Господарські процеси як об'єкт бухгалтерського обліку

Основним призначенням сфери матеріального виробництва є виробництво суспільно необхідного продукту. Створення цього продукту відбувається в процесі виробництва. Для забез­печення виробництва має здійснюватися процес постачання необхідними предметами праці (сировиною, матеріалами, па­ливом тощо). За виробництвом продукції відбувається процес її реалізації. Всі три процеси взаємопов'язані і взаємозумовлені, постійно змінюють один одного і на підприємстві відбувається безперервний кругообіг господарських засобів. Бухгалтерський облік, відображуючи господарські процеси, забезпечує інфор­мацію, необхідну для управління цим кругообігом.

Процес виробництва належить до основної фази кругообігу господарських засобів: у ньому відбувається створення матеріальних благ. У процесі виробництва відбувається спожи­вання предметів праці (сировини, матеріалів, палива тощо) і засобів праці (у формі їх зносу), а також живої праці робітників (У формі оплати праці). Затрати праці у вартісному вимірнику (нарахованої оплати праці) поряд з вартістю спожитих засобів праці і предметів праці включаються до собівартості випущеної із виробництва готової продукції. Отже, в бухгалтерському обліку відображається як процес виробничого споживання, з одного боку, так і процес створення продуктів праці — з іншого боку.

Вартість заново створеного продукту відрізняється від вар­тості продуктів, з яких він створений, не тільки якістю і при­значенням, а й збільшеною вартістю, оскільки крім вартості спожитих засобів виробництва до неї входить нова вартість, створена працею робітників — національний дохід.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є затрати підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її собівартість, а також обсяг виготовленої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках).

Дві інші фази кругообігу засобів (постачання виробничих запасів і реалізація готової продукції) відбуваються у сфері обігу. Обіг залежить безпосередньо від виробництва і водночас має певне самостійне значення: він є сполучною ланкою між виробництвом і споживанням.

У процесі постачання підприємство витрачає грошові кошти, а натомість придбаває у постачальників предмети праці, необхідні для виробництва продукції. Об'єктами бухгалтерсь­кого обліку в процесі постачання є затрати на цей процес (що дає змогу визначити фактичну собівартість придбаних вироб­ничих запасів), обсяг придбаних предметів праці (в натураль­них і вартісному вимірниках), а також розрахунки з постачаль­никами та іншими підприємствами й організаціями, які виникають у процесі постачання.

Процес реалізації полягає у передачі готової продукції, ство­реної у процесі виробництва, споживачам (покупцям). Така пе­редача здійснюється шляхом купівлі-продажу за укладеними угодами. Внаслідок реалізації підприємство одержує від по­купців грошові кошти (виручку від продажу), але в більшому розмірі, ніж їх було витрачено на виробництво і реалізацію продукції на суму чистого доходу (прибутку), що входять до відпускної (продажної) вартості продукції. Отже, прибуток, створений у процесі виробництва, набуває грошової форми у процесі реалізації. Реалізація, завершуючи виробничий процес, забезпечує відновлення і розширення виробництва.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі реалізації є: обсяг реалізованої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках), витрати, пов'язані з реалізацією, фінансовий ре­зультат від реалізації (як правило, прибуток), а також розра­хунки з покупцями (за реалізовану продукцію), бюджетом (за податками), банками (по кредитах) та іншими господарюючи­ми суб'єктами, що виникають у процесі реалізації. Отже, бух­галтерський облік відображає не тільки господарські процеси, а й їх результати.

У процесі кругообігу господарські засоби постійно змінюють свою форму: у процесі постачання вони із грошової форми перевтілюються у виробничі запаси; у процесі вироб­ництва предмети праці (під дією засобів праці і самої праці) набувають форми продуктів праці; у процесі реалізації продук­ти праці (готова продукція) набувають знову грошової форми.

Перехід засобів підприємства з однієї форми в іншу нази­вається кругообігом господарських засобів. Кругообіг госпо­дарських засобів можна показати за допомогою схеми.

Схема кругообігу господарських засобів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

	Виробництво
		Пп Зп	Зв \ \ Пв...Т Рс /
	р
Вз			т^1
Постачання	Реалізація
Г	Г^1

Умовні позначення: Г — грошові кошти; Вз — виробничі запаси; Пп — предмети праці; Зп — засоби праці; Зв — засоби виробництва; Рс — робоча сила; Пв — процес виробництва; Т — готова продукція (товар) за собівартістю; ТІ — готова продукція (товар) за ціною реалізації; Г1 — грошові кошти, що надійшли від реалізації продукції за цінами продажу.

З наведеної схеми видно, що господарські засоби в процесі кругообігу набувають різних форм і водночас перебувають у всіх трьох формах. Це є обов'язковою умовою безперебійності виробництва: порушення в будь-якій ланці процесу кругообігу господарських засобів призводить до погіршення роботи підприємства. Важливе значення для підвищення ефективності використання господарських засобів має скорочення часу їх пе­ребування у кожній стадії кругообігу, тобто прискорення їх обіговості. Збільшення обсягу виробництва і реалізації про­дукції зумовлює одержання більшого прибутку господарством.

У ланках невиробничої сфери (державне управління, оборона країни, освіта, культура, охорона здоров'я тощо) до об'єктів бухгалтерського обліку належать бюджетні асигнування (виділені із бюджету кошти для здійснення їхньої діяльності) і контроль за правильністю їх використання.

Таким чином, господарські засоби і процеси, пов 'язані з вироб­ництвом і обігом суспільного продукту, а також: його невироб­ничим споживанням, є конкретними об'єктами бухгалтерського обліку і у своїй сукупності складають його предмет.

2.4. Метод бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік як невід'ємна частина системи народ­ногосподарського обліку грунтується на наукових основах — діалектичному методі й економічній теорії. Науковий зміст ме­тоду бухгалтерського обліку визначається підходом до явищ господарської діяльності підприємств, розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їх русі і розвитку, єдності, взаємозв'язку і взаємозумовленості. Разом з тим, бухгалтерсь­кий облік має свої, властиві тільки йому способи дослідження, що зумовлені особливостями його предмета, тобто об'єктів, що відображаються і контролюються, а також завдань і вимог, що ставляться до обліку. До цих особливостей передусім треба віднести безперервність кругообігу господарських засобів в про­цесі діяльності підприємства. Для забезпечення безперервного і суцільного спостереження за господарськими операціями в бух­галтерському обліку застосовується документація — спосіб пер­винної реєстрації об'єктів обліку. При цьому кожна господар­ська операція обов'язково оформляється відповідним документом, який служить письмовим доказом її здійснення. Документи (у тому числі складені за допомогою обчислюваль­ної техніки на машинозчитувальних носіях — магнітних, папе­рових) служать обгрунтуванням для відображення господарсь­ких операцій в бухгалтерському обліку. Тому вони повинні містити всю необхідну інформацію, бути своєчасно складені і підписані посадовими особами, відповідальними за здійснення операції.

Проте в процесі господарської діяльності можуть мати місце такі події, які в момент їх виникнення неможливо оформити відповідним документом (наприклад, природні втрати або псу­вання матеріальних цінностей при зберіганні, несправність ва-говимірних приладів, зловживання матеріально відповідальних осіб, помилки в обліку тощо), що призводить до розбіжностей між фактичною наявністю цінностей і показниками обліку. Для виявлення таких розбіжностей періодично проводять інвента­ризацію*, під час якої перевіряють фактичну наявність матеріальних цінностей; одержані дані порівнюють з показни­ками обліку, а виявлені розбіжності (нестачі, лишки) докумен­тують і відображають в обліку. Поряд з документацією інвен­таризація служить важливим засобом контролю за

* Термін "інвентаризація" походить від лат. inventarium, що означає опис. майна.

достовірністю показників обліку, збереженням господарських засобів, законністю здійснюваних операцій.

Бухгалтерський облік відображає велику кількість різно­манітних об'єктів — засобів, джерел їх формування, госпо­дарських процесів, для узагальнення яких вимагається єдиний вимірник — оцінка. Оцінка — це спосіб грошового вимірювання засобів і процесів. За допомогою оцінки натуральні і трудові вимірники переводять у грошовий. В результаті грошової оцінки підприємство може визначити загальну вартість основ­них і оборотних засобів, що перебувають в його розпоряд­женні, контролювати їх використання в процесі господарської діяльності. Грошова оцінка є необхідною передумовою для відображення господарських операцій в обліку.

Основні принципи оцінки господарських засобів встановлю­ються державними органами і є обов'язковими для підприємств і організацій всіх форм власності, чим забезпе­чується єдність оцінки засобів у всьому народному госпо­дарстві. В окремих випадках оцінка може бути здійснена тільки після відображення всіх затрат, пов'язаних з певним госпо­дарським процесом (наприклад, фактичну собівартість готової продукції можна визначити тільки після відображення в обліку всіх затрат, пов'язаних з процесом її виробництва). Собівартість об'єктів обліку (придбаних матеріалів, виготовле­ної продукції, виконаних робіт) визначають за допомогою калькуляції, яка служить обгрунтуванням для їх грошової оцінки. Отже, оцінка і калькуляція потрібні для вартісного вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку.

Господарські операції, оформлені відповідними документа­ми, мають розрізнений характер. Тому виникає необхідність у групуванні операцій за певними однорідними ознаками, щоб отримати потрібну інформацію про наявність і рух окремих видів засобів та джерел їх формування, про здійснення окремих господарських процесів і одержаних по них результатах. Таке групування в бухгалтерському обліку забезпечується за допо­могою системи рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування гос­подарських операцій, оформлених відповідними документами, за економічно однорідними ознаками для систематичного кон­тролю за змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності. На кожен об'єкт бухгалтерського обліку відкри­вається окремий рахунок, записи на якому здійснюють тільки на підставі відповідних документів. В результаті отримують систематизовану інформацію, необхідну для управління, аналізу і контролю за діяльністю господарства.

Господарські операції, що безперервно здійснюються на підприємстві, спричинюють взаємопов'язані і взаємозумовлені зміни в засобах та джерелах їх формування. Це зумовлює необхідність відображати господарські операції в системі ра­хунків способом подвійного запису, при якому суму кожної опе­рації записують в певному порядку на двох рахунках. Напри­клад, операція придбання матеріалів призводить, з одного боку, до збільшення виробничих запасів, а з іншого — до змен­шення грошових коштів на рахунку підприємства, сплачених постачальнику за придбані цінності. Тому операцію по при­дбанню матеріалів записують на двох рахунках: на одному з них відображають надходження матеріальних цінностей, а на другому — витрачання грошових коштів. Відповідно, відпуск матеріалів на виробництво продукції за допомогою подвійного запису відображається як збільшення затрат виробництва і зменшення запасів матеріалів на складах. Такий спосіб запису господарських операцій в системі рахунків розкриває їх еконо­мічний зміст і забезпечує контроль за використанням ресурсів.

Таким чином, оцінені об'єкти бухгалтерського обліку підляга­ють економічному групуванню в системі рахунків із застосуван­ням способу подвійного запису, що забезпечує взаємозв'язок по­казників господарської діяльності.

Порядок відображення господарських операцій на рахунках, а також перелік самих рахунків (план рахунків) встановлюється Міністерством фінансів України і є обов'язковим для підпри­ємств усіх форм власності.

Для одержання інформації про наявність і склад майна підприємства періодично складають бухгалтерський баланс, в якому порівнюють сукупність засобів господарства в грошовій оцінці з джерелами їх формування і цільовим призначенням. Оскільки кожний вид засобів господарства має певне джерело утворення, то загальна вартість засобів дорівнює джерелам їх формування. Ця рівність зберігається після будь-якої госпо­дарської операції. Обгрунтуванням для складання балансу слу­жать записи на рахунках. Щоб забезпечити достовірність по­казників балансу, записи на рахунках періодично уточнюють за допомогою інвентаризації. Періодичне складання балансу дає змогу здійснювати контроль за змінами у складі засобів та їх джерелах, визначати фінансовий стан підприємства.

Для одержання інформації про результати діяльності підприємства за звітний період, крім балансу, на підставі записів на рахунках складають інші форми звітності (звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал тощо). Звітність завершує поточний облік у системі рахунків і повністю зумов-

лена його даними. Показники балансу та інших форм звітності аналізують для одержання інформації, необхідної для уп­равління і контролю. Склад звітності, порядок заповнення звітних форм розробляється і затверджується Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України.

Таким чином, основними способами (або елементами) мето­ду бухгалтерського обліку є:

документація й інвентаризація;

оцінка і калькуляція;

система рахунків і подвійний запис;

баланс та інші форми звітності.

При цьому, окремі елементи методу не виступають са­мостійно, ізольовано від інших, а навпаки, тісно взаємопов язані між собою і становлять метод бухгалтерського обліку тільки у своїй єдності. Так, документація в бухгалтерсь­кому обліку служить способом первинного спостереження за господарськими операціями і є єдиною підставою для відобра­ження їх в системі рахунків; узагальнення об'єктів обліку на ра­хунках зумовлює необхідність грошової оцінки; взаємозв'язок обліковуваних об'єктів вимагає їх подвійного запису на рахун­ках; за даними поточного обліку в системі рахунків складають баланс та інші форми звітності. Реальність показників обліку перевіряється й уточнюється за допомогою інвентаризації. Таке поєднання елементів методу бухгалтерського обліку забезпечує суцільне, безперервне і взаємопов'язане відображення госпо­дарських операцій, а також одержання узагальненої інфор­мації, необхідної для управління.

Отже, метод бухгалтерського обліку — це система способів, що забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов 'язане відобра­ження і узагальнення у грошовій оцінці об'єктів обліку для конт­ролю за збереженням господарських засобів і забезпечення інфор­мацією, необхідною для управління.

За умов впровадження автоматизованих систем управління, використання сучасної високопродуктивної обчислювальної техніки всі елементи методу бухгалтерського обліку (рахунки, подвійний запис, оцінка, калькуляція, балансове узагальнення) зберігаються, проте відбуваються докорінні зміни в техніці зби­рання, реєстрації та опрацювання облікової інформації. Підви­щення оперативності й аналітичності облікової інформації має велике значення для посилення стратегічних і регулюючих функцій управління.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення предмета бухгалтерського обліку. На­звіть основні його об'єкти.

2. За якими ознаками групуються господарські засоби підпри­ємства?

3. На які групи поділяють господарські засоби за їх складом і розміщенням? Дайте їх характеристику.

4. На які групи поділяють джерела утворення господарських засобів?

5. Назвіть джерела утворення (формування) власних засобів. Дайте їх характеристику.

6. Назвіть джерела залучених засобів. Дайте їх характерис­тику.

7. Назвіть основні процеси кругообігу господарських засобів — як об'єкти бухгалтерського обліку.

8. Дайте визначення методу бухгалтерського обліку. Назвіть його елементи. Розкрийте їх взаємозв'язок.

ЗО