Обмеження конкуренції, природні монополії

Поняття монополії. Відсутність конкуренції на товарних ринках має назву монополії. У перекладі з грецької мови монополія (топоз роїео) означає «один продаю»¹. Виходячи з етимології цього слова, ринкова монополія розглядається економічною наукою як «захоплен­ня фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування»². Тобто монополь­не становище виникає на товарному ринку, який не оспорюється, на ньому немає конкуренції як такої.

Ситуація, коли суб'єкт господарювання належить до невеликої групи підприємств, яка посідає виключне становище і має певну вла­ду на ринку, що оспорюється, називається олігополією і розглядається як форма синтезу монополії та конкуренції. Такий суб'єкт не має мо­нопольного становища з точки зору економічної теорії, а є доміную­чим на ринку.

Монополія і конкуренція — це дві основні типи організації еко­номічних зв'язків у будь-якій економічній системі незалежно від її соціального устрою. Вони визначають дві фундаментальні тенденції, притаманні економіці, — тенденцію до інноваційності та тенденцію до інерційності, збереження існуючого стану. В цьому розумінні «моно­полія так само неминуча, як і конкуренція, і в певному розумінні так само необхідна й корисна для суспільства»³.

Отже, монопольні структури створюють певні перешкоди (бар'єри), які не дають змоги конкурентам вільно входити на ринок чи виходи­ти з нього. В чинному законодавстві містяться визначення зазначених понять. Під бар'єрами вступу на ринок розуміють обставини, які пере­шкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товар­ному ринку; бар 'єри виходу з ринку — це обставини, які перешкоджа­ють (обмежують) суб'єктам господарювання, що діють на цьому рин­ку, покинути його з метою знайти на інших товарних ринках покупців (продавців) у зв'язку з труднощами реалізації того, в що був укладений капітал⁴.

¹ Советский знциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Порохов. — 3-є
изд.-М., 1985.-С. 826.

² Борисов Е. Ф. Зкономическая теория. — М., 1997. — С. 176.

³ Королькова Е. Й. Естественная монополия: регулирование й конкурен-
ция// Зкономический журнал Вьісшей школьї зкономики. — 2000. — № 2. —
С. 235-273.

⁴ Методика визначення монопольного (домінуючого) становища
суб'єктів господарювання на ринку. Затверджена розпорядженням АМК
України від 5 березня 2002 року // Офіційний вісник України. - 2002. -
№ 14. - Ст. 778.

В економічній науці бар'єри входження суб'єкта господарювання на товарні ринки, внаслідок чого виникає монополія, поділяються на:

штучні бар 'єри:

юридичні: виключні права, надані урядом (на послуги, продаж де­яких товарів, розробку надр тощо), патенти та авторські права на нову продукцію та винаходи;

цілеспрямовані недобросовісні дії фірм-монополістів: загроза силою потенційним конкурентам, тиск на власників ресурсів;

та природні, або економічні бар 'єри:

право на пропозицію якого-небудь унікального ресурсу (природно­го або інтелектуального, наприклад рідкоземельних металів, алмазів).

створення паралельних структур. Воно потребує великих фінансо­вих вкладень (інвестиції у створення виробництва, інфраструктури, підготовку кваліфікованих кадрів і т. ін.), що призводить до подорож­чання товарів та послуг;

географічні бар'єри, обумовлені ізольованістю або віддаленістю ринків один від одного;

інформаційні бар'єри, пов'язані з нерівномірністю розвитку науко­во-технічного прогресу¹.

Характер бар'єрів, що перешкоджають входу на товарний ринок, дають змогу виокремити різновид природної монополії.

Для сучасних тенденцій розвитку економіки України характерні висока соціально-економічна та політична значущість природних мо­нополій — виробництво та постачання електричної енергії, транспорт, водопостачання, видобування і транспортування нафти і газу та інші базові галузі, що зумовлює необхідність чіткого правового регулюван­ня суспільних відносин у цій сфері.

У Законі України від 20 квітня 2000 року «Про природні монополії»² монополії визначаються як стан товарного ринку, при якому задоволен­ня попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності кон­куренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв 'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

¹ Нименья Й. Н., Илькевич Н. Й. Моделирование инвестиционной деятель-
ности естественной монополии (На примере ОАО «Газпром»). — Новосибирск,
1999. - С. 8-9.

² Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № ЗО. — Ст. 238.

Види суб'єктів природної монополії. Відповідно до Закону України «Про природні монополії», регулюється діяльність суб'єктів у таких сферах:

транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

передача та розподіл електричної енергії;

користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

управління повітряним рухом;

управління зв'язком загального користування;

управління централізованим водопостачанням та водовідведенням;

управління централізованим постачанням теплової енергії;

управління спеціалізованими послугами транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що через географічні, історичні та економічні чин­ники суб'єкти природних монополій посідають стратегічне становище в системі економічних виробничих відносин і є основою життєзабезпе­чення країни. Так, Україна стала сполучною ланкою між головними рай­онами видобування енергетичних ресурсів колишнього СРСР та най­важливішими ринками споживання. На її території створено потужну систему магістральних трубопроводів, що цілком забезпечує подачу 93-95 відсотків російського газу, російської та казахстанської нафти до країн Центральної і Східної Європи та Туреччини. Понад 15 відсотків ви­робництва загального обсягу національної промислової продукції стано­вить обсяг продукції енергетичних компаній, близько 10 відсотків ВВП — послуги житлово-комунальної сфери та зв'язку¹. Через систему оподат­кування суб'єкти природних монополій формують значну частку доходів консолідованого бюджету.

Суб'єкти природних монополій функціонують у різноманітних організаційно-правових формах, наприклад, «Укрпошта», «Націо­нальна енергетична компанія «Укренерго» — державні підприємства, підприємства водопостачання та водовідведення, обласні «Водокана­ли» є комунальними, «Укрнафта», «Укртелеком» — відкриті акціо­нерні товариства. Деякі суб'єкти природних монополій були прива­тизовані. Але переважна більшість суб'єктів природних монополій перебуває в державній власності — «Укрзалізниця», ДП «Аерорух»

¹ Базшіевич В. Д., Филюк Г. М. Економічна конкуренція та її вплив на кон­курентне середовище // Збірник наукових праць КДТЕУ. - 2000. - С. 42-51.

тощо. Ведення реєстру підприємств-монополістів здійснюється Ан-тимонопольним комітетом України відповідно до методики визна­чення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарю­вання на ринку¹, затвердженої розпорядженням АМК України 5 бе­резня 2002 року.

Діяльність суб'єктів природних монополій, як уже зазначалося, має суспільне корисні риси: можливість максимального використання ефекту масштабу виробництва, мобілізації значних фінансових ресурсів для підтримки засобів виробництва на належному рівні тощо. Поряд з цим існують і потенційні «мінуси», які зумовлюють глибоку супереч­ливість цієї економічної організації, на що звертають увагу економісти:

можливість визначати рівень продажної ціни, перекласти витрати на кінцевого споживача, який не може вплинути на виробника;

можливість блокувати науково-технічний прогрес;

можливість «економити» за рахунок зниження якості продукції та послуг;

можливість застосовувати адміністративний диктат замість еко­номічного механізму.

Демократичне суспільство не може такою мірою залежати від природ­них монополістів. Вирішити це протиріччя суспільство може лише шля­хом державного регулювання природних монополій². В Україні викори­стовується комбінований підхід до вирішення проблеми природних мо­нополій, з одного боку; здійснюється їх державне регулювання — на підставі законів України «Про природні монополії», «Про захист еко­номічної конкуренції»³, «Про Антимонопольний комітет України»⁴, «Про транспорт»⁵, «Про зв'язок»⁶, «Про трубопровідний транспорт»⁷, «Про залізничний транспорт»⁸, «Про захист від недобросовісної конку­ренції»⁹, «Про електроенергетику»¹⁰, Повітряного кодексу України", Ко­дексу торговельного мореплавства України¹² та інших нормативних актів що встановлюють особливості здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій. З другого боку, суб'єкти природних

¹ Офіційний вісник України. - 2002. - № 14. - Ст. 778.

² Мукмінова Т. А. Природна монополія набуває нової організаційно-право­
вої форми функціонування // Залізничний транспорт України. — 2000. — № 3. —
С. 57-60.

³ Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

⁴ Там само. - 1993. - № 50. - Ст. 472

⁵ Там само. - 1994. - № 51. - Ст. 446

⁶ Там само. - 1995. - № 20. - Ст. 143

⁷ Там само. - 1996. - № 29. - Ст. 139

⁸ Там само. - № 40. - Ст. 183

⁹ Там само. - № 36. - Ст. 164

¹⁰ Там само. - 1998. - № 1. - Ст.1

¹¹ Там само. - 1993. - № 25. - Ст. 274

¹² Там само. - 1995. - № 47-52. - Ст. 349

монополій реструктуруються та приватизуються, з'являються нові то­варні ринки, які можуть скласти конкуренцію природним монополіям, особливо в галузі житлово-комунального господарства.

Державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій. За­кон України «Про природні монополії» передбачає створення спеціаль­них органів, які мають регулювати діяльність суб'єктів природних мо­нополій, а саме національних комісій регулювання природних моно­полій. У випадках, встановлених законом, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій може здійснюватися органами виконав­чої влади та органами місцевого самоврядування. Якщо діяльність суб'єктів природних монополій, яка підлягає регулюванню, спрямова­на на задоволення потреб окремого регіону, то функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, об­ласним, Київській та Севастопольській міським державним адмініс­траціям з наданням їм повноважень, передбачених статтею 14 Закону України «Про природні монополії».

Державний контроль за додержанням антимонопольного законо­давства у сферах природних монополій здійснюється Антимонополь-ним комітетом України відповідно до його компетенції.

Громадський контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій здійснюють об'єднання споживачів у порядку, встановленому законо­давством.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону, регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється на основі таких принципів:

гласності та відкритості процедур регулювання;

адресності регулювання, його спрямованості на конкретний суб'єкт природної монополії;

самоокупності суб'єктів природних монополій;

стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них;

забезпечення захисту прав споживачів.

Національні комісії регулювання природних монополій є централь­ними органами виконавчої влади із спеціальним статусом, які утворю­ються та ліквідуються Президентом України.

Рішення комісій приймаються на засіданнях, які проводяться у
формі закритих або відкритих слухань. У разі незгоди з рішенням комісії
суб'єкти природних монополій, суб'єкти господарювання, що здійсню­
ють діяльність на суміжних ринках, об'єднання споживачів та інші
[ заінтересовані особи мають право в місячний термін з дня одержання
| копії рішення оскаржити його в судовому порядку.
• Оскарження рішень комісій у судовому порядку не зупиняє їх вико-

1; нання.

[•

[ 241