Відповідальність за порушення підрядних відносин у капітальному будівництві

Відповідальність за порушення підрядних відносин у капітальному будівництві визначають такі нормативні акти, як Закон України «Про архітектурну діяльність» (в ст. 32 якого мовиться, що порушення зако­нодавства про архітектурну діяльність тягне дисциплінарну, адміністра­тивну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із за­конами України); ЦК і ГК України; Правила про договори підряду на капітальне будівництво', Закон України від 6 квітня 2000 року «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (кон­тракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів»² (який містить правові засади відповідальності за порушення у сфері будівництва, що здійснюється за рахунок державних коштів і спрямований на посилен­ня договірної дисципліни та відповідальності за цільове та ефективне використання державних коштів) та ін.

До суб'єктів господарських відносин у галузі капітального будів­ництва в разі вчинення ними певних правопорушень ст. 322 ГК України передбачає відповідальність у вигляді: відшкодування збитків і штраф­них санкцій. У ній сказано: «За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сто­рона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збит­ки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її май­на, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом. Недоліки, виявлені при прий­нятті робіт (об'єкта), підрядник зобов'язаний усунути за свій рахунок у строки, погоджені з замовником. У разі порушення строків усунення не­доліків підрядник несе відповідальність, передбачену договором».

Важливе значення має позовна давність для вимог, що випливають з неналежної якості робіт за договором підряду на капітальне будівництво (ч. З ст. 322 ГК України), яка визначається з дня прийняття роботи за­мовником і становить:

один рік — щодо недоліків некапітальних конструкцій, а в разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття робо­ти, — два роки;

три роки — щодо недоліків капітальних конструкцій, а в разі якщо недоліки не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття ро­боти, — десять років;

тридцять років — щодо відшкодування збитків, завданих замовникові протиправними діями підрядника, які призвели до руйнувань чи аварій.

¹ Затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 26 грудня 1986 року //
Зібрання постанов Уряду СРСР. - 1987. — № 4. - Ст. 19.

² Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 27. - Ст. 212.

Відповідальність за порушення умов договору підряду на капіталь­не будівництво об'єкта, що здійснюється за рахунок коштів Державно­го бюджету України, республіканського бюджету Автономної Рес­публіки Крим, місцевих бюджетів, коштів державних та комунальних підприємств, установ та організацій, передбачена Законом від 6 квітня 2000 року «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів». Він визначає, що майнова відповідальність є істотною умовою договору підряду і передбачає стягнення за вимогою потерпілої сторони неустой­ки (пені), а також відшкодування збитків (витрат, втрат або пошкоджен­ня майна, неодержаних доходів) у частині, не покритій неустойкою (пе­нею), з винної сторони (ст. 3).

Так, у разі порушення з вини підрядника строків завершення вико­нання робіт (здачі в експлуатацію об'єктів), передбачених договором, підрядник сплачує замовнику за кожний день прострочення неустойку (пеню), розмір якої обчислюється від договірної ціни робіт (ст. 4). За порушення з вини замовника строків перерахування авансів і платежів за виконані роботи він сплачує підряднику за кожний день прострочен­ня неустойку (пеню), розмір якої обчислюється від суми прострочено­го платежу. Якщо замовник не сплатив за виконані роботи протягом тридцяти календарних днів після закінчення встановленого строку пла­тежу, підрядчик має право припинити виконання робіт, але не раніше десяти календарних днів після повідомлення про це замовника. У разі затримки перерахування платежів більш як на дев'яносто календарних днів підрядник має право розірвати договір підряду і вимагати сплати неустойки (пені) та відшкодування збитків, завданих розірванням до­говору в частині, не покритій неустойкою (пенею) (ст. 5).

Глава 26. Правове регулювання відносин у сфері інноваційної діяльності

Поняття та види інноваційної діяльності

Основним фундаментальним принципом економічного процвітан­ня будь-якого виробничого підприємства і країни в цілому є постійне здійснення інноваційної діяльності і створення об'єктів промислової власності — основи випуску нової конкурентноздатної продукції, впро­вадження нової конкурентноздатної технології, що забезпечують одер­жання надприбутку.

Згідно зі ст. 325 ГК України, інноваційною діяльністю у сфері господа­рювання є діяльність учасників господарських відносин, що здійс­нюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгостро-

кових науково-технічних програм з тривалими строками окупності ви­трат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Особливість інноваційної діяльності полягає в тому, що вона є діяльністю підвищеного ризику порівняно зі звичайним підприєм­ництвом (що також здійснюється на власний ризик). Цей підвищений ризик зумовлений новизною, творчим характером науково-технічної роботи, можливістю одержання як позитивного, так і негативного ре­зультату. Саме тому інноваційна діяльність (інноваційне підприєм­ництво) в розвинутих країнах має більш точну назву — вінчурний (ри-зиковий) бізнес. Таким чином, інноваційна діяльність спрямована на вкладення інвестицій у створення і використання промислової, інтелек­туальної власності, науково-технічної продукції з метою одержання прибутку чи соціального ефекту, що відрізняється підвищеним ризиком у досягненні її результатів і реалізується в таких формах:

державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

комерційне інвестування, що здійснюється суб'єктами господарю­вання за рахунок власних або позичкових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

соціальне інвестування, що здійснюється в об'єкти соціальної сфе­ри та інших невиробничих сфер;

іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

спільне інвестування, що здійснюється суб'єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями (ст. 326 ГК України).

Відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяль­ності, регулюються такими нормативними актами: ГК і ЦК України, законами України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу» та ін.

Інноваційна діяльність, згідно зі ст. З Закону України «Про інвес­тиційну діяльність», — це одна із форм інвестиційної діяльності, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного про­гресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на ство­рення об'єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

розробку, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального і екологічного становища;

технічне переозброєння, реконструкцію, розширення, будівництво нових підприємств, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Інвестування відтворення основних фондів і приросту матеріально-виробничих запасів здійснюється як капітальні вкладення (ст. 327 ГК України).