Некомерційна господарська діяльність

На відміну від комерційної господарської діяльності, некомерційне господарювання здійснюється без мети одержання прибутку. Така діяль­ність спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших резуль­татів, ведеться суб'єктами господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях або видах діяльності, в яких забороняється

підприємництво. Вона здійснюється на основі рішення відповідного ор­гану державної влади чи органу місцевого самоврядування, а також са­мостійно суб'єктами господарювання, яким за законодавством не можна вести господарську діяльність у формі підприємництва (ст. 52 ГК України).

Як слушно зазначається в літературі¹, невід'ємну частину сучасно­го ринкового господарства становить і некомерційний сектор, який дає змогу компенсувати так звані недосконалості ринку. Ні в кого не ви­кликає сумнівів те, що некомерційне господарювання відрізняється від комерційного, підприємницького. Останнє орієнтовано передусім на прибуток, який залежить від коливань попиту. Некомерційна ор­ганізація, здійснюючи господарську діяльність, теж може одержувати прибуток від неї, але важливо, щоб це для неї не перетворювалося на самоціль. Інакше вона не буде відповідати своєму призначенню задо­вольняти ті потреби, які не повинні залежати від ринкової кон'юнкту­ри (охорона здоров'я, освіта, наука, культура тощо).

Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єк­тами господарювання на основі права власності, права господарського відання або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом державного управ­ління чи органом місцевого самоврядування. Якщо господарська діяль­ність організацій — юридичних осіб або громадян, зареєстрованих як суб'єкти некомерційної діяльності, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення законодавства, яке регу­лює підприємницькі відносини.

На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну госпо­дарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регламентації господарської діяльності з урахуванням її особливостей.

¹ Див., наприклад: ЯкобсонЛ. Й. Некоммерческий сектор зкономики: проб­лема правового регулирования // Іосударство й право. — 1992. — № 3. — С. 41.

Роздої II

Суб'єкти господарювання

Глава 4. Законодавче визначення суб'єктів

Господарювання, порядку їх утворення

Та реєстрації

§ 1. Поняття суб'єкта господарювання¹. Правова регламентація утворення

Суб'єктом господарювання, за Господарським кодексом України, визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють госпо­дарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підпри­ємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійс­нюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ст. 55).

Господарський кодекс України (ст. 56) визначає такі загальні умови створення суб'єктів господарювання: 1) суб'єкт господарювання ство­рюється за рішенням власника чи власників майна або уповноважено­го ним органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом засну­вання нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, перетво­рення) діючого (діючих) суб'єктів господарювання з додержанням ви­мог законодавства; 2) створення нових може бути також наслідком примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимоно-польно-конкурентного законодавства України.

¹ Поняттям «суб'єкт» (лат. 8иЬ)есІит) позначають носія цілеспрямованої предметної діяльності. Суб'єкти права — учасники суспільних відносин, ним урегульованих.

Суб'єкти господарювання можуть створюватися для здійснення будь-якої діяльності, якщо вона не суперечить чинному законодавству. Обмеження є для приватних підприємств стосовно діяльності у виготов­ленні і реалізації деяких видів продукції. Таку діяльність, як уже зазна­чалося, можуть здійснювати лише державні підприємства.

Законодавством передбачається особливості створення колектив­них підприємств, зокрема господарських товариств. Порядок їх ство­рення визначений Господарським кодексом і Законом України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року'.

Засновниками господарських товариств можуть бути підприємства, установи, організації, фізичні особи України, іноземні особи і особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації.

Не можуть бути засновниками господарських товариств громадяни, яким законом заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.

Установчі документи господарських товариств залежать від їх виду. Одні господарські товариства можуть діяти на підставі засновницького договору, інші — на підставі договору і статуту. При заснуванні госпо­дарського товариства вибір організаційної форми залежить від засновни­ка чи засновників. При цьому враховується зміст та основні напрямки діяльності, сфера її здійснення, ресурси, які можуть бути використані, кількість і склад осіб, які безпосередньо об'єднуються для здійснення господарської діяльності, тощо.

У колективних підприємствах можливі різноманітні поєднання як видів суб'єктів, так і їхніх майнових відносин, що виникають при ство­ренні, діяльності та ліквідації колективних підприємств. Так, вони мо­жуть створюватися тільки фізичними особами, тільки юридичними осо­бами або засновуватися ними спільно. В майнових відносинах вони можуть нести повну, обмежену чи змішану відповідальність.

Колективні підприємства можуть виникнути внаслідок добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для цієї мети; надання працівникам державних підприємств можливості використати отримані доходи для викупу державного майна. Виходячи з цього, розрізняють ко­лективні підприємства, базовані на власності членів трудового колекти­ву, власність яких виникає в разі переходу всього майна державного підприємства у власність членів трудового колективу внаслідок викупу чи придбання його іншими, передбаченими законом способами. Майно ко­лективного підприємства є спільною частковою власністю його колекти­ву. В ньому визначаються вклади працівників у майно державного чи ко­мунального підприємства, на базі якого створене колективне підприєм­ство, і вклади працівників у приріст майна після його заснування. Вклади працівників у приріст майна визначаються, виходячи з їхньої трудової участі в діяльності підприємства. На ці вклади нараховуються і виплачу-

¹ Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. - Ст. 682. 62

ються відсотки (дивіденди), розмір яких встановлює трудовий колектив за результатами господарської діяльності підприємства.

Різновидом колективних підприємств є підприємства, засновані на базі власності кооперативу — добровільного об'єднання фізичних та юридичних осіб для здійснення спільної господарської чи іншої діяль­ності з використанням для цього майна, що належить кооперативу на праві власності або орендованого чи наданого йому в безкоштовне ко­ристування.

Діяльність кооперативу базується на принципах добровільності всту­пу в кооператив і безперешкодного виходу з нього, безпосередньої участі членів кооперативу в управлінні його справами. В складі кооперативу можуть створюватися структурні підрозділи, зокрема територіально відо­кремлені. Кооператив має право відкривати свої філії та представництва.

Майно кооперативу формується за рахунок грошових та матеріаль­них внесків його членів, виробленої ним продукції, доходів від її ре­алізації та іншої діяльності, надходжень від продажу цінних паперів та інших джерел, передбачених статутом кооперативу¹.

Значну питому вагу серед підприємств мають підприємства, засно­вані на державній та комунальній власності.

У комунальній власності можуть бути як промислові, так і будівельні, сільськогосподарські, торговельні підприємства, підприємства транспор­ту, побутового обслуговування та інші господарські організації.

Підприємства, засновані на державній власності, створюються за рахунок майна держави. Ті чи інші державні підприємства створюють­ся державними органами, уповноваженими управляти державним май­ном. Державні органи здійснюють і приватизацію майна державних підприємств, а також їхню реорганізацію або ліквідацію. В останньому випадку трудовий колектив підприємства, що підлягає реорганізації чи ліквідації, має право вимагати передачі його в оренду або перетворен­ня на підприємство, засноване на колективній власності.

Чинним законодавством передбачено створення й підприємств з іно­земними інвестиціями, заснованих на базі об'єднання майна різних влас­ників. Серед засновників таких підприємств можуть бути юридичні осо­би і громадяни України та інших держав. Як випливає з їх назви, це підприємства, що створюються за участю іноземних юридичних та фізич­них осіб.

Окрему категорію підприємств становлять малі підприємства. Вони можуть створюватися громадянами, членами їх сім'ї та іншими особа­ми, які спільно здійснюють господарську діяльність, а також госпо­дарськими утвореннями інших організаційних форм і державними ор­ганами, уповноваженими управляти майном.

¹ Див., наприклад: Закон України від 10 липня 2003 року «Про коопе­рацію»// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 5. - Ст. 35.