Схема послідовності ревізії стану обліку і звітності

1. Відповідність організації і методики ведення бухгалтерського фінансового й управлінського обліку та складання фінансової звітності затвердженим положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, Плану рахунків, Інструкції про його застосування та іншим норма­тивним актам.

2. Правильність оформлення документами здійснених господар­ських операцій, достовірність документів, своєчасність і повнота відоб­раження операцій у бухгалтерському обліку.

3. Наявність на документах грошового, матеріального, майново­го, розрахункового та кредитного характеру підписів керівника і го­ловного бухгалтера.

4. Своєчасність і якість виробничих, товарних, матеріальних, аван­сових звітів, звітів касира та ін.

5. Правильність і своєчасність перевірки й бухгалтерської оброб­ки документів і звітів матеріально відповідальних осіб бухгалтерією.

6. Своєчасність розгляду й затвердження документів і звітів ке­рівником підприємства.

7. Правильність кореспонденції рахунків, тотожність зустрічних сум у регістрах бухгалтерського обліку.

8. Своєчасність і якість ведення облікових регістрів.

9. Достовірність контролю за видачею й використанням дору­чень і своєчасність оформлення оприбуткування цінностей у підзвіт матеріально відповідальним особам.

10. Ефективність застосування комп'ютерних програм бухгал­терського обліку.

11. Своєчасність і якість складання фінансової звітності.

12. Своєчасність і ефективність інвентаризацій цінностей і роз­рахунків.

13. Стан архіву бухгалтерських документів і дотримання правил і термінів їх зберігання.

14. Обстеження структури бухгалтерії, постановки обліку і звітності.

15. Забезпеченість бухгалтерії нормативними матеріалами, поло­женнями, інструкціями, бланками документів і звітів.

16. Розстановка кадрів, підвищення кваліфікації працівників бух­галтерії.

17. Система матеріальної відповідальності, укладання договорів із матеріально відповідальними особами про повну матеріальну відпо­відальність.

18. Пропускна система, охорона цінностей.

19. Використання прав і виконання своїх обов'язків головним бухгалтером.

Джерела ревізії: бізнес-план, первинні документи, звіти матері­ально відповідальних осіб, графіки здавання звітів, регістри синте­тичного й аналітичного обліку, нагромаджувальні відомості, статис­тична, оперативна, податкова звітність; фінансова звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал); акти ревізій і перевірок тощо.

 

 

13.2. Перевірка стану обліку і звітності

 

Правильно організований облік, своєчасно й реально складена та подана фінансова звітність дають змогу вести систематичний, опера­тивний контроль за збереженням і раціональним використанням товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів.

Перевірка організації бухгалтерського обліку та звітності починаєть­ся задовго до виїзду ревізора на об'єкт — під час підготовки до ревізії. Така попередня перевірка здійснюється на підставі поданих у вищестоящу організацію балансів і звітів, а також актів ревізій і перевірок.

Виїхавши на місце ревізії, ревізор встановлює, як виконується Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", чи правильно застосовуються положення (стандарти) бух­галтерського обліку, План рахунків, чи дотримуються Інструкції про його застосування, як виконуються інші нормативні положення, вка­зівки з обліку і звітності. Інформація, одержана за результатами по­передньої перевірки, використовується ревізором для подальшої ревізії. Перевірка стану обліку і звітності проводиться на підставі програми.

До початку проведення перевірки ревізор знайомиться з норма­тивними документами, які регулюють ведення бухгалтерського об­ліку і фінансової звітності.

Ревізор повинен мати довідковий матеріал, який стисло характе­ризує короткий зміст законів, постанов, інструкцій та інших вказівок з питань обліку і звітності.

Програма складається з таких питань:

— стан обліку і звітності. З'ясовується, за якою формою обліку ведеться бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, чи забезпе­чує застосування такої форми обліку перевірку достовірності звітних да­них. Оцінка стану бухгалтерського обліку може бути об'єктивною тільки після перевірки дотримання Плану рахунків, типової кореспонденції і інструктивних вказівок про порядок ведення обліку окремих операцій;

— правильність відображення в бухгалтерському та подат­ковому обліку результатів попередньої ревізії (з питань обліку і звітності);

— відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрам синтетичного і аналітичного обліку, звітам і прикла­деним до них документам;

— правильність проведення інвентаризацій каси, матеріаль­них цінностей і розрахунків і правильність та обов'язковість прове­дення контрольних вибіркових інвентаризацій; якість і своєчасність перевірки інвентаризаційних матеріалів і складання порівнювальних відомостей бухгалтерією; своєчасність й правильність розгляду і за­твердження результатів інвентаризацій керівником;

— правильність ведення обліку касових операцій і їх від­повідність Порядку ведення касових операцій;

— порядок ведення обліку затрат, собівартості продукції і фінансових результатів (доходів, прибутків, рентабельності);

— стан дебіторської і кредиторської заборгованості; встанов­лення фактів простроченої, безнадійної заборгованості, сумнівних боргів і заходи щодо їх ліквідації та оздоровлення фінансового стану;

— реальність статей балансу, достовірність звітів про фінан­сові результати, рух грошових коштів і власний капітал;

— стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо.

Ревізор перевіряє, як забезпечується методичне керівництво вище­стоящої організації щодо застосування існуючої форми обліку, чи уза­гальнюється досвід передових підприємств. Крім того, ревізор має вивчи­ти обсяг і особливості господарської діяльності, структуру облікового апа­рату, документообіг, розподіл обов'язків між працівниками бухгалтерії.

Повнота і своєчасність документального оформлення й відобра­ження в обліку всіх операцій, пов'язаних з рухом товарно-матері­альних цінностей і грошових коштів, є критерієм оцінки постановки й стану бухгалтерського обліку.

Ревізор встановлює: яких заходів було вжито за актами попе­редніх ревізій і перевірок; чи збираються поступово облікові дані для складання звітності, чи ведеться робота за графіком, чи встановлено належний порядок приймання, перевірки й обробки документів.

Важливу роль у правильній організації обліку відіграє підвищен­ня ділової кваліфікації кадрів облікових працівників, проведення з ними семінарських занять з питань удосконалення обліку.

Важливо також перевірити правильність оформлення документів, їх зміст, відповідність почерку, правильність підписів, відтисків штампів, печаток, оглянути зовнішній вигляд, папір, спосіб запису, особливо в сумнівних документах. Особливо старанно перевіряють дотримання відповідності записів одних і тих самих операцій у різних облікових регістрах. Слід з'ясувати, чи правильно ведеться облік на позабалан­сових рахунках. Завершивши перевірку стану бухгалтерського об­ліку, ревізор складає довідку.

Якщо ревізією виявлено недоліки в організації, веденні бухгал­терського обліку, ревізор складає план ліквідації відсталості.

Необхідність проведення заходів щодо упорядкування обліку і звітності спричинена тим, що в окремих підприємствах допускаються порушення фінансової й розрахункової дисципліни, внаслідок чого відбуваються різного роду зловживання.

Так, з метою створення уявної благополучності щодо збереження коштів на деяких підприємствах великі нестачі й розтрати в бухгал­терському обліку відображали на рахунках дрібних нестач, термінові донесення не подавали, винних осіб не карали й відповідних профі­лактичних заходів для попередження зловживань не вживали.

Ревізор встановлює, як впроваджується наукова організація праці бухгалтера (чи виділено для бухгалтерії приміщення, чи раціонально розміщено робочі місця, чи забезпечені бухгалтери необхідними інструк­тивно-нормативними матеріалами, комп'ютерною технікою тощо).

Потім перевіряють: чи забезпечується повне звіряння даних ана­літичного й синтетичного обліку до складання балансу, чи прово­диться на підприємствах з кількісно-сумовим обліком щомісячне звіряння даних аналітичного обліку з даними складського обліку та чи оформляється воно актом; чи впроваджується оперативний конт­роль за повнотою і своєчасністю здавання виручки, за видачею і ви­користанням доручень на право одержання товарів, чи правильно й своєчасно робиться відмітка про те в книзі обліку виданих доручень. Необхідно також з'ясувати, як організовано зберігання документів за поточний місяць, за минулі місяці, за три останніх роки, чи має підприємство архів для документів тимчасового (здебільшого до трьох років) і постійного зберігання, чи є відповідальна за архівну справу особа. Реальність статей балансу перевіряють відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого нака­зом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87. Причому особливості складання консолідованого балансу визнача­ються окремим положенням (стандартом).

Власний капітал — частина в активах підприємства, що зали­шається після вирахування його зобов'язань. Підсумок активів ба­лансу має дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу. Актив відображається в балансі за умови, що оцінка його може бути досто­вірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

Встановлюють відповідність даних облікових регістрів показни­кам фінансової звітності. Окремі статті балансу порівнюють з показ­никами звітів про фінансові результати, про рух грошових коштів і власний капітал, а також звіряють між собою дані цих звітів.

Особливій перевірці підлягають ті статті балансу, які характери­зують негативні сторони господарської діяльності й на яких можливе вуалювання нестач, розтрат, крадіжок, а також сум дебіторської забор­гованості: грошові кошти в дорозі, незавершене виробництво, резерв сумнівних боргів, дебіторська заборгованість з бюджетом, нерозподіле­ний прибуток (непокритий збиток), відстрочені податкові зобов'язан­ня, а також товари на відповідальному зберіганні у покупців тощо.

Перевірка завершується складанням проміжного акта (довідки, доповідної записки) або записом результатів її в розділі "Ревізія стану обліку і звітності" основного акта ревізії.

 

Запитання для самоконтролю

1. Джерела ревізії стану обліку і звітності.

2. Завдання й послідовність ревізії стану обліку і фінансової звітності.

3. Якими нормативно-правовими документами керується реві­зор під час ревізії обліку і звітності?

4. Як перевірити реальність статей балансу?

5. Які недоліки можна встановити в організації ведення бух­галтерського обліку?

Тема 14

РЕВІЗІЯ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ СИСТЕМ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

Застосування комп'ютерних програм бухгалтерського обліку вимагає удосконалення методики контролю та розробки програм ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств. Для цього сучасна комп'ютерна техніка має великі можливості, за її допомогою насам­перед можна виконувати розрахунки та інші логічні кроки за три­валі періоди часу і без помилок.

Проте не слід забувати, що комп'ютери не можуть мислити чи проникати в суть проблеми, що немаловажно для компетентного кон­тролю. Бази даних містять повну інформацію про результати діяль­ності але в них не міститься інформації про облікову політику чи принципи обліку підприємства, немає різноманітних пояснень до звітів тощо. Також не завжди є можливість зіставити дані звітного періоду з відповідними даними інших періодів. Останні найчастіше недоступні, їх бази даних архівуються.

При використанні облікових програм підприємство самостійно вно­сить зміни та обирає внутрішню систему кодування інформації, без якої неможливо правильно вирішити питання стандартизації інформації, ско­рочення обсягів початкових даних, підвищення рівня оперативності об­робки інформації та компактності видачі облікових регістрів. Тому бух­галтерська служба підприємства залежно від інформаційних потреб та їх обсягу визначає необхідну для підприємства структуру побудови кодів, що ускладнює (через можливу невідповідність систем таких кодувань) роботу ревізора під час здійснення зустрічних перевірок.

При веденні автоматизованого обліку бухгалтерська служба має мож­ливість швидко обробляти потрібну інформацію та одержувати проміжні результати діяльності, необхідні для потреб управління. Таку ж мож­ливість має ревізор, який здійснює відповідну перевірку підприємства.

При цьому ведення автоматизованого обліку в більшості випадків само собою виключає неправильне рознесення первинних даних на об­лікові регістри, оскільки коректність бухгалтерських записів контролюється програмою при введенні первинної документації в ПЕОМ. Зникає також можливість допущення помилки при підведенні підсумків (оборотів) та виведенні кінцевих результатів діяльності. Помилки можуть виникати лише у випадках, коли неправильно визначається економічна суть господарських операцій. Тому під час перевірки фінансово-господарської діяль­ності підприємства ревізор повинен спочатку вивчити його облікову по­літику і з'ясувати, чи правильно працівники бухгалтерської служби здійсню­ють "визнання" тієї чи іншої господарської операції.

Комп'ютери зберігають величезні масиви даних і забезпечують доступ до них, виконують математичну обробку даних, здійснюють відбір даних згідно з встановленими критеріями, своєчасно оновлю­ють і модифікують дані. Завдяки цьому їх використовують як засіб дослідження при визначенні характеристик і встановленні взаємоза-лежностей між різними даними. Комп'ютер також використовується для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Так, використання комплексної програми, наприклад "1С: Підприємство", дає змогу вести:

— бухгалтерський облік відповідно до законодавства України та національних П(С)БО;

— оперативний облік наявності та руху запасів, стану взаємороз-рахунків з контрагентами;

— облік руху працівників підприємства, реєстрацію кадрових змін та розрахунок заробітної плати;

— податковий облік відповідно до податкового законодавства України.

Програма "1С: Підприємство" забезпечує одночасну роботу праців­ників різних підрозділів підприємства: бухгалтерії, складу, відділу кадрів та інших, кожен з яких має доступ лише до своєї бази даних. Зведена інформація та загальна база даних доступні лише головному бухгалте­ру. Така побудова програми позбавляє можливості вносити необгрунто­вані зміни на місцях та дає змогу здійснювати централізований поточ­ний контроль. Ревізор у свою чергу може перевірити діяльність підпри­ємства за підрозділами, що дає йому нагоду вивчити детальніше систему обліку на підприємстві та глибше перевірити кожну ділянку роботи бухгалтерської служби без одночасної обробки великого обсягу інфор­мації. Також подібна конфігурація дає можливість отримувати інформа­цію для потреб управлінського та фінансового обліку. Завдяки цьому ревізор має можливість обстежувати операції, що відбуваються на низо­вих ланках управління, тобто перевіряти законність складання первин­них записів, їх достовірність і точність. Особливу увагу ревізор приділяє зіставленню даних первинних документів з машинними носіями інфор­мації, а також перевірці процесу автоматизованої реєстрації первинної інформації. При цьому ревізор перевіряє повноту вхідної інформації шляхом перегляду змісту інформаційної бази даних.

Наступним кроком перевірки є визначення відповідності норма­тивно-довідкової інформації. У подальшому ревізор перевіряє по­слідовність обробки даних з метою встановлення повноти надходження інформації з відповідних ділянок, чи дані вхідної інформації відпові­дають даним вихідної інформації, що дає змогу здійснювати ув'язку інформації.

При перевірці вихідної інформації аналізується достовірність роз­рахунків, зіставляються підсумки та визначається їх відповідність бухгалтерським проведенням. Задля цього ревізор повинен проаналі­зувати законність складання кожної бухгалтерської проводки, більшість з яких формуються у Довіднику бухгалтерських проводок.

Далі здійснюється контроль за використанням вихідної інформації, її юридичної повноцінності та відповідності програмних даних даним вихідних документів і регістрів обліку, що відповідає потребам управлін­ського та фінансового обліку. Особливо важливо перевірити, чи всі дані враховані при їх зведені на рахунках бухгалтерського обліку.

Значне місце при здійсненні контролю займає робота ревізора із залишками на рахунках, насамперед наявними запасами. Ревізор тут контролює порядок ведення аналітичного обліку та оцінювання запасів при їх надходженні, вибутті й на дату балансу відповідно до П(С)БО.

Заключним етапом роботи ревізора є перевірка звітних даних із дани­ми, які відображені у звітних документах, з метою ув'язки показників форм фінансової, податкової і статистичної звітності та проведення аналі­зу фінансово-господарської діяльності. При цьому вказуються причини неув'язок, якщо вони є, та резерви і фінансові прогнози майбутньої діяль­ності підприємства, що дуже важливо для фінансового обліку, оскільки його інформація використовується насамперед зовнішніми споживачами.

Таку саму можливість і в такій самій послідовності має ревізор при використанні інших бухгалтерських або спеціально розроблених ревізійних програм.

Отже, на якість прийняття відповідних рішень у контрольному процесі та підвищення інформаційного забезпечення впливають:

— збільшення кількості факторів, які масово враховуються ревізором під час дослідження об'єкта залежно від виду (видів) його діяльності;

— поглиблення аналізу господарських процесів, що визначають­ся ревізором;

— підвищення обґрунтованості висновків завдяки застосуванню економіко-математичних методів і модульних досліджень;

— чітке і обґрунтоване формування висновків ревізора, складо­вою яких є насамперед фінансове прогнозування майбутньої діяль­ності підприємства.

Це може забезпечуватися впровадженням нових комп'ютерних технологій обробки інформації та здійсненням контролю безпосеред­ньо з використанням потужних ПЕОМ.

 

Запитання для самоконтролю

1. Чи може ревізор використати комп'ютер для аналізу пла­тоспроможності й фінансової стабільності підприємства. Що для цього потрібно?

2. Методика ревізії в умовах застосування ПЕОМ.

3. Чи повинен ревізор володіти методикою програмування?

Тема 15

НАУКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ Й РЕВІЗІЇ

 

15.1. Методика викладання курсу "Контроль і ревізія"

 

Наука — сфера людської діяльності, функція якої — вироблення й теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості; включає як діяльність щодо одержання нових знань, так і її результат — суму знань, які лежать в основі наукової картини світу.

Безпосередня мета науки — опис, пояснення, передбачення про­цесів і явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення на основі законів, що відкриваються нею.

Система наук умовно поділяється на природничі, суспільні й технічні. Наука впливає на всі сфери суспільства. Економічна наука — складова суспільних наук, охоплює управління суспільним вироб­ництвом, економіку галузей народного господарства.

Економічний контроль є системою економічних знань і слугує засобом виявлення й ліквідації диспропорцій у розвитку суспіль­ства. Економічний контроль тісно пов'язаний з управлінням, обліком, аудитом, правом, менеджментом, маркетингом, економічним аналізом тощо. Економічний контроль, виявляючи диспропорції у суспільстві, зорієнтований на профілактику (попередження) негативних явищ і раціональне використання ресурсів держави.

Курс "Контроль і ревізія" як наукова й навчальна дисципліна — це система спеціальних знань про принципи і методи вивчення законності, достовірності й економічної доцільності господарських і фінансових опе­рацій та процесів підприємств на основі використання обліково-фінан­сової, нормативної, звітної та іншої економічної інформації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об'єктів контролю.

Необхідність підвищення рівня економічної освіти в Україні по­требує розробки стратегії і тактики викладання економічних дисциплін.

Основною метою економічної освіти можна вважати формування економічного мислення, а її результатом — економічно обґрунтовану практичну діяльність.

У практиці викладання економічних дисциплін важливо не тільки розкрити зміст економічних категорій та концепцій, а й знайти ефективні форми знань, домогтися їх засвоєння на рівні мислення та поведінки людини.

Вибір методичних засобів навчання — це досить складна пробле­ма. Активізація методики викладання економічних дисциплін, у тому числі контролю і ревізії, — не мода, а об'єктивна необхідність, що випливає зі специфіки сучасного стану розвитку економічних дисциплін. Фахівці у галузі педагогіки вищої школи і зокрема у галузі економіч­ної освіти рекомендують приділяти більше уваги ігровим формам про­ведення занять з тим, щоб сформувати основи економічного мислення і закріпити їх на рівні професійної та побутової поведінки.

Викладач курсу "Контроль і ревізія" повинен знайти методичні прийоми з тим, щоб озброїти студентів міцними теоретичними знання­ми і практичними навичками, передати їм певний досвід етики підприєм­ницької діяльності. Студенти беруть активну участь у навчальних ділових і ситуаційних іграх, пишуть курсові, контрольні, дипломні, ма­гістерські роботи, наукові реферати, виступають з доповідями на нау­кових студентських конференціях, науково-практичних конференціях з питань обліку, контролю, аудиту і аналізу.

Методика викладання курсу "Контроль і ревізія" — це особли­ва система засобів, що спирається на досконале знання курсу. Ви­кладання — це процес передачі знань однією особою (викладачем) іншій (студенту).

Але, на жаль, не всі студенти виявляють бажання отримати ці знання. Тому викладач повинен аналізувати хід процесу навчання. З метою зацікавлення студентів на лекціях, семінарських і практичних заняттях лектор використовує наочні посібники, таблиці, малюнки, схеми, комп'ютерну техніку тощо. Викладання будь-якої навчальної дисципліни — це не формальний процес. Щоб зацікавити студентів, викладач сам має бути цікавою людиною, майстерно володіти своєю професією, цікавитися кращим досвідом викладання як своєї, так і інших навчальних дисциплін, постійно і уважно аналізувати свою практику роботи зі студентами.

Д.І. Менделєєв казав: "Тільки тоді, коли людина, що володіє знан­нями, спробує передати їх іншим, тоді, і тільки тоді, вона по-справжньому зрозуміє, що таке трудність, складність".

Викладання — складна й важлива справа, якої нам треба навча­тися. Якби Вам прочитали на однакову тему лекцію кілька викла­дачів, Ви впевнилися б у тому, що цікавість і змістовність лекції залежать не стільки від навчального матеріалу, скільки від способу, методики його викладання. Студенти, магістранти повинні виховати в собі здатність до сприйняття нового, бо ніколи без цього не можна стати добрим фахівцем.

Методика — це технологія організаційної й пізнавальної діяль­ності студентів.

Після завершення вивчення педагогічного курсу студент (магіст­рант) повинен уміти:

— підготувати й провести заняття з курсу;

— організувати умови для самостійної роботи слухачів (студентів) з навчальним матеріалом;

— контролювати й оцінювати знання слухачів (студентів) з предмета.

Відомо, що кожній людині, крім певних професійних знань, умін­ня виконувати певну роботу, потрібен характер. Так, випускнику ви­щого економічного навчального закладу потрібні не тільки економічні знання, а й певні підприємницькі риси характеру, морально-етичні принципи. Але виховати людину набагато важче, ніж дати їй знан­ня. Викладач може лише вказати студенту напрям духовного і мо­рального розвитку людини.

На заняттях з економічних дисциплін (обліку, контролю, аудиту, аналізу тощо) студенти мають переконатися, що економічний успіх і високі моральні принципи завжди крокують поруч. В економічному навчанні є актуальним виховання кожної людини за формулою: інте­лект + чесність + характер.

Викладачу бажано знати багато відповідних ситуацій і прикладів (особливо з реального життя підприємців) і вміти правильно їх вико­ристовувати в процесі економічного навчання.

' Сучасна філософія підприємництва ґрунтується на демократичних методах управління, тому що в усьому світі зрозуміли: неможливо при­мусити працювати творчо. Є тільки один вихід: створювати умови для творчої роботи. Підготовка сучасного викладача економічних дисциплін вимагає від цього справжнього розуміння процесу створення (формуван­ня) економічного мислення та методичних особливостей викладання.

Викладачеві важливо з'ясувати сучасну філософію освіти в сім'ї, школі, вищому навчальному закладі та на роботі, специфіку вирішен­ня проблем економічної освіти.

Мета викладача економічних дисциплін є створення навчальних і творчих умов для розвитку економічного способу мислення та пове­дінки, що ґрунтується на конкретній системі економічних понять, концепцій тощо. Рівень їх засвоєння залежатиме від освітнього за­кладу (школи, коледжу, вищого навчального закладу) чи виду навчан­ня (набуття нової кваліфікації, курси підвищення кваліфікації тощо).

Для цього кожний викладач повинен бути носієм економічної культури, мислення і поведінки, мати бажання навчати інших і зна­ти, які знання подавати у якій методичній формі. Для цього слід створити концепцію економічної освіти. Якщо ми розучимося вихо­вувати наших дітей, ми загинемо як нація.

Одним із найважливіших моментів організації підготовки фахівців у галузі економіки є відповідність педагогічної науки реаліям життя, правомірність прямого перенесення наукових принципів і законо­мірностей у площину практичної діяльності.

Важливим засобом виховання є лекція. Лекція (від лат. Іекііо — читання) — публічний виступ з певного питання, виклад програм­ної теми навчального предмета або проблеми.

У чому полягає суть методики підготовки лекцій з економічних дисциплін?

Спочатку зазначимо позитивні сторони лекції.

1. Лекція (порівняно з підручником) має значно більші можли­вості врахування специфіки аудиторії, новітніх наукових досягнень.

2. Живе слово, інтонація, міміка та жести викладача створюють неповторне емоційне забарвлення, справляють емоційний вплив на слухача.

3. Прямий контакт з аудиторією посилює увагу слухачів.

4. Під час лекції можлива критична оцінка матеріалу.

5. Лекція дає можливість значно економити час слухачів (сту­дентів, магістрантів): за дві академічні години слухач отримує інформа­цію, на пошуки якої довелося б витратити набагато більше часу. Лек­ція активізує й самого викладача. Живий контакт викладача зі слуха­чами (з аудиторією) є неодмінною умовою продуктивного викладання.

6. Лекція має особливе професійно-педагогічне значення для тих студентів, які готуються до професійної діяльності викладача.

Позитивні якості лекцій не забезпечуються автоматично. Коли викладач десятки років читає за давно вже пожовклими конспекта­ми, слухач матиме стільки ж можливостей дізнатися про новітні до­сягнення науки і техніки, скільки сліпий про довколишні краєвиди. Коли викладач занадто самозакоханий і не цікавиться постійно ро­ботою своїх колег, він може читати те, що вже давно висвітлено іншими, в інших курсах. Його лекції будуть декларативними, дале­кими від істини.

Викладач повинен уміти:

— чітко визначити мету викладання курсу "Контроль і ревізія";

— розробити взаємозв'язок тем та розділів (модулів) курсу;

— розробити і затвердити типову та робочу програми курсу;

— підготувати плани семінарських і практичних занять, навчальні й тестові завдання, завдання для індивідуальної роботи та завдання для самостійної роботи студентів;

— визначити обсяг основних знань та навичок з кожної теми;

— допомогти студентам засвоїти навчальний матеріал.

Оцінюючи методику викладання, необхідно звернути увагу на струк­туру лекції, вміння викладача глибоко і зрозуміло викласти матеріал, використати наочні посібники й технічні засоби навчання, пробудити інтерес та активізувати пізнавальну діяльність студентів, увійти в кон­такт з аудиторією, сподобатися студентам манерою поведінки тощо.

Справжній викладач постійно готується до лекції, розробляє кон­спект, враховує міжпредметні зв'язки, можливі запитання студентів, розвиває своє ораторське мистецтво.

Пам'ятайте! Основні терміни й поняття з контролю і ревізії ("еко­номічний контроль", "фінансовий контроль", "індукція", "дедукція", "моделювання", "абстрагування", "органолептичні прийоми контро­лю", "зустрічна перевірка", "контрольний обмір" тощо) сприймаються та засвоюються досить легко, якщо наявні чітка наукова аргумента­ція, доступний виклад, добре продуманий розподіл за розділами та темами, зручний та інформативний ілюстративний матеріал (таблиці, графіки, діаграми, малюнки тощо).

Для закріплення знань у кінці кожної теми можна дати комп­лекс основних питань з теми. Крім того, викладач у кінці теми фор­мулює основні положення і висновки, наводить приклади з повсяк­денного життя, різні розрахунки і вправи.

Краще писати тези лекції короткими фразами і наводити якнай­більше цікавих життєвих прикладів. Ніколи не копіюйте навіть найблискучішого викладача. Будьте самим собою. Ніколи не хизуйтеся своєю педагогічною майстерністю.

Разом з тим викладач не повинен упадати перед студентами.

Для аналізу лекції слід відповісти на такі запитання:

— чи досягнуто мети заняття;

— які виникли труднощі й чому, чи вдалося їх подолати;

— які методичні можливості не вдалося використати. Головне в лекції:

— початок;

— вміння просто пояснити складне поняття;

— закінчення лекції (контроль, тест);

— вміння ставити запитання.

Розумний відрізняється від мудрого тим, що перший завжди знахо­дить вихід із складних ситуацій, а другий не потрапляє в такі ситуації.

У порядку самоаналізу або аналізу лекції іншого викладача спро­буйте відповісти:

— чи не забагато я даю матеріалу;

— чи має ця інформація зв'язок із життям, з економічною реаль­ністю ринкових відносин?

Слід навчитись розробляти конспекти-схеми. Конспект-схема — це "канва" знань, які студент вже має в певній галузі. Конспекти-схеми можна використовувати у вигляді додаткового матеріалу, малю­вати на дошці або проектувати на епідіаскопі, зняти на слайди тощо.

Щоб уникнути формалізму, конспекти доцільно переглядати, до­повнювати.

Принципи самооцінювання лекції:

а) знання фактичного матеріалу;

б) вміння володіти увагою студентів;

в) манера та стиль викладання;

г) зовнішній вигляд викладача;

д) культура мовлення.

Використання ділових ігор дає змогу зменшити час вивчення дис­ципліни на ЗО—50 %.

Ідея ділових ігор у 50-х роках зародилась у США. Ділові ігри застосовувались в основному для навчання студентів-економістів або майбутніх керівників фірм.

Аналізуючи ділову гру, з'ясуйте:

— кому це буде цікаво;

— як роз'яснити завдання гри;

— як підвести підсумки;

— хто був лідером і чому.

З курсу "Контроль і ревізія" можна провести ділову гру, напри­клад, за темою "Розрахунки з підзвітними особами".

Організувати гру можна так. Групу студентів ділять на три підгру­пи: "Командировочні особи", "Бухгалтери", "Ревізори". Всім студентам роздають на руки бланки авансових звітів і підготовлену умову завдан­ня (щодо добових, проїзних, квартирних). Умова завдання для всіх од­накова. Для вирішення ділової гри виділяється одна пара (80 хвилин).

Всі студенти самостійно розв'язують завдання протягом 60 хви­лин, тобто складають авансові звіти.

Через 60 хвилин викладач забирає в "командировочних осіб" аван­сові звіти й передає "бухгалтерам", авансові звіти "бухгалтерів" пере­дає "ревізорам", а авансові звіти "ревізорів" перевіряє сам. Така взаєм­на перевірка правильності складання авансових звітів триває 15 хви­лин. Протягом 5 хвилин, що залишилися, один із "ревізорів" допові­дає про результат, який зіставляється з наперед підготовленим конт­рольним результатом викладача.

Сума витрат на відрядження має бути в усіх однакова, тобто відповідати контрольній сумі, визначеній викладачем.

Таким чином, всі студенти були перевірені на предмет засвоєння знань з обліку і контролю розрахунків з підзвітними особами, викла­дач виставляє їм оцінки у своєму журналі.

 

 

15.2. Наукова організація праці в контрольно-ревізійному процесі

 

Входження України до світового співтовариства з врахуванням ринкової орієнтації вимагає кардинальних змін в управлінні еконо­мікою, у тому числі в системі контролю і ревізії. Дедалі більш очевидним стає глибокий взаємозв'язок економічних та психологічних ас­пектів у сфері людської діяльності.

Потік науково-технічної інформації істотно позначається на діяль­ності ділової людини. Вона завжди повинна йти в ногу з часом, знати останні досягнення науки і техніки, передові системи управління еко­номікою, найновіші методи діловодства, вільно орієнтуватися в лави­ноподібному потоці інформації.

Реалізація цього завдання можлива шляхом вироблення у реві­зорів вміння самостійно здобувати інформацію, добирати найцінніші й найнеобхідніші відомості для участі в суспільному житті, для викорис­тання набутих знань у професійній діяльності. Фахівцями можна на­звати тих, хто володіє знаннями, навиками і досвідом певної діяльності.

Запровадження наукової організації праці (НОП) у контрольно-ревізійну роботу зумовлене потребою удосконалення фінансово-гос­подарського контролю.

Для впровадження НОП у контрольно-ревізійну роботу слід до­слідити характер технології контрольно-ревізійного процесу й здійснен­ня його процедур на окремих етапах ревізії. На цій основі базується принцип концентрації і спеціалізації контролю. НОП у контрольно-ревізійній роботі є сукупністю заходів, здійснюваних на підставі вико­ристання технічних засобів, зокрема, комп'ютерної техніки, доскона­лих прийомів і способів інвентаризації і ревізії, вигідних умов праці під час їх проведення.