Різдво твоє, Богородице діво, радість звістило всій вселенній, з Тебе бо засяяло сонце правди – Христос Бог наш; знищивши клятву, Він дав благословення і, перемігши смерть, дарував нам життя вічне.

Тропар – головна коротка молитва на честь свята.

ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ

Коли Діві Марії виповнилося три роки, Її благочестиві батьки приготувалися виконати свою обітницю. Вони скликали родичів, запросили ровесниць своєї дочки, одягли Її в найкращий одяг і в супроводі народу, співаючи релігійні пісні, повели Її в храм єрусалимський для посвячення Богу. Її подруги-ровесниці, як і Сама Марія, йшли із запаленими свічками у руках. Назустріч їм з піснеспівами виходили з храму священики на чолі із первосвящеником.

Іоаким та Анна з благоговійними молитвами поставили Марію на першу сходинку сходів, що вели до храму. Всього ж налічувалося п`ятнадцять сходинок – за числом псалмів, які священики співали при вході у храм.

І ось трирічна Марія сама, без чиєїсь допомоги, зійшла по високих сходинках. Там первосвященик зустрів і благословив Її, як це він завжди робив з усіма, кого посвячували Богу. Потім, з натхнення Духа Святого, він увів Її у Святе Святих. Це було найсвященніше місце у храмі. Туди ніхто не мав права входити, крім нього самого, і то лише раз на рік. Святий Дух навіяв первосвященикові, що Марія, обрана отроковиця, достойна входити в найсвященніше місце. Їй наперед призначено Богом стати Матір`ю Сина Божого, Який відкриє людям вхід у Царство Небесне.

Іоаким та Анна, виконавши свою обітницю, повернулися додому, а Марія залишилась у храмі. Там Вона разом з іншими дівами навчалася Закону Божого та рукоділля; Вона ревно молилася, читала Святе Письмо і суворо дотримувалася посту.

При храмі Божому Пресвята Марія жила майже одинадцять років і виростала глибоко благочестивою, в усьому покірною Богу, надзвичайно скромною і працьовитою.

Пресвята Марія вирішила присвятити усе своє життя тільки одному Богу. Для цього Вона дала обітницю ніколи не виходити заміж, тобто назавжди залишитися Дівою.

Дух Божий і святі ангели охороняли Божественну Отроковицю.

Введення у храм Пресвятої Діви Марії святкується православною Церквою 21 листопада (4 грудня н. с.). Цей день вважається великим святом, який у церковних піснеспівах називається передвістям Божого благовоління до людей. З цього свята у храмі починають співати під час ранньої: Христос народжується...

ТРОПАР СВЯТА

 

Сьогодні благовоління Божого провіщення і спасіння людей проповідання, у храмі Божому ясно Діва являється і Христа всім провіщає; Їй же і ми голосно заспіваймо: радуйся, промислу Створителя здійснення.

 

ПРЕСВЯТА ДІВА МАРІЯ В ЙОСИФА

Коли Діві Марії виповнилося чотирнадцять років,згідно з законом їй вже не можна було далі залишатися при храмі. Потрібно було або повернути її батькам, або видати заміж. Іоаким та Анна до цього часу вже померли, Священики хотіли видати її заміж, але Марія оголосила їм про свою обітницю Богу – залишитися назавжди Дівою. Тоді священики, з натхнення Божого, заручили її з далеким родичем, вісімдесятирічним старцем Йосифом, щоб він піклувався про Неї та охороняв Її дівство.

Йосиф жив у місті Назареті. Він також походив з царського роду Давидового, однак був небагатою людиною і займався теслярством.

Пресвята Діва Марія в Йосифовім домі вела таке саме скромне і самітне життя, як і при храмі. У вільний від роботи час Вона читала книги Святого Письма і молилася Богу.

ПРИМIТКА. Викладені тут короткі відомості про Різдво Божої Матері та про Її дитинство написані на основі Святого Передання, яке свято зберігає православна Церква.

 

СПОВІЩЕННЯ АНГЕЛА ПРО НАРОДЖЕННЯ ПРЕДТЕЧІ

Бог, через пророка Малахію,провістив, що перед самим пришестям у світ Христа Спасителя з`явиться Предтеча, тобто Попередник Спасителя. Предтеча буде великим пророком, він сповістить людей про скоре пришестя Христа і буде готувати їх до прийняття Христа Спасителя.

Для народження Предтечі Бог обрав благочестивих батьків, родичів Пресвятої Діви Марії, священика Захарію і дружину його Єлизавету. Вони були вже старими, а дітей не мали. Вони ревно молились Богу, щоб Він позбавив їх такого нещастя.

Якось Захарія здійснював богослужіння в єрусалимському храмі. Коли він увійшов до святилища для кадіння, там йому явився ангел Господній, стоячи праворуч від кадильного жертовника, на якому димів фіміам (ладан); Захарія збентежився, і страх пройняв його.

Ангел же сказав йому: "Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя: дружина твоя Єлизавета народить тобі сина, і назвеш його Іоан. Народження його принесе радість багатьом. Він буде великим перед Господом, матиме дари Духа Святого від початку свого народження і багатьох людей наверне до Господа Бога. Він передуватиме, тобто буде попередником, перед Господом-Спасителем, за духом і силою, як Ілля, і готуватиме людей до прийняття Спасителя".

Захарія не відразу повірив з радощів і сказав: "А як мені впевнитися, що це збудеться? Адже я і моя дружина вже дуже старі".

Ангел відповів йому: "Я – архангел Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою. За те, що ти не повірив моїм словам, ти будеш німий і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться".

Між тим, народ, молячись, чекав на Захарію і дивувався, що він затримувався у храмі, у святилищі. Він же, вийшовши звідти, не міг говорити з народом і спілкувався знаками. Тоді всі зрозуміли, що йому було видіння у святилищі. Після закінчення днів своєї служби у храмі Захарія повернувся у свій дім.

Коли Єлизавета довідалася про велику Божу ласку до них, вона приховувала від людей свою радість і дякувала Богу.

(Цю священну подію описав у Св. Євангелії св. ап. і євангеліст Лука. Див.: Лк 1, 5–25).

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ДІВИ МАРІЇ

На шостий місяць після явлення ангела Захарії той самий архангел Гавриїл був посланий Богом у місто Назарет до Пресвятої Діви Марії з радісною звісткою, що Господь обрав Її бути Матір`ю Спасителя світу.

Ангел явився в дім праведного Йосифа, коли Марія читала Святе Письмо, і, ввійшовши до Неї, сказав: "Радуйся, Благодатна! (тобто сповнена благодаті Божої – дарів Святого Духа). Господь з Тобою! Благословенна Ти між жонами".

Марія збентежилася від слів ангела і подумала: що означає це вітання? Ангел же сказав далі: "Не бійся, Маріє, бо Ти знайшла благодать у Бога. І ось, Ти народиш Сина і назвеш Його ім`ям – Ісус. Він буде великим, і назветься Сином Всевишнього, і Царству Його не буде кінця".

Здивована Марія запитала ангела: "Як це станеться, коли Я мужа не знаю?"

Ангел відповів Їй, що все це станеться від дії всемогутнього Бога: "Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. Ось і родичка Твоя, Єлизавета, не маючи дітей до глибокої старості, незабаром народить сина; бо не буває безсилим у Бога ніяке слово".

Тоді Марія промовила смиренно: "Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм".

І архангел Гавриїл відійшов від Неї.

Благовіщення Пресвятої Діви Марії святкується православною Церквою 25 березня (7 квітня н. ст.). Свято Благовіщення – одне з найбільших свят. Слово "Благовіщення" означає: добра, радісна звістка про те, що почалося визволення людського роду від гріха та вічної смерті.

(Див.: Лк 1, 26–38).

ТРОПАР СВЯТА

 

Сьогодні спасіння нашого початок і від віку таїнства явлення: Син Божий стає Сином Діви, і Гавриїл благодать благовістить. Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою.

ПРЕСВЯТА ДІВА МАРІЯ ВІДВІДУЄ ПРАВЕДНУ ЄЛИЗАВЕТУ

Пресвята Діва Марія,довідавшись від ангела,що у Її родички Єлизавети, дружини священика Захарії, незабаром народиться син, поспішила відвідати її. Увійшовши в дім, Вона привітала Єлизавету. Коли почула Єлизавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася вона Святого Духа і дізналася, що Марія удостоїлася бути Матір`ю Божою. Вона голосно вигукнула і сказала: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний плід утроби Твоєї! І звідки це мені така радість, що Матір Господа мого прийшла до мене?"

Пресвята Діва Марія у відповідь на слова Єлизавети сказала: "Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім`я Його. І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його..."

Майже три місяці пробула Діва Марія в Єлизавети, а потім повернулася додому в Назарет.

Бог сповістив також і праведного старця Йосифа про скоре Різдво Спасителя від Пресвятої Діви Марії. Ангел Божий, явившись йому уві сні, відкрив, що у Марії народиться Син від дії Святого Духа, як сповістив про це Господь Бог через пророка Ісаю (Іс. 7, 14). "І даси Йому ім`я: Ісус (Спаситель), тому що Він спасе людей від гріхів їхніх", – сказав ангел Йосифові.

(Див.: Лк 1, 39–56; Мф 1, 18–25).

НАРОДЖЕННЯ ІОАНА ПРЕДТЕЧІ

У праведних Захарії та Єлизавети невдовзі після відвідин Божої Матері народився син. Сусіди Єлизавети раділи разом з нею від такої ласки Господньої до неї. На восьмий день, згідно з юдейським законом, належало дати ім`я немовляті. Родичі і знайомі, що зібралися, хотіли назвати його Захарією, за ім`ям батька.

На це Єлизавета відповіла: "Ні, хай буде названий Іоаном".

Усі стали говорити: "У твоєму роду нікого не називали таким ім`ям", і знаками запитували батька, як він бажає назвати сина? Захарія попросив дощечку і написав: "Іоан буде ім`я йому". Усі здивувались. І відразу відкрились уста Захарії, і він заговорив, славлячи Бога, і почав пророкувати, з натхнення Святого Духа, про скоре пришестя Спасителя і що Іоан буде Предтечею Його, щоб приготувати народ до прийняття Спасителя.

Усі, хто чув про цю дивну подію, зі страхом і здивуванням говорили про Іоана: "Ким буде дитя це?"

Господь же оберігав немовля, і воно росло, зміцнювалося духом. Згодом Іоан Предтеча жив у пустелях до дня свого явлення народові.

Народження святого славного Пророка і Предтечі Христового Іоана святкується 24 червня (7 липня н. ст.).

(Див.: Лк 1, 57–80).

НАРОДЖЕННЯ ХРИСТА

Під час царювання Ірода в Юдеї,яка була під владою Риму, римський імператор Август віддав наказ зробити у цій провінції перепис населення. Кожен юдей повинен був записатися там, де жили його предки.

Йосиф і Діва Марія походили з роду Давидового, тому вирушили з Назарета в Давидове місто Вифлеєм. Прийшовши туди, вони не могли знайти собі місця в домі, в готелі, і зупинились у печері, куди пастухи заганяли худобу під час негоди. В цій печері вночі у Пресвятої Діви Марії народилося Немовля – Син Божий, Христос, Спаситель світу. Вона сповила Боже Немовля і поклала Його в ясла, куди кладуть корм для худоби.

Вифлеємські пастухи перші довідалися про народження Спасителя. Цієї ночі вони пасли свої стада на пасовищі. Несподівано перед ними з`явився ангел Божий, і світло Господнє осяяло їх. Пастухи перелякались.

Ангел промовив до них: "Не бійтесь! Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині в місті Давидовому (тобто Вифлеємі) народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах".

Як тільки ангел сказав це пастухам, несподівано з`явилося біля нього численне небесне воїнство. Воно славило Бога і співало: "Слава у вишніх Богу і на землі мир, у людях благовоління!" Коли ангели зникли, пастухи сказали один до одного: "Ходімо у Вифлеєм і подивимось, що там сталося, про що сповістив нас Господь".

Вони прийшли у печеру і побачили там Марію, Йосифа і Немовля, Яке лежало в яслах. Вони поклонилися Немовляті й розповіли про те, що бачили і чули від ангелів. Марія ж зберігала у серці Своїм усі їхні слова.

Коли минуло вісім днів після народження Спасителя, Матір Його з Йосифом, згідно з законом, дали Йому ім`я Ісус, яке наречене було Господом через ангела.

(Див.: Лк 2, 1–21).

ПОКЛОНІННЯ ВОЛХВІВ

Йосиф і Пресвята Мати Божа з Немовлям Ісусом ще залишались у Вифлеємі, коли з далекої країни зі сходу (Персії чи Вавилонії) прийшли в Єрусалим волхви. Волхвами чи мудрецями називались учені люди. Вони спостерігали і вивчали зірки. В той час люди вірили, що при народженні великої людини на небі з`являється нова зірка. Багато язичників, навчені розсіяними по світу юдеями, знали про пришестя у світ Месії – Великого Царя Ізраїльського, Який підкорить увесь світ. Тому очікували, що, коли народиться цей Цар, на небі зійде нова зірка. Волхви були благочестивими людьми, і Господь, з ласки Своєї, дав їм таке знамення – на небі з`явилася нова незвичайна зірка. Побачивши цю зірку, волхви одразу ж збагнули, що очікуваний Цар народився. Вони вирушили в дорогу і пішли в столицю юдейського царства Єрусалим, щоб дізнатися там, де цей Цар народився, і поклонитися Йому.

В Єрусалимі волхви запитували кожного: "Де народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому".

Цар Ірод, почувши це, стривожився, бо був людиною вельми жорстокою і дуже підозріливою. Тільки з однієї підозри він страчував своїх власних дітей. А тепер злякався особливо, боячись, як би у нього не відібрали владу і не передали царський престіл новонародженому Цареві. І всі мешканці Єрусалима захвилювалися, довідавшись про таку звістку.

Ірод зібрав до себе всіх священиків і книжників, тобто людей, що вивчали Святе Писання, і запитав їх: "Де має народитися Христос?"

Вони відповіли: "У Вифлеємі юдейському, тому що так написано в пророка (Михея)".

Тоді Ірод таємно покликав до себе волхвів, вивідав у них час появи зірки, послав їх у Вифлеєм і сказав: "Ідіть і там добре розвідайте про Немовля, і коли знайдете Його, прийдіть і скажіть мені, щоб і я міг піти і поклонитися Йому". Насправді ж Ірод намірився вбити новонародженого Царя.

Волхви, вислухавши царя Ірода, пішли у Вифлеєм. І знову та сама зірка, яку вони бачили раніше на сході, з`явилася на небі і, рухаючись по небу, йшла перед ними, вказуючи їм шлях. У Вифлеємі зірка зупинилася над тим місцем, де знаходився народжений Ісус.

У цей час святий старець Йосиф і Пресвята Діва Марія жили в місті, в домі, куди вони перейшли з печери, бо народ після перепису розійшовся.

Волхви увійшли в дім і побачили Немовля Ісуса з Матір`ю Його. Вони поклонилися Йому до землі і піднесли Йому дари (подарунки) свої: золото, ливан (ладан) і смирну (дорогоцінну запашну оливу).

Своїми дарами волхви показали, що народжене Немовля Ісус є і Цар, і Бог, і Людина. Золото вони принесли Йому як Цареві (у вигляді данини чи податку), ладан як Богу (тому що ладан використовується при богослужінні), а смирну – як людині, яка мусить померти (тому що померлих намащували і натирали тоді запашними оліями).

Після цього волхви уві сні отримали одкровення не повертатися до Ірода, й іншою дорогою відійшли прямо у свій край.

Передання зберегло імена волхвів, які згодом стали християнами. Це були: Мельхиор, Гаспар і Валтасар. Церква вшановує їхню пам`ять в день Різдва Христового.

Різдво Господа нашого Ісуса Христа православною Церквою святкується 25 грудня (7 січня н. ст.). До цього великого свята ми готуємо себе сорокаденним постом, який називається Різдвяним постом (Пилипівкою, бо починається від дня св. ап. Филипа).

(Див.: Мф 2, 1–12).

ТРОПАР СВЯТА

 

Різдво Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові світло розуму, в нім бо ті, що зіркам служили, від зірки навчилися поклонятися Тобі, Сонцю Правди, і визнавати Тебе, що Ти є Схід з висоти. Господи, слава Тобі! (Див.: Лк 1, 26–38).

 

Під словами "ті, що зіркам служили" маються на увазі волхви, тобто мудреці, які вивчали зірки і вклонялись їм; "Сонцем правди" і "Сходом з висоти" називається Ісус Христос, що просвітив людей своїм ученням.

КОНДАК СВЯТА

 

Діва днесь Пресущого народжує, і земля вертеп Неприступному приносить, ангели з пастирями славословлять, і волхви з зіркою подорожують. Нас бо ради народилося Немовля, Предвічний Бог. (Див.: Лк 1, 26–38).

 

Кондак – коротка молитва, яка містить історію святкової події; Пресущого – що існує перше всіх віків, тобто завжди; вертеп – печера, з пастирями – з пастухами; славословлять – співають, славлять Бога.

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

За законом Мойсеєвим,усі єврейські батьки мусили на сороковий день після народження своїх первістків (тобто перших синів) приносити їх у храм для посвячення Богу. При цьому належало, в подяку Богу, принести жертву. Цей закон було встановлено в пам`ять виходу євреїв з Єгипту – визволення від рабства, спасіння первістків єврейських від смерті.

Для виконання цього закону Матір Божа з Йосифом принесли немовля Ісуса у Єрусалимський храм, а для пожертви принесли двох голуб`ят.

У цей час в Єрусалимі жив старець на ім`я Симеон. Він був праведним і благочестивим й очікував пришестя Спасителя. Йому було провіщено Духом Святим, що він не помре до тих пір, доки не побачить Христа Господнього. Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої. За переданням, він жив близько 300 років. І ось, цього дня, з натхнення Святого Духа, він прийшов у храм. І коли Марія з Йосифом принесли немовля Ісуса, Симеон зустрів Немовля (стрітення означає зустріч), взяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого, Ізраїля". Цими словами Симеон з радістю говорить, що тепер він може спокійно відійти з цього життя в інше, за словом Божим, з миром, бо очі його побачили те спасіння, яке Господь приготував для всіх людей.

Симеон називає Господа, Який народився, "світлом на просвітлення язичників", тобто всіх племен і народів; і "славою народу Свого", тобто Ізраїля. Є два Ізраїлі – старозавітний і новозавітний. У Старому Завіті то був обраний народ єврейський, або ізраїльський, а в Новому Завіті – увесь віруючий християнський світ).

Йосиф і Матір Божа дивувалися Симеоновим словам. Симеон благословив їх і, звернувшись до Божої Матері, провістив їй про Немовля: "Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – і Тобі Самій душу пройме меч"; це означало, що Вона Сама переживе велике горе за Сина Свого, коли Він страждатиме.

Тут же, у храмі, була благочестива вдова Анна -пророчиця, вісімдесяти чотирьох років, яка служила Богу постом і молитвою день і ніч. І вона впізнала Спасителя і, підійшовши, славила Господа і говорила про Нього усім у Єрусалимі, хто очікував пришестя на землю Христа Спасителя.

Виконавши все згідно з законом, Божа Матір з Немовлям і Йосиф повернулися додому.

Ця подія, коли святі Симеон і Анна зустріли у храмі принесеного Божою Матір`ю та Йосифом Немовля Христа і прославили Його, називається святом Стрітення Господнього, тобто зустрічі Господа, і святкується православною Церквою як одне з великих свят 2 лютого (15 лютого н. ст.).

Праведний Симеон називається Богоприїмцем, бо він прийняв на свої руки Бога Спасителя.

(Див.: Лк 2, 22–39).

ТРОПАР СВЯТА

 

Радуйся, Благодатна Богородице Діво, бо з Тебе засяяло Сонце правди – Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві. Веселися і ти, старче праведний, що прийняв у обійми Визволителя душ наших, Який дарує нам воскресіння.

ВТЕЧА В ЄГИПЕТ І ПОБИТТЯ НЕМОВЛЯТ. ПОВЕРНЕННЯ В НАЗАРЕТ

Коли все вже було виконано згідно з законом над немовлям Ісусом у храмі Єрусалимському, а волхви були в дорозі додому, ангел Господній явився уві сні Йосифові і сказав: "Устань, візьми Немовля і Матір Його та біжи в Єгипет і будь там, доки не скажу тобі, бо хоче Ірод шукати Немовля, щоб погубити Його".

Йосиф одразу ж встав, осідлав свого віслюка, швидко склав необхідні речі, взяв Немовля і Матір Його і тієї ж ночі пішов у Єгипет. За переданням, Яків, син Йосифа, супроводжував їх на цьому шляху.

Тим часом Ірод з нетерпінням чекав повернення волхвів. Однак марно. Тоді він подумав, що волхви, не знайшовши ніякого новонародженого царя, посоромилися повернутись у Єрусалим, і заспокоївся.

Але ось, через 40 днів поширилася звістка по Єрусалиму, що Марія приносила у храм Своє новонароджене Немовля і що старець Симеон приходив у храм зустріти Немовля і пророкував про Нього як про Христа.

Тоді Ірод зрозумів, що волхви викрили його злий намір і навмисно не повернулися до нього. Він страшенно розгнівався.

Не знаючи, як розшукати Немовля-Христа, цар Ірод дав жахливий наказ: повбивати усіх немовлят у Вифлеємі та його околицях, від двох років і молодших. Він сподівався, що серед цих немовлят буде вбито і Христа. Так він вирахував з часу появи зірки, про що вивідав у волхвів. Послані Іродом воїни вбили у Вифлеємі та його околицях чотирнадцять тисяч немовлят. Скрізь лунали плач і крики матерів, які безутішно плакали за своїми дітьми, – невинними немовлятами, вбитими з веління жорстокого царя. Це були перші страдники, що пролили свою кров за Христа.

Невдовзі Ірода було покарано за його жорстокість. Він захворів на страшну хворобу. Тіло його заживо гнило і черв`яки точили його, – він помер у жахливих муках.

Після Іродової смерті ангел Господній уві сні явився Йосифові у Єгипті і сказав: "Устань, візьми Немовля і Матір Його та йди в землю Ізраїлеву, бо померли ті, що шукали душу Немовляти". Йосиф так і вчинив. З родиною він повернувся в Ізраїлеву землю. Та дізнавшись, що в Юдеї царює Архелай, Іродів син, такий же жорстокий, як і батько, не зважився йти туди. Отримавши знову уві сні одкровення, Йосиф пішов у Галилею, у своє рідне місто Назарет. Там Йосиф і залишився жити з Немовлям Ісусом і Матір`ю Його.

Ісус же зростав і міцнів духом, сповнюючись премудрості, і благодать Божа була на Ньому. Від самого дитинства Ісус Христос показував у Собі незвичайний розум і дивну святість у всіх Своїх вчинках.

(Див.: Мф 2, 13–23 і Лк 2, 40).

ОТРОК ІСУС У ХРАМІ

Йосиф і Пресвята Діва Марія щороку ходили на свято в Єрусалим, у храм Божий. Коли Ісусу Христу виповнилося дванадцять років, вони взяли і Його з собою. Після завершення свята Йосиф і Марія пішли додому. Отрок же Ісус залишився в Єрусалимі. Йосиф і Богоматір не помітили цього, гадаючи, що Він іде з родичами чи знайомими. Пройшовши цілий день шляху, надвечір вони кинулися шукати Ісуса між рідними і знайомими, та не знайшли Його. Тоді, дуже стривожені, вони повернулись у Єрусалим, розшукуючи Його. Тільки через три дні вони знайшли Ісуса у храмі, де Він сидів серед учених людей (учителів), слухав їх з увагою, запитував їх і Сам відповідав на їхні запитання. Всі, хто слухав, дивувалися незвичайному розуму і Його відповідям.

Пресвята Матір Його підійшла до Нього і сказала: "Сину Мій! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе".

На це Ісус відповів: "Навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?"

Цими словами отрок Ісус Христос засвідчив, що Йому слід знаходитись у храмі Божому і що Він – не проста людина, а Син Божий, який прийшов на землю для великої справи, яку доручив Йому Бог Отець.

Вони тоді не зрозуміли Його слів. Але Пресвята Марія зберігала в душі Своїй все, що Він говорив.

Після цього Ісус Христос пішов з Йосифом та Матір`ю Своєю і повернувся в Назарет, і завжди виявляв послух. Він допомагав Йосифові в роботі, займаючись теслярством, і одночасно зростав у премудрості і віком, у любові у Бога і людей.

(Див.: Лк 2, 41–52).

ПРОПОВІДЬ ІОАНА ПРЕДТЕЧІ

Іоан,син праведних Захарії та Єлизавети,з юних літ жив у пустелі й там проводив час у пості й молитві. Одяг він носив з верблюжого волосу й підперізувався шкіряним поясом. А їжею його були акриди і дикий мед.

Коли Іоанові виповнилося тридцять років, Господь повелів йому іти в долину річки Йордан і сповістити усім людям про скоре явлення на світ Спасителя і про те, що усім слід приготуватися до Його зустрічі через покаяння і хрещення.

Іоан прийшов у країну Йорданську і став проповідувати: "Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне", тобто настав час, коли мав з`явитися очікуваний Спаситель, який буде закликати усіх у Своє Царство.

Давно вже Бог не посилав єврейському народові пророків. З часу останнього пророка Малахії минуло понад чотириста років. Тому, почувши про появу пророка Іоана, про його дивовижне життя та проповіді, народ звідусіль збирався послухати його. Хто вірив словам його і каявся у своїх гріхах, тих Іоан хрестив у річці Йордані, тобто занурював у воду, з покладенням своєї руки на голову зануреного. Тому Іоан Предтеча називається Хрестителем.

При цьому Іоан вимагав від усіх, щоб покаяння було щирим і супроводжувалося самовиправленням та добрими вчинками.

Іоанове хрещення означало, що як тіло омивається та очищається водою, так і душа людини, яка кається й увірувала в Спасителя, буде очищена Христом від усіх гріхів.

Серед тих, хто приходив до Іоана, були й такі люди, які вважали себе праведними і не хотіли каятися, а насправді були порочні і злі, як, приміром, фарисеї і саддукеї. Фарисеї хвалилися своїм походженням від Авраама, хизувалися виконанням закону і вважали себе гідними увійти в царство Месії – Христа. Саддукеї ж не вірили у воскресіння мертвих і в майбутнє життя. Таким людям Іоан казав: "Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?", тобто: хто навчив вас, що ви власними силами зможете уникнути Божого гніву і вічної кари в майбутньому житті? "Створіть же плоди, достойні покаяння", тобто: засвідчіть добрими вчинками своє покаяння. "І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Пам`ятайте, всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають у вогонь".

Слухаючи такі слова, народ запитував його: "Що нам робити?"

Іоан відповів: "Хто має дві одежини, хай дасть одну убогому, і в кого є їжа, робіть так само", тобто – насамперед будьте добрими.

Приходили до нього митарі і запитували: "Учителю, що нам робити?" Митарі збирали податки для римлян. Римську ж владу юдеї ненавиділи. Крім того, деякі митарі брали більше належного й утискували народ. Юдеї зневажали усіх митарів і вважали їх негідними увійти в Царство грядуще Христа. Іоан казав їм: "Нічого не вимагайте більше того, що призначено вам".

І воїни також запитували його: "А нам що робити?" Часто траплялося так, що воїни, незадоволені платнею, забирали чуже майно, кривдили убогих людей і обмовляли інших задля власної вигоди. Іоан говорив їм: "Нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтесь платнею вашою".

Тоді багато хто думав про Іоана, чи не він Христос Спаситель? Та Іоан заявив, що він не Христос. "Я хрещу вас водою, – говорив він, – але гряде Сильніший за мене", тобто скоро після мене появиться Той, на Кого ви очікуєте, – Христос, "Якому я недостойний розв`язати ремінь взуття Його", тобто я негідний бути навіть Його слугою, знімати з Нього взуття. "Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем", тобто хрещення, яке Він дасть, буде спалювати гріхи ваші, немов вогонь, і подасть вам дари Духа Святого.

Багато іншого проповідував святий пророк Іоан Предтеча, навчаючи народ, який приходив до нього.

(Див.: Мф 3, 1–12; Мк 1, 1–18; Лк 3, 1–18; Ін 1, 15–28).

ХРЕЩЕННЯ ІСУСА ХРИСТА

У той час,коли Іоан Предтеча проповідував на берегах Йордану і хрестив людей, Ісусові Христу виповнилося тридцять років. Він також прийшов з Назарета на річку Йордан до Іоана, щоб отримати від нього хрещення.

Іоан же вважав себе недостойним хрестити Ісуса Христа і став відмовляти Його, кажучи: "Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?"

Та Ісус сказав йому у відповідь: "Облиш нині", тобто не відмовляй Мене тепер, "бо так належить нам виконати всяку правду" – виконати все за Законом Божим і показати приклад.

Тоді Іоан не став перечити і хрестив Ісуса Христа. Після завершення хрещення, коли Ісус Христос виходив з води, раптом розкрилися над Ним небеса, й Іоан побачив Духа Божого, Який у вигляді голуба спускався на Ісуса, а з неба почувся голос (Бога Отця): "Це є Син Мій улюблений, в Ньому Моє благовоління".

Тоді Іоан остаточно впевнився, що Ісус є очікуваний Месія, Син Божий, Спаситель світу.

(Див.: Мф 3, 13–17; Мк 1, 9–11, Лк 3, 21–22; Ін 1, 32–34).

Хрещення Господа нашого Ісуса Христа святкується православною Церквою як одне з великих свят 6 січня (19 січня н. ст.). Свято Хрещення Господнього також називається святом Богоявлення, тому що під час хрещення Бог явив (показав) Себе людям, що Він є Пресвята Тройця, а саме: Бог Отець промовляв з неба, втілений Син Божий хрестився, а Дух Святий зійшов у вигляді голуба. А також при хрещенні люди вперше могли побачити, що в особі Ісуса Христа з`явилась не тільки людина, але разом і Бог.

Напередодні свята встановлено піст. Цей день називається Навечір`ям Богоявлення, Святим вечором, Свят-вечором. У пам`ять того, що Спаситель Своїм хрещенням освятив воду, в цей день освячується вода у храмі, а в саме свято – на річці чи в іншому місці, де беруть воду. Процесія для освячення води називається Хресним ходом на Йордан.

ТРОПАР СВЯТА

 

В Йордані хрестився Ти, Господи, і Троїчне явилося поклоніння, Отцівський бо голос засвідчив про Тебе, улюбленим Тебе Сином іменуючи; і Дух, у вигляді голубинім, сповістив слова ствердження. Явився Ти, Христе Боже, і світ просвітив. Слава Тобі.

ІСУС ХРИСТОС У ПУСТЕЛІ І СПОКУШЕННЯ ЙОГО ДИЯВОЛОМ

Після хрещення Свого Господь Ісус Христос пішов у пустелю для того, щоб там, усамітнившись, молитвою і постом приготуватися до виконання Своєї великої місії, для якої Він і прийшов на землю. Сорок днів і ночей Він був у дикій пустелі, зі звірами, не вживаючи ніякої їжі.

Там до Христа приступив диявол і намагався підступними запитаннями і лестощами спокусити Його на гріх, як усяку людину.

Диявол сказав зголоднілому Ісусові Христу: "Якщо Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це хлібами стало".

Спаситель же сказав йому у відповідь: "Написано: не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих" (Див. також: Втор. 8, 3).

Тоді диявол узяв Ісуса Христа в Єрусалим, поставив Його на крилі храму і сказав: "Якщо Ти є Син Божий, кинься вниз (загрози бо для Тебе не існує), бо написано: "ангелам Своїм заповість про Тебе, щоб оберігали Тебе, і на руки візьмуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю!" (Див. також: Пс. 90, 11–12).

Але Ісус Христос сказав йому: "(В Письмі) написано також: не спокушай Господа Бога Твого ", – тобто там, де це не потрібно, не вимагай і не чекай чудес (Див. також: Втор. 6, 16).

Після цього диявол узяв Його на дуже високу гору і там, в одну мить, показав Йому всі царства світу, їх блиск і славу, і сказав: "Це все Тобі дам, якщо, впавши, поклонишся мені".

Ісус Христос сказав йому: "Відійди від Мене, сатано; бо написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому єдиному служи" (Див. також: Втор. 6, 13).

Тоді посоромлений диявол відступив від Ісуса Христа, і одразу ж ангели Божі з`явились і стали служити Христові.

Так Спаситель, перемігши спокуси від диявола, показав цим, що Він прийшов визволити людей від влади диявола, без жодних поступок злу.

(Див.: Мф 4, 1–11; Мк 1, 12–13; Лк 4, 1–13).

За прикладом Христового посту, православною Церквою встановлено 40-денний піст (св. чотиридесятниця), який називається Великим і починається за сім тижнів до свята Пасхи – світлого Христового Воскресіння (Великодня), а також встановлено й інші пости. Піст допомагає людині очистити себе від зла – від гріховних схильностей, допомагає більше пам`ятати про Бога і бути ближче до Нього.

ЯВЛЕННЯ ІСУСА ХРИСТА НАРОДОВІ І ЙОГО ПЕРШІ УЧЕНИКИ

Повернувшись з пустелі,Ісус Христос знову прийшов на берег Йордану, де хрестив Іоан. Побачивши Ісуса, Іоан сказав народові: "Ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу", тобто Ісус Христос є істинний Агнець Божий, Який стільки тисячоліть прообразовувався у жертвоприношеннях. Він, як і безневинні ягнята (агнці) і тельці, яких заколювали для всепалення, смиренно прийме на Себе страждання і смерть, проллє кров Свою за гріхи усього світу, щоб спасти людей від вічної смерті.

І свідчив Іоан, кажучи: "Я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому... і засвідчив, що Цей є Син Божий".

На другий день Іоан знову побачив Ісуса Христа, Який ішов, і сказав двом своїм учням, що стояли біля нього: "Ось Агнець Божий".

Почувши від Іоана ці слова, обидва його учні пішли за Ісусом. Один з них був Андрій, який тому і називається Первозваним, що першим пішов за Христом. Другий був Іоан Богослов. Потім Андрій привів до Ісуса Христа брата свого Симона. Спаситель, передбачивши в ньому тверду віру, сказав: "Ти, Симоне, син Іонин, наречешся Петром, що означає камінь". Наступного дня Спаситель покликав за Собою Филипа, а Филип привів до Нього Нафанаїла.

Після цього Ісус Христос пішов у міста і поселення єврейської землі проповідувати людям Євангеліє, тобто радісну, добру вістку про те, що Він є обіцяний Спаситель, Який прийшов на землю спасти людей від влади диявола, гріха та вічної смерті і дати людям вічне спасіння – Царство Боже.

Вчення про Царство Боже Ісус Христос часто викладав у притчах, тобто в образах, подобах і порівняннях, чи прикладах з нашого звичайного життя, щоб ясніше і повніше викласти Своє вчення. І видимий, і невидимий світ створені Богом. Між одним та іншим світом існує дивна єдність, тобто спорідненість. Тому видимий світ говорить нам про закони невидимого, небесного світу. Все наше земне життя, з усім життям видимого світу, є велика притча Божа про закони майбутнього життя в Царстві Небесному.

Щоб переконати людей, що Він – обіцяний Спаситель і Син Божий, Ісус Христос творив багато чудес, тобто такі незвичайні діла, які звичайними силами людина вчинити не може і які можна здійснювати тільки особливою Божественною силою.

Багато євреїв увірували в Ісуса Христа і натовпами ходили за Ним, слухаючи Його Божественне вчення.

Інші ж, особливо вожді єврейського народу, фарисеї, саддукеї, старійшини і священики, прагнучи панувати над людьми, маючи злі серця, не захотіли прийняти Його істинного вчення і повірити, що Він Спаситель, і зробилися ворогами Христа.

(Див.: Ін 1, 29–51; Лк 4, 4–15, 32–37; Мф 4, 17; Мк 1, 22; Мф 5, 6, і 7;13, 34–35; Мк 4, 3–34; Мф 1, 4–6; 5, 23–25; 21, 45–46; 26, 3–4).

ПЕРШЕ ЧУДО ІСУСА ХРИСТА

Невдовзі після того,як Спаситель покликав перших учеників, у місті Кані, неподалік Назарета, відбувалося весілля. На нього було запрошено Ісуса Христа з Пречистою Матір`ю та учениками. Під час весілля не вистачило вина.

Матір Божа завважила це і сказала Ісусу Христу: "Вина не мають".

Та Ісус відповів: "Ще не прийшов час Мій".