Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Гістологія	Про різницю в будові вивідних шляхів ендокринних та екзокринних залоз	Привести приклади ендокринних, екзокринних та змішаних залоз
Патфізіологія	Знати порушення функції залоз	Назвати основні захворювання при ураженні залоз
Фармакологія	Знати функцію залоз, які діють подібно вегетативній нервовій системі	Назвати гормони мозку наднирників, щитоподібної залози

4. Зміст теми:

Ендокринна система – система, яка забезпечує регуляцію діяльності організму, за рахунок виділення в кров гормонів.

Гормон – органічні хімічні з’єднання, виробляються в малих дозах, через гуморальне середовище регулюють функції. По хімічній природі діляться на: стероїди, глюкопротеїди, білкові.

Ендокринні залози не мають вивідних протоків.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЕНДОКРИННИХ ЗАЛОЗ

Периферійний відділ

1. Спеціалізовані

а) щитоподібна залоза

б) паращитоподібні залози

в) наднирники

2. Залози подвійної функції (ендо-, екзот-)

а) статеві залози

б) підшлункова залоза

в) простата

г) нирки

д) плацента

3. Дифузна ендокринна система (ДЕС)

До гіпофіззалежних залоз відносять: щитоподібна, статеві, коркова речовина наднирників.

Класифікація залоз по розвитку

1. Ентодермальні залози

а) щитоподібна залоза

б) прищитоподібні залози

в) острівки підшлункової залози

2. Мезодермальні залози

а) коркова речовина наднирників

б) інтерстиціальна частина статевих залоз

3. Нейро-ектодермальні залози

а) гіпофіз

б) епіфіз

в) мозкова речовина наднирників

г) пара ганглії

Ядра гіпоталамусу - супраоптичне та паравентрикулярне виробляють вазопресин та окситоцин. Ядра медіальної гіпоталамічної зони виробляють рилізинг-фактор (ліберини та статини). Гормони поступають до передньої долі гіпофізу та стимулюють виділення тропних гормонів, які діють на залози-мішені. Таким чином формується гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система.

Щитоподібна залоза

Лежить на передній поверхні шиї, овиває спереду та збоку трахею, по бокам проходить судинно-нервові пучки шиї, зверху прилягає до щитоподібного хряща на рівні С V-VII. Маса 25-30 г.

Будова залози

Права та ліва частки, перешийок та пірамідальна частка. Вкрита капсулою, паренхіма побудована з фолікулів - структурної одиниці залози. Стінка утворена одношаровим епітелієм, порожнина заповнена колоїдом з вмістом йоду. Піраміда – залишок щито-язикової протоки.

Гормони залози

Тироксин, трийодтіронін. Регулюють окисно-відновлювальні процеси, основний обмін.

Кальцитонін. Знижує рівень кальцію в крові, депонує в клітки.

Прищитоподібні залози.

Парні утворення, округлої форми, позаду часток щитоподібної залози, від 2 до 6, маса 0,13-0,36 г.

Виробляють паратиреоідний гормон, регулює вміст кальцію та фосфору в крові. Антагоніст кальцитоніну.

Ендокринна частина підшлункової залози.

Острівки Лангерганса, округлої форми, 0,1-0,3мм, від 200000 до 2,5 млн., маса 0,6-1,5 г, більше в хвості залози.

В-клітини - основна маса острівця (75%) синтезують інсулін, понижає рівень цукру в крові.

А-клітини - синтезують глюкагон, антагоніст інсуліну.

Д-клітини - синтезують соматостатин, задержує виділення інсуліну та глюкагону, подавляє діяльність залози.

РР-клітини - стимулюють виділення шлункового та панкреатичного соку.

Наднирники

Парні органи, розташовані над верхніми полосами нирок, на рівні Тh ХI-ХII, 12-13 г. Три поверхні: передня, задня, нижня. На передній розміщені ворота. Покриті фіброзною капсулою. По периферії розміщені три зони кори: клубочкова, пучкова та сітчата. В центрі клітини мозку: епінефроцити та корепінефроцити.

Гормони кори:

- клубочкова зона: мінералокортікоїди (альдостерон) регулюють баланс калію та натрію;

- пучкова зона: глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортикостерон) регуляція обміну речовин, подавляють запальні та алергічні процеси;

- сітчата зона: статеві грмони (андрогени, естрогени, прогестерон).

Гормони мозку:

1. Адреналін:

- підвищує рівень обміну, звужує судини, діє при стресах

2. Норадреналін

- діє на судинну систему, медіатор в синапсах

Ендокринна частина статевих залоз

1. Чоловічі статеві залози:

Інтерстиціальні ендокриноцити між покрученими сім’яними канальцями, продукують тестостерон:

- формування статевих ознак, чоловічу конституцію

- обмін білка

- статева тяга

2. Жіночі статеві залози

Клітини інтерстицію яєчника та зернистий шар дозріваючого фолікула, виробляють естроген.

- формує статеві ознаки, жіночу конституцію

- статеву тягу

Жовте тіло яєчника виробляє прогестерон:

- підготовка організму до вагітності

- перебіг вагітності

- стимулює розвиток молочних залоз

- подавляє овуляцію

Дифузна ендокринна система (ДЕС)

Наряду з органами ендокринної системи в тканинах (органи травлення, бронхи, шкіра, по ходу судин) розсіяні поодинокі гормонвиробляючі клітини.

Серед них виділяють ендокриноцити нервового походження та інші. Скупчення хромафінних ендокринних клітин коло симпатичних вузлів та по ходу судин одержали назву – параганглії.

Самі великі – сонний клубок, куприковий клубок, парааортальне тіло.

Щитоподібна залоза новонароджених лежить високо: верхня межа перешийка відповідає рівню верхнього краю щитоподібного хряща, нижня -6-8 кільцям трахеї. Бічні частки значно простягаються назад і прикривають загальні сонні артерії. Часто зустрічається пірамідна частка, верхівка її досягає під'язикової кістки. Добре виражені часточки залози. До моменту народження вона відрізняється незавершенністю внутрішньої будови. Вага залози новонародженого 1,5 г, до 1 року - 3 г, у 12-16 років - 30 г.

Прищитоподібні залози новонароджених мають округлу форму, розміри мінливі. Верхні прищитоподібні залози лежать на задній поверхні часток щитоподібної залози, нижні - біля її нижніх полюсів, іноді - за ходом гортанного нерва. У новонароджених прищитоподібні залози знаходяться у стані функціональної активності. Відмічається їх інтенсивний ріст на протязі всього дитинства і його уповільнення після періоду статевого дозрівання.

Наднирникові залози новонароджених мають трикутну форму, вага - 6-8 г. Передня і задня їх поверхні випуклі, нижня - вгнута. Є дрібні додаткові залози, розташовані на поверхні самих наднирникових залоз чи під капсулою нирки. Розміри наднирникової залози: вертикальні - 3-3,5 см, горизонтальні - 3-4,5 см, поперечні - 2,5 см. Капсула наднирникової залози пухка. У шарі кіркової речовини наднирникової залози визначається первинна (зародкова) і вторинна (постійна) кіркова речовина. Остання може бути в активному стані. Через 2-3 тижня після народження дитини відбувається інволюція зародкової кіркової речовини і зменшення ваги наднирникової залози на 50%. Вона встановлюється до 3-5 років, і в 16 років досягає 13-14 г.

Шишкоподібна залоза (glandula pinealis) розвивається з верхньої стінки проміжного мозку спочатку у вигляді порожнього виросту. Відома під багатьма назвами (epiphysis cerebri, corpus pineale, Organum pineale, coronarium), однак термін glandula pinealis найбільш точний, так як ендокринна функція шишкоподібної залози безсумнівна, доведений її вплив на ріст і статеве дозрівання організму. Залоза розташовується у поглибленні між верхніми горбками чотиригорбкової пластинки, розміри її у новонародженого: довжина Змм, ширина 2,5 мм, товщина 2 мм; у 4-річному віці ці розміри відповідно досягають 9, 6 і 3 мм, у дорослого 9-10 мм, 5-7 мм, 4-5 мм. Маса залози збільшується на першому році життя, у віці від 3 до 6 років набуває остаточну величину, починаючи з 7-річного віку, ще до статевого дозрівання, в залозі з'являються інволюційні ознаки. У новонародженого в центральній частині шишкоподібної залози може виділятися щілеподібний простір у вигляді епіфізарного шлуночка, вистеленого кубічним чи призматичним епітелієм. Залоза новонародженого містить дрібні не диференційовані клітини, які зникають на 8-му місяці життя, і великі клітини з везикулярним ядром. Наявність двох видів клітин пояснює розташування всередині залози темних і світлих острівців. Сполучної тканини в залозі новонароджених мало, пігмент відсутній. У віці 6-8 років збільшується кількість сполучної тканини, за рахунок якої формуються перетинки залози, кількість пігмента поступово збільшується, максимум його досягає до 14 років.

Теоретичні питання до заняття:

1. Розказати про класифікацію залоз по функціональному признаку?

2. Розказати прокласифікацію залоз по розвитку?

3. Розказати про нейросекрецію, формування гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи, гіпофіз – залежні залози

4.Назвати, показати основні елементи, залоз, назвати їх функцію та клінічні проявлення при порушенні функцій:

- щитоподібної залози

- прищитоподібних залоз

- наднирників

- підшлункової залози

- статевих залоз

5. Розказати про дифузну ендокринну систему

Задачі для самоконтролю:

1. У хворого 62 років, який звернувся до лікаря зі скаргами на підвищену спрагу, похудіння, прискорене сечовиділення був поставлений діагноз: цукровий діабет. Яка залоза уражена?

А. Підшлункова залоза*

В. Острівці підшлункової залози

С. Гіпофіз

D. Наднирники

Е. Щитоподібна залоза

2. Хвора 25 років звернулася зі скаргами на припухлість в передній ділянці шиї, похудіння, випуклість очей, тахікардію, підвищене нервування. Яка залоза уражена?

А. Прищитоподібні залози

В. Щитоподібна залоза*

С. Вилочкова залоза

D. Гіпофіз

Е. Епіфіз

Рекомендована література

Основна

1. Привес М.Т. и соавт. «Анатомия человека». С.П. Изд-во «Гиппократ»,1998 г.

2. Сапин М.Р. «Анатомия человека». - М. Медицина. - 1985.

3. Синельников Р.Д., Синельников Я.Д. «Атлас анатомии человека». Т.3. – 1991.

Додаткова

1. Матещук-Вацеба Л.Р. «Нормальна анатомія», навчально-методичний посібник. Львів «Поклик сумління». - 1997.

 

Тема 24. Змістовий модульний контроль „Спланхнологія і органи ендокринної системи.

Кількість годин – 2

Актуальність теми.

Знання цього розділу анатомії край важливе студентам для подальшого навчання.

Конкретні цілі.

Вивчити розвиток органів травної, дихальної, сечової, статевої, ендокринної систем в онтогенезі.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

- з курсу біології: філогенез внутрішніх органів;

- з курсу анатомії: онтогенез внутрішніх органів;

- для подальшого вивчення тем.

Зміст теми заняття.

Див. зміст тем № 1 - 23.

Рекомендована література.

1. В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.2.

2. М.Р.Сапин «Анатомия человека», Москва, «Медицина», 1986, Т.2.

3. М.Г.Привес «Анатомия человека», С.П. издательство «Гиппократ», 1998.

4. Синельников Р.Д. Атлас «Анатомия человека», Т.2.