Господарче право України 225

відносин. Ці санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором, зокрема:

1) відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною,
із звільненням її від відповідальності за це — в разі порушення зо­
бов'язання другою стороною;

2) відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним
чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

3) відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт вна­
слідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення
видачі банківських позичок тощо;

4) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подаль­
шого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або по­
вернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зо­
бов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцентному порядку
коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

5) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додатко­
вих гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка поруши­
ла зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), пере­
ведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на
оплату після перевірки їх якості тощо;

6) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із
стороною, яка порушує зобов'язання.

Цей перелік не є вичерпним, у договорі сторони можуть передбачи­ти також інші оперативно-господарські санкції.

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Опе­ративно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Глава 20. Адміністративно-господарські

Санкції

Поняття адміністративно-господарських санкцій.

Їх види

Господарська діяльність повинна здійснюватись її суб'єктами за правилами, установленими законодавчими актами. Якщо ці правила порушуються, до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані, як визначає Господарський кодекс України (ст. 238), уповноваженими

органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-пра­вового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопо­рушення та ліквідацію його наслідків.

Адміністративно-правові санкції відрізняються від інших засобів впливу на суб'єктів господарювання тим, що вони застосовуються особ­ливим суб'єктом, в якому, за виразом фахівців, уособлюється так звана «публічна адміністрація» — у вигляді або державних органів виконав­чої влади, або виконавчих органів місцевого самоврядування¹.

Господарський кодекс України встановлює перелік адміністратив­но-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місце­вого самоврядування відповідно до своїх повноважень можуть застосо­вувати до суб'єктів господарювання. Зокрема, це:

вилучення прибутку (доходу);

адміністративно-господарський штраф;

стягнення зборів (обов'язкових платежів);

зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

застосування антидемпінгових заходів;

припинення експортно-імпортних операцій;

застосування індивідуального режиму ліцензування;

зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господа­рювання певних видів господарської діяльності;

анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарю­вання окремих видів господарської діяльності;

обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарю­вання.

Оскільки однією зі сторін у цих відносинах є орган державної вла­ди або орган місцевого самоврядування, а відносини складаються у сфері господарювання, вони є адміністративно-господарськими, в яких поєднуються елементи публічного і приватного права. Скажімо, відпо­відальність за антиконкурентні дії запроваджена в інтересах як добро­совісних суб'єктів господарювання, так і суспільства в цілому для підтримки господарського порядку в державі.

Цей перелік не є вичерпним. Можуть застосовуватись і інші адмі­ністративно-господарські санкції відповідно до законодавства.

Одним із видів адміністративно-господарських санкцій, які широ­ко застосовуються законодавством, є безоплатне вилучення прибутку, одержаного суб'єктом господарювання внаслідок порушення встанов­лених законодавством правил здійснення господарської діяльності, та штрафи (статті 240,241 ГК України). Так, прибуток, одержаний суб'єк­тами природних монополій у результаті порушення норм Закону Укра-

¹ Авер 'янов В. Реформування українського адміністративного права: ґрунтов­ний привід для теоретичної дискусії//Право України. — 2003. — № 5. — С. 117.

8* 227

їни від 20 квітня 2000 року «Про природні монополії»¹, вилучається в судовому порядку до Державного бюджету.

Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках, перед­бачених законодавством, штраф, але не більше як у двократному роз­мірі, а в разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції — у трикратному розмірі вилученої суми.

Законом України від 21 грудня 2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільо­вими фондами»² органам податкової служби надано право застосовува­ти до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції в порядку і розмірах, встановлених законом.

Адміністративно-господарський штраф Господарський кодекс України визначає як грошову суму, що сплачується суб'єктом господа­рювання до відповідного бюджету в разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Адміністративно-госпо­дарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими санкціями, зазначеними вище.

Закони, що регулюють податкові та інші відносини, визначають перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення. Так, Законом України від 4 грудня 1990 року «Про державну податкову службу в Україні»³ передбачено право органів державної податкової служби застосовувати до юридич­них і фізичних осіб — суб'єктів господарювання, які в установлений за­коном строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у бан­ках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам дер­жавної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків, або розпочали здійснення ви­даткових операцій за рахунок платника податків до отримання докумен­тально підтвердженого повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної по­даткової служби, штрафні санкції у вигляді двадцяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян (п. 7 ст. 11 зазначеного Закону).

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» також передбачені штрафні санкції за порушення податкового законодавства.

Платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визна­чені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або його затримку.

У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податко­вого зобов'язання платника податків, якщо платник не подає у встанов­лені строки податкову декларацію, додатково до вищеназваного штрафу

¹ Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № ЗО. - Ст. 238.

² Там само. - 2001. - № 10. - Ст. 44.

³ Звід законів України. - 2000. - № 1. - Ст. 5.

платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми подат­кового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нара­хованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян (підпункти 7.1.1., 7.1.2. ст. 173акону).

У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму по­даткового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про зани­ження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплати­ти штраф у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з по­даткових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язко­вого платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отри­мання таким платником податкового повідомлення від контролюючо­го органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої суми та не мен­ше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на суб'єктів господарювання — юридичних осіб, фізичних осіб, груп суб'єк­тів господарювання за антиконкурентні узгоджені дії, зловживання мо­нопольним (домінуючим) становищем, невиконання рішень органів Антимонопольного комітету або їх виконання не в повному обсязі — в розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (робіт, послуг) за останній звітний період, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незакон­но одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається в розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку.

За узгоджені дії, які можуть бути дозволені відповідними органами Антимонопольного комітету, якщо вони здійснені до отримання в уста­новленому порядку такого дозволу, примушення інших суб'єктів госпо­дарювання до певних узгоджених дій та участі у концентрації суб'єктів господарювання, неправомірне використання ринкового становища, дискримінацію конкурентів, недотримання умов перепродажу часток (акцій, паїв), придбаних у суб'єкта господарювання, порушення поло­жень, погоджених з органами Антимонопольного комітету установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концен­трації, якщо це призводить до обмеження конкуренції, концентрацію без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного ко­мітету, в разі якщо наявність такого дозволу необхідна, невиконання Учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, кон­центрацію, — накладається штраф у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (робіт,

послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накла­дається штраф.

Схиляння інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяння вчинен­ню таких порушень, неподання Антимонопольному комітету, його те­риторіальному відділенню у встановлені органами комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки інформації або подання її в неповному обсязі чи недостовірної, створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладанні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інфор­мації, обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції також тягне за собою штрафні санкції. У цьому разі — в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (робіт, послуг) за останній звітний рік, що передує року, в якому накладено штраф.

Штраф як адміністративно-господарська санкція може стягувати­ся у визначених законом випадках у разі порушення суб'єктом госпо­дарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати поряд зі стягненням суми, яку належить сплатити.

Право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів не­доїмки та штрафні санкції надано, зокрема, органам державної подат­кової служби. Крім того, вони можуть накладати адміністративні штра­фи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, ор­ганізацій, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному по­данні аудиторських висновків, передбачених законом, а також платіж­них доручень на нарахування належних до сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), — у розмірі від п'яти до десяти неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за відповідне правопорушення, — від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 п. 11 ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року «Про державну податкову службу в Україні»).

Господарський кодекс України встановлює граничний розмір адмі­ністративно-господарських штрафів — до п'ятнадцяти відсотків належ­ної до сплати суми збору (ст. 242).

Законодавство надає органам державної влади право зупиняти опе­рації платників податків, інших платежів на рахунках в установах банків, інших фінансово-кредитних установах, за винятком операцій щодо сплати податків, інших платежів, у разі відмови у проведенні докумен-

тальної перевірки чи недопущення посадових осіб органів державної податкової служби для обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів; неподання органам державної податкової служ­би та їх посадовим особам бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій (розрахунків) та інших документів, пов'язаних з обчислен­ням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів).

При здійсненні суб'єктами господарювання зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з одержанням незаконної переваги на ринку Укра­їни (здійснення демпінгового¹ імпорту, а також інших дій, які визнача­ються законодавством як недобросовісна конкуренція), що завдало шкоди економіці нашої держави або спричинило загрозу виникнення такої шкоди, до таких учасників відносин можуть бути застосовані ан­тидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи.

У разі недобросовісної конкуренції, розміщення валютних ціннос­тей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учас­ників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди вітчизняній економіці, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарюван­ня припиняється на умовах і порядку, визначених законодавством.

За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності, встановлених законодавством щодо певних заборон, обмежень або режиму здійснення зовнішньоеко­номічних операцій, до них можуть застосовуватися індивідуальний ре­жим ліцензування.

Здійснення господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, законодавством забороняється. Так, у разі порушення екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів та іншими уповноваженими державними органами. До під­приємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодно­разово допустили реалізацію недоброякісних товарів або систематично порушують встановлені законодавством правила торгівлі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів, крім госпо­дарських та адміністративно-господарських санкцій, передбачених Гос­подарським кодексом України, можуть застосовуватися також спеціаль­но передбачені законодавством про захист прав споживачів адміністра­тивно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб'єктів господарювання.

Провадження суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить установчим документом, або такої, що заборонена законом, тягне за собою адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування дер-

¹ Демпінг — ввезення на митну територію України товару за цінами, ниж­чими від порівняної ціни на подібний товар в країні експорту, що заподіює шкоду національному виробнику подібного товару.

жавної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації (ст. 247 ГК України, ст. 38 Закону від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб-підприємців»').

Для скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання не­обхідне відповідне рішення суду. На підставі такого рішення суб'єкт гос­подарювання ліквідується відповідно до ст. 59 ГК України, яка передба­чає випадки, за яких виникає необхідність ліквідації суб'єктів господар­ської діяльності, в тому числі і в разі скасування їх державної реєстрації.

Ліквідація суб'єкта господарювання у зв'язку зі скасуванням його державної реєстрації за порушення закону здійснюється в порядку, вста­новленому статтями 60, 61 цього Кодексу. Відповідно до цих статей, орган, який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок і визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідація проводиться ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами) або іншим органом, визначеним законом. Ліквідацію може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію, вміщує в спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» або іншому офіційному друкованому виданні органу державної влади чи місцевого самоврядування повідомлення про ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально в письмовій формі. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, що ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив цю комісію. Претензії кредиторів задовольня­ються з майна суб'єктів, що ліквідуються.