Православна церква у Литовській державі

Початок польсько-католицького наступу

Спроба набуття незалежності від Константинополя

Флорентійська унія

Відокремлення Московської церкви і поділ Київської митрополії

Українська церква у католицькій Польщі

Церковні православні братства та їх діяльність. Князь Костянтин Костянтинович Острозький.

Берестейська церковна унія 1596 року

Боротьба українців за свободу православної церкви

Київський митрополит Петро Могила

Преподобний Іов, ігумен і чудотворець почаївський преподобномученик Афанасій Берестейський

Православна церква в Українській козацькій державі

Підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату

Вплив української духовної освіти на Московщину

Святий Димитрій, митрополит Ростовський

Святий Інокентій, єпископ Іркутський

Святий Феодосій, єпископ Чернігівський

Святий Іоасаф, єпископ Білгородський

Святий Юан, митрополит Тобольський

Доля Української православної церкви (Київської митрополії) у складі Російської православної церкви, інтелігенція і релігія. Переклад Святого письма.

Українська православна церква під Польщею (xviii ст.)

Початок національно-церковного відродження

Українська автокефальна православна церква

Православна церква на українських землях під Польщею

Українська православна церква після приєднання західної України і західної Білорусі до Радянського Союзу

Українська православна церква під час німецької окупації України

Українська православна церква після другої світової війни

Третє відродження Української автокефальної православної церкви

Українська православна церква у складі Московського патріархату (1990-1992 рр.)

Утворення Української православної церкви Київського патріархату

Про віру і життя християнське

Призначення людини

Про природне одкровення

Про надприродне Божественне одкровення. Про Священне передання і Святе писання.

Короткі відомості про Вселенські Собори

Перший Вселенський Собор

Другий Вселенський Собор

Третій Вселенський Собор

Четвертий Вселенський Собор

П'ятий Вселенський Собор

Шостий Вселенський Собор

Сьомий Вселенський Собор

Про віру християнську

Символ віри

Про перший член Символу віри

Про другий член Символу віри

Бесіда про предвічне народження Сина Божого

Про третій член Символу віри

Бесіда про втілення Сина Божого

Бесіда про чудеса Божі

Про четвертий член Символу віри

Бесіда про Хрест Христів

Бесіда про три промислительні дії Божі, явлені нам на нашій грішній землі

Про благодатний вогонь на Гробі Господньому

Благодатний вогонь Великої суботи

Про п'ятий член Символу віри

Бесіда про Воскресіння Христове

Про шостий член Символу віри

Про сьомий член Символу віри

Про восьмий член Символу віри

Про дев'ятий член Символу віри

Про десятий член Символу віри

Таїнство хрещення

Таїнство миропомазання

Таїнство покаяння

Таїнство причастя

Таїнство шлюбу

Таїнство священства

Таїнство єлеєосвячення

Про одинадцятий член Символу віри

Бесіда про всезагальне воскресіння мертвих

Про дванадцятий член Символу віри

Про життя християнське

Десять заповідей Закону Божого

Про першу заповідь Закону Божого

Про другу заповідь Закону Божого

Про третю заповідь Закону Божого

Про четверту заповідь Закону Божого

Про п'яту заповідь Закону Божого

Про шосту заповідь Закону Божого

Про сьому заповідь Закону Божого

Про восьму заповідь Закону Божого

Про дев'яту заповідь Закону Божого

Про десяту заповідь Закону Божого

Дев'ять заповідей блаженства

Про першу заповідь блаженства

Про другу заповідь блаженства

Про третю заповідь блаженства

Про четверту заповідь блаженства

Про п'яту заповідь блаженства

Про шосту заповідь блаженства

Про сьому заповідь блаженства

Про восьму заповідь блаженства

Про дев'яту заповідь блаженства

Бесіда про сенс зла

Висновки

Вчені і віра у Бога

Про богослужіння Православної церкви

Поняття про богослужіння, храм і його влаштування

Священнослужителі та їхні священні одежі (облачения)

Про порядок церковних богослужінь

Добове коло богослужінь

Наочна схема добового кола богослужінь

Тижневе коло богослужінь

Річне коло богослужінь

Про богослужбові книги

Єктенії

Всенічне бдіння

Вечірня

Рання

Божественна літургія

I. Проскомидія, проведення проскомидії

II. Літургія оголошених

III. Літургія вірних

Перенесення чесних дарів з жертовника на престіл

Приготування віруючих до освячення чесних дарів

Освячення дарів

Приготування віруючих до причастя

Причастя

Подяка за причастя і відпуст

Молитва на літургії перед св. Причастям

Про літургію св. Василія Великого

Літургія Ранішосвячених Дарів

Найважливіші дії під час здійснення Таїнств хрещення і миропомазання

Покаяння і причастя

Священство

Шлюб

Єлеєосвячення

Про молебні

Про поховання померлих

Короткі відомості про особливості богослужінь річного кола (циклу)

Великий піст

Тижні Великого посту

Страсний тиждень

Великий (чистий) четвер

Велика п'ятниця

Велика субота

Свято Пасхи - світле Воскресіння Христове

Свято П'ятдесятниці - день св. Тройці

Свято воздвижения Хреста Господнього

Свято Преображення Господнього

Свято Різдва Христового

Свято Хрещення Господнього

Про чернецтво і монастирі

Про паломництво

Про юродство ради Христа

Про дзвони і православне дзвоніння

Види дзвоніння та їх назви

Благовіст

Дзвоніння

Використання дзвону і його значення. Дзвін на всенічній.

Дзвін на літургії

Використання передзвону і його значення

Використання перебору і його значення

Післямова

ПЕРЕДНЄ СЛОВО ЗАКОН БОЖИЙ – У КОЖНУ РОДИНУ ТА ШКОЛУ

 

Святий Анастасій Синаїт, один із ранніх отців Церкви, сказав: "Православ`я – це істинне уявлення про Бога і творіння". Тобто православ`я – це правдива віра, це сама істина. Христос сказав: "Я є путь, істина і життя", Він – втілена Істина. Ми можемо знайти і пізнати істину тільки у Христі, а це означає, що ми можемо бути спасенні тільки у Христі. Після свого гріхопадіння людина втратила Божу благодать, тобто відпала від Бога, від Істини. Щоб відновити єдність з Богом, спадкоємці першого Адама повинні увійти в спілкування з новим Адамом, тобто з Христом. Спасіння людини можливе тільки у Христі.

Спасіння, яке Христос дарував нам через Своє розп`яття на хресті і Воскресіння, продовжується в Церкві. Тому блаженний Августин назвав Церкву "Христом, що простягається у віках". Це означає, що Церква є Христос, Який навіть після святого Воскресіння і Вознесіння продовжує спасіння світу у Святому Дусі. Людство постійно знаходить Бога в тілі Христа – Церкві.

Церква є зібрання православних людей. Церква живе у віках, вона немислима без православ`я, і тільки за цієї умови ми можемо зрозуміти Церкву як передання, яке є божественним і динамічним рухом Бога в історії. Румунський богослов Дмитрій Станілас говорить, що "Православ`я – це живий стан, безперервне життя Церкви".

Кожен християнин у Церкві повинен не просто вірити, але вірити в одного Бога; вірити не тільки у вищу невидиму силу, але в Бога-Тройцю, Який відкрив Себе у Христі. Так само він повинен не просто любити, а любити Бога; люблячи свого ближнього, Церква повинна зберігати це православ`я віри і нести його у світ своєю місією, своїм свідченням.

Протягом багатьох століть православна Церква намагалася сформува ти і вмістити в одну книгу ту сукупну і необхідну кількість віронавчальних знань, які потрібні для православного християнина. Першим православним катехизисом стало "Ісповідання віри" святителя Петра Могили, митрополита Київського, що вийшло з друку в Києві 1646 року, а на три роки раніше (1643) цей катехизис Петра Могили на Соборі в Ясах Константинопольським, Олександрійським, Антиохійським і Єрусалимським патріархами було визнано за істинне "Ісповідання всієї Східної Кафоличної Православної Церкви". Цю книгу свято зберігав православний народ поряд із Святим Писанням. За нею навчалися у величезній кількості духовних монастирських шкіл, які тоді відкривалися в Україні. Архидиякон Павло Алепський, який у середині ХVІІ століття подорожував по Україні з Антиохійським Патріархом Макарієм, дивувався осві ченості тодішнього українського православного люду. З часом проблема вдосконалення таких творів ставала дедалі гострішою, й у ХІХ столітті подібних книг, які коротко і головне доступно викладали основи вчення православної віри, було чимало. На жаль, все це, як і навчання Закону Божого в школах, було припинено атеїстичною владою.

Роки войовничого безбожництва в нашій країні призвели в результаті до історичного і релігійного безпам`ятства, перервали чимало традицій, які зміцнювали зв`язок поколінь, надавали життю освячення через вірність віковим звичаям, переданням, установленням. Втрачено те, що наші прадіди приймали з дитинства, і це ставало нормою поведінки. Тут слід згадати і про церковний етикет, правильне звернення до священнослужителів, людей духовного сану.

Нині ми звикли спрощувати багато речей і стаємо байдужими до Правди Церкви. Ставши поверховими і легковажними, ми надаємо уваги зовнішнім формам і стверджуємо, що достатньо приймати основу віри, а все, що поверх того, – беззмістовне і зайве. Але ми не можемо цього прийняти. Якщо Церква буде байдужа до збереження віри і передання такими, як вони були відкриті в чистоті і нероздільності, то Церква вже не буде Церквою Христа, Його тілом.

У наш час перед великою кількістю людей, які розумом зрозуміли, або серцем відчули, що Бог є, які усвідомлють свою приналежність до православної Церкви і бажають приєднатися до неї, постає проблема "воцерковлення", тобто входження до Церкви. Ця проблема для багатьох дуже серйозна: входячи в храм, непідготована людина зустрічається із зовсім для неї новим, незрозумілим і навіть у чомусь дивним світом.

Одяг священнослужителів, ікони, лампади, піснеспіви і молитви – все це інколи викликає у деяких людей відчуття власної відчуженості в храмі, приводить до роздумів про те, чи потрібно все це для спілкування з Богом? Звідси і досить поширена думка: "Головне, щоб Бог був у душі, а до церкви ходити необов`язково". Це в корені неправильно. Святий Кипріан Карфагенський стверджує: "Кому Церква не Мати – тому Бог не Отець". Але для того, щоб зрозуміти, наскільки правдивимє цей вислів, необхідно знати, а що ж насправді є Церква? В чому суть її існування? Для чого необхідне її посередництво у спілкуванні з Богом? Тому-то у світ і виходить ця книга – "Закон Божий", яка здатна на всі ці запитання дати відповідь і допомогти православному християнину бути справжнім воїном Христа, ревнителем своєї віри, віри своїх батьків, дідів і прадідів.

Текст цієї книги належить перу протоієрея Серафима Слобідського. Щоправда, колектив редакції, який ретельно працював над перевиданням цієї книги, деякі думки автора не поділяє, і ми цього, звичайно ж, не приховуємо, особливо в частині, яка стосується історії нашої помісної Української Православної Церкви. Цей розділ взятий окремо з наших підручників, які були написані в час становлення ідеї автокефалії Української Православної Церкви – в діаспорі й у нас в Україні впродовж 90-х років ХХ століття. В попередніх виданнях Закону Божого протоієрея Серафима Слобідського, особливо російською мовою, також робилися спроби доповнень і змін деяких положень, історичних фактів, які сто-сувалися історії утвердження християнства в Русі. Але той текст, який стосується віровчальних основ нашої православної віри і біблійної історії, ніяких принципових змін не зазнав. Ми лише виклали його сучасною українською мовою.

При підготовці цього видання колектив редакції намагався якомога краще проілюструвати книгу. Ми використали гравюри з біблійної тематики Юліуса Шнора фон Карольсфельда, а також кольорові світлини, які розповідають про православну іконографію, храми, внутрішнє їх убранство, життя Церкви, краєвиди місць Святої Землі тощо.

Необхідність видання цієї книги зумовлена тим, що на сьогоднішній день в Україні ще не розв`язано питання викладання Закону Божого в школах. Діти – майбутнє нашої країни – позбавлені можливості черпати з глибин Істини Христової. Через це маємо таку бездуховність і занедбаний моральний стан суспільства, для якого матеріальні цінності понад усе, а вже потім – духовні. Віримо, що ця книга ляже на стіл кожної православної родини. З неї почерпнуть істини віри Христової учні недільних і загальноосвітніх шкіл України, студенти вузів і навіть науковці.

Нехай ця книга стане істинним дороговказом для тих, хто хоче причаститися із глибин святої православної віри, віри апостольської і отцівської, яка вселенну утвердила.

Єпископ Димитрій (Рудюк), голова Видавничого відділу УПЦ Київського Патріархату

Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату. Видано з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

ПЕРЕДМОВА ДО УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ

Необхідність мати ґрунтовний посібник для вивчення Закону Божого диктується сучасними надзвичайними умовами:

– в українських школах Закон Божий не вивчається, за винятком незначної частини навчальних закладів, а всі природничі науки викладаються суто матеріалістично; – більшість дітей і молоді перебуває під впливом сучасних засобів масової інформації, які часто несуть негативну інформацію і негативно впливають на моральний стан; – діяльність тоталітарних сект, вплив східної містики ставлять дітей, молодь і сім`ю в скрутне становище; – підручників Закону Божого практично немає; – переважна більшість сімей живе поза впливом Церкви, оскільки богослужіння відвідує незначна частина дітей і молоді.

Все це накладає на батьків, на всіх вихователів дітей величезну відповідальність. Крім того, ніхто не знає, що буде завтра. Чи буде дозволено державою вивчати дітям Закон Божий, чи ні? Існують населені пункти, де немає ні недільної школи, ні храму, ні священика. Вже ці обставини не дозволяють обмежуватися простими (без будь-яких пояснень) розповідями дітям і молоді про події священної історії, як це робилося раніше, коли школа не була відокремлена від Церкви.

У наш час необхідно уникати переказів Закону Божого в формі наївної казки (як-то кажуть, "по-дитячому"), тому що дитина і зрозуміє його, як казку. Коли ж ця дитина стане дорослою, вона відчує розрив між положеннями Закону Божого і власним сприйняттям навколишнього світу, як це ми і спостерігаємо в житті. У багатьох сучасних людей з вищою освітою нема ніяких знань із Закону Божого, тому невіруючі, а часто навіть і віруючі батьки не можуть задовольнити всіх запитів дитячого розуму. У дітей, що зростають в сучасних умовах і розвиваються швидше, ніж раніше, нерідко виникають серйозні і болісні питання. Такі питання, на які більшість дорослих неспроможні відповісти.

Усі ці обставини висувають першочергове завдання: дати в руки не тільки дітям у недільні школи, але й дорослим – викладачам, вихователям і, в першу чергу, сім`ї, – школу Закону Божого. Для цього, як показує практика, необхідно дати одну книгу, що містить усі основи християнської віри і життя.

Через те, що багато хто з учнів, можливо, ніколи не візьме до рук Біблії, а буде задовольнятися лише посібником, то це вимагає від підручника Закону Божого абсолютної правильності в передачі Слова Божого. Не можна припуститися не тільки перекручування, але навіть найменшої неточності у викладанні Святого Письма.

Нам доводилося бачити багато підручників, особливо для молодших класів, що рясніли неточностями, а часом і помилками в передачі Слова Божого. Наведемо кілька прикладів, починаючи з дрібних.

У підручниках часто пишуть: "Мати Мойсея сплела з очерету кошик"... У Біблії ж сказано: "узяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою"... (Вих. 2, 3). На перший погляд це здається "дріб`язком", але цей "дріб`язок" позначається далі вже й на великому.

Наприклад, у більшості підручників сказано, що Голіаф хулив ім`я Боже, тоді як у Слові Божому написано так: "Чи не филистимлянин я, и раби Саулові?.. Сьогодні я посоромлю полки ізраїльські, дайте мені людину, і ми будемо боротися вдвох... І говорили ізраїльтяни: бачите цю людину, що виступає? Він виступає, щоб ганьбити Ізраїль"... (1 Цар. 17, 8, 10, 25). І сам Давид свідчить, коли говорить Голіафу: "Ти йдеш проти мене з мечем і списом і щитом, а я йду проти тебе в ім`я Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив" (1 Цар. 17, 45). Цілком зрозуміло і виразно сказано, що Голіаф ганьбив зовсім не Бога, а полки ізраїльські.

А є й помилки-перекручування, які ввели в оману багатьох людей. Візьмемо оповідання про потоп. У більшості підручників коротко сказано, що дощ ішов сорок днів і сорок ночей і наповнив землю водою, покривши усі високі гори.

У самій же Біблії сказано зовсім інакше: "...у цей день розверзлись усі джерела великої безодні, і вікна небесні відчинилися; і лився на землю дощ сорок днів і сорок ночей"... "Вода ж підсилювалася на землі сто п`ятдесят днів" (Бут. 7, 11–12; 24).

А в наступній главі говориться: "...і стала убувати вода після закінчення ста п`ятдесяти днів... у перший день десятого місяця показалися верхи гір" (Бут. 8, 3; 5).

З граничною ясністю Божественне Одкровення говорить, що потоп посилювався майже півроку, а зовсім не сорок днів. Потім вода стала убувати, і лише на десятий місяць показалися верхівки гір. Отже, потоп тривав не менше року. Це особливо важливо й суттєво знати в наш раціоналістичний час, адже і наукові геологічні дані це цілком підтверджують.

Укажемо ще на одну дуже важливу обставину. Підручники, за дуже рідкісним винятком, розповідають про дні творіння, як про наші звичайні дні. Майже кожен підручник так і починається: "Бог створив світ за шість днів...", тобто, іншими словами, за тиждень. Але треба мати на увазі, що в наш час деякі слова, які є в Біблії, або вже не існують, або набули іншого змісту. Цими словами завжди оперують безбожники, але саме ці слова і є повним перекручуванням, від самого початку, Божественного Одкровення. Ці слова викликають у людини з нетвердою вірою сумнів, і тоді все інше Писання починає нею відкидатися, визнаватися непотрібним плодом людської фантазії. Саме це і довелося пережити тому, хто пише ці рядки, з необхідності слухаючи антирелігійні лекції у школі.

Питання про дні творіння ніяк не можна залишити без уваги. Його роз`яснення ми знаходимо у св. Василія Великого, у його книзі "Шестидень", у св. Іоана Дамаскина, а також у св. Іоана Золотоустого, у св. Климента Олександрійського, у св. Афанасія Великого, у блаж. Августина та в багатьох інших авторів – учених і богословів.

Наш день (доба) залежить від руху землі навколо сонця, а в перші три дні творіння не було ще й самого сонця, – значить, то не були наші дні. Якими були дні творіння – невідомо, тому що "у Господа один день, як тисяча років, і тисяча років, як один день" (2 Пет. 3, 8). Але одне можемо припустити, що ті дні не були короткими, про це говорить послідовність, поступовість творіння. І святі отці "сьомим днем" називають весь період від створення світу до наших днів, і триватиме він до кінця світу.

Або візьмімо інший приклад. Талановитий письменник Минцлов своєю книгою "Сни землі" також викликає болісні здивування і сумніви. Справа в тім, що Минцлов, описуючи суперечку студентів Петербурзької духовної академії, вустами студента Хрестовоздвиженського говорить:

– Не можна ж закривати очі на досягнення науки в дослідженні Біблії: вона на три чверті фальсифікація жерців!

– А наприклад?

– Наприклад, хоча б історія виходу євреїв з Єгипту. Біблія розповідає, що вони самі пішли звідти, що військо єгиптян загинуло разом з фараоном Мернефтою у Червоному морі, а недавно в Єгипті знайшли гробницю цього самого фараона, і з написів на ній видно, що він і не думав гинути ніде, а помер у себе вдома...

Ми не маємо наміру сперечатися з Минцловим, що фараон Мернеф та є саме той фараон, за якого євреї вийшли з Єгипту, тому що це справа істориків, тим більше, що в Біблії не зазначене ім`я фараона. Ми лише хочемо сказати, що в цьому питанні Минцлов виявився зовсім необізнаним, але, незважаючи на це, він, не замислюючись, сміливо кидає "отруту" сумніву в правдивості Слова Божого.

У Священному Писанні немає згадки про загибель самого фараона. У книзі "Вихід", у якій вміщено історичний опис переходу ізраїльтян через Червоне море, у главі 14 читаємо:

"23. Погналися єгиптяни, й увійшли за ними (ізраїльтянами – авт.) у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його.

24. І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян;

25. і відібрав колеса в колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян.

26. І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться води на єгиптян, на колісниці їхні та на вершників їхніх.

27. І простягнув Мойсей руку свою на море, і на ранок вода повернулася на своє місце; а єгиптяни бігли назустріч воді. Так потопив Господь єгиптян посеред моря.

28. І вода повернулася і покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море; не залишилося жодного з них".

Як бачимо, в наведеному тексті про самого фараона, що він загинув, не згадується. Але в той же час цілком ясно сказано, що загинуло все військо фараонове; при цьому Мойсей уточнює, що вода "покрила колісниці і вершників усього війська фараонового, що ввійшли за ними в море".

Також і в інших місцях Біблії, де згадується про цю подію, не говориться про загибель самого фараона.

Тільки в 135-му хвалебному псалмі, в якому прославляється всемогутність Божа, говориться: "і потопив фараона і військо його в морі, бо повіки милість Його" (стих 15).

Але тут нема історичного опису події. Це є псалом-гімн, у якому говориться про утоплення самого фараона в морі образно, символічно, як про остаточне повалення сили і влади його над ізраїльським народом.

Для ізраїльтян фараон загинув, "потонув".

Так само символічно показана й у попередніх стихах цього псалма сила Божа, коли говориться, що Господь вивів Ізраїля "рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його" (Пс. 135, 12).

Так само образно співає Церква про загибель фараона в морі. Подібно до того, як вона у воскресні дні оспівує переможну силу Христову: "врата бо мідні розтрощив Ти, і кайдани залізні сокрушив Ти"... (Глас 2-й, стихири на "Господи, взиваю..."). Ніхто не стане розуміти ці слова в буквальному значенні, тому що кожному відомо, що у світі духовному, небесному нема ні міді, ні заліза, але всім зрозуміло, що ці слова є символ, образ.

В історичному ж описі, в книзі "Вихід", сам фараон не потонув.

Отже, ми, християни, віримо і знаємо, що "усе Писання богонатхненне" і є непорушна істина.

Часто безбожники, користуючись недостатнім знанням віруючими Слова Божого, сміливо починають висміювати те, про що у Священному Писанні взагалі нічого не сказано. Так, вони люблять стверджувати, нібито в Біблії говориться, що земля стоїть на чотирьох китах, що Бог людину зліпив із глини тощо. Тому, якщо безбожники будуть намагатися спростовувати істину Божу нібито від імені науки, то нехай кожен з нас спочатку ретельно перевірить: чи знає цей безбожник те, про що він говорить, і те, що він спростовує. Цілком зрозуміло, що, чи знайдено гробницю фараона, при якому євреї вийшли з Єгипту, чи ні, це ніскільки не спростовує істини Слова Божого.

На превеликий жаль, у переказах Священного Писання є багато неточностей. Ці неточності, здебільшого, і є тими "каменями спотикання", які для неутверджених відіграють визначальну роль.

При складанні цього підручника ми намагалися, за допомогою Божою, усунути всі ці "камені спотикання" і передати, наскільки можливо, точніше слова Божественного Одкровення.

Наш час вимагає особливої уваги і дбайливості у викладанні Слова Божого. У сучасних умовах необхідно доводити буття Боже, доводити істинність Закону Божого, доводити пріоритет духовно-моральних основ життя людини. Необхідно навчити віруючих давати відповідь тим, хто запитує, згідно з вказівкою апостола Петра: "Будьте завжди готові всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь з лагідністю і благоговінням" (1 Пет. 3, 15). Особливо необхідно в наш час давати гідну відповідь на лукаві запитання безбожного світу, що веде наступ на істину Божу, нібито в ім`я науки. Але саме в цьому безбожники і зазнають постійної поразки. Тому що справжня наука не тільки не протирічить, але, навпаки, безсумнівно підтверджує істину Божу.

У наші дні необхідно, щоб у викладанні Закону Божого мали місце елементи апологетики (захисту віри), що раніше, за усталеного і твердого способу життя, не було потрібно.

Оповідання з Закону Божого варто підтверджувати прикладами з житій святих та прикладами з повсякденного життя, щоб дитина зрозуміла і засвоїла, що Закон Божий – не теорія, не вчення, а саме життя.

Нехай допоможе нам Господь полегшити виховання дітей і молодого покоління у вічній істині, правді й любові Божій. І якщо ця скромна праця принесе хоча б невелику користь душі християнській, то для нас це буде великою радістю.

Нехай подасть нам у цьому милість Свою Господь Бог і нехай оберігає Він нас силою Чесного і Животворчого Хреста Свого від усякого зла.

При укладанні цієї книги ми користувалися такими працями:

1) "Перша книга Закону Божого", складена групою московських законовчителів і перевидана за редакцією прот. Л. Колчева; 2) "Настанови в Законі Божому" прот. А. Темномирова; 3) "Закон Божий" прот. М. Чельцова; 4) "Коротка Священна історія" архим. Нафанаїла; 5) "Наставляння в Законі Божому" архиєп. Агафодора; 6) "Священна історія Старого і Нового Завіту" прот. Д. Соколова; 7) "Священна Історія Старого і Нового Завіту" свящ. М. Смирнова; 8) "Історія земного життя Спасителя" А. Матвєєвої; 9) "Історія християнської православної Церкви" прот. П. Смирнова; 10) "Керівництво до вивчення православної християнської віри" прот. Мазанова; 11) "Православно-християнський катехизис" архим. Аверкія; 12) "Досвід християнського православного катехизису" митр. Антонія; 13) "Короткий православний катехизис" видання Російської школи при церкві Скорботної ікони Божої Матері, Париж; 14) "Навчання про православне богослужіння" прот. Н. Перехвальського; 15) "Коротке навчання про богослужіння православної Церкви" прот. А. Рудакова; 16) "Навчання про православне богослужіння" прот. В. Михайловського; 17) "Збірник повчань" прот. Л. Колчева; 18) "У царському саду" Т. Шоре; 19) "Вірогідність Біблійних чудес" А. Гука; 20) "Чи жив Ісус Христос?" прот. Г. Шорця; 21) "Наука про людину" проф. В. Несмілова; 22) "Конспекти до вивчення Біблії Старого Завіту" архиєп. Віталія; 23) "Уроки і приклади християнської віри" прот. Г. Дяченка та ін. Деякі джерела зазначені в самому тексті підручника.

Упорядковано редакцією за книгою протоієрея Серафима Слобідського, 1966 р.

Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату. Видано з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

ПРО ВСЕСВІТ

Все, що ми бачимо навколо себе: небо,сонце,місяць,зірки, хмари, землю, на якій живемо, повітря, яким дихаємо, і все, що на землі: траву, дерева, гори, річки, моря, рибу, птаство, звірів, тварин, і, нарешті, людей, тобто нас самих, – усе це сотворив Бог. Світ є творіння Боже. Ми бачимо світ Божий і розуміємо, як гарно і мудро його збудовано.

Ось ми на луках. Над нами розкинулося наметом блакитне небо з білими хмаринками. А на землі буяє зелень, усе в квітах. У різнотрав`ї чути, як скрекочуть комахи, а над квітами пурхають метелики, гудуть бджоли, копошиться мошва. Уся земля тут немов великий гарний килим. Та жоден килим, зітканий руками людини, не зрівняється з красою Божої луки.

Пройдімося лісом. Там ми побачимо багато різноманітних на вигляд і за будовою дерев. Там і могутній дуб, і струнка ялина, і кучерява береза, і духмяна липа, і висока сосна, і густий ліщинник. Там є і галявинки з кущами і найрізноманітнішими травами. Скрізь чути голоси птахів, дзижчання і скрекотіння комах. А скільки усяких звірів живе в лісі! А скільки там ягід, грибів та квітів! Це велике лісове царство.

А ось і річка. Вона плавно несе свої води, виблискуючи на сонці, серед лісів, ланів і лук. Як у ній приємно скупатися! Навколо задуха, а у воді прохолодно і легко. І скільки в ній усілякої риби, жаб, водяних жуків та іншої живності! Там теж своє життя, свій світ.

І яке величне море, що має величезний і багатий підводний світ живих істот.

А які красиві гори, що здіймаються своїми вершинами, покритими вічним снігом і льодом, високо за хмари.

Дивний світ у своїй земній красі, і все в ньому наповнене життям. Неможливо перелічити всі рослини і всіх тварин та комах, що населяють землю, – від найменших, невидимих для наших очей, до найбільших. Вони живуть усюди: на суші й у воді, в повітрі й у ґрунті, і навіть глибоко під землею. І все це життя світу дав Бог.

Багатий і різноманітний світ Божий! І в цій величезній розмаїтості панує дивний і гармонійний порядок, встановлений Богом. Люди часто називають це "законами природи". Всі рослини і тварини розселені по землі згідно з цим порядком. І кому чим встановлено годуватися, тим і годуються. Все має відповідний і розумний сенс. Все у світі народжується, росте, старіє і помирає – одне змінюється іншим. Усьому Бог дав свій час, місце і призначення.

Тільки людина живе всюди на землі і над усім царює. Бог обдарував її розумом і безсмертною душею. Він дав людині особливе, велике призначення: пізнавати Бога, уподібнюватися Йому, тобто ставати все кращою і добрішою та успадковувати вічне життя.

За расами люди поділяються на білих, чорних, жовтих і червоношкірих, але всі вони однаково мають розумну і безсмертну душу. Через цю душу люди підносяться над усім тваринним світом і уподібнюються Богу.

А тепер подивимося у безхмарну темну ніч із землі на небо. Скільки планет і зірок, розсіяних по ньому, ми там побачимо! Їх безмежна кількість! Все це окремі світи. Чимало таких, як наша сонячна система, а є і зірки, набагато більші за сонце, але знаходяться вони так далеко від Землі, що здаються нам маленькими світлими краплинами. Всі вони гармонійно і злагоджено рухаються визначеним шляхом одне навколо одного. І наша планета Земля у цьому небесному просторі здається маленькою світлою краплиною.

Великий і безмежний світ Божий! Неможливо ні обчислити, ні виміряти його, а знає усьому міру, вагу і число тільки Сам Бог, Який створив усе.

Увесь цей світ Бог створив для життя і на користь людям – для кожного з нас. Так безмежно любить нас Бог!

І якщо ми будемо любити Бога та жити за Його законами, то багато незрозумілого в світі нам стане зрозумілим і ясним. Ми полюбимо світ Божий і житимемо в любові і радості, в злагоді з усіма.

Тоді ця радість пануватиме завжди і скрізь, і ніхто не відбере її, тому що Сам Бог буде з нами.

Але щоб пам`ятати, що ми належимо Богу, бути ближче до Нього і любити Його, тобто виконати своє призначення на землі та успадкувати вічне життя, нам потрібно більше знати про Бога, знати Його святу волю, тобто Закон Божий.

ЗАПИТАННЯ: Хто створив світ і дав йому життя? Хто встановив у світі стрункий лад, або, як це часто називають, "закони природи", і в чому полягає ця злагодженість? Яке призначення Бог дав людині? Для кого Бог створив світ? Для чого нам необхідно знати Закон Божий?

ПРО БОГА

Бог створив увесь світ з нічого, одним Своїм словом. Він може зробити все, що забажає. Бог – найвища сутність. Йому немає рівного нікого і ніде, ні на землі, ні на небі. Ми, люди, своїм розумом цілком збагнути Його не можемо. І самі ми нічого не могли б дізнатися про Нього, якби Сам Бог не відкрив нам про Себе. Що ми знаємо про Бога, все це відкрито нам Ним Самим. Коли Бог створив перших людей – Адама і Єву, – то являвся їм у раю і відкривав їм про Себе, як потрібно вірувати в єдиного істинного Бога і як виконувати Його волю.

Це вчення Боже спочатку передавалось усно з роду в рід, а потім, за спонукою Божою, було записане Мойсеєм та іншими пророками у священні книги.

Нарешті Сам Син Божий, Ісус Христос, з`явився на землю і доповнив усе, що треба знати людині про Бога. Він відкрив людям велику таємницю, що Бог один, але триєдиний в Особах. Перша Особа – Бог Отець, друга Особа – Бог Син, третя Особа – Бог Дух Святий.

Це не три Боги, а один Бог у трьох Особах, Тройця, єдиносущна і нероздільна.

Усі три Особи мають однакове Божественне достоїнство, нема між ними ні старшого, ні молодшого; як Бог Отець є істинний Бог, так і Бог Син є істинний Бог, так і Дух