Особливості управління господарською діяльністю в державному секторі економіки

Перехід економіки України на ринкові засади господарювання ви­кликав необхідність приватизації значної частини державної власності. Але не всі об'єкти державної власності можуть бути приватизовані. Дер­жава визначає перелік об'єктів державної власності, які мають для неї важливе значення і тому не підлягають приватизації. Управління таки­ми об'єктами здійснюється органами державної влади.

Необхідність існування державного сектора обумовлюється ще й тим, що певні види господарської діяльності можуть здійснюватись лише державними підприємствами. Це діяльність, як уже зазначалося, пов'язана, наприклад, з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, з виготовленням і реалізацією військо­вої зброї і боєприпасів до неї та інше. Держава визначає також перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. На такі підприємства держава зберігає право вирішального впливу, якщо частка державної власності в їхньо­му статутному фонді перевищує п'ятдесят відсотків або держава володіє контрольним пакетом акцій у цих організаційно-правових формах.

Згідно з Конституцією Кабінет Міністрів України, як вищий орган в системі органів виконавчої влади, забезпечує рівні умови розвитку суб'єктів господарювання всіх форм власності і здійснює управління в державному секторі економіки.

Кабінет Міністрів забезпечує проведення, фінансової, цінової, інве­стиційної та податкової політики, розробляє і здійснює загальнодер-

жавні програми економічного, науково-технічного, соціального І куль­турного розвитку України; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; виконує інші функції, визначені Кон­ституцією та Законами України, актами Президента. Кабінет Міністрів у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Повноваження міністерств установлені Указом Президента України від 12 березня 1996 року¹, яким затверджено Загальне положення про міністерство, інший центральний орган держав­ної виконавчої влади України. Це положення визначає, що міністерство є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів, і реалізує державну політику у відповідній галузі.

Міністерство, за Указом, прогнозує розвиток економіки у вироб­ничій, науковій, мінерально-сировинній, паливно-енергетичній, тру­довій, демографічній, соціальній, фінансовій та інших сферах, бере участь-у розробці проектів Державної програми економічного та со­ціального розвитку України, Державного бюджету, готує пропозиції та бере участь у формуванні й реалізації політики у сфері виконання робіт і поставок продукції для державних потреб, розробляє цільові перспек­тивні програми, опрацьовує комплекс заходів, спрямованих на поглиб­лення економічної реформи, реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі або групи суміжних галузей, розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізми їх впровадження, затверджує галузеві стандарти і виступає державним замовником науко­вих досліджень комплексного характеру, здійснює в межах повнова­жень, визначених законодавством, функції управління майном під­приємств, що належать до сфери управління міністерства, видає в пе­редбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності, здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Міністерство видає нормативно-правові акти, а в разі потреби ра­зом з іншими центральними та місцевими органами державної виконав­чої влади, органами місцевого самоврядування — спільні акти. Таким чином, в Україні хоч і в значно реформованому вигляді зберігається га­лузевий принцип системи управління народного господарства.

Діяльність держави (її органів) як власника, як уже зазначалося, за­безпечується відповідним законодавством про управління об'єктами Державної власності.

До таких об'єктів належать: майно державних підприємств, установ і організацій, закріплене за ними на праві господарського відання або оперативного управління; акції (паї, частки), що належать державі в Майні господарських товариств; майно підприємств, які перебувають у процесі приватизації, майно, передане в користування самоврядним організаціям; майно, яке не увійшло до статутних фондів господарських

¹ Урядовий кур'єр. - 1996. - 28 березня.

товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) держав­них підприємств.

Здійснюючи управління цими об'єктами, Кабінет Міністрів приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності; про передачу цілісних майнових комплексів підприємств, нерухомого майна, акцій (паїв, часток), що належать державі в майні господарських товариств, з державної в ко­мунальну власність; про передачу об'єктів державної власності в користу­вання самоврядним організаціям; визначає органи, уповноважені управ­ляти об'єктами державної власності і передає до сфери їх управління ці об'єкти; дає згоду на передачу об'єктів комунальної власності в державну; приймає нормативно-правові акти, пов'язані з управлінням об'єктами дер­жавної власності, та здійснює інші передбачені законодавством України повноваження щодо управління цими об'єктами.

Кабінет Міністрів може делегувати повноваження з управління об'єк­тами державної власності міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, об'єднанням підприємств, організаціям, які стають таким чином органа­ми, уповноваженими управляти об'єктами державної власності.

Фонд державного майна відповідно до законодавства здійснює: з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства функції з управління майном цього підприємства, пере­дані йому органом, уповноваженим управляти зазначеним майном; за­хист майнових прав підприємств, а також акцій (часток, паїв), що нале­жать державі на території України та за кордоном; передає в установле­ному порядку органам, уповноваженим управляти об'єктами державної власності, акції, які відповідно до плану приватизації (плану розміщен­ня акцій) залишаються в державній власності; виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, що є державною власністю; погоджує передачу об'єктів державної власності до сфери управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, в кому­нальну власність та передачу об'єктів комунальної власності в держав­ну; виступає з боку держави засновником підприємств із змішаною формою власності; бере участь у розробці міжнародних договорів Укра­їни з питань державної власності та її використання; виконує інші ви­значені законодавством повноваження.

Фонд державного майна підпорядкований і підконтрольний Кабіне­ту Міністрів.

Щодо самоврядних організацій, то об'єкти державної власності пе­редаються їм у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності.

Викладений порядок управління об'єктами державної власності за­лишається занадто складним, з багатосуб'єктним складом державних органів і організацій, уповноважених здійснювати це управління, щодо

певної міри є поверненням до управління державною власністю, яке Існу­вало за часів командно-адміністративної системи, коли право державної власності здійснювали фактично численні галузеві міністерства.

Як уже було зазначено вище, Законом від 1 червня 2000 року «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначені види цієї діяльності, які можуть здійснюватися виключно державними підприєм­ствами і організаціями (наприклад, діяльність, пов'язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж та супутникових систем телефонного зв'язку).

До суб'єктів господарювання в державному секторі економіки засто­совуються заходи державної регламентації, передбачені Господарським кодексом України, але враховуються особливості їх правового статусу. Оскільки ці суб'єкти не є власниками закріпленого за ними державно­го майна, управління ним покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів органи державної виконавчої влади. Державні підприємства не можуть бути засновниками таких організацій, як гос­подарські товариства, кооперативи тощо.

Для державних підприємств і організацій з метою забезпечення інве­стиційної діяльності встановлений порядок використання прибутку. Вони після сплати обов'язкових платежів проводять відрахування від прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні, на технічне пере­обладнання виробництва, освоєння нових технологій за нормативами, встановленими органами, які виконують функції з управління майном, що перебуває в державній власності, в розмірах не менш як ЗО відсотків і не більш як 80 відсотків¹.

Казенним підприємствам рекомендовано такі нормативи розподілу чистого прибутку: відрахування на виробничий розвиток — 45 відсотків, на соціальний розвиток — теж 45 відсотків, у централізований фонд органу управління — 10 відсотків.

При формуванні державної програми економічного і соціального розвитку України відображаються серед інших і показники розвитку державного сектора економіки, зокрема ефективності використання об'єктів права державної власності, розвитку казенних підприємств, особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики в цьо­му секторі економіки.