене від Лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене". Священик утретє читає тропар третього часу. Благословляючи св. агнця (на дискосі), він промовляє: "І сотвори хліб цей — чесним тілом христа Твого". Благословляю­чи вино (у св. чаші), він каже: "А те, що в чаші цій, — чесною кров'ю Христа Твого". Диякон за кожним виголосом каже: "Амінь". На закінчення, благословляючи хліб і вино разом, свя­щеник говорить: "Перетворивши Духом Твоїм Святим". Диякон же тричі виголошує: "Амінь, амінь, амінь". У ці великі і святі хвилини хліб і вино переосутнюються в істинне тіло та істинну кров Христову. Священик чинить перед св. дарами доземний по­клін, як Самому Цареві і Богу. Це — найважливіший момент літургії.

Після освячення св. дарів священик у таємній молитві просить Господа, щоб причасникам св. дари послужили для бадьорості духа (тобто для укріплення на всяку добру справу), на відпущен­ня гріхів, на з'єднання зі Св. Духом, на здобуття (отримання) Царства Небесного, на право звертатися до Господа зі своїми по­требами, не в суд і не в осуд, і згадує тих, за кого принесено цю жертву: св. дари приносяться Господу Богу як подячна жертва за всіх святих. Особливо ж священик згадує Пресвяту Діву Марію, а після цього виголошує: "Особливо за Пресвяту, Пречисту, Пре-благословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію", на що віруючі відповідають хвалебною піснею на честь Божої Матері: "Достойно є..." (У св. Пасху і в усі дванадесяті свята замість "Достойно є"... співається на честь Божої Матері задостойник, тобто 9-й ірмос святкового канону з відповідним приспівом). Священик тим часом таємно молиться за спочилих і, переходячи до молитви за живих, виголошує: "Най­перше пом'яни, Господи, святійших патріархів православних...", поминаючи вищу церковну ієрархію. Віруючі відповідають: "І всіх і все", тобто пом'яни, Господи, всіх віруючих. Молитва за живих закінчується виголосом священика: "І дай нам єдиними ус­тами і єдиним серцем славити й оспівувати пречесне і величне ім'я Твоє: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків", і благословенням його, на всіх присутніх у храмі: "Нехай же будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами".

Далі йде наступна частина літургії вірних.