Поняття зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зов­нішньоекономічну діяльність»¹, зовнішньоекономічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарювання України та іноземних суб'єктів, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Точніше, видається, визначення цієї діяль­ності, що міститься в Господарському кодексі України. Зовнішньоеко­номічною діяльністю суб'єктів господарювання, за Кодексом, є госпо­дарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою (ст. 377).

Господарська діяльність, як уже зазначалось, — це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виго­товлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст. З ГК України).

Під господарською діяльністю слід розуміти виробничу діяльність, у процесі якої виробляється продукція, вироби народного споживання та інші матеріальні цінності, та невиробничу діяльність, пов'язану з ви­конанням різних видів робіт, у тому числі науково-дослідних, надання послуг, результати яких відчужуються як товар.

Збагнути правову сутність поняття зовнішньоекономічної діяльності дає змогу аналіз ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяль­ність», де закріплено перелік видів зовнішньоекономічної діяльності. Під видом зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти діяльність, під час здійснення якої виникають зовнішньоекономічні відносини, що перебу­вають в одному правовому режимі і тому регулюються одними й тими самими правовими нормами. Так, до видів зовнішньоекономічної діяль­ності, які здійснюють в Україні суб'єкти підприємництва незалежно від форми власності та їхньої організаційно-правової форми, належать:

експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

надання суб'єктами зовнішньоекономічноїдіяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетинго-

¹ Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 29. - Ст. 377. 360

вих, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консиг­наційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, турист­ських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, на­вчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоеко­номічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення інозем­ними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на тери­торії України у випадках, передбачених законами України;

спільна підприємницька діяльність між вітчизняними та іноземни­ми суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спіль­них підприємств різних видів і форм, проведення спільних господар­ських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

підприємницька діяльність на території України, пов'язана з надан­ням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нема­теріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність вітчизняних суб'єктів зовнішньоеко­номічної діяльності за межами України;

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подіб­них заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єк­тів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності;

орендні, в тому числі лізингові, операції між вітчизняними та інозем­ними суб'єктами господарської діяльності;

операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній сплатній ос­нові з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, під час здійснення яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання не обмежується їхніми економічними (господарськи­ми) взаємовідносинами, або, як їх ще називають, зовнішньоекономіч­ними відносинами. Для реалізації останніх вони зобов'язані отримати ліцензії, виконувати валютні операції, проходити митні процедури, сплачувати податки тощо, тобто вступати у відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоеко­номічної діяльності. Ці внутрішньодержавні відносини регулюються нормами валютного, митного та іншого законодавства і є необхідним елементом зовнішньоекономічної діяльності. Учасниками зазначених відносин є державні органи управління й контролю.

За своєю суттю зовнішньоекономічна діяльність являє собою діяль­ність з укладення різного роду господарських правочинів, однією зі сторін яких, поряд з вітчизняним виступає іноземний суб'єкт госпо­дарської діяльності. Щодо відносин, які виникають у ході взаємодії за­значених суб'єктів із органами податкових служб, митного контролю, іншими уповноваженими на контрольні функції в даній сфері органа­ми державної влади (у тому числі правоохоронними) та місцевого само­врядування, слід зазначити, що в юридичній літературі висловлюють­ся думки, що такі відносини є супровідними та такими, що здебільшо­го мають характер адміністративних правовідносин і не становлять безпосередньо предмета зовнішньоекономічної діяльності. Та незважа­ючи на відсутність нормативного віднесення цих відносин до предмета зовнішньоекономічної діяльності (у ст. 4 Закону України «Про зов­нішньоекономічну діяльність» відсутні вказані види діяльності), безпе­речним залишається факт: для успішного ведення зовнішньоекономічно­го бізнесу, суб'єктам господарювання треба неуклінно додержуватися норм, правил та процедур, встановлених чинним законодавством, у тому числі й адміністративних.

Отже, зовнішньоекономічну діяльність необхідно визначити як врегу­льовані правом економічні відносини між вітчизняними та іноземними суб'єктами господарської діяльності по виробництву продукції, виконан­ню робіт, наданню послуг і торгівлі ними, а також пов'язані із зовнішньо­економічними зв'язками їхні відносини з державними органами управ­ління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.

Основними принципами, на яких базується система нормативно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності та якими га­рантується юридичний статус суб'єктів господарської діяльності в Укра­їні та іноземних суб'єктів господарювання під час здійснення зовнішньо-

економічної діяльності, виступають: принцип суверенітету народу Укра­їни у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у ви­ключному його праві самостійно й незалежно здійснювати зовнішньо­економічну діяльність на території України, керуючись законами, які діють на території України, обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин; принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, суть якого полягає в тому, що Україна як держава забезпе­чує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності, державних інтересів України як на її території, так і за її межами відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних до­говорів та норм міжнародного права; принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу під час ввезення та вивезення товарів.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва полягає у:

праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно всту­пати в зовнішньоекономічні зв'язки;

праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяль­ності порядку, встановленого законами України;

виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Принцип юридичної рівності та недискримінації полягає в рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалеж­но від форм власності, в тому числі держави, під час здійснення зовнішньо­економічної діяльності. Законом заборонено будь-які, крім передбачених цим Законом, дії держави, результатом яких є обмеження прав і дис­кримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташу­вання та іншими ознаками. Неприпустима обмежувальна діяльність з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до принципу верховенства закону у здійсненні зов­нішньоекономічної діяльності, регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюються тільки законами України. Забороняється засто­сування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що в будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.