Розділ I. Процес становлення господарської діяльності як джерела формування власних доходів

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

 

на тему: “Актуальні питання формування, використання та обліку коштів спеціального фонду військової частини”

Курсанта 5 курсу 521-е групи

(спеціальність “Фінанси і кредит”),

ГЛУШКОВА Олександра Ігоровича

Роботу допущено до захисту в ДЕК Протокол засідання кафедри   №___ від “___”__________2015 року   Начальник кафедри фінансів і права к.е.н., підполковник А.І. Сизов

Науковий керівник: Старший викладач кафедри фінансів і права к.е.н.   К.Є. Ульянов   Рецензент: Державний службовець фінансово-економічного відділу Департаменту військової освіти та науки Міністерства Оборони України   ………………….О.В.Жогіна

 

Київ – 2015

ЗМІСТ

 

ВСТУП ………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ I. ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ВЛАСНИХ ДОХОДІВ

1.1.Господарська діяльність бюджетних установ: сутність, значення……7

1.2.Джерела та порядок утворення спеціального фонду державного бюджету……………………………………………………………………………..13

РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ, ВИКОРИТСТАННЯ ТА ОБЛІК КОШТІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

2.1.Формування коштів спеціального фонду військової частини……….38

2.2.Використання коштів спеціального фонду військової частини……..47

2.3.Особливості бухгалтерського обліку коштів спеціального фонду у Збройних силах України …………………………………………………………..58

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ПЛАНУВАННІ І ВИКОРИСТАННІ КОШТІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

3.1.Проблемні питання формування і використання коштів спеціального фонду військової частини…………………………………………………………77

3.2.Шляхи покращення формування і використання коштів спеціального фонду військової частини………………………………………………………….83

 

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………92

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………….......96

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...

 

ВСТУП

 

Останнім часом проблеми Збройних Сил України в масштабах держави стали першочерговими. Це відбулося через низку несприятливих подій, що сталися на території України на протязі останнього року. Гостро постало питання щодо необхідності використання збройних сил для вирішення ряду конфліктних питань. Але ні для кого не секрет, що протягом останніх двадцяти років виснажувався потенціал та ресурс, що, зрештою, призвело армію до неможливості виконувати свої обов`язки. В ситуації яка склалася, Збройні Сили України не змогли захистити державні кордони та зберегти цілісність її території. Багато дискусій виникає з приводу того, в якому саме напрямку слід провести їх реформування і який обсяг коштів слід витрачати на забезпечення потреб, але очевидним є питання їх необхідності для країни в умовах поширення локальних збройних конфліктів, тероризму та техногенних катастроф. Крім того, аналіз сучасних міжнародних відносин свідчить, що першорядним завданням інтеграції країн було питання гарантування безпеки, а військово-політичне співробітництво залишається органічною складовою цього процесу. В цілому,відомо, що Міністерство оборони України протягом останніх років виконує роль локомотива українського співробітництва з європейськими та євроатлантичними структурами.

Очевидно, є необхідним проведення воєнної реформи взагалі та реформування Міністерства оборони України зокрема потребують нових підходів до формування воєнного бюджету. У зв’язку з цим проводиться єдина воєнно-технічна політика, що дає змогу уніфікувати цивільне і воєнне виробництво, підвищити ефективність науково-дослідних робіт,цілеспрямовано фінансувати перспективні воєнні програми.

Сучасне функціонування всіх без винятку збройних формувань держави в умовах ринкової економіки вимагає розробки і впровадження нового фінансового механізму; об’єктивно необхідним є вдосконалення існуючої системи фінансового забезпечення, яка б відповідала сучасним потребам розвитку військового будівництва, враховувала динамічне перетворення в фінансово-економічному житті країни. Значні зміни відбуваються й у фінансовій системі країни, зокрема в процесах утворення, розподілу і використання коштів, що об’єктивно знаходять своє безпосереднє відображення в бюджетному процесі.

На сучасному етапі економічного розвитку держави основна проблематика фінансового забезпечення всіх без винятку силових структур полягає у недостатній забезпеченості нормативної потреби на утримання військового формування виділеними бюджетними асигнуваннями. При цьому основним завданням держави є максимальне задоволення потреб при мінімальному навантаженні на бюджет.

Актуальність вибраної теми дослідження обумовлена тим, що надходження за спеціальним фондом можуть складати вагому частину від загального обсягу коштів що отримує військова частина в процесі своєї діяльності.

Коли коштів на оборону виділяється недостатньо, військовій частині доводиться здійснювати господарську діяльність та надавати послуги для того щоб забезпечити належний стан військового майна, гідні умови проходження військової служби, забезпечення високого рівня боєздатності.

Метою наукового дослідження є визначення проблем що виникають в процесі планування та використання коштів спеціального фонду військової частини та надання практичних рекомендацій щодо їх вирішення.

Досягнення мети дослідження можливе шляхом вирішення наступних завдань:

- розкриття суті існування спеціального фонду в Україні;

- визначення особливостей, переваг та недоліків здійснення господарської діяльності та надання послуг військовою частиною;

- аналіз проблемних питань, з якими стикаються начальники фінансово-економічних служб під час здійснення бюджетного планування за спеціальним фондом;

- аналіз шляхів підвищення ефективності використання коштів спеціального фонду військової частини;

- відповідальність посадових осіб за порушення вимог в процесі планування та використання коштів спеціального фонду;

Об’єктом дослідження є відносини, що виникають між державними органами, військовими формуваннями, замовниками та іншими суб’єктами господарювання в процесі здійснення господарської діяльності, надання послуг військовою частиною, здійснення процесу планування та звітування.

Предметом дослідження є механізм і структурні складові порядку формування та використання коштів спеціального фонду державного бюджету у Збройних Силах України.

В роботі використані загальнонаукові й спеціальні методи наукового пізнання, зокрема: методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, тощо. Проаналізована діяльність начальників фінансово-економічних органів в військових частинах Збройних Сил України. В процесі дослідження динаміки економічного розвитку взагалі та вивчення макроекономічних показників при побудові схем, діаграм, таблиць використано метод статистичних групувань, порівняння, логічного узагальнення, індексний, графічний.

Практична новизна дослідження полягає у тому, що проаналізований процес планування та використання коштів бюджетних установ за спеціальним фондом. При цьому надаються пропозиції щодо поліпшення порядку обліку, планування та використання коштів спеціального фонду.

Роботу побудовано в основному на аналізі нормативних документів та підзаконних актів, статистичних та звітних даних, що стосуються діяльності Міністерства оборони України. Також під час написання були використані періодичні видання органів державної влади та монографічні дослідження. Окрема увага була приділена особливо актуальним питання що виникають під час обліку коштів спеціального фонду у зв’язку з частковою мобілізацією в державі.

Магістерська робота структурно складається з трьох розділів. У першому розділі висвітлюються питання історичного та нормативно-правового характеру виникнення та функціонування спеціального фонду. Другий розділ присвячений детальному аналізу процесу формування, використання та обліку коштів спеціального фонду бюджетних установ. В останньому розділі наводяться актуальні проблеми що виникають в процесі здійснення планування начальником фінансово-економічної служби військової частини, внесені пропозиції та рекомендації щодо поліпшення даного процесу.

 

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩО ВИНИКАЮТЬ ПРИ ПЛАНУВАННІ І ВИКОРИСТАННІ КОШТІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ

3.1.Проблемні питання формування,використання та обліку коштів спеціального фонду військової частини

В контексті останніх подій що відбуваються вУкраїні, гостро постало питання забезпечення Збройних Сил України. На протязі багатьох років кошти спеціального фонду складали істотну частину загальних обсягів фінансування. Але, саме зараз, за умов проведення антитерористичної операції на сході нашої держави, мобілізовуються значні військові ресурси, що стає додатковим навантаженням на економіку. ЗСУ спрямували всі свої зусилля на виконання свого основного завдання-забезпечення територіальної цілісності і суверенітету держави. Внаслідок цього були переорієнтовані основні напрямки фінансування в державі за для повноцінного забезпечення потреб оборонних відомств. В даний час, як ніколи, нашій країні необхідні сильні та боєздатні військові формування. В такій ситуації, стає недоцільним виконання ЗСУ будь-яких завдань не пов’язаних з підвищенням рівня бойової готовності. Саме тому, на час проведення антитерористичної операції слід призупинити здійснення господарської діяльності військовими частинами та зосередитись на виконанні своїх бойових завдань. Але не дивлячись на це, на нашу думку було б доцільно розглянути ряд питань які виникають в процесі здійснення господарської діяльності військовими частинами в умовах мирного часу за для підвищення ефективності цих процесів шляхом проведення майбутнього перегляду та реорганізації самого підходу до цього питання в цілому.

Вже багато років Збройні сили України отримують частину коштів із спеціального фонду бюджету. Основою наповнення спеціального фонду є господарська діяльність та надання послуг суб’єктам господарювання. Як показує практика це невід`ємне джерело надходжень. Відповідно до ПКМУ №749 від 03.05.2000 року «Про затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах» військові частини здійснюють господарську діяльність з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, шляхом включення до реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності. Але військова частина є неприбутковою організацією і не має права отримувати прибуток. З цього можна зробити висновок що вартість надання послуг які надає військова частина буде дорівнювати собівартості надання цієї послуги. Ряд керівних документів на чолі з НМОУ № 689 регламентують порядок використання коштів які отримані в наслідок надання послуг та здійснення господарської діяльності військовою частиною після вирахування собівартості цих послуг, але не зовсім зрозуміло звідки ми отримаємо ці кошти. Єдиною відповіддю на це питання буде завідоме завищення вартості послуг та обсягів планових надходжень під час планування начальниками фінансового-економічних органів. Недосконалість законодавчої бази призводить до вимушеної корупційної діяльності. Якщо вартість послуг та обсяги надходжень не будуть завищуватись, то не буде ніяких коштів які ми будемо перераховувати до ЗФО. Дохід отриманий від надання послуги буде в кращому випадку покривати її собівартість, а в деяких випадках буде навіть менше.

Окрему увагу законотворцям варто приділити процесу інфляції, тобто тривалому зростанню рівня цін та як наслідок, зменшення купівельної спроможності грошей. Це питання постало досить давно та досі не вирішено. Гострота проблеми полягає в тому, що перед надання послуг суб’єктам господарської діяльності, начальник відповідної служби (у якого на обліку стоїть необоротний матеріальний актив, що надається у використання) та начальник фінансової служби роблять розрахунок вартості послуг, що будуть надаватись. Після здійснення розрахунків начальник фінансової служби здійснює оцінку доцільності здійснення такої господарської діяльності військовою частиною. Спектр надання послуг досить різноманітний, від плати за оренду квартир, гуртожитків до буріння свердловин та надання в оренду будівельної техніки понтонно-мостовими бригадами. Справа в тому, що в основному розрахунок вартості надання послуги військовою частиною відбувається за внутрівідомчими наказами які не враховують цілий ряд чинників, в тому числі і інфляцію. В більшості своїй вони були написані ще за радянських часів або в перші роки незалежності. На прикладі останніх подій в Україні ми можемо спостерігати стрімке зростання рівня інфляції, за даними Міністерства Фінансів України, індекс інфляції за 2014 рік склав 124, 9 відсотка (додаток А), в останній раз такий показник спостерігався в Україні ще в 2000 році, який був зовсім успішним з економічної точки зору. Саме зараз було б дуже доцільно приділити увагу впливу інфляції на розрахунок собівартості надання послуг військовими частинами та взагалі бюджетними установами України, тому що за стрімких темпів зростання інфляції в країні, можуть відбуватися події, що на початку вигідний розрахунок вартості надання послуг, врешті-решт може виявитись збитковим. Далі, на прикладі розрахунку вартості надання автомобільних послуг, я пропоную звернути окрему увагу на вплив цього та деяких інших чинників на кінцевий результат.

При використанні та експлуатації нематеріальних активів для надання послуг, вони підлягають старінню, втраті вартості, фізичному та моральному зносу. Він показує наскільки знизилась вартість необоротних активів в процесі експлуатації або морального старіння та на первісну вартість об’єктів необоротних активів. Очікуваний знос нараховується при визначенні строку корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів, який нам потрібен безпосередньо для розрахунку річної суми амортизації.

До 2013 року знос необоротних активів визначався за формулою і відповідно до якої нараховувався щомісячно. НДКУ №64 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку бюджетних установ» місячна сума зносу необоротних активів визначалася діленням річної суми зносу на 12. Сума зносу обчислювалась за формулою:

де, ∑ зносу - сума зносу,

В - первісна (балансова) вартість;

Н - норма зносу до первісної вартості в розрахунку на рік, %;

К – кількість місяців перебування об'єкта в експлуатації.

Наведемо приклад нарахування зносу на вантажний автомобіль:

∑ зносу=( =7500

Відповідно до НМФУ № 611 «При проведенні ремонту необоротних активів у випадках, не пов'язаних з дообладнанням, реконструкцією, модернізацією, що призвело до заміни запасних частин, їх вартість не відноситься на збільшення вартості необоротних активів, а відноситься на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету.»

Для нарахування зносу та з метою уніфікації та обґрунтованості визначення суми зносу необоротних активів установ застосовувались строки їх корисного використання та річні норми зносу, які були наведені у додатку до Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ (пункт 8.7).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 1163 від 25.11.2014 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку» втратило чинність «Положення з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ». З введення в дію наказу Міністерства фінансів України №1202 «Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі» 01.11.2010 року набрав чинності Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі 121 "Основні засоби".(1.01.2015). Річні норми зносу фактично були замінені Типовими строками корисного використання основних засобів суб’єктів державного сектору.

Відтепер на основні засоби нараховується амортизація яка визначається за формулою:

Ар =

Ар-річна сума амортизації

В-вартість яка амортизується

С-строк корисного використання

В свою чергу вартість яка амортизується розраховується за формулою:

В=П-Л

П-первісна або переоцінена вартість

Л-ліквідаційна вартість

Строк корисного використання розраховується виходячи з:

додатоку 1 до Методичних рекомендацій щодо облікової політики суб’єкта державного сектору «Типові строки корисного використання основних засобів суб’єктів державного сектору» та враховує:

Відповідно до пункту 4 розділу IV Амортизація основних засобів стандарту №121 При визначенні строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів враховуються такі чинники:

-очікуване використання об'єкта основних засобів суб’єктом державного сектору. Використання оцінюють виходячи з очікуваної потужності або фізичної продуктивності об'єкта основних засобів;

-очікуваний фізичний знос, який залежить від інтенсивності використання об'єкта основних засобів, якості сервісного обслуговування;

-моральний знос, який виникає внаслідок змін та вдосконалення виробництва або від зміни ринкового попиту на продукт чи послуги, що надаються об'єктом основних засобів;

-правові або подібні обмеження на використання об'єкта основних засобів.

Вартість об'єкта основних засобів розподіляється на систематичній основі протягом строку його корисного використання (експлуатації) шляхом нарахування амортизації на дату балансу щокварталу діленням річної суми амортизації на 4. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Суму нарахованої амортизації суб'єкт державного сектору відображає збільшенням суми зносу основних засобів та витрат.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації поновлюється, починаючи з місяця, що настає за місяцем введення об'єкта в експлуатацію після реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації.

Амортизація, нарахована у розмірі 100% вартості об’єкта основних засобів, що придатний для подальшої експлуатації, не може бути підставою для його списання.

В цьому ж стандарті визначено що знос основних засобів це-сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання, але сам розрахунок амортизації не є досконалим, через відсутність врахування впливу інфляції. Розглядаючи проблемні питання спеціального фонду військової частини, стає зрозумілим що для якісної роботи військової частини необхідно здійснити вагомий перегляд законодавчої бази та спростити ряд питань в обліку військової частини. Далі ми пропонуємо розглянути можливі шляхи підвищення ефективності роботи зі спеціальним фондом в цілому та вирішення окремих питань з якими зіштовхується начальник фінансової служби при здійсненні планування.

 

ВИСНОВКИ

В процесі формування висновків необхідно зазначити, що Україна як і будь-яка інша незалежна держава потребує захисту свого суверенітету, своїх кордонів, забезпечення економічної та інформаційної безпеки. Саме з такою метою створені Збройні Сили України. Проте, за відсутності належного фінансування вітчизняної армії, всі її функції нівелюються. Тому, для оптимального забезпечення оборонних витрат нашої держави поруч з коштами загального фонду в фінансовій системі Збройних Сил обертаються кошти, котрі військова частина мобілізувала самостійно, тобто кошти спеціального фонду.

В першому розділі висвітлюються питання історичного та нормативно-правового характеру виникнення та функціонування спеціального фонду. Стало відомо, що розподіл Державного бюджету України на загальний та спеціальний фонди, спричинений скрутним економічним становищем в країні та необхідністю здійснення контролю за використанням коштів державного бюджету. Відтоді формування спеціального фонду займає вагоме місце у функціонуванні бюджетних установ, і зокрема, у життєдіяльності військових частин. Особлива увага приділена процесу законодавчого закріплення спеціального фонду. Також передбачений особливий механізм реєстрації військових формувань як суб’єктів господарювання, порядок планування коштів спеціального фонду та інші особливості господарської діяльності військових частин, наприклад, наявність у військах господарсько-договірних відносин. Представлена сучасна нормативно-правова база, що регулює ряд питань пов`язаних зі спеціальним фондом. Значення коштів спеціального фонду для Збройних Сил України важко переоцінити. Хоча процес формування спеціального фонду передбачає здійснення не властивої для армії діяльності, в економічній ситуації, що склалася, розумне, збалансоване господарювання військових частин та пошук нових джерел надходжень власних коштів є одним з можливих варіантів забезпечення потреб Збройних Сил України в повному обсязі.

В другому розділі особлива увага була звернута на дослідження безпосередньо самого процесу здійснення бюджетного планування за спеціальним фондом, яке дає змогу зрозуміти що існує ряд проблем з котрими постійно стикаються начальники-фінансово економічної служби під час здійснення цього процесу, ці проблеми підлягають вирішенню. Передбачено конкретні напрями використання коштів спеціального фонду, в більшій кількості випадків ці кошти витрачаються на будівництво житла для військовослужбовців. Крім цього постійне недоотримання запланованих коштів до спеціального фонду, залишає певні потреби Збройних Сил без потрібного фінансування на протязі кількох років підряд.

В третьому розділі на відповідних прикладах були розглянуті конкретні актуальні питання щодо планування коштів спеціального фонду та запропоновані шляхи їх вирішення. Розглянуто практичні проблеми з якими постійно стикаються начальники фінансово-економічних органів.

Спеціальний фонд, безумовно, є невід`ємною складовою частиною коштів, що отримує військова частина для забезпечення своєї повсякденної діяльності та підтримання бойової та мобілізаційної готовності. Але, на данному етапі отримання надходжень до спеціального фонду відбуваються більшою мірою за рахунок надання послуг з використанням виснаженої техніки та обладнання, що веде до прямої загибелі збройних сил. Всіма силами необхідно зупинити цей процес, але щоб не відмовлятися від господарської діяльності, слід внести зміни до застарілою нормативно-правової бази, що дозволить врегулювати питання недоотримання запланованих обсягів надходжень, проблем здійснення бюджетного планування за спеціальним фондом, неактуальної законодавчої бази яка сама собі суперечить та змушує посадових осіб йти на вимушені порушення. За умов недофінансування потреб Збройних Сил України, ведення господарської діяльності військовими частинами є об’єктивно умовою, для залучення додаткових коштів, проте така діяльність не повинна впливати на рівень бойової готовності та бути економічно обґрунтованою та ефективною.

Кошти, одержані від господарської діяльності та наданих послуг необхідно повністю акумулювати на рахунках військової частини і спрямовувати, в першу чергу, на фінансове забезпечення проведення реформування, оновлення озброєння, покращення фінансового забезпечення особового складу який безпосередньо задіяний в такій діяльності, що дасть можливість підвищити рівень грошового забезпечення та заробітної плати, зміцнить рівень боєготовності та боєздатності військ. В контексті ситуації яка склалася в Україні в 2015 році потреби ЗСУ будут забезпечені в досить істотному обсязі, значно збільшилось співвідношення розмірів загального і спеціального фондів в коштах виділених на оборону в цьому році. Загальний фонд став займати більшу частину тому що уряд зміг виділити кошти на оборону, в той момент коли це стало першочерговою метою усієї держави

Особливу увагу необхідно приділити модернізації процесу розрахунків вартості надання послуг, для того щоб вона відповідала реальним затратам та враховувала потреби військової частини. За рахунок цього буде підвищена ефективність використання обладнання і військової техніки та збільшені обсяги надходжень до спеціального фонду. Це в значній мірі забезпечить потребу Збройних Сил України в коштах.

Отже, напрямками, котрі потребують удосконалення в процесі формування надходжень спеціального фонду є:

планування спеціального фонду, що відбувається зарано та відокремлено від загального фонду;

вимушене завищення начальниками служб та начальниками фінансово-економічних органів обсягу запланованих надходжень

недосконала система нарахування зносу та амортизації на необоротні активи

недосконалість нормативно-правової бази, яка регламентує механізм підрахунку амортизації необоротних активів

використання коштів спеціального фонду за нераціональними напрямками

.Для підвищення ефективності використання коштів спеціального фонду військової частини варто:

- Чітко визначити методи оцінки та підрахунку собівартості надання послуг начальниками служб, відповідно до середньозваженої ситуації на певному ринку послуг. За необхідності проводити маркетингові дослідження. Це дасть змогу військовій частині уникнути роботи в мінус та забезпечити собі відповідний дохід.

- Вдосконалити систему контролю за підрахунком вартості послуг яку здійснюють начальники служб та забезпечити їх можливістю здобути відповідні навички здійснення процесу фінансового планування

- Розробити сучасні актуальні нормативно-правові документи які дадуть змогу військовим частинам в повному обсязі реалізовувати свій економічний потенціал та отримувати відповідну винагороду

- Звести до мінімуму вплив людського фактору під час проведення розрахунків

- Запровадити автоматизовану систему фінансового планування що дасть змогу забезпечити чітке виконання кошторису за спеціальним фондом.

 

Роботу виконав курсант 521-е навч. групи

солдат О.І.Глушков

«__» лютого 2015 року

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Конституція України Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

2.Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI.

3.Закон України про Державний бюджет на 2012 рік.

4.Закон України про Державний бюджет на 2013 рік.

5.Закон України про Державний бюджет на 2014 рік.

6.Закон України про Державний бюджет на 2015 рік

7.Закон України Про господарську діяльність ЗСУ.

8.Закон України „Про організацію оборонного планування” від 18.11.04р № 2198.

9.Закон України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ «Про оборону України».

10.Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ».

11.Постанова Кабінету Міністрів України від 03.05.00р. №749 «Про затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності.

12.Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 р. N 1171 «Про затвердження переліку видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил».

13.ПКМУ №222 від 2.07.2014 що затверджує порядок фінансового забезпечення потреб національної оборони держави (Збройних Сил) за рахунок благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності і функціонування Збройних Сил.

14.Наказ Міністра оборони України від 16 червня 2006 року № 356 "Про затвердження Положення про порядок обліку та використання коштів спеціального фонду в Міністерстві оборони України" (зі змінами).

15.Наказ Міністра оборони України від 10.10.2013 № 689 «Про затвердження Положення про облік та використання коштів спеціального фонду державного бюджету в Міністерстві оборони України».

16.Наказ Міністра оборони України від 12.11.10 №590 «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України».

17.Наказ Міністра оборони України від 12.11.07. №635 «Про ведення реєстру військових частин як суб'єктів господарської діяльності.

18.Наказ Міністра оборони України від 14.04.2014 року № 240 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2014 рік".

19.Наказ Міністра оборони України від 21.06.07 №363 «Положення з бухгалтерського обліку в ЗСУ».

20. Наказ Міністра оборони України від 10.06.2011 №322 «Про затвердження інструкції про організацію та планування перевезень вантажів і пасажирів автомобільним транспортом у Збройних Силах України».

21.Наказ Міністерства оборони України від 19.12.2014 № 905 «Про затвердження Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України»

22.Наказ Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами».

23.Наказ Міністерства фінансів України від 26.06.2013р. №611 «Про затвердження деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ.

24.Наказу Міністерства Фінансів від 17.12.2012 р. № 1343 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України».

25.Наказ Міністерства фінансів України від 24.01.2012 N 44 «Про затвердження Порядку складання фінансової, бюджетної та іншої звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів».

26.Наказ міністерства фінансів №372 від 02.04.2014 року «Про затвердження Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ».

27.Наказ Міністерства доходів і зборів України від 27.12.2013 № 855 «Про затвердження Положення про порядок акумулювання, перерозподіл та використання коштів спеціального фонду від власних надходжень Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів»

28.Наказ Міністерства фінансів України від 25.11.2014 № 1163 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку».

29.Наказ Міністерства фінансів України від 12.10.2010 № 1202 «Про затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі».

30.Наказ Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року № 11 «Методичні рекомендації щодо облікової політики суб’єкта державного сектору».

31.Звіт ДКСУ про виконання показників розподілу видатків Державного бюджету України 23.08.13 http://www.treasury.gov.ua/

32.Звіт ДКСУ про повернення кредитів до Державного бюджету України та розподіл надання кредитів з Державного бюджету України 23.08.13 http://www.treasury.gov.ua/

33.Виконання Міністерством оборони України Державного бюджету України на 2012 рік.

34.Виконання Міністерством оборони України Державного бюджету України на 2011 рік.

35.Виконання Міністерством оборони України Державного бюджету України на 2010 рік.

36.Висновки Рахункової Палати України щодо виконання державного бюджету України за 2012 рік

37.Висновки Рахункової Палати України щодо виконання державного бюджету України за перше півріччя 2013 року.

38.Висновки Рахункової палати за результатами аналізу та експертизи проекту Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік”

39.В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрик Державні фінанси. Навчальний посібник. Вид. 2-ге, доп. і перероб.\ За заг. Ред.. Базилевича В.Д. – К.: Атіка, 2004. – 268с.

40.«Олександр Черпіцький: продажа надлишкового майна не буде загрожувати обороноздатності держави» - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.from-ua.com

41.Біла книга 2012.

42.Біла книга 2013.

43.Довідник з питань організації фінансово-господарської діяльності відповідальними виконавцями бюджетних програм в структурних підрозділах центрального апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

44. Навчальний посібник «Фінансове забезпечення військової частини» Київ 2007.

45.Навчальний посібник «Організація автомобільного забезпечення військових частин» Київ 2009.

46.Military Education Research Library Network – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.merln.ndu.edu.

47.Офіційний сайт Верховної Ради України– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

48.Офіційний сайт Міністерства фінансів України– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.minfin.gov.ua.

49.Офіційний сайт Міністерства оборони України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mil.gov.ua.

50.Александров, В.Т. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах [Teкст]: навч. посібник / В.Т. Александров. – Електрон. текстові дані – К.: АВТ лтд, 2004. – 387 с.

51.ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны [Електронний ресурс] // Система стандартов безопасности труда. – Режим доступу: http://document.org.ua. – Назва з домашньої сторінки Інтернету

52.ДСанПіН 3.3.2.007-98. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://normativ.com.ua.

53.Концепція застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі: розпорядження КМУ від 14.09.2002 р. № 538-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/538-2002-%D1%80. – Законодавство України.

54.Лемішовський В.І. Бюджетні установи: бухгалтерський облік та оподаткування [Teкст]: навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка»; ред. В.І. Лемішовський. – 3-е вид,, доп. і перероб. – Львів: Інтелект-Захід, 2008. – 1120 с.

55.НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою. − Затвердж. наказом МНС від 03.12.2007, № 833. Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.u. Назва з домашньої сторінки Інтернету.

56.Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі: наказ Міністерства фінансів України від 28.12.2009 № 1541 [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/archive/main?cat_id=8302. – Законодавство України.

57.Свірко, С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах [Текс]: навчальний посібник / С. В. Свірко; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ ім. Вадима Гетьмана. – К. –: КНЕУ, 2006. – 380 с. – ISBN 966-574-534-4

 

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Динаміка індексу інфляції в Україні з 2005 по 2015 рік

 

 

 

ДОДАТОК Б

Фінансування Збройних Сил у 2013 році

 

ДОДАТОК В

Вплив спеціального фонду на наповнення кошторису ЗСУ в 2013 році

Вплив спеціального фонду на наповнення кошторису ЗСУ в 2014 році

ДОДАТОК Г

ДОДАТОК Д

ДОДАТОК Ж

 

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА