Радій нині і веселися, сионе, а ти, чистая, красуйся, Богородице, бо Воскрес народжений тобою.

 

Між тим, воїни, які охороняли гріб Господній і від страхурозбіглися, прийшли у Єрусалим. Деякі з них пішли до первосвящеників і сповістили їх про все, що відбулося біля гробу Ісуса Христа. Первосвященики ж, зібравшись зі старійшинами,скликали раду. Через власну злісну упертість вороги Ісуса Христа не хотіли повірити у Його Воскресіння і вирішили приховати цю подію від народу. Задля цього вони підкупили воїнів. Давши багато грошей, вони сказали: "Говоріть, що ученики Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. І якщо чутка про це дійде до правителя (Пилата), ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо". Воїни взяли гроші і вчинили так, як їх було навчено. Чутка ця пронеслася між євреями, так що багато з них і до цих пір вірять цьому.

Обман же і неправда цієї чутки очевидні для кожного. Якщовоїни спали, то не могли бачити, а якщо бачили, значить, не спали і затримали б викрадачів. Варта мусить пильнувати й охороняти. Неможливо уявити, щоб сторожа, яка складалася з кількох чоловік, могла заснути. А якщо всі воїни заснули, то підлягали суворому покаранню. Чому ж їх не покарали, а залишили у спокої (і навіть нагородили)? А налякані ученики, від страху замкнувшись у своїх домівках, хіба могли б наважитися, беззбройно проти озброєних римських воїнів, на таку сміливу справу? До того ж навіщо їм було робити це, коли вони самі втратили віру у свого Спасителя. Окрім того, хіба могли вони відвалити величезний камінь, нікого не розбудивши? Усе це неможливо. Навпаки, самі ученики подумали, що хтось викрав тіло Спасителя, та, побачивши порожній гріб, зрозуміли, що після викрадення так не буває. І, нарешті, чому ж начальники юдейські не шукали тіло Христове і не покарали учеників? Так вороги Христові намагались затьмарити справу Божу хитросплетінням неправди й обману, але виявилися безсилими перед істиною.

(Див.: Мф 28, 1–15; Мк 16, 1–11; Лк 24, 1–12; Ін 20, 1–18;1 Кор. 15, 3–5).

ЯВЛЕННЯ ВОСКРЕСЛОГО ІСУСА ХРИСТА ДВОМ УЧЕНИКАМ НА ДОРОЗІ В ЕММАУС

Надвечір того самого дня,коли Ісус Христос воскрес і явився Марії Магдалині, Марії Якововій і Петрові, двоє учеників Христових (з числа 70-ти), Клеопа і Лука, йшли з Єрусалима в поселення Еммаус, що знаходилося недалеко від Єрусалима.

По дорозі вони розмовляли між собою про всі події, які відбулися в останні дні у Єрусалимі, – про страждання і смерть Спасителя. Коли вони так розмірковували над усім, що сталося, Сам Ісус Христос наблизився до них і пішов поруч з ними. Та щось немов стримувало очі їхні, так що вони не впізнавали Його.

Ісус Христос сказав їм: "Про що ви сперечаєтеся між собою, ідучи, і чим ви засмучені?"

Один з них, Клеопа, сказав Йому у відповідь: "Невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося у місті за ці дні?"

Ісус Христос сказав їм: "Що саме?"

Вони відповіли: "Про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми". Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп`яли Його. Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль. До того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося. Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу і не знайшли тіла Його і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорили, що Він живий. І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили".

Тоді Ісус Христос сказав їм: "О нерозумні й мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?" І, починаючи від Мойсея, Він пояснював їм, хто з пророків сказав про Нього у Писанні. Ученики дивувались. Усе стало для них зрозумілим. Так розмовляючи, вони підійшли до Еммауса. Ісус Христос зробив вигляд, ніби хоче йти далі. Та вони утримували Його, кажучи: "Залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується". Ісус Христос залишився з ними й увійшов у дім. Коли ж Він возлежав з ними за столом, то взяв хліб, благословив, розламав і подав їм. Тоді відкрились у них очі, і вони впізнали Ісуса Христа. Та Він став невидимим для них. Таким було четверте явлення воскреслого Христа. Клеопа ж і Лука з великої радості стали говорити один одному: "Чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?" Після цього вони зразу ж встали з-за столу і, незважаючи на пізню годину, пішли назад у Єрусалим до учеників. Повернувшись у Єрусалим, вони увійшли в дім, де зібрались усі апостоли й інші, які були з ними, крім апостола Фоми. Усі вони радісно зустріли Клеопу і Луку і казали, що Господь істинно воскрес і явився Симонові Петру. А Клеопа й Лука розповіли у свою чергу про те, що сталося з ними по дорозі в Еммаус, як Сам Господь ішов з ними і розмовляв, і як Він був упізнаний ними в переломленні хліба.

(Див.: Мк 16, 12–13; Лк 24, 18–35).

ЯВЛЕННЯ ІСУСА ХРИСТА ВСІМ АПОСТОЛАМ ТА ІНШИМ УЧЕНИКАМ,КРІМ АПОСТОЛА ФОМИ

Коли апостоли розмовляли з Клеопою та Лукою,учениками Христовими, які повернулися з Еммауса, а двері дому, де вони знаходилися, були замкнені з остраху перед юдеями, раптом Сам Ісус Христос став посеред них і сказав: "Мир вам!" Вони схвилювались і перелякались, думаючи, що бачать духа.

Але Ісус Христос сказав їм: "Чого хвилюєтесь і чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене".

Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа. Від радості вони ще не вірили і дивувалися.

Щоб укріпити їх у вірі, Ісус Христос сказав їм: "Чи маєте тут якусь їжу?" Ученики подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.

Ісус Христос узяв це і їв перед ними. Потім сказав "Ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах".

Тоді відкрив Господь їм розум для розуміння Писання, дав їм здатність розуміти Священне Письмо. Закінчуючи Свою бесіду з учениками, Ісус Христос удруге сказав їм: "Мир вам! Як послав Мене Отець (у світ), так і Я посилаю вас". Сказавши це, Спаситель дихнув на них і говорить їм: "Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться (від Бога); на кому залишите (гріхи непрощеними), залишаться".

Це було п`яте явлення Господа Ісуса Христа в перший день Його славного Воскресіння, яке викликало в учеників Його велику невимовну радість. Тільки Фома, з числа дванадцяти апостолів, якого звали Близнюком, не був при цьому явленні. Коли ученики стали говорити йому, що вони бачили воскреслого Господа, то Фома сказав їм: "Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів, і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, то не повірю".

(Див.: Мк 16, 14; Лк 24, 36–45; Ін 20, 19–25).

ЯВЛЕННЯ ІСУСА ХРИСТА АПОСТОЛОВІ ФОМІ ТА ІНШИМ АПОСТОЛАМ

Через тиждень,на восьмий день після Воскресіння Христового, ученики знову зібрались усі разом у домі, і Фома був з ними. Двері були замкнені, як і першого разу. Ісус Христос увійшов у дім, при зачинених дверях, став посеред учеників і сказав: "Мир вам!"

Потім, звернувшись до Фоми, сказав йому: "Дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним".

Тоді апостол Фома вигукнув: "Господь мій і Бог мій!" Ісус Христос сказав йому: "Ти повірив, тому що побачив Мене, блаженні ті, що не бачили й увірували".

(Див.: Ін 20, 26–29).

ЯВЛЕННЯ ІСУСА ХРИСТА БІЛЯ МОРЯ ТИВЕРІАДСЬКОГО І ВІДНОВЛЕННЯ В АПОСТОЛЬСТВІ ПЕТРА, ЯКИЙ ЗРІКСЯ

Згідно з повелінням Ісуса Христа,ученики Його пішли в Галилею. Там вони зайнялися своїми повсякденними справами. Одного разу Петро, Фома, Нафанаїл (Варфоломій), сини Зеведеєві (Яків та Іоан) і двоє інших учеників Його усю ніч ловили рибу в Тиверіадському морі (Генісаретському озері) і нічого не впіймали. А коли настав ранок, Ісус Христос стояв на березі. Та ученики не впізнали Його.

Ісус Христос промовив до них: "Діти, чи є у вас якась їжа?"

Вони відповіли: "Ні".

Тоді Ісус Христос сказав їм: "Закиньте сіті з правого боку човна, і впіймаєте".

Ученики закинули невід праворуч від човна і вже не могли витягти його з води від великої кількості риби.

Тоді Іоан говорить Петрові: "Це Господь".

Петро, почувши, що це Господь, опоясався одежею, бо був роздягнутим, кинувся в море і поплив до берега, до Ісуса Христа. Інші ученики припливли в човні, тягнучи за собою сіть з рибою, бо недалеко були від берега. Вийшовши на берег, побачили розкладений вогонь, рибу, що лежала на ньому, і хліб.

Ісус Христос говорить ученикам: "Принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали".

Петро пішов і витяг на землю сіть, повну великих рибин, яких було сто п`ятдесят три; і від такої кількості не порвався невід.

Після цього Ісус Христос говорить їм: "Ідіть обідайте".

І ніхто з учеників не посмів запитати Його: "Хто Ти?", знаючи, що це Господь.

Ісус Христос узяв хліб і дав їм, а також рибу.

Під час обіду Ісус Христос показав Петрові, що Він прощає його зречення і підносить його знову у звання Свого апостола.

Петро своїм зреченням згрішив більше, ніж інші ученики, тому Господь запитує його: "Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони (інші ученики)?"

Петро ж відповів Йому: "Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе".

Ісус Христос говорить йому: "Паси ягнят Моїх".

Потім знову, вдруге, Ісус Христос сказав Петрові: "Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене?"

Петро знову відповів Йому: "Так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе".

Ісус Христос говорить йому: "Паси вівці Мої".

І, нарешті, втретє Господь говорить Петрові: "Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене?" Петро засмутився, що Господь утретє запитав його: "Чи любиш ти Мене?" – і сказав Йому: "Господи! Ти все знаєш; Ти знаєш, що я люблю Тебе".

Ісус Христос і на це говорить йому: "Паси вівці Мої".

Так Господь допоміг Петру тричі загладити його триразове зречення від Христа і засвідчити свою любов до Нього. Після кожної відповіді його Ісус Христос повертає йому, при інших апостолах, звання апостольське (утверджує його пастирем Своїх овець).

Після цього Ісус Христос говорить Петрові: "Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки свої, й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш". Цими словами Спаситель дав зрозуміти всім, якою смертю Петро прославить Бога – прийме мученицьку кончину за Христа (розп`яття). Сказавши так, Ісус Христос говорить йому: "Йди за Мною".

Петро, обернувшись, побачив Іоана, який ішов за ним. Показуючи на нього, Петро запитав: "Господи, а він що?"

Ісус Христос сказав йому: "Якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до цього? Ти йди за Мною".

Тоді поширилася чутка між учениками, що Іоан не помре, хоча Ісус Христос цього не сказав.

(Див.: Ін 21, 1–23).

ЯВЛЕННЯ ІСУСА ХРИСТА АПОСТОЛАМ І ПОНАД П'ЯТИСТАМ УЧЕНИКАМ

Після цього,за повелінням Ісуса Христа,одинадцять апостолів зібралися на одній горі в Галилеї. Туди ж до них прийшло понад п`ятсот учеників. Там Ісус Христос явився перед усіма. Побачивши Його, вони вклонились, а деякі засумнівались.

Ісус Христос підійшов і сказав: "Дана Мені усяка влада на небі і на землі. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь".

Потім окремо Ісус Христос явився ще Якову.

Так упродовж сорока днів після воскресіння Свого Ісус Христос являвся ученикам Своїм з багатьма правдивими доказами Свого воскресіння і розмовляв з ними про Царство Боже.

(Див.: Мф 28, 16–20; Мк 16, 15–16; Діян. 1, 3; 1 Кор. 15, 6–8).

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Велика подія – Світле Христове Воскресіння відзначається православною Церквою як найбільше і найвеличніше з усіх свят. Свято це називається ще Пасхою, тобто Днем, коли здійснився наш перехід від смерті до життя і від землі до неба. Свято Воскресіння Христового триває цілий тиждень (7 днів), і служба у храмі проводиться по-особливому, більш урочисто, ніж в інші свята і дні. В перший день свята рання починається опівночі. Перед початком ранньої священнослужителі, облачившись у світлі ризи, разом з віруючими, під дзвони, із запаленими свічками, хрестом та іконами ідуть навколо храму (роблять хресний хід), наслідуючи жінок-мироносиць, які йшли рановранці до гробу Спасителя. Під час хресного ходу усі співають: "Воскресіння Твоє, Христе Спасе, ангели оспівують на небесах; і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе славити". Початковий виголос ранньої промовляється перед зачиненими дверима храму, причому багато разів співається тропар: Христос Воскрес... і, співаючи тропар, усі входять у храм. Богослужіння проводиться увесь тиждень при відчинених Царських вратах, на знак того, що тепер Воскресінням Христовим відкриті для всіх врата Царства Божого. У всі дні цього великого свята ми вітаємо одне одного братнім цілуванням зі словами: "Христос Воскрес!" Христосуємося та обмінюємося крашанками (червоними яйцями), які служать символом нового, блаженного життя, яке відкрилося з гробу Спасителя. Увесь тиждень дзвонять у всі дзвони. Починаючи з першого дня Св. Пасхи, до вечірні свята Св. Тройці колінопреклонінь і доземних поклонів робити не слід.

У найближчий після пасхального тижня вівторок свята Церква, поділяючи радість Воскресіння Христового з померлими в надії загального Воскресіння, по-особливому поминає померлих, тому і день цей має назву "Проводи". Проводяться заупокійна літургія і вселенська панахида. Здавна прийнято в цей день відвідувати могили своїх близьких родичів.

Крім того, день Воскресіння Христового згадується нами щотижня – у неділю (воскресний день).

В українській церковній традиції день Світлого Воскресіння Христового називають Великоднем.

 

ТРОПАР ПАСХИ