Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Короткі відомості про особливості богослужінь річного кола (циклу)

Поиск

На землі після створення світу Бог освятив для бого­служінь сьомий день (Див.: Бут. 2, 3). Потім законом, даним Мойсееві на Синаї, це служіння поширив на всі дні, повелівши щоденно освячувати ранок і вечір принесенням жертви Богу (Див.: Чис. 28).

Ісус Христос, прийшовши на землю виконувати волю Отця Небесного, і св. апостоли, обрані ученики Господа, своїм прикла­дом і вченням показали віруючим високу важливість і необхідність встановлення і збереження днів для спільного (громадського) бо­гослужіння.

З часів апостольських православна Церква зі щоденним бого­служінням з'єднала різні священні спомини на славу Божу, від чо­го виникли різні дні богослужіння впродовж року.

Кожного дня у році св. Церква, поза тижневим циклом, відзна­чає пам'ять одного чи кількох святих угодників Божих. Певні дні року присвячуються або споминам про важливі події з життя Гос­пода нашого Ісуса Христа, Божої Матері, з історії Церкви Хрис­тової, або на честь різних святих. Крім того, протягом року вста­новлені одноденні чи багатоденні пости і кілька днів призначено для поминання спочилих. Відповідно до цих днів складені особ­ливі піснеспіви і молитви й установлені обряди, які додаються до молитов і піснеспівів тижня. Особливо великі зміни в бого­служінні бувають у дні великих свят і постів.

Дні загального поминання спочилих такі: субота перед масни-цею, суботи другого, третього і четвертого тижнів Великого посту, субота перед святом Св. Тройці і вівторок Фоминого тижня.

Крім того, у православній Церкві встановлено поминання пра­вославних воїнів на полі битви полеглих: у суботу перед днем св. Дмитра Солунського (26жовтня ст. ст.) і в день Усікновення глави св. Іоана Предтечі (29 серпня ст. ст.).

ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Великий піст є найважливішим і найдавнішим з усіх бага­тоденних постів. Він нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустелі; він же вводить нас у Страсний тиж­день, а потім - до радості свята свят - Світлого Христового Вос­кресіння.

Св. Великий піст - час молитви і покаяння, коли кожен з нас повинен виблагати у Господа відпущення своїх гріхів (говінням і сповіддю) і достойно причаститися св. Христових таїн, згідно з за­повіддю Христовою (Див.: Ін б, 53-56).

Ще у Старому Завіті Господь повелів синам Ізраїлевим щоро­ку давати десятину (тобто десяту частину) з усього, що вони при­дбали, і, роблячи так, вони мали благословення в усіх ділах своїх. Знаючи це, св. апостоли установили і для нашої користі деся­ту частину року, тобто час Великого посту (св. Чотиридесятницю), присвячувати Богові, щоб і ми благословлені були в усіх ділах наших, щорічно очищаючи себе від гріхів своїх, вчинених протягом цілого року.

Таким чином, Великий піст - св. Чотиридесятниця - є Богом визначена десятина кожного року (за приблизним підрахунком 36 днів, не рахуючи недільних днів), яку ми, залишаючи на цей час життєві розваги й усілякі веселощі, присвячуємо переважно служінню Богу - на спасіння своєї душі.

Великий піст має три підготовчі тижні.

Перший підготовчий тиждень до Великого посту називається Тижнем митаря і фарисея. На літургії у цю неділю читається притча з Євангелія про митаря і фарисея, з метою показати, що тільки слізна молитва і смирення, як у митаря, а не перелік своїх чеснот, як у фарисея, можуть здобути нам милосердя Боже. З цієї неділі до п'ятої неділі Великого посту за всенічною після читання Євангелія співається покаянна молитва: "Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче..."

Другий підготовчий тиждень до Великого посту називається Тиждень про блудного сина. У зворушливій притчі про блудного сина, яку ми чуємо на літургії у Євангельському читанні, св. Церква навчає нас надіятися на милосердя Боже, якщо ми щиро покаємося у своїх гріхах. У цей тиждень, а також і в наступні два тижні на всенічній після полієлея співається псалом: "На ріках Вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш..." Цей 136-й псалом оповідає про страждання євреїв у полоні Вавилонському і про тугу їхню за батьківщиною. Слова цього псалма навіюють нам думку про наш духовний полон гріховний і про те, що ми повинні прагнути до своєї духовної батьківщини, до Небесного Царства.

Багатьох бентежить останній стих псалма, де говориться: "Бла­женний той, хто візьме і розіб'є дітей твоїх (вавилонських) об камінь!" Звичайно, ця думка у буквальному сенсі слова жорстока і зовсім неприйнятна для християнина, бо Сам Господь навчав люби­ти і благословляти ворогів своїх: і поклонятися Богові в "дусі та істині". Саме ця думка стає чистою і величною у духовно-христи­янському значенні, бо це значить - блаженний той, хто має тверду рішучість розбивати об камінь віри погані думки і бажання тоді, коли вони ледь-ледь зародилися (тобто перебувають немов у стані немовляти), перш ніж вони виростуть у злі діла і звички.

Третій підготовчий тиждень до Великого посту називається М'ясопусним, або Сирним, а в народі він ще називається "Масни­цею", бо із скоромної їжі у цей тиждень дозволяється їсти тільки сир, молоко, масло і яйця. Сама неділя М'ясопусного тижня нази­вається Неділею про Страшний Суд, бо на літургії читається Євангеліє про Страшний Суд і про останню відплату, чим св. Церква бажає спонукати грішників до покаяння. У піснеспівах Сирного тижня згадується гріхопадіння Адама та Єви, яке сталося внаслідок нестриманості, і складається похвала посту з його спасительними плодами.

Остання неділя перед Великим постом називається Сиропус­ною, бо нею закінчується споживання сиру, масла і яєць. На літургії читається Євангеліє (Див.: Мф. 6,14-21) про прощення образ ближнім, без чого ми не можемо одержати відпущення гріхів від Отця Небесного. Відповідно до цього Євангельського читання християни мають благочестивий звичай просити у цей день одне в одного прощення гріхів, свідомих і несвідомих, і робити усе, аби примиритися з ворогуючими. Тому цю неділю прийнято називати Прощеною неділею, після якої і настає Великий піст (св. Чоти-ридесятниця).

Великопосні богослужіння мають певні особливості: служба більш тривала, зменшується урочистість, а саме: піснеспівів буває мало, більше читаються псалми і молитви, які настроюють душу на покаяння. На кожній службі промовляється із доземними покло­нами покаянна молитва Єфрема Сиріна: "Господи і Владико жит­тя мого..."

Вранці проводяться рання, часи з деякими вставними частина­ми і вечірня.

Увечері замість вечірні відправляється велике повечір'я.

У середу і п'ятницю звершується літургія Ранішосвячених Дарів.

По суботах Великого посту буває літургія Іоана Золотоустого, а в перші п'ять неділь - літургія Василія Великого, яка звер­шується й у Великий четвер та у Велику суботу Страсного тижня.

У Великому посту кожен тиждень присвячений згадці про яку-небудь особливу подію чи особу, яка закликала грішну душу до покаяння і надії на милосердя Боже.

ТИЖНІ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Перший тиждень Великого посту відзначається особливою суворістю, а богослужіння - особливою тривалістю. В перші чо­тири дні (понеділок, вівторок, середу і четвер) на великому по-вечір'ї читається канон св. Андрія Критського з приспівами до стиха: "Помилуй мене, Боже, помилуй мене".

У п'ятницю першого тижня Великого посту на літургії після заамвонної молитви здійснюється освячення "колива", тобто відва­реної пшениці з медом, в пам'ять св. великомученика Феодора Ти-рона, який надав благотворну допомогу християнам для збережен­ня посту. Візантійський імператор Юліан Відступник у 362 р. на­казав у місті Антиохії таємно окропити кров'ю ідоложертовних тварин усі харчі. Але св. великомученик Феодор Тирон, спалений у 306 році за визнання Христової віри, явився уві сні антиохійсько-му єпископу Євдоксію, відкрив йому таємне розпорядження Юліана і повелів упродовж усього тижня нічого не купувати на ринку, а харчуватися коливом.

У першу неділю Великого посту звершується так зване "Тор­жество православ'я", встановлене царицею Феодорою у 842 р. в пам'ять відновлення шанування св. ікон. У кінці літургії священ­нослужителі чинять молебний спів посередині храму перед ікона­ми Спасителя і Божої Матері, молячись Господу про утвердження у вірі православних християн і про навернення на шлях істини усіх, хто відступився від Церкви. Потім диякон голосно читає Символ віри і виголошує "вічну пам'ять" усім спочилим оборон­цям віри православної, і "довгі літа" (многії літа) - живим.

У Другу неділю Великого посту звершується пам'ять св. Гри­горія Палами, який жив у XIV ст. Згідно з православною вірою він навчав, що за подвиг посту і молитви Господь осяває віруючих благодатним Своїм світлом, яким сяяв Господь на Фаворі. З тієї причини, що св. Григорій розкрив учення про силу посту та мо­литви, й установлено святкувати його пам'ять у другу неділю Ве­ликого посту.

У третю неділю Великого посту за всенічною виноситься після великого славослів'я св. хрест і пропонується для поклоніння віруючим. При поклонінні хресту Церква співає: "Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо". Ця пісня співається і на літургії замість "Трисвятого". Церква виставляє в середині Чотиридесятниці віруючим хрест для того, щоб на­ гадуванням про страждання і смерть Господні надихнути та зміцнити тих, хто поститься, на продовження подвигу посту. Св. хрест залишається для поклоніння впродовж тижня, до п'ятниці, коли він після часів, перед літургією вноситься назад у вівтар. То­ му третя неділя і четвертий тиждень Великого посту називаються хрестопоклонними.

У четверту неділю святкується пам'ять святого Іоана Ліствич-ника, який написав твір, де показав сходинки добрих діянь (у ви­гляді східців, або ліствиці), які ведуть нас до Престолу Божого. У четвер на п'ятому тижні відбувається так зване "стояння св. Марії Єгипетської". Життя св. Марії Єгипетської, раніше ве­ликої грішниці, повинно служити для всіх прикладом істинного покаяння і переконати всіх у невимовному милосерді Божому. На ранній у цей день читаються житіє св. Марії Єгипетської і канон св. Андрія Критського, той самий, який читається у перші чотири дні Великого посту. В суботу на п'ятому тижні звершується "По­хвала Пресвятій Богородиці". Читається урочистий акафіст Бого­родиці. Ця служба встановлена у Греції в подяку Богородиці за неодноразове визволення Нею Царгорода від ворогів. У нас акафіст "Похвала Богородиці" читається для зміцнення у вірую­чих надії на небесну Заступницю, Яка, визволяючи від ворогів ви­димих, тим більш готова нам допомогти у боротьбі з ворогами не­видимими.

У п'яту неділю Великого посту звершується богослужіння в пам'ять преподобної Марії Єгипетської. Церква дає в особі Марії Єгипетської взірець справжнього покаяння і, для підбадьорення духовних подвижників, показує на ній приклад невимовного мило­сердя Божого до грішників, що каються.

Шостий тиждень присвячений підготуванню тих, хто постить, до гідної зустрічі Господа з віттям чеснот і до згадувань страстей Господніх.

У суботу на 6-му тижні на ранній і літургії згадується воскре-шення Ісусом Христом Лазаря. Цей день називається Лазаревою суботою. На ранній у цей день співаються воскресні тропарі після "Непорочних": "Благословен єси, Господи, навчи мене заповітів Твоїх...", а на літургії замість "Святий Боже..." співається: "Всі, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя".

Шоста неділя Великого посту є велике дванадесяте свято, в яке згадується урочистий вхід Господній у Єрусалим на вільні страждання. Це свято інакше називається Вербною (Квітною) неділею, Неділя ваїй. На всенічній після читання Євангелія не співається "Воскресіння Христове...", а читається безпосередньо 50-й псалом і освячуються, молитвою й окроплениям св. води, розбруньковане віття верби (ваїй) чи інших рослин. Освячене віття роздається віруючим, з яким при запалених свічках вони сто­ять до кінця служби, знаменуючи перемогу життя над смертю (воскресіння).

З вечірні у Вербну неділю відпуст починається словами: "Гос­подь, що йде на вільні страждання ради нашого спасіння, Хрис­тос істинний Бог наш..."

СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ

Страсним тижнем називається останній тиждень перед Пас­хою. Таку назву цей тиждень має тому, що він присвячений спо­минам про останні дні земного життя Спасителя: Його страждан­ня, хресну смерть і погребіння.

Понеділок, вівторок і середа цього тижня присвячені споми-нові про останні бесіди Господа Ісуса Христа з народом та учени­ками.

Особливості богослужіння перших трьох днів Страсного тиж­ня такі: на ранній, після шестипсалмія та "Алилуя", співається тропар: "Ось жених гряде опівночі...", а після канону співається пісня: "Чертог Твій бачу, Спасе мій..." Всі три дні проводиться літургія Ранішосвячених Дарів, з читанням Євангелія. Євангеліє читається і на ранній.

За величчю згадуваних подій усі дні Страсного тижня назива­ються Великими. Особливо зворушливі споминами, молитвами і піснеспівами останні три дні.

ВЕЛИКИЙ (ЧИСТИЙ) ЧЕТВЕР

Служба Великого четверга присвячена споминам про омовіння Ісусом Христом ніг ученикам, Тайну вечерю, молитву Ісуса Хрис­та в саду Гефсиманському і зраду Його Іудою.

На ранній після шестипсалмія та "Алилуя" співається тропар: "Коли славні ученики умиванням ніг на вечері просвіщалися..."

Звершується літургія св. Василія Великого і з'єднується з вечірнею в пам'ять того, що Господь установив увечері Таїнство причастя. Замість херувимської пісні, причасного стиха та пісні "Нехай повні будуть уста наші..." співається одна і та сама пісня: "Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми..."

У Києво-Печерській лаврі за літургією у цей день звершува­лось освячення мира, що використовується для здійснення Таїнства миропомазання, а також при освяченні храмів та антимінсів.

ВЕЛИКА П'ЯТНИЦЯ

Служба Великої п'ятниці присвячена спомину про хресні страждання Спасителя, Його смерть і погребіння.

На ранній (яка служиться ввечері у Великий четвер) посеред храму читаються дванадцять Євангельських читань, вибраних з усіх чотирьох Євангелій, де розповідається про страждання Спа­сителя, починаючи з останньої бесіди Його з учениками на Тайній вечері і закінчуючи похованням Його у саду Иосифа Аримафейсь-кого і приставлениям воїнської сторожі до Його гробу. Під час чи­тання Євангелія віруючі стоять із запаленими свічками, показую­чи цим, з одного боку, що слава і велич не покинули Ґоспода і під час Його страждань, а з іншого боку - гарячу любов до свого Спа­сителя.

У Велику п'ятницю літургії не буває, бо в цей день Сам Гос­подь приніс Себе у жертву, а чиняться Царські часи.

Вечірня відправляється о третій годині дня, в годину смерті Ісуса Христа на хресті, на спомин про зняття з хреста тіла Хрис­ тового і поховання Його.

На вечірні, при співанні тропаря "Благообразний Иосиф, з древа знявши пречисте Тіло Твоє...", священнослужителі піднімають Плащаницю (тобто зображення Христа, який лежить у гробі) з престолу, немов з Голгофи, і виносять її з вівтаря на сере­дину храму в переднесенні світильників і при кадінні фіміамом. Плащаниця кладеться на особливо приготованому столі (гроб­ниці). Потім священнослужителі й усі віруючі поклоняються св. Плащаниці і цілують рани зображеного на ній Господа - про­биті ребра, руки і ноги Його.

ВЕЛИКА СУБОТА

Богослужіння Великої суботи присвячено спомину про перебу­вання Ісуса Христа "у гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, у раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний", і, нарешті, про воскресіння Спа­сителя з гробу.

На ранній Великої суботи, після великого славослів'я, Плаща­ниця зі співом "Святий Боже..." виноситься священнослужителя­ми з храму, на спомин про зішестя Ісуса Христа в пекло і перемо­гу Його над пеклом і смертю. Після внесення Плащаниці у храм, вона підноситься до відчинених Царських врат, на знак того, що Спаситель нерозлучно перебуває з Богом Отцем і що Він Своїми стражданнями і смертю знову відкрив нам двері раю. Хор у цей час співає: "Благообразний Иосиф..."

Коли Плащаницю покладуть на місце посередині храму, тоді виголошується єктенія і читаються: паремії з книги прор. Єзе-киїля про воскресіння мертвих; Апостол, який навчає віруючих, що Ісус Христос є істинна Пасха за всіх нас; Євангеліє, де роз­повідається, як первосвященики з дозволу Пилата поставили охо­рону біля гробу Господнього і приклали до каменя печатку. Після закінчення ранньої" віруючих запрошують прославляти церковною піснею Иосифа Аримафейського: "Прийдіть, вшануймо Иосифа приснопам'ятного..."

Божественна літургія в цей день буває пізніше, ніж у всі інші дні року, і з'єднується з вечірнею.

Після малого входу і співу "Світло тихе..." починається читан­ня 15 паремій, в яких зібрані найважливіші старозавітні прообра­зи і пророцтва про спасіння людей через страждання та Вос­кресіння Ісуса Христа.

Після паремій і Апостола починається свято Воскресіння Хрис­тового. На криласі повільно співають: "Воскресни, Боже, суди землю, бо насліддя Твоє — усі народи...", а у вівтарі в цей час чорні одіяння престолу і священнослужителів змінюються на світлі, так само і в самому храмі чорні облачения замінюються світлими. Це - зображення події, коли мироносиці рано-вранці, як ще було темно, бачили при гробі Христовому ангела у світлих ризах і чули від нього радісну звістку про Воскресіння Христове.

Після цього співу диякон у світлих ризах, подібно до ангела, виходить на середину храму і, ставши перед Плащаницею, читан­ням Євангелія сповіщає людям про Воскресіння Христове.

Далі літургія Василія Великого продовжується, як звичайно. Замість херувимської пісні співається пісня: "Нехай мовчить вся­ка плоть людська..." Замість "Достойно є" співається: "Не ридай по Мені, Мати, бачачи у гробі Сина..." Запричасний стих: "І став, наче від сну, Господь, і воскрес Спаситель наш..."

Після закінчення літургії буває благословення хлібів та вина для зміцнення сил віруючих. Після цього починається читання книги Діянь апостольських і триває до початку полуношниці.

О дванадцятій годині ночі звершується полуношниця, на якій співається канон Великої суботи. В кінці полуношниці священно­служителі мовчки переносять Плащаницю із середини храму у вівтар Царськими вратами і кладуть її на престіл, де вона і зали­шається до свята Вознесіння Господнього, в пам'ять сорокаденно­го перебування Ісуса Христа на землі після Воскресіння Його із мертвих.

Після цього віруючі побожно чекають настання півночі, коли починається світла пасхальна радість найбільшого свята Вос­кресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Пасхальна (Великодня) радість - є свята радість, рівної якій нема і не може бути на землі. Це нескінченна вічна радість вічно­го життя і блаженства. Вона і є саме та радість, про яку сказав Сам Господь: "І зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас" (Ін 16, 22).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-10; просмотров: 95; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.21.105.222 (0.013 с.)