Розвиток травної системи в онтогенезі.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розвиток травної системи в онтогенезі.



Травний канал зародка закладається у вигляді первинної кишкової трубки, яка в ембріональному періоді ділиться на порожнину рота, глотку, стравохід, шлунок і кишечник. В ембріогенезі відбувається диференціювання структурних елементів в стінках травного каналу і розвиваються травні залози.

Травна система починає функціонувати у внутрішньоутробному періоді. На 4-му місяці в кишечнику плода з'являється зеленуватий вміст - меконій; він складається з відпавших епітеліальних клітин, слизу, жовчі і речовин, що містяться в амніотичній рідині, яку ковтає плід. З цього ж часу в кишечнику знаходять травні ферменти.

До кінця внутрішньоутробного періоду травна система досягає того ступеня розвитку, коли вона може забезпечити життєво важливі функції новонародженого. Найбільш диференційованими виявляються структури, які зaбeзпeчyють грудне вигодовування дитини, і, перш за все, акт смоктання. Зміни травних органів після народження в значному ступені обумовлені складом і кількістю їжі, яка вживається в різні вікові періоди. Їжа є важливим формоутворюючим фактором в індивідуальному розвитку травної системи .

На третьому тижні розвитку в товщі ембріону з ентодерми ближче до вентральної поверхні закладається трубка. На каудальному (proctodeum) та краніальному (stomadeum) кінцях утворюються бухти. В подальшому вони прориваються, глоткова і прямокишкова перетинка, з’єднуються з трубкою і таким чином формується первинна ентодермальна кишка. З ентодерми формуються слизова оболонка і залози, з мезенхіми м’язова оболонка і серозна оболонка. З серозної оболонки первинної кишки утворюється очеревина, плевра, перикард. Первинна кишка умовно ділиться на два відділи: головний та тулубний. В ротовому відділі виділяють ротову частину (задні утворення порожнини рота) та глоткову частину (глотка та випини, які дають початок розвітку дихальної системи).

В тулубному відділі виділяють передню кишку (стравохід, шлунок, підшлункова залоза, верхня частина дванадцятипалої кишки), середню кишку (тонка, сліпа, висхідна та поперечна ободова кишки), задню кишку (низхідна ободова, сигмоподібна, пряма кишки).

Травна система (systema digestorium) складається із травного тракту і травних залоз. Травний тракт починається порожниною рота і складається з глотки, стравоходу, шлунка, тонкої і товстої кишок.

Ротова порожнина (саvitas oris, stoma) спереду обмежена губами, збоку - щоками, зверху - піднебінням, знизу – під’язиковими м'язами. Ротову порожнину поділяють на присінок рота та власне ротову порожнину. Присінок рота (vestibulum oris) має ротову щілину (rima oris), що розміщена горизонтально між верхньою і нижньою губами.

Зовні присінок обмежений щоками губами і відділяється від власне порожнини рота зубами і комірковими відростками щелеп, які покриті слизовою оболонкою, що називається яснами (gingiva).

Порожнина ротау новонароджених невеликих розмірів, коротка, широка і низька, розташована ближче до очної ямки.

Верхня і нижня губа (labium superior et inferior) зрощуються і переходять одна в одну й утворюють кут рота (angulus oris). Зовнішня поверхня губ - це шкірна частина (раrs сutanea), внутрішня - слизова оболонка (раrs mucosa), між ними розташована проміжна частина (раrs intermedia). На шкірі верхньої губи по середній лінії йде верхньогубний жолобок (philtrum), що закінчується горбком (tuberculum).

У товщі губ міститься коловий м'яз рота, а внутрішня поверхня їх покрита слизовою оболонкою, яка продовжується на коміркові відростки верхньої та нижньої щелеп, щілиною зростається з їх окістям. По середній лінії між губами та яснами слизова оболонка стовщується й утворює дві складки - вуздечку верхньої губи (frenulum labii superioris) та вуздечку нижньої губи (frenulum labii inferioris).

Губи, зрощуючись з боків, обмежовують ротову щілину, утворюючи спайку губ (соmissura labiorum).

У новонароджених верхня губа відносно товста, по середній лінії вона має горбик, який зберігається на протязі, декількох тижнів після народження. Нижня губа видається вперед. Перехідна частина губ у новонароджених вузька, тому, коли рої закритий, ззовні видно слизову оболонку. На поверхні слизової губ є ворсинки, які допомагають вдержувати сосок. У товщі губ добре розвинуті м'язи, за допомогою яких дитина хватає і стискає сосок. Вказані риси будови губ зберігаються на протязі грудного віку; при штучному вигодовуванні дитини вони згладжуються скоріше, ніж при годування груддю.

Присінок рота спереду та з боків обмежований щоками (buccae), які складаються із шкіри, м язів та слизової оболонки. Між шкірою і щічним м’язом є скупчення жирової тканини - жирове тіло щоки (соrрus асіроsum buссае), яке, особливо добре розвинене у немовлят.

У дітей грудного віку жирове тіло щоки призводить до стовщення стінки ротової порожнини і тим самим зменшує атмосферний тиск на неї, що сприяє процесу ссання.

Власне ротова порожнина обмежена спереду і з боків зубами і комірковими відростками щелеп. Верхню стінку власне ротової порожнини утворює піднебіння (раlatum), яке поділяють на тверде піднебіння (раlatum durum) та м’яке піднебіння (раlatum molle). Кісткову основу твердого піднебіння становлять піднебінні відростки верхньої щелепи та горизонтальні пластинки піднебінних кісток. Слизова оболонка, що покриває тверде піднебіння, стовщена і щільно зрощена з окістям. У передній частині твердого піднебіння розміщено кілька поперечних піднебінних складок (рlісае раlatinae transversae), різцевий сосочок (рарilla іncisiva), а посередині проходить піднебінний шов (raphe palati).

М'яке піднебіння є продовженням твердого піднебіння і являє собою два шари слизової оболонки, між якими розташований піднебінний апоневроз (ароnevrosis palatina), та м'язи.

М'яке піднебіння має три частини: піднебінну завіску (velum раlatinum), піднебінний язичок (uvula раlatina) та дві пари дужок. До м'язів м'якого піднебіння відносять: м'яз - підіймач піднебінної завіски (m. levator veli palatini), м'яз - натягувач піднебінної завіски (m. tensor veli palatini), м'яз язичка (m. uvulae), піднебінно - язиковий м'яз (m. pаlatoglossus), піднебінно - глотковий м'яз (m. pаlatopharingeus). Потрібно засвоїти, що в процесі ковтання м'язи - підіймачі, м'яз - натягувач піднебінної завіски і піднебінно-глотковий м'яз притискують піднебінну завіску до задньої і бічної стінок глотки і таким чином відокремлюють ротову частину глотки від її носової частини, що запобігає потраплянню їжі в носову порожнину. М'язи м'якого піднебіння та зіва звужують зів і розділяють їжу на невеликі порції. Акт ковтання має складний нервовий механізм, центр його регуляції розташований у довгастому мозку.

До появи зубів коміркові дуги верхньої і нижньої щелеп не змикаються, і в щілину між ними вдається слизова щоки. На вільному краї ясен на рівні різців і іклів знаходяться рухливі складки слизової, які приймають участь в акті смоктання.

Тверде піднебіння у новонароджених коротке і широке, склепінчатість його виражена слабо. Лише після року довжина твердого піднебіння починає перевищувати його ширину. На поверхні слизової оболонки видно поперечні піднебінні складки. В задній частині твердого піднебіння до 3-річного віку розташовуються білуваті скупчення епітеліальних клітин, так звані "епітеліальні перла".

М'яке піднебіння розташоване у новонароджених горизонтально, майже на рівні склепіння глотки. Язичок похилений мало, іноді він роздвоєний, що може вказувати на скриту розщілину піднебіння. Піднебінні мигдалики у новонародженого малі, вони не заповнюють всієї мигдаликової ямки, внаслідок чого над мигдаликом утворюється надмигдаликова ямка. Передньонижня частина мигдалика вкрита трикутною складкою слизової, яка буває виражена до 3-річного віку. Поверхня мигдаликів у маленьких дітей відносно рівна, крипти небагаточисленні і неглибокі. Ріст мигдаликів відбувається нерівномірно. Найбільш швидкий ріст відмічається до року, а також у віці 4-6 років.

Аномалії розвитку.

  1. Розщелина верхньої губи («заяча губа», labium leporinum);
  2. Розщепленне піднебіння («вовча паща», faucis lupinum);
  3. Коса щілина лиця;
  4. Збільшений, або зменшений язик;
  5. Роздвоєний язик;
  6. Подвійний язик.

Рекомендована література.

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2, -с. 5-19, 24-29.

2. М.Р.Сапин «Анатомия человека» , Москва, «Медицина», 1986, Т.2, -с. 3-8, 13-16.

3. М.Г.Привес «Анатомия человека» , С.П. издательство «Гиппократ», 1998, -с. 232-238, 249-252.

4. Синельников Р.Д. Атлас «Анатомия человека» , Т.2, -с. 14-28.

5. І.І. Бобрик, В.Г.Черкасов. Особливості функціональної анатомії дитячого віку. Навчально-методичний посібник, Київ, 2002.



Последнее изменение этой страницы: 2016-08-14; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.173.234.169 (0.008 с.)