Види об’єднань підприємств та особливості їх організації і управління

 

З розвитком ринкових відносин в державі розвиваються і форми підприємницької діяльності. Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції та реалізувати значні фінансово-промислові проекти підприємствам не достатньо функціонування в рамках окремих розрізнених підприємств, і тому вони прагнуть об’єднатися у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом. Такі об’єднання підприємств називаються господарськими об’єднаннями.

Відповідно до Господарського кодексу України будь-яке підприємство має право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою коорди­нації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об’єднання є юридичними особами і діють на підставі установчого договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками.

Підприємства, що входять до складу об’єднань, також зберігають за собою статус юридичної особи і не змінюють форми власності. Об’єднання не відповідають за зобов’язаннями підприємств і, навпаки, підприємства – члени об’єднань несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями останніх, якщо об’єднання не в змозі виконати свої зобов’язання, то ці зобов’язання виконують підприємства засновники. Об’єднання виконує лише ті функції і має тільки ті повноваження, які йому делегували підприємства-учасники.

Основним принципом у взаємовідносинах між учасниками об’єднання є добровільність при створенні об’єднання. Юридичною формою її виразу є засновницький договір і затверджений всіма членами об’єднання статут.

Відповідно до чинного законодавства господарські об’єднання поділяються на договірні і статутні.

До договірних об’єднань відносяться: асоціація, корпорація, холдингова компанія, промислово-фінансова група, картель, синдикат. До статутних належать: консорціум, концерн, конгломерат, трест.

Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постій­ної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Основними характерними рисами асоціації виступають: незначний ступінь централізації функцій; створення для учасників спеціального органу управління в асоціації, який є інформуючим, координуючим центром; привабливість для учасників поєднувати діяльність в цьому об'єднанні з участю в інших асоціаціях на господарських об'єднаннях при збереженні всієї пов­ноти юридичної самостійності; не жорсткість зв'язків між учасниками; різноманітність координаційних питань, які вирішуються.

Основними функціями асоціації є: забезпечення учасників необхідною внутрішньою та ринковою інформацією; координація спільних досліджень та розробок, проведення маркетингових досліджень; юридичне обслуговування учасників; допомога в стимулюванні збуту, кредитуванні, страхуванні, навчанні; централізований ремонт обладнання; підтримка інтересів учасників у державних органах та комерційних організаціях; представництво інтересів учасників на ярмарках, виставках, допомога у пошуку відповідних постачальників або покупців, укладенні вигідних комерційних угод; пошук нових ринків збуту, сприяння у здійсненні експорту продукції членів асоціації; забезпечення учасників необхідною внутрішньою та ринковою інформацією;

До керуючої підсистеми управління асоціації відносяться:

вищий орган управління товариства – загальні збори асоціації (тимчасовий орган) та правління (постійно діючий орган управління на чолі з головою правління). До питань їх компетенції віднесені усі найважливіші питання діяльності асоціації;

контролюючий орган управління – ревізійна комісія (РК);

виконавчий орган управління – виконавча адміністрація, які очолює генеральний директор.

На посади членів Правління і Ревізійної комісії не можуть бути обраними одночасно представники від одного дійсного члена асоціації.

Корпорація – це договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулю­вання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Її власниками вважаються акціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить її акціонерам.

Особливості корпорації: збереження юридичної та фінансової незалежності учасників від об'єднання або від будь-якого з його членів; делегування учасниками корпорації її центру (правлінню і його апарату управління) частини повноважень, пов'язаних із централізованим виконанням деяких функцій в інте­ресах кожного з них; кооперування у випуску продукції, координація основ­ної господарської діяльності підприємств-членів корпорації; можливість повернення раніше делегованих функцій, та повноважень учасником (у порядку, обумовленому засновницькими документами).

Холдингова компанія - це добровільне об’єднання підприємств, господарюючий суб'єкт, який володіє контрольним пакетом акцій інших, одного або більше господарюючих суб'єктів.

Холдингові компанії можуть створюватись шляхом: поглинання одного господарюючого суб'єкта іншим за рахунок придбання контрольного пакету акцій; заснування їх органами, які уповноважені управляти державним майном.

Розрізняють два види холдингу:

чистий холдинг, який утворюється спеціально для виконання вище зазначених функцій;

змішаний холдинг – який поряд з управлінням за допомогою контрольних пакетів акцій здійснює підприємницьку діяльність в промисловості, банківській сфері, торгівельній, транспортній на інших.

Функції управління холдингом виконує будь-яка велика компанія, що володіє контрольним пакетом акцій інших компаній.

Вищим органом управління в холдингові компанії є загальні збори акціонерів. У період між зборами роботою керує – Рада директорів, якій підпорядковується президент холдингу, який керує діяльністю апарату управління холдингу.

Відповідно до Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 р. створюються промислово-фінансові групи (ПФГ).

Промислово-фінансова група - це договірне об'єднанням, яке створюється з підприємств, що мають статус юридичної особи, за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу ПФГ можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі про­мислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені ПФГ як учасника господарських відносин.

Головне підприємство ПФГ - це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виготовляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами. Учасники ПФГ - це підприємство, банк, наукова чи проектна установа, організація, створена згідно з законодавством України або іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну продукцію ПФГ або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству ПФГ, і має на меті отримання прибутку.

Проте ПФГ не є юридичною особою і не підлягають державній реєстрації як суб’єкт господарської діяльності та не ставлять за мету – отримання прибутку. Діяльність підприємств, що входять до складу ПФГ, регламентується генеральною угодою про сумісну діяльність.

Картель – договірне об’єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції підприємств.

Синдикат – така форма об’єднання підприємств, у якій зберігається юридична і виробнича самостійність, а комерційна самостійність втрачається. У синдикаті централізується вся комерційна діяльність учасників, включаючи встановлення цін, обсягів і умов продажу виготовленої учасниками продукції. Синдикат вважається ефективним ринковим способом економічної боротьби з різними перекупниками і посередниками. В Україні синдикати створені в основному у важкій і харчовій промисловості у формі акціонерних товариств.

Основним видом статутного об’єднання підприємств є концерн, що створений з метою централізації функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної діяльності. Концерн – це статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. Для концерну характерно високий ступінь централізації функцій управління, тісні зв’язки між учасниками концерну, єдина політика. Концерн наділений частиною повноважень своїх учасників. Право учасників на вступ до інших об’єднань повністю обмежений. Об’єднання капіталу і зосередження адміністративних функцій в руках централізованого органу управління надасть змогу більш ефективно реалізувати значні фінансові проекти і оперативно реагувати на зміну кон’юнктури ринку.

Консорціум – це тимчасове статутне об'єднання про­мислового і банківського капіталу для реалізації фінансово-промислових проектів і для досягнення їх спільної мети, коли проект перевищує можливості одного банку. Розподіл обов’язків між учасниками консорціуму базуються на спеціалізації по принципу найбільшої компетенції, надбання найбільшого підприємницького досвіду у вирішенні проблем програми чи проекту. Очолюється консорціум радою директорів підприємств - учасників. Після реалізації проекту,для якого створювався консорціум, він ліквідується або перетворюється в інший вид об’єднання.

Трест – це монополістичне статутне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям у єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну, виробничу і комерційну самостійність, оскільки інтегруються усі напрями діяльності і підпорядковуються єдиному органові - керівництву тресту. У тресті досягається концентрація капіталу що дає можливість проводити єдину виробничу і технічну політику. Вважається, що трест є початковою стадією створення концернів і холдингових компаній.

Конгломерат –статутне об'єднання підприємств, які здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функцій виробництва, науково-технічної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також для організації комерційного обслуговування. Конгломерат відрізняється від концерну є те, що його учасники користуються широкою економічною автономією, яка дозволяє учасникам більший маневр щодо своїх капіталів, можливостей інвестування його в багато обіцяний проект без отримання згоди на це учасників конгломерату.

Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте особливості акціонерних товариств.

2. Дайте характеристику видів акціонерних товариств.

3. Дайте характеристику органів управління акціонерним товариством

4. Назвіть і охарактеризуйте особливості створення і органи управління товариством з обмеженою відповідальністю.

5. В чому полягає різниця у формуванні повного товариства, товариства з додатковою відповідальністю.

6. В чому полягає різниця у формуванні командитного товариства.

7. Визначте органи управління товариства з обмеженою відповідальністю та їх управлінські функції.

8. Назвіть статутні об’єднання підприємств.

9. Назвіть договірні об’єднання підприємств.

10. Охарактеризуйте функції органів управління асоціацією.

11. В чому полягає різниця у створенні концерну і консорціуму.

12. За якими ознаками класифікують підприємства.